Справа № 736/1650/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/716/25
Категорія - ч. 2 ст. 125 КК України Доповідач ОСОБА_2
22 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 , (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Чернігові кримінальне провадження №12025275360000100 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Корюківського районного суду Чернігівської області від 07 липня 2025 року,
Цим вироком:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Корюківка Чернігівської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого провідним економістом зі збуту ТОВ «СЛАВ ФОРЕСТ», маючого на утриманні малолітнього сина, 2016 року народження, раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді 180 (ста восьмидесяти) годин громадських робіт.
Початок строку відбуття покарання визначено обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.
Долю речових доказів вирішено у порядку ст. 100 КПК України.
Вироком місцевого суду встановлено, що ОСОБА_8 16.06.2025, близько 21 год. 00 хв., перебуваючи у зальній кімнаті квартири, що за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті неприязних сімейних відносин, з особистих мотивів, діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у виді заподіяння шкоди здоров'ю потерпілій та бажаючи їх настання, у присутності малолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стоячи напроти своєї колишньої дружини ОСОБА_10 , штовхнув її долонями обох рук в область плечей, в наслідок чого остання не втрималась на ногах і впала на диван, що знаходився позаду неї, з якого сповзла на підлогу та перебувала у положенні напівлежачи на спині. В цей момент ОСОБА_8 , продовжуючи свої умисні протиправні дії, направлені на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , сів зверху на ноги останньої, взяв до рук футболку, що лежала поряд на дивані та, шляхом тиснення і надавлювання пальцями та долонями обох рук через футболку на обличчя потерпілої ОСОБА_10 , спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді крововиливу в ділянці верхньої губи, крововиливу на підборідді, крововиливу на переніссі, подряпини на лівій носо-губній складці, гематоми по задній поверхні середньої третини лівого стегна, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 49 від 19.06.2025, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не потягли за собою короткочасний розлад здоров'я та тілесне ушкодження у вигляді поверхневої рани у ділянці верхньої губи, яке згідно висновку судово-медичної експертизи № 49 від 19.06.2025, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» під домашнім насильством розуміється діяння (дії або бездіяльність) фізичного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п. b ст. 3 Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульська конвенція) - «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім'ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.
Вказаними умисними діями ОСОБА_8 , у відповідності до ст. 1, 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», вчинив домашнє насильство у формі фізичного насильства відносно колишньої дружини ОСОБА_10 .
Не погодившись із рішенням суду, захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок суду в частині призначеного покарання у виді громадських робіт та призначити його підзахисному покарання у виді штрафу, а також виключити із вироку обставину, яка обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення у присутності дитини, в іншій частині вирок суду залишити без змін.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що судом не у повній мірі враховано пом'якшуючі покарання обставини, зокрема щире каяття, згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, його поведінку після скоєння кримінального проступку, який, усвідомивши неправомірність своєї поведінки, надав органу досудового розслідування допомогу у розкритті, не скористався ст. 63 Конституції України та не відмовився від показань, а своїми діями сприяв розслідуванню. Вибачився перед потерпілою і став на шлях виправлення, свою поведінку пояснив емоційним збудженням та у подальшому обіцяв керувати своїми емоціями та не допускати протиправної поведінки. Просить врахувати позитивні характеристики обвинуваченого за місцем проживання та роботи, те, що раніше він не притягувався ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності, працює, робота пов'язана з перебуванням на робочому місці навіть поза межами робочого часу, що позбавляє його можливості відбувати покарання у виді громадських робіт, він постійно працює у тому числі щоб сплачувати аліменти на утримання дитини, тому покарання у виді штрафу в змозі виконати.
Крім того, просить виключити із вироку обтяжуючу покарання обвинуваченого обставину - вчинення кримінального правопорушення у присутності дитини, оскільки такої обтяжуючої покарання нема у вичерпному переліку ч. 1 ст. 67 КК України.
Заслухавши доповідача, захисника, який підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити з викладених підстав, прокурора, який заперечував проти її задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. 404 КПК України колегія суддів перевіряє судове рішення в межах апеляційної скарги.
Суд першої інстанції розглянув дане кримінальне провадження у відповідності до вимог ст. 382 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження та визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними в ній доказами, які судом досліджувались в обсязі, визначеному в порядку ч. 2 ст. 382 КПК України. Ці обставини учасниками провадження не оспорюються, а тому вони не є предметом апеляційного розгляду, відповідно до вимог ч. 1 ст. 404КПК України.
