м. Вінниця
27 жовтня 2025 р. Справа № 120/8845/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю допущеної відповідачем бездіяльності щодо незвільнення ОСОБА_1 з військової служби за пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону "2232-XII, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на період воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю батьків із числа осіб з інвалідністю.
Ухвалою суду від 30.06.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.
Ухвалою суду від 03.07.2025 відмовити в задоволенні заяви представника військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без руху. Також, вказаною ухвалою витребувано у Військової частини НОМЕР_1 документально підтверджену інформацію щодо результатів розгляду поданих позивачем рапортів від 01.02.2025, від 27.03.2025 та від 12.05.2025, а також докази документального оформлення встановлення факту самовільного залишення ОСОБА_1 29.01.2025 військової частини НОМЕР_1 .
16.07.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки рапорти позивача про звільнення з військової служби були подані ним не з місця проходження служби, а під час самовільного залишення військової частини. З огляду на це рапорти не могли бути розглянутий у встановленому порядку.
Вивчивши матеріали адміністративної справи та оцінивши доводи сторін на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив такі обставини справи.
З отриманих від сторін пояснень встановлено, що позивач тричі звертався до відповідача з рапортами від 01.02.2025, від 27.03.2025 та від 12.05.2025 про його звільнення з військової служби на підставі абз. 12 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий облік і військову службу".
Звернення позивача з відповідними рапортами не заперечується відповідачем та підтверджується наявними в матеріалах справи їх копіями (а.с. 18, 20, 22).
Також, з матеріалів справи судом встановлено, що зазначені рапорти подані відповідачу в якості додатків до адвокатських запитів представника позивача - адвоката Луценко О.І. від 06.02.2025 за вих. №01\06-02\2025, від 27.03.2025 за вих. №01\27-3\2025 та від 12.05.2025 за вих. №01\12-05\2025 (а.с. 19, 21, 23).
З наданих відповідачем пояснень вбачається, що на дату подання рапортів позивач фактично перебував поза розташуванням частини та самовільно залишив місце проходження служби, в підтвердження чого надано матеріали службового розслідування, проведеного за наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративної діяльності) №197 від 31.01.2025. Саме цим відповідач обґрунтовує неможливість розгляду рапортів у встановленому законом порядку.
Водночас у позовній заяві зазначається про те, що відповідач не вирішив питання щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби за пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону "2232-XII, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на період воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю батьків із числа осіб з інвалідністю, що й зумовило звернення останнього до суду з цим позовом про оскарження бездіяльності відповідача.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі ? Закон № 2232-XII).
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і триває донині.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі Закон ? № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах регулює Статут внутрішньої служби Збройних сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі ? Статут).
Відповідно до п. 9 Статуту військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити ? до наступного прямого начальника (п. 14 Статуту).
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з поданням позивачем рапортів від 01.02.2025, від 27.03.2025 та від 12.05.2025 про його звільнення з військової служби на підставі абз. 12 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий облік і військову службу", які, як вважає позивач, відповідачем неправомірно не розглянуто (не звільнено позивача з військової служби).
Згідно з п. 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказ Головнокомандувача Збройних Сил України 31 січня 2024 № 40, у Збройних Силах України створюються такі види документів (далі документи): наказ, директива, розпорядження, бойовий наказ, бойове розпорядження, окреме доручення (доручення), рішення, протокол, положення, постанова, інструкція, історичний формуляр, формуляр, правила, план, звіт, доповідь, донесення, доручення, акт, звуко- та відеозаписи, програма, алгоритм, рапорт, заява, телеграма, телефонограма, факсограма, службовий лист, довідка, методичні рекомендації, доповідна та пояснювальна записки, протокол, припис, посвідчення про відрядження, відпускний квиток, графік відпусток, обхідний лист та інші документи, розроблені в установленому порядку.
Рапорт (заява) письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, направлення на лікування, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Відповідно до п. 3.11.6 Інструкції документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.
Отже, рапорт, як офіційна форма звернення військовослужбовця до вищої посадової особи, передбачає його опрацювання та надання відповіді по суті порушених в ньому питань.
Наказом Міністра оборони України від 06.08.2024 № 531 затверджений Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (далі ? Порядок № 531), який набрав чинності 08.08.2024.
Цей Порядок визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту.
Відповідно до пунктом 2 розділу І Порядку № 531 з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, ? до наступного прямого командира (начальника).
Пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 531 визначено, що рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.
Згідно з пунктом 2 Розділу ІІІ Порядку № 531 командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку, а саме:
- найменування посади, військове звання, ім'я та прізвище командира, який погоджує рапорт;
- рішення щодо непогодження рапорту із зазначенням правової підстави та обґрунтування, дата прийняття рішення та підпис.
