24 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/6974/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача військова частина НОМЕР_2 про скасування наказу,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач) про скасування наказу №187 від 06.06.2025 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.04.2025 близько 18:00 год в пункті постійної дислокації в/ч НОМЕР_2 в АДРЕСА_1 виник конфлікт між командиром роти РМТЗ в/ч НОМЕР_2 капітаном ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а саме: в кінці робочого дня капітан ОСОБА_2 виявив неповагу до позивача та в присутності особового складу почав ображати його гідність, завдав тілесних ушкоджень. Позивач після конфлікту звернувся із рапортом до командира в/ч НОМЕР_2 та органів Національної поліції з приводу даного випадку. Також викликав швидку допомогу, якою було зафіксовано тілесні ушкодження.
На думку ОСОБА_1 , командування в/ч НОМЕР_2 29.04.2025 почало впливати на працівників поліції з приводу його звернення і останні не належно проводили слідчі дії, а тому позивач звернувся 29.04.2025 зі скаргою на дії працівників поліції.
Наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 29.04.2025 №138 було призначено службове розслідування щодо конфлікту між офіцерами в/ч НОМЕР_2 , з яким позивач не був ознайомлений, оскільки 21.06.2025 його одразу ознайомили з наказом від 06.06.2025 №187 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», який видав командир в/ч НОМЕР_1 , а не той, хто призначив службове розслідування - командир в/ч НОМЕР_2 .
ОСОБА_1 вважає, що службове розслідування проводилось з порушенням норм відповідних Статутів та під час його проведення не було доведено його вини у вчиненні дисциплінарного проступку.
На думку ОСОБА_1 , застосований вид дисциплінарного стягнення, який передбачений Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, втратило свою актуальність відповідно до статті 68 цього Статуту, оскільки попередження про неповну службову відповідність застосовується після зауваження, догани, суворої догани.
Позивач також акцентує увагу, що в оскаржуваному наказі відсутня відмітка про його ознайомлення зі змістом та матеріалами службового розслідування.
З наведених підстав просив позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.19).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.07.2025 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) (а.с.28).
У відзиві на позов представник відповідача позовні вимоги заперечив та у задоволенні позову просив відмовити (а.с.32-37). В обґрунтування своїх заперечень вказав, що матеріалами службового розслідування підтверджується те, що старший лейтенант ОСОБА_1 під час проходження військової служби за контрактом, в порушення вимог статей 11, 16, 17, 115 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, щодо дотримання статутного порядку, недопущення порушень військової дисципліни під час воєнного стану та виконання завдань, діючи з прямим умислом, 29.04.2025 не відреагував належним чином на зроблене безпосереднім командиром зауваження, виявив неповагу до начальника та старшого за військовим званням, в присутності особового складу батальйону допустив по відношенню до нього образливі висловлювання та погрози.
Водночас твердження ОСОБА_1 про отримання ним травми при конфлікті з капітаном ОСОБА_2 29.04.2025 не підтверджується жодними належними і допустимими доказами. Матеріали службового розслідування та надані до позову документи не містять доказів того, що капітан ОСОБА_2 ображав старшого лейтенанта ОСОБА_1 або завдав йому тілесних ушкоджень. Крім того, відсутні свідки, пояснення чи інші докази, які містять підтвердження тверджень позивача, викладених у позовній заяві. Звернення позивача в поліцію на дії військовослужбовців в/ч НОМЕР_2 не підтверджено жодними доказами, а долучений позивачем лист районного відділу поліції відділення поліції №1 ГУ НП у Волинській області від 13.05.2025 №72392-2025 вказує про те, що в ході опрацювання матеріалів не було встановлено будь-яких порушень в діях працівників поліції, вказаний факт не підтвердився. Із змісту даного листа вбачається, що скарга ОСОБА_1 стосується виключно дій працівників поліції та не встановлено жодних порушень з їхнього боку.
Згідно з службовою характеристикою від 20.05.2025 на старшого лейтенанта ОСОБА_1 , яка міститься в матеріалах службового розслідування, позивач за час служби у в/ч НОМЕР_2 зарекомендував себе як емоційний, безініціативний військовослужбовець. Рівень професійної підготовленості достатній, але бажання військовослужбовця до самовдосконалення, росту та розвитку відсутні.
