іменем України
27 жовтня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 740/1954/25
Головуючий у першій інстанції - Гагаріна Т. О.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1559/25
Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої-судді: Шитченко Н.В.,
суддів: Висоцької Н.В., Онищенко О.І.,
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17 липня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У квітні 2025 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 4056672 в сумі 49 120 грн, з яких 8 000 грн - заборгованість за основною сумою боргу та 41 120 грн - заборгованість за відсотками.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 15 жовтня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». За змістом договору товариство надало позичальнику кредит в сумі 8 000 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а клієнт зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на визначених договором умовах. Відповідачка порушила зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів, внаслідок чого станом на 27 червня 2024 року утворилась заборгованість за кредитним договором в сумі 49 120 грн.
27 червня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 27062024, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки за наведеним кредитним договором.
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17 липня 2025 року у задоволенні позову ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», посилаючись на невірне застосування норм матеріального права, неповноту з'ясування всіх фактичних обставин справи та ненадання належної оцінки наявним у справі доказам, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Скаржник зазначає, що наданими позивачем письмовими доказами, яким не суперечить і висновок суду першої інстанції, доводиться факт укладення між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписано боржницею електронним підписом, відтвореного шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Відповідачка здійснила алгоритм відповідних дій, необхідних для її ідентифікації, на офіційному сайті товариства. Підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомлена, повністю розуміє, погодилася і зобов'язалася неухильно дотримуватися Правил надання коштів у позику, які розміщені на сайті кредитодавця, а також отримала від банку до укладення договору інформацію, зазначену у ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Заперечень щодо запропонованих Правилами надання коштів у позику умов нею при укладенні договору не висловлено.
Позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору нарахування відсотків здійснювалося виключно первісним кредитором відповідно до умов укладеного договору. Суду надано отримані від первісного кредитора докази щодо перерахування коштів та детальний розрахунок заборгованості за договором, який містить номер кредитного договору, ПІП позичальника, розмір та дату видачі кредиту, порядок нарахування відсотків за кожен день користування кредитом, оплату тіла кредиту та відсотків, загальну суму боргу. Заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, відповідачка не надала доказів, які б спростували або надання кредиту у визначеному договором розмірі, або розмір заборгованості. У разі незгоди із заявленою до стягнення сумою боргу, суд може здійснити власний розрахунок.
Звертає увагу суду на те, що кредитні кошти були перераховані на картку банку, вказану ОСОБА_1 при укладенні договору - НОМЕР_1 . Перерахування