Відповідно до п. 3 розділу ІІІ Порядку № 531 непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.
Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
Згідно з пунктом 8 розділу ІІІ Порядку № 531 початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства.
Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) ? дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.
У разі направлення рапорту засобами поштового зв'язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.
Відповідно до пункту 9 розділу ІІІ Порядку № 531 розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:
1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорт ? щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту ? щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Таким чином, розгляд рапорту відбувається за встановленою процедурою та в межах визначених Порядком № 531 строків.
Як видно з матеріалів справи, 01.02.2025, 27.03.2025 та 12.05.2025 позивач, як військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , підготував письмові рапорти на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 , у яких висловив прохання звільнити його з військової служби на підставі абз. 12 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий облік і військову службу".
Втім, фактично такі рапорти були надіслані представником позивача - адвокатом Луценко О.І. в якості додатків до адвокатських запитів від 06.02.2025 за вих. №01\06-02\2025, від 27.03.2025 за вих. №01\27-3\2025 та від 12.05.2025 за вих. №01\12-05\2025.
У відповідь на отримані адвокатські запити відповідачем листами від 26.02.2025 за вих. №5072, від 15.04.2025 за вих. №9342 та від 29.05.2025 за вих. №12558 надано відповіді на поставлені у запитах питання. Ці листи були вручені представнику позивача, що підтверджується відомостями з веб-сайту АТ "Укрпошта" та доданими до матеріалів справи накладними про надсилання поштових відправлень.
Водночас суд зважає на те, що позивач є таким, що самовільно залишив військову частину, тоді як Порядком № 531 не передбачено направлення відповіді на рапорт військовослужбовцю, який самовільно залишив військову частину.
Відповідно до Довідки-доповіді по факту неповернення з ВЛК за станом доров'я військовослужбовцем військової служби за мобілізацією солдатом ОСОБА_1 військової частини НОМЕР_1 командира НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 від 29.01.2025, о 9:00 год. 29.01.2025 тимчасово виконуючим обов'язки командира 3 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшим лейтенантом ОСОБА_3 було виявлено неповернення з ВЛК за станом здоров'я до тимчасового місця розташування 3 механізованої роти військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 навідника оператора 2 відділення 2 механізованого взводу 3 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 .
За наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 13.12.2024 № 358 "Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення частини солдатом ОСОБА_4 " було проведено службове розслідування щодо уточнення причин та умов, що сприяли самовільному залишенню військової частини без поважних причин позивачем, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, а також з метою встановлення ступеня його вини, чиї дії або бездіяльність, можливо, стали причиною вчинення правопорушення.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.04.2025 № 1719 "Про результати службового розслідування" до солдата ОСОБА_1 застосовано заходи дисциплінарного стягнення "Сувора догана", позбавлено премії за січень 2025 року у розмірі 20 %, а також наказано помічнику командира в/ч НОМЕР_1 з правової роботи начальнику юридичної служби, направити копії матеріалів службового розслідування до територіального управління ДБР розташованого в місці Полтава, так як в діях солдата ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України.
На виконання вказаного наказу, сформовано Повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 11.06.2025 за №13669.
Водночас, звертаючись до суду з цим позовом, обставини самовільного залишення ним військової частини приховав та ніяк не пояснив, чому рапорти про звільнення з військової служби він надсилав через свого представника в якості додатків до адвокатських запитів.
Крім того, на рапортах стоять дати їх підписання позивачем 01.02.2025, 27.03.2025 та 12.05.2025, тоді як за встановлених службовим розслідуванням обставин, позивач з 29.01.2025 вважається відсутнім на військовій службі без поважних причин, в діях солдата ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України.
Таким чином, стає зрозумілим той факт, що позивач направив рапорти про звільнення не з місця проходження військової служби в статусі "військовослужбовця", а з місця свого проживання (перебування), перебуваючи в статусі особи, що самовільно залишила військову частину.
За таких обставин подані рапорти не можна вважатися такими, що поданий у передбаченому законодавством порядку, а отже, і не породжують для відповідача обов'язку щодо розгляду по суті у строки та спосіб, визначені Порядком № 531 та Інструкцією з діловодства. Військова частина, своєю чергою, належним чином відреагувала на отримані адвокатські запити представника позивача.
Враховуючи встановлені факти та зібрані у справі докази, суд доходить висновку, що ознаки протиправної бездіяльності у діях відповідача відсутні, а заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В силу приписів ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Перевіривши доводи сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 належить відмовити.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, позивач втрачає право на відшкодування понесених у цій справі судових витрат.
Керуючись ст.ст. 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 )
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна