іменем України
22 жовтня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 742/2418/25
Головуючий у першій інстанції - Коваленко А. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1527/25
Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої-судді: Шитченко Н.В.,
суддів: Висоцької Н.В., Онищенко О.І.,
із секретарем: Зіньковець О.О.,
позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 липня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У березні 2025 року АТ «Сенс Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 632260084 від 18 січня 2022 року у розмірі 210 801,65 грн, з яких: 148 079,47 грн - прострочене тіло кредиту та 62 722,18 грн - відсотки за користування кредитом.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 18 січня 2022 року ОСОБА_1 через Інтернет-сервіс «My Alfa-bank» звернулася до АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», з пропозицією укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». Банк прийняв пропозицію відповідачки. Зважаючи на приписи ст. 633, 634, 639 ЦК України та ст. 3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію» між банком та ОСОБА_1 укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», яку підписано позичальником шляхом використання електронного цифрового підпису у вигляді одноразового ідентифікатора.
Позивач зазначав, що за умовами договору банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 82 00 грн зі сплатою фіксованою процентної ставки 35,99 % річних, а відповідачка зобов'язалася повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на визначених договором умовах. ОСОБА_1 порушила зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів, внаслідок чого станом на 14 грудня 2024 року утворилась заборгованість за кредитним договором в сумі 210 801,62 грн, з яких 148 079,47 грн - прострочене тіло кредиту та 62 722,18 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 липня 2025 року у задоволенні позовних вимог АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ «Сенс Банк», вважаючи рішення суду незаконним і таким, що не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що наданими позивачем письмовими доказами повністю доведено факт укладення між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, який відповідачка підписала аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора, який, в свою чергу, було направлено на два номери телефону позичальниці. Кредитні кошти в сумі 82 000 грн надані відповідачці шляхом встановлення кредитного ліміту на рахунок НОМЕР_1 , що підтверджується випискою по картковому рахунку, у якій також відображені активні операції з використання кредитних коштів на загальну суму 81 740,35 грн.
Позивач зазначає, що систематичне використання відповідачкою кредитних коштів безперечно свідчить про те, що ОСОБА_1 була повністю обізнана з умовами кредитування, активувала кредитну картку та свідомо користувалася наданим банком кредитом. Висновки суду про відсутність належних доказів повідомлення відповідачки про умови кредитування спростовуються фактичним використанням нею кредитних коштів. Зазначивши про відсутність доказів належного повідомлення позичальниці про умови кредитування та відхиливши матеріали кредитної справи, надані позивачем, суд першої інстанції порушив принцип змагальності та розподілу тягаря доказування.
Банк вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що відповідачка шляхом використання електронного цифрового підпису у вигляді ідентифікатора «2158» ознайомилася лише з паспортом споживчого кредиту, а не підписала сам договір. Такий висновок суперечить змісту повідомлення «Shanovniy Kliente! Kod pidtverdzennia zgody na oformlennia kartky 2158». Відповідачкою не надано доказів на спростування обставин, зазначених у довідці про ідентифікацію № 2849859, зокрема, ОСОБА_1 не подано відомостей від оператора телекомунікаційного зв'язку про неотримання текстового повідомлення на номери НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , на які 18 січня 2022 року надсилався одноразовий ідентифікатор «2158».
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, його оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства. Ураховуючи зміст кредитного договору та довідки про ідентифікацію, правочин підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 2158. Без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором такий договір не був би укладений. Наведене узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 та від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.
Скаржник указує, що матеріали справи не містять та стороною відповідача не надано доказів на спростування презумпції правомірності договору, встановленої ст. 204 ЦК України. Укладений правочин містить паспортні дані, податковий номер, номери засобів зв'язку, поштову адресу ОСОБА_1 , яка не заперечувала, що являється клієнтом банку.
У наданому відзиві ОСОБА_1 , вважаючи доводи апеляційної скарги безпідставними і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та наявним у справі доказам, а рішення суду - законним і обґрунтованим, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду без змін.
