про повернення позовної заяви
м. Вінниця
27 жовтня 2025 р. Справа № 120/13683/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Томчук Андрій Валерійович, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача вказує про бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати його довірителю грошового забезпечення (усіх його складових) за період з 02.12.2020 по 20.05.2023 без урахування прожиткового мінімуму встановленого Законом станом на 01 січня відповідного календарного року.
Ухвалою від 06.10.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків, що містить позовна заява, шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску в частині позовних вимог, що стосуються нарахування грошового забезпечення, починаючи з 19.07.2022.
10.10.2025 на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, зокрема представник позивача у такій заяві вказав, що позивач не звільнений з військової служби та надалі проходить військову службу, тому строк звернення до суду ще не розпочав свій відлік.
Ухвалою від 15.10.2025 суддя продовжив строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою суду про залишення позовної заяви без руху від 06.10.2025 та запропонував позивачу усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду від 06.10.2025.
20.10.2025 на виконання вимог ухвали від 06.10.2025 представником позивача подано до суду заяву, у якій зазначено, що дійсно відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.07.2024 № 533-ОС ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв'язку із продовженням подальшого проходження військової служби у розпорядженні начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України. На переконання заявника, зважаючи на положення статті 233 КЗпП України, оскільки позивач не був остаточно звільнений з військової служби та надалі проходить таку, то відповідний строк ще навіть не почав обраховуватись. За наведених обставин представник позивача вважає, що строк звернення до суду не пропущено.
Розглянувши подану представником позивача заяву, зважаю на таке.
Особливості строку звернення до адміністративного суду врегульовані статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), частиною 1 якої передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак за загальним правилом, строк звернення до адміністративного суду становить шість місяців, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В силу положень частини 3 статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у редакції, що була чинною до 19.07.2022, в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Тобто, у редакції КЗпП України, що була чинною до 19.07.2022, у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
Водночас 19.07.2022 набув чинності Закон України від 07.07.2022 № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким внесені зміни до законодавства про працю.
Так, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону № 2352-IX назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, Законом № 2352-IX внесено зміни до статті 233 КЗпП України, а відтак змінено нормативне регулювання правовідносин, які виникли з питань щодо стягнення (виплати) заробітної плати (її складових).
Відтак, починаючи з 19.07.2022, у КЗпП України відсутня норма, яка б передбачала право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці без обмеження будь-яким строком.
Водночас після внесення Законом № 2352-IX відповідних змін частиною другою статті 233 КЗпП України установлено строк звернення до суду у справах про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення) та у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).
При цьому варто звернути увагу на те, що питання щодо застосування строку звернення до суду з позовними вимогами, які стосуються перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця, за період з 01 лютого 2020 року по 30 березня 2023 року було предметом дослідження судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23.
У вказаній справі судова палата, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшла таких висновків (дослівно):
"Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин").
З урахуванням пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року."
Отже, Верховний Суд в постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 виснував, що до вимог щодо виплати грошового забезпечення після 19 липня 2022 року застосовні норми вже нині чинної редакції статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання особою письмового повідомлення про суми, що нараховані та виплачені при звільненні.
У зв'язку із цим зроблено висновок про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19.07.2022) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що у цій справі відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Виходячи з цього, судова палата Касаційного адміністративного суду зауважила, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.
Так, предметом оскарження у позові визначено зокрема бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати його довірителю грошового забезпечення (усіх його складових) за період з 02.12.2020 по 20.05.2023 без урахування прожиткового мінімуму встановленого Законом станом на 01 січня відповідного календарного року.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що виключення позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 мало місце 03.07.2024, відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.07.2024 № 533-ОС.
Так, пунктом 11.1 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (додаток до наказу Міністерства оборони України 22 травня 2017 № 280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22 квітня 2021 року №104) грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, у таких випадках: - вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини; - зарахування військової частини, що не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, на фінансове забезпечення від однієї військової частини до іншої; - звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби); - відрядження військовослужбовців до органів виконавчої влади та інших цивільних установ із залишенням на військовій службі.