Вимоги військових статутів, керівних документів по службі знає, але не завжди дотримується в повсякденній діяльності. Не достатньо ініціативний в питаннях служби.
Представник відповідача зазначає, що посилання ОСОБА_1 на те, що його не було ознайомлено з документами службового розслідування, зокрема документами про початок і завершення розслідування, спростовується: наявністю пояснень ОСОБА_1 від 08.05.2025, які відбирались в ході службового розслідування та містяться в матеріалах службового розслідування; відміткою його про ознайомлення з наказом командира в/ч НОМЕР_1 №187 від 06.06.2025 на листі №2615/1892 від 06.06.2025; долучення позивачем до позовної заяви у справі наказу командира в/ч НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 29.04.2025 №138 «Про призначення розслідування щодо конфлікту між офіцерами військової частини НОМЕР_2 » та наказу командира військової частини НОМЕР_1 №187 від 06.06.2025 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» .
Також представник відповідача зазначає, що в своєму позові ОСОБА_1 , як на підставу втрати актуальності дисциплінарного стягнення, посилається на статтю 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, хоча дана стаття відсутня в даному законодавчому акті, оскільки виключена ще на підставі Закону №205-IX від 17.10.2019.
У поясненні щодо позову або відзиву (а.с.95-97) представник третьої особи просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з підстав, аналогічним тим, про які зазначив відповідач. Доводи представника третьої особи зводяться до того, що згідно з положенням про в/ч НОМЕР_2 , затвердженого наказом Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 24.03.2025 №165, військова частина НОМЕР_2 є окремим батальйоном та підпорядкована військовій частині НОМЕР_1 . Статтями 48, 54 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що командир окремого батальйону (корабля 2 рангу), а також командир окремої військової частини, який користується дисциплінарною владою командира батальйону (корабля 3 рангу), має право застосовувати дисциплінарні стягнення: зауваження; догана; сувора догана; позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег; попередження про неповну службову відповідність.
Старший лейтенант ОСОБА_1 станом на 29.04.2025, на день призначення службового розслідування, перебував на посаді заступника командира роти матеріально-технічного забезпечення з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_2 . Зважаючи на зазначене, рішення про призначення відносно позивача службового розслідування належало до компетенції командира військової частини НОМЕР_2 .
За результатами службового розслідування оформлено акт службового розслідування від 13.05.2025. Застосування капітаном ОСОБА_2 до старшого лейтенанта ОСОБА_1 фізичної сили не підтверджено. Також не підтверджено жодними належними і допустимими доказами твердження позивача про нанесення йому капітаном ОСОБА_2 образ та тілесних ушкоджень. Факт нанесення тілесних ушкоджень позивачу також не встановлено співробітниками поліції, що підтверджується листом районного відділу поліції відділення поліції №1 ГУ НП у Волинській області від 13.05.2025 №72392-2025, долученим до позовної заяви.
На підставі матеріалів службового розслідування комісія дійшла висновку, що старший лейтенант ОСОБА_1 , під час проходження військової служби за контрактом, 29.04.2025 не відреагував належним чином на зроблене безпосереднім командиром зауваження, виявив неповагу до начальника та старшого за військовим званням, в присутності особового складу батальйону допустив по відношенню до нього образливі висловлювання та погрози. Висновки членами комісії зроблено на підставі матеріалів розслідування, отриманих пояснень від військовослужбовців військової частини, переглянутих відеозаписах конфлікту, відзнятими капітаном ОСОБА_2 , оригінали яких містяться на його мобільному телефонні (Readme 11Pro+5G). За вказане порушення дисципліни члени комісії запропонували притягнути старшого лейтенанта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність. Під час обрання виду дисциплінарного стягнення комісія врахувала ту обставину, що, займаючи посаду заступника командира роти з психологічної підтримки персоналу, позивач в присутності особового складу роти своєю поведінкою показав поганий приклад для інших військовослужбовців, натомість маючи згідно своїх прямих обов'язків показувати зворотній приклад поведінки. Слід врахувати, що законодавство України не містить вимог щодо послідовності та черговості накладення дисциплінарних стягнень за ступенем їх суворості. Уповноважена особа наділена правом на свій розсуд визначати вид стягнення за його суворістю в залежності від конкретних обставин дисциплінарного проступку.