Обґрунтовуючи відзив, відповідачка зазначає, що долучені позивачем докази на підтвердження укладення 18 січня 2022 року кредитного договору № 632260084 не можна вважати належними, оскільки акцепт пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії не містить дати та номеру; довідки про ідентифікацію, які підписані представником АТ «Сенс Банк», не містять дати та печатки банку; у розрахунку заборгованості та виписки по рахунку за кредитною карткою Word Debit Mastercard відсутні печатки банківської установи. За твердженням відповідачки, виписка по рахунку взагалі не свідчить про те, що указані в ній відомості відносяться до кредитного договору № 632260084 від 18 січня 2022 року, факт укладення якого позивачем не доведено. Даних про те, що указані в довідках про ідентифікацію номери телефону належать саме ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.
Відповідачка вважає правильним висновок районного суду про те, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів підтвердження укладення кредитного договору між сторонами та надання позивачці кредитних коштів, посилаючись на те, що в справах, які виникають з кредитних відносин, саме на позивача (банк) покладається обов'язок довести як обставини укладення договору, так і надання позичальнику кредитних коштів, натомість, відповідач, хоча і має обов'язок довести ті обставини, які становлять основу його заперечень, проте обирає варіант захисту від активного заперечення до повного мовчання.
В судове засідання сторони не з'явилися. Позивач та його представник про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України (а.с. 111, 112). 20 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідачки - адвоката Джури С.П. надійшла заява про розгляд справи без його участі та участі відповідачки (а.с. 116).
За змістом ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Отже, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції у повній мірі таким вимогам не відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ «Сенс Банк», суд першої інстанції виходив з того, що долучена до матеріалів справи довідка про систему гарантування вкладів фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту, з якими ОСОБА_1 18 січня 2022 року в електронній формі ознайомилася на сайті АТ «Альфа-Банк», не являються належними доказами на підтвердження укладення договору споживчого кредитування.
Районний суд указав, що акцепт пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії, в якому зазначено, що АТ «Альфа-Банк» приймає пропозицію ОСОБА_1 на укладення угоди про обслуговування кредитної карти, підписаний лише представником товариства, і за відсутності підтвердження наявності пропозиції (оферти) відповідачки на отримання кредиту, а також за відсутності доказів одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції, не є належним доказом на підтвердження укладення кредитного договору.
Суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження виготовлення та направлення ОСОБА_1 кредитної карти, що свідчить про відсутність доказів отримання нею кредитних коштів. Виписка по рахунку за кредитною картою підтверджує встановлення 18 січня 2022 року кредитного ліміту на рахунок НОМЕР_1 в сумі 82 000 грн та користування кредитними коштами у період з 18 січня 2022 року по 13 грудня 2024 року, проте не підтверджує, що саме ОСОБА_1 користувалася кредитною картою. Долучений до матеріалів справи розрахунок заборгованості свідчить про наявність кредитної заборгованості, але не є належним доказом того, що кредитна заборгованість виникла з вини ОСОБА_1 .
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, але вважає частково хибними наведені районним судом мотиви відмови, виходячи з наступного.
У справі встановлено, що позивачем на підтвердження укладення між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 18 січня 2022 року угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії № 632260084 надано суду копію довідки про систему гарантування вкладів фізичних осіб, копію акцепту пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, копію паспорту споживчого кредиту, виписку по рахунку за період з 18 січня 2022 року по 13 грудня 2024 року.
Наданим позивачем акцептом підтверджується, що АТ «Альфа-Банк» в особі Комісаренко А.В. приймає пропозицію ОСОБА_1 на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», укладеного між банком та клієнтом (а.с. 10 зворот-11).
Акцепт містить умови споживчого кредиту: сума кредитної лінії становить 82 000 грн; максимальний ліміт кредитної лінії - 200 000 грн; тип процентної ставки - фіксована, розмір процентної ставки - 35,99 % річних. Клієнту відкрито поточний рахунок з електронним платіжним засобом у гривні. Реквізити рахунку будуть повідомлені клієнту окремо. Для клієнта випущена міжнародна кредитна картка «MasterCard Debit World» строком дії на 5 років з моменту випуску (розділи 2, 3 акцепту). Зазначено, що угода укладена та набуває чинності з моменту підписання Банком акцепту та надання суми кредиту та діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань перед Банком та закриття рахунку.