Згідно з абзацом першим пункту 11.3 розділу 11 названих Правил грошовий атестат виписується у двох примірниках на кожного військовослужбовця окремо (друкованим способом або ручкою), підписується командиром військової частини і начальником фінансового органу і засвідчується особистим підписом власника грошового атестата та відтиском гербової печатки з найменуванням частини, зазначеної в атестаті, та реєструється в журналі реєстрації вихідної документації.
Перший примірник грошового атестата видається під підпис у картці особового рахунку військовослужбовця, в якій зазначається дата його видачі, а другий залишається в діловодстві фінансового органу військової частини (абзац п'ятий пункту 11.3 розділу 11 Правил № 280).
Відповідно до пункту 11.2 розділу 11 Правил № 280 у грошовому атестаті зазначаються, зокрема та невиключно, дані про розмір посадового окладу та окладу за військовим званням станом на день видання цього атестата.
Форма грошового атестата встановлена додатком 16 Правил №280. Ця форма передбачає відображення в атестаті всіх складових грошового забезпечення військовослужбовця, які йому нараховані та виплачені у день виключення зі списків особового складу військової частини.
Саме визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України.
Отже, позивач при виключенні зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , а саме 03.07.2024 та під час отримання грошового атестату мав би бути обізнаним про всі суми, що йому були нараховані та виплачені, а тому саме з цього часу слід здійснювати обчислення тримісячного строку звернення до суду.
Натомість, до суду з цим позовом позивач звернувся лише 30.09.2025, тобто із пропуском строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України.
У поданих представником позивача заявах зазначено, що дійсно відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.07.2024 № 533-ОС ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв'язку із продовженням подальшого проходження військової служби у розпорядженні начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України. На переконання заявника, зважаючи на положення статті 233 КЗпП України, оскільки позивач не був остаточно звільнений з військової служби та надалі проходить таку, то відповідний строк ще навіть не почав обраховуватись. За наведених обставин представник позивача вважає, що строк звернення до суду не пропущено.
Водночас суддя не погоджується з таким твердженнями сторони позивача, та зауважує, що останні ґрунтуються на помилковому (буквальному) трактуванні згаданих вище норм КЗпП України, адже у цьому випадку позивач, звертаючись до суду із цим позовом фактично вказує про неналежне дотримання норм трудового законодавства саме колишнім роботодавцем Військовою частиною НОМЕР_1 , з якою трудові відносини було припинено 03.07.2024, не навівши при цьому жодних обставин, що перешкодили б йому своєчасно звернутись до суду із цими вимогами. Натомість подальше проходження військової служби позивачем не звільняє його від дотримання обов'язку своєчасного звернення до суду у строк коли останньому стало або могло бути відомо про порушення його прав, позаяк чинне законодавство і наведена вище правова позиція ВС свідчать, що саме дата вручення позивачу грошового атестата є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду. Більше того, суд вчергове зауважує, що відповідно до пункту 11.1 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (додаток до наказу Міністерства оборони України 22 травня 2017 № 280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22 квітня 2021 року № 104) грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, у таких випадках: - вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини.
За таких обставин слід дійти висновку, що ОСОБА_1 пропущено тримісячний строк звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог, що стосуються нарахування та виплати грошового забезпечення, починаючи з 19.07.2022, адже виключення позивача зі списків Військової частини НОМЕР_1 мало місце 03.07.2024, натомість до суду з даним позовом представникпозивача звернувся лише 30.09.2025.
При цьому жодних поважних причин, які б перешкодили позивачеві вчасно звернутися до суду із цим позовом представником позивача не наведено.
Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, вона повертається позивачеві.
В силу приписів пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Як унормовано частиною 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина 5 статті 169 КАС України).
З огляду на викладене вище наявні підстави для повернення позовної заяви в частині позовних вимог, що стосуються нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, починаючи з 19.07.2022.
Відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ч. 4 ст. 169, ст.ст. 248, 256 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Томчук Андрій Валерійович