Зважаючи на викладене, наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 13.05.2025 №167 службове розслідування завершено. На ім'я командира в/ч НОМЕР_1 надіслано лист №2577/442 від 24.05.2025, в якому викладено клопотання притягнути заступника командира роти матеріально-технічного забезпечення з психологічної підтримки персоналу в/ч НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність. На підставі зазначеного клопотання, відповідно до положень Дисциплінарного статуту ЗСУ наказом командира військової частини НОМЕР_1 №187 від 06.06.2025 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» позивач попереджений про неповну службову відповідність.
Старший лейтенант ОСОБА_1 станом на 06.06.2025, день накладання дисциплінарного стягнення, продовжував проходити військову службу на посаді заступника командира роти матеріально-технічного забезпечення з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_2 . Позивач здав посаду у в/ч НОМЕР_2 та вибув до нового місця служби 24.06.2025 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №178 від 24.06.2025.
15.07.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 підтримав поданий позов з підстав, викладених у ньому (а.с.179-184). Додатково зазначив, що відповідно до розпорядку в/ч НОМЕР_2 робочий час закінчується близько 18:00. Зазвичай після робочого дня він намагався вирушити у баню, щоб прийняти душ, а тому одягнув шорти і без футболки з полотенцем пішов в баню.
ОСОБА_1 пояснює, що дійсними обставинами конфлікту є те, що він виконував обов'язки командира роти матеріально-технічного забезпечення в/ч НОМЕР_2 до призначення на цю посаду ОСОБА_2 наказом від 03.03.2025 №62. З моменту призначення на посаду капітана ОСОБА_2 у них склалися неприязні відносини, оскільки у даного офіцера повністю були відсутні навички і розуміння усіх необхідних обсягів, які вимагає посада командира роти РМТЗ. Позивач зазначає, що в присутності усього командирського складу в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_2 публічно заявив, що як тільки він заступить на цю посаду, то відразу займеться тим, що буде принижувати його. Так, після призначення капітан ОСОБА_2 почав провокувати його, вигадуючи різні обставини, що позивач йому погрожує і залякує. При цьому зауважує, що ОСОБА_2 не звертався до поліції чи ВСП з даного приводу.
Вказує, що він дійсно був у стані психологічного збудження. Приймаючи участь у бойових діях з 2016 року, його психологічний стан звичайно зазнав деяких порушень, він намагається зараз лікуватись аби нормалізувати свій морально-психологічний стан.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 30.03.2025 №89 старший лейтенант ОСОБА_1 , заступник командира роти морально-психологічного забезпечення в/ч НОМЕР_2 , призначений наказом Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 27.03.2025 №93 на посаду заступника командира роти матеріально-технічного забезпечення з психологічної підтримки персоналу в/ч НОМЕР_2 , вважається таким, що з 30.03.2025 справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків (а.с.45).
Відповідно до наказу в/ч НОМЕР_2 від 29.04.2025 №138 «Про призначення розслідування щодо конфлікту між офіцерами військової частини НОМЕР_2 » (а.с.103) призначено проведення службового розслідування з метою з'ясування обставин та встановлення винних у конфлікті між офіцерами в/ч НОМЕР_2 , що трапився 29.04.2025 близько 18 год. 00 хв. в пункті постійної дислокації в/ч НОМЕР_2 в АДРЕСА_1 , а саме: капітаном ОСОБА_2 та старшим лейтенантом ОСОБА_1 .
За наслідками службового розслідування складено акт службового розслідування від 13.05.2025 та комісією запропоновано, зокрема, за порушення вимог статей 11, 115 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України порушити клопотання перед командиром військової частини НОМЕР_1 про накладення на старшого лейтенанта ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом «ґ» статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ, - попередження про неповну службову відповідність (а.с.59-62).
13.05.2025 тво командира в/ч НОМЕР_2 винесено наказ №167 про результати проведення службового розслідування щодо конфлікту між офіцерами в/ч НОМЕР_2 , яким доручено заступнику командира військової частини НОМЕР_2 з психологічної підтримки персоналу - начальнику групи психологічної підтримки персоналу, за порушення вимог статей 11, 115 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, підготувати клопотання на командира військової частини НОМЕР_1 про накладення на старшого лейтенанта ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом «ґ» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України - попередження про неповну службову відповідність (а.с.63-64).