Інформація, зазначена у паспорті споживчого кредиту, свідчить про те, що сума кредиту становить 82 000 грн, строк кредитування - 12 місяців з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії, процентна ставка - 35,99 % річних, а також зазначені інші умови щодо надання споживчого кредиту (а.с. 9-10). Паспорт споживчого кредиту підписано ОСОБА_1 18 січня 2022 року електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора 2158.
Довідками про ідентифікацію підтверджується, що клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», ідентифікована банком, підписання договору № 632260084 позичальником здійснено аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора: 2158, який відправлено 18 січня 2022 року на номери телефону: НОМЕР_2 та НОМЕР_3 (а.с. 12,12 зворот).
Обґрунтовуючи розмір заборгованості, позивач надав розрахунок, в якому зазначено: номер кредитного договору 632260084, дата надання кредиту 18 січня 2022 року, сума ліміту - 82 000 грн, заборгованість станом на 14 грудня 2024 року становить 210 801,65 грн, яка складається з: 148 079,47 грн - прострочене тіло кредиту та 62 722,18 грн - відсотки за користування кредитом (а.с. 7).
Виписка по рахунку з кредитною карткою World Debit MasterCard, виданою на ім'я ОСОБА_1 , за період з 18 січня 2022 року по 13 грудня 2024 року (а.с. 13-14) свідчить про встановлення 18 січня 2022 року кредитного ліміту у розмірі 82 000 грн та користування відповідачкою кредитним коштами, зокрема, здійснення покупок 19 січня, 28 січня, 29 січня, 23 лютого 2022 року, а також здійснення переказу на іншу карту 23 лютого 2022 року.
12 серпня 2022 року позачерговими загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено статут АТ «Сенс Банк», згідно з положеннями якого АТ «Альфа-Банк» змінило найменування на АТ «Сенс Банк» (а.с. 20-22).
З метою досудового врегулювання спору АТ «Сенс Банк» на адресу ОСОБА_1 було направлено вимогу про усунення порушень (а.с. 15), в якій товариство повідомило відповідачку про наявність заборгованості за кредитним договором № 632260084 від 18 січня 2022 року, яка станом на 02 червня 2024 року становить 180 092,44 грн. Відповідачці пропонувалося протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги банку погасити заборгованість на зазначені у вимозі платіжні реквізити (а.с. 15).
Звернувшись з позовом про стягнення заборгованості, АТ «Сенс Банк» посилалося на невиконання позичальником умов кредитного договору щодо повернення у встановлений строк грошових коштів.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Відповідно до приписів ст. 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договір.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені ЗУ «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
У статті 3 указаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону)I.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що висновок районного суду про відмову у задоволенні позову АТ «Сенс Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором зроблено з невірних мотивів.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.
Звернувшись з позовом, АТ «Сенс Банк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 632260084, яка станом на 14 грудня 2024 року становила 210 801,65, з яких: 148 079,47 грн - прострочене тіло кредиту та 62 722,18 грн - відсотки за користування кредитом. На підтвердження обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги, позивачем надано наступні письмові докази: копію довідки про систему гарантування вкладів фізичних осіб; копію паспорту споживчого кредиту; копію пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії; довідки про ідентифікацію; розрахунок заборгованості за кредитом; виписку по рахунку з кредитною карткою World Debit MasterCard за період з 18 січня 2022 року по 13 грудня 2024 року.
У пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії зазначено, що АТ «Альфа-Банк», яке в подальшому перейменовано на АТ «Сенс Банк», в особі Комісаренко А.В. приймає пропозицію ОСОБА_1 на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», укладеного між банком та клієнтом (далі - договір).