Стосовно доводів апеляційної скарги щодо виключення із вироку суду такої обтяжуючої покарання обставини як вчинення кримінального правопорушення у присутності дитини, з підстав відсутності такої у вичерпному переліку обтяжуючих покарання обставин, визначених ч. 1 ст. 67 КК України, то такі безпідставні, оскільки така обставина прямо передбачена п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України. Крім того, така обставина була встановлена у ході досудового розслідування, зазначена в обвинувальному акті, копію якого отримав як обвинувачений, так і захисник, при цьому подано заяву про визнання винуватості, згоди із установленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомленням із обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинуваченого акта у спрощеному порядку. Добровільність беззаперечного визнання винуватості підтверджена підписами як ОСОБА_8 , так і захисника. Отже, такі вимоги апеляційної скарги необґрунтовані.
Більше того, згідно з положеннями ч. 2 ст. 67 КК України така обтяжуюча покарання обставина є винятком із наданого суду права можливості не визнати обставину такою, що обтяжує покарання особи в залежності від характеру вчиненого кримінального правопорушення.
Щодо апеляційних вимог захисника про призначення ОСОБА_8 більш м'якого покарання, у виді штрафу, колегія суддів виходить із положень ст. ст. 50, 65 КК України, які судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання були дотримані.
Відповідно до ст. 65 КК України, покарання призначається з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, призначається покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно п.1 постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Визначений судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_8 вид та розмір покарання у повному обсязі відповідає зазначеним вище вимогам.
Так, вчинене ОСОБА_8 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, згідно ст. 12 КК України, відноситься до кримінальних проступків.
В якості обставини, що пом'якшує покарання, місцевий суд врахував щире каяття у скоєному. Обставинами, що обтяжують покарання судом визнано вчинення кримінального правопорушення у присутності дитини та щодо колишнього подружжя.
Також суд першої інстанції взяв до уваги і відомості стосовно особи обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання виконком Корюківської міської ради компрометуючими матеріалами не володіє, за місцем роботи має позитивні характеристики, розлучений, на утриманні має малолітнього сина, за медичною допомогою до лікарів нарколога та психіатра не звертався.
Судом першої інстанції у повній мірі дослідженні всі докази, які характеризують обвинуваченого в достатньому об'ємі, його ставлення до скоєного та надана відповідна обґрунтована та вмотивована оцінка вказаному.
Колегія суддів із справедливістю такого покарання погоджується, оскільки при його призначенні суд першої інстанції прийняв до уваги, правильно оцінив та достатньою мірою врахував всі обставини, що мають значення відповідно до закону, а призначене покарання є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Правових підстав вважати таке покарання явно несправедливим через суворість немає, а переконливих аргументів, які б ставили під сумнів наведені висновки суду та вказували на порушення загальних засад призначення покарання, в апеляційній скарзі не міститься.
При цьому слід зазначити, що суд першої інстанції призначив обвинуваченому не самий суворий вид покарання та не у максимальному його розмірі, з урахуванням фактичних обставин справи, наявності пом'якшуючої покарання обставини та двох обставин, що його обтяжує.
Таким чином, усі обставини, наведені апелянтом як підставу про призначення більш м'якого покарання, місцевим судом взяті до уваги.
При цьому колегія суддів враховує, що покарання, яке просить призначити захисник в апеляційній скарзі у виді штрафу, з огляду на те, що обвинувачений офіційно працює та сплачує аліменти на утримання дитини, що зазначено захисником, підтверджує доцільність призначеного покарання, не пов'язаного із фінансовими зобов'язаннями. А його доводи про роботу обвинуваченого і у поза урочний час, не підтверджено документально, та не позбавляє обвинуваченого можливості виконати покарання у виді громадських робіт, яке полягає у виконанні засудженим у вільний від роботи час безоплатних суспільно корисних робіт.
Враховуючи наведене, на переконання колегії суддів, покарання призначене ОСОБА_8 відповідає принципам співмірності та індивідуалізації, є необхідним для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, призначене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог закону, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування або зміну оскаржуваного вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Корюківського районного суду Чернігівської області від 07 липня 2025 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4