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 06.06.2025 №187 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» за порушення вимог статей 11, 115 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, на заступника командира роти матеріально-технічного забезпечення з психологічної підтримки персоналу в/ч НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення, передбачене статтею 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України: попередження про неповну службову відповідність (а.с.65).
Надаючи правову оскаржуваному наказу, суд приходить до таких висновків.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут) до загальних обов'язків військовослужбовців відноситься необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема: беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
За статтею 12 Статуту про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (стаття 16 Статут).
Згідно із статтею 26 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України», дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Статтею 35 Статуту визначено, що накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.
Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.
Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.
Законом №551-XIV затверджено Дисциплінарний статут ЗСУ, який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Дія Дисциплінарного статуту ЗСУ поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, Національну гвардію України та інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Статтею 1, 2 Дисциплінарного статут ЗСУ визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Відповідно до статей 4-6 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».
Кожний військовослужбовець зобов'язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни.
Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.
Право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.
Як передбачено статтею 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.
Усі дисциплінарні стягнення, крім пониження у військовому званні, пониження в посаді, звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, накладені на військовослужбовців і не зняті до дня звільнення їх у запас чи відставку, вважаються знятими з дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
За статтею 47 Дисциплінарного статуту у разі відмови або ухилення від обов'язкового медичного огляду, а також появи на службі у стані сп'яніння усунення військовослужбовця від виконання службових обов'язків може здійснити безпосередній або прямий начальник, про що негайно доповідається в порядку підпорядкованості із зазначенням причин і обставин усунення.
Згідно із статтею 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Порядок накладення дисциплінарних стягнень встановлений статтями 83-95 Дисциплінарного статуту ЗСУ.
Статтями 83 - 84 Дисциплінарного статут ЗСУ передбачено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
У кожному випадку вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, інших порушень вимог Закону України «Про запобігання корупції» з метою виявлення причин та умов, що сприяли його вчиненню, службове розслідування призначається командиром самостійно або проводиться за його рішенням за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції.
Статтею 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Відповідно до статті 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Статтями 96, 97 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення. Після закінчення зазначеного строку стягнення не виконується, а лише заноситься до службової картки військовослужбовця. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні та у відпустці.
Особи, з вини яких не було виконане стягнення, несуть дисциплінарну відповідальність.
У разі подання скарги старшому начальникові виконання дисциплінарного стягнення не зупиняється до надходження від нього розпорядження про скасування цього стягнення.
Про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.
Оголошувати про дисциплінарні стягнення командирам у присутності підлеглих заборонено.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (далі - Порядок №608), визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
Відповідно до абзацу 4 пункту 2 розділу І Порядку №608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
За пунктом 1 розділу II Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.
Пунктом 3 розділу II Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Пунктом 9 розділу ІІІ Порядку №608 встановлено, що посадові (службові) особи Збройних Сил України зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов'язків.
Повноваження осіб під час службового розслідування встановлені розділом ІV Порядку №608.
Згідно з пунктом 1 розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Відповідно до пунктом 5 розділу V Порядку №608 акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожен учасник службового розслідування має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Пунктом 6 розділу V Порядку №608 встановлено, що після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
З аналізу вказаних нормативних актів вбачається, що причини та умови вчинення правопорушення, що їх зумовили, а також ступінь вини військовослужбовця, з'ясовуються відповідним командиром самостійно або під час службового розслідування, і повинні бути відображені у відповідному висновку службового розслідування.
Водночас підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення передує проведення службового розслідування.
Суд зазначає, що за своєю правовою природою акт службового розслідування є службовим документом, який фіксує факт проведення службового розслідування і є носієм доказової інформації про обставини, що стали підставами для його призначення.
Як з'ясовано судом, за результатами службового розслідування складено акт від 13.05.2025, яким встановлено, що старший лейтенант ОСОБА_1 під час проходження військової служби за контрактом, в порушення вимог статей 11, 16, 17, 115 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1-4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, вимог Голови Адміністрації Держспецтрансслужби, командира військової частини НОМЕР_2 щодо дотримання статутного порядку, недопущення порушень військової дисципліни під час воєнного стану та виконання завдань, діючи з прямим умислом, 29.04.2025 не відреагував належним чином на зроблене безпосереднім командиром зауваження, виявив неповагу до начальника та старшого за військовим званням, в присутності особового складу батальйону допустив по відношенню до нього образливі висловлювання та погрози (а.с.59-62).