Акцепт містить умови споживчого кредиту: сума кредитної лінії - 82 000 грн; максимальна сума кредиту - 200 000 грн; тип та розмір процентної ставки - фіксована, 35,99 % річних. Клієнту відкрито поточний рахунок з електронним платіжним засобом у гривні та для нього випущена міжнародна платіжна картка MasterCard Debit World строком дії на 5 років з моменту випуску.
Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції, в матеріалах справи відсутня оферта ОСОБА_1 , яка б підтверджувала, що відповідачка запропонувала і погодилась на зазначені в акцепті банку умови кредитування.
У наданій АТ «Сенс Банк» довідці про систему гарантування вкладів фізичних осіб підпис вкладника відсутній.
Паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису, безспірно не свідчить про погодження всіх істотних умов договору, укладеного з відповідачкою, в тому числі щодо сплати відсотків, з огляду на таке.
Стаття 9 ЗУ «Про споживче кредитування» визначає інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 дійшла висновку про те, що під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
За таких обставин, саме по собі підписання відповідачкою паспорту споживчого кредиту не може свідчити про погодження сторонами умов кредитного договору. Таким чином, наявність паспорту споживчого кредиту свідчить про попереднє переддоговірне ознайомлення особи з необхідною інформацією перед укладенням правочину.
Надані позивачем довідки про ідентифікацію, в яких зазначено, що клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», укладеного між банком та клієнтом, ідентифікована банком, не містить дати її підписання та реквізитів кредитного договору.
Розрахунок кредитної заборгованості, наданий АТ «Сенс Банк», не є доказом розміру боргу, оскільки позивачем не доведено укладання кредитного договору на заявлених позивачем умовах.
Сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом банку та не містить відомостей, що дозволили б апеляційному суду перевірити, чи видавалися відповідачу кредитні кошти у зазначеному в позові розміру, на який строк, а також, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачкою умов кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачкою. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 травня 2020 року у справі № 219/1704/17.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що з наданих позивачем доказів неможливо встановити умови, на яких укладено кредитний договір, а тому вимоги АТ «Сенс Банк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками за користування кредитом є безпідставними та необґрунтованими.
Разом з тим, надані позивачем докази свідчать, що ОСОБА_1 висловила однозначне бажання скористатися запропонованими позивачем банківськими послугами.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаною норою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором. Аналогічний правовий висновок навів Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц.
Верховний Суд у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 виснував, що не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд приходить висновку, що надана позивачем виписка по картковому рахунку ОСОБА_1 з кредитною карткою MasterCard Debit World за період з 18 січня 2022 року по 13 грудня 2024 року відповідає вимогам первинного документу, а тому є належним та допустимим доказом факту отримання відповідачкою кредитних коштів.
Відповідно до наявної в матеріалах справи виписки по рахунку ОСОБА_1 після отримання картки здійснила дії щодо проведення її активації, користувалась карткою (здійснювала покупки та здійснювала перекази на іншу картку), а також частково погашала заборгованість, що свідчить про укладення сторонами кредитного договору.
Зокрема, за вказаний у виписці період ОСОБА_1 витрачено коштів в сумі 227 349,47 грн, а повернуто коштів у розмірі 254 085,65 грн у рахунок погашення тіла кредиту, 33 589,23 грн у рахунок погашення відсотків за користування кредитом та 36 275,34 грн у рахунок погашення комісії РКО, що, з урахуванням того, що сторонами не було погоджено відсоткову ставку та комісію за розрахунково-касове обслуговування, які безпідставно списувались з рахунку позичальника, свідчить про відсутність заборгованості відповідачки перед банком, а навпаки наявна переплата.
Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позову, у тому числі і тому, що позивачем не надано доказів отримання відповідачем кредитних коштів, суд першої інстанції не врахував зазначені вище обставини, та, як наслідок, дійшов помилкового висновку щодо частини наведених у судовому рішенні мотивів відмови у задоволенні позовних вимог.
Ураховуючи викладене, апеляційна скарга АТ «Сенс Банк» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України належить змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. 367, 374, ч. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» - задовольнити частково.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 липня 2025 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27 жовтня 2025 року.
Головуюча: Н.В. Шитченко
Судді: Н.В. Висоцька
О.І. Онищенко