Вчинення викладених вище правопорушень підтверджуються фактами та обставинами, що були встановлені в ході проведення службового розслідування та зазначені в Розділі 5 акту службового розслідування.
Зокрема, вина ОСОБА_1 підтверджується поясненнями командира роти матеріально-технічного забезпечення в/ч НОМЕР_2 капітана ОСОБА_2 про агресивну реакцію позивача на його зауваження щодо носіння відповідного форменого одягу, які підтверджені поясненнями водія 2-го автомобільного відділення автомобільного взводу роти матеріально-технічного забезпечення в/ч НОМЕР_2 солдата ОСОБА_3 , який був свідком конфлікту (а.с.55,58)
Виходячи з матеріалів службового розслідування, тво командиром в/ч НОМЕР_2 винесено наказ від 13.05.2025 №167 про результати проведення службового розслідування щодо конфлікту між офіцерами в/ч НОМЕР_2 , яким доручено заступнику командира військової частини НОМЕР_2 з психологічної підтримки персоналу - начальнику групи психологічної підтримки персоналу, за порушення вимог статей 11, 115 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, підготувати клопотання на командира військової частини НОМЕР_1 про накладення на старшого лейтенанта ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом «ґ» статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ - попередження про неповну службову відповідність (а.с.63-64).
Суд зауважує, що вказаним наказом від 13.05.2025 №167 позивача не притягнуто до дисциплінарної відповідальності, однак останній є підставою для прийняття спірного наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 06.06.2025 №187 про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Позивач аргументує свою позовну заяву тим, що його не ознайомили з матеріалами службового розслідування, що спростовується долученими ним до матеріалів позовної заяви письмовими документами.
Зокрема, позивачем долучено наказ від 29.04.2025 №138 про призначення розслідування щодо конфлікту між офіцерами в/ч НОМЕР_2 (а.с.11-12). Крім того, позивачем 08.05.2025 надані письмові пояснення в ході службового розслідування, що свідчить про обізнаність ОСОБА_1 , як про предмет, так і підстави проведення службового розслідування (а.с.56).
Поруч із цим варто зауважити про те, що позивач не оскаржував наказ командира в/ч НОМЕР_2 від 13.05.2025 №167 про результати проведення службового розслідування щодо конфлікту між офіцерами в/ч НОМЕР_2 .
Таким чином, оскільки наказ командира в/ч НОМЕР_2 від 13.05.2025 №167 про результати проведення службового розслідування щодо конфлікту між офіцерами в/ч НОМЕР_2 , який слугував підставою для прийняття спірного наказу щодо позивача, є законним та в судовому чи адміністративному порядку не скасований, відтак є підставою для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
Водночас суд не бере до уваги доводи позивача, наведені в позовній заяві, а також у відповіді на відзив, про те, що до нього застосоване надто суворе дисциплінарне стягнення, без дотримання послідовності.
В силу вимог статті 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Таким чином, при обранні виду дисциплінарного стягнення командир реалізує свої дискреційні повноваження, з огляду на що суд не вправі втручатись у здійснення ним вказаних повноважень та перебирати на себе відповідні функції.
Дисциплінарний статут ЗСУ не визначає конкретної послідовності та черговості накладення дисциплінарних стягнень за ступенем їх суворості, що в свою чергу наділяє уповноважену особу певною дискрецією у визначенні виду стягнення за його суворістю в залежності від конкретних обставин дисциплінарного проступку.
Така позиція викладена Верховним Судом в постанові від 18 лютого 2021 року по справі №1.380.2019.000616, в постанові від 09 грудня 2020 року по справі №804/3564/17 та постанові від 10 квітня 2019 року по справі №813/3020/16.
Також судом при вирішенні спору враховано, що старший лейтенант ОСОБА_1 станом на 29.04.2025, на день призначення службового розслідування, перебував на посаді заступника командира роти матеріально-технічного забезпечення з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_2 , а тому про призначення відносно позивача службового розслідування належало до компетенції командира військової частини НОМЕР_2 .
Отже, аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду, відтак останнього правомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів суду належними та допустимими доказами правомірність та законність своїх дій у застосуванні до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення згідно з оскаржуваним наказом від 06.06.2025 №187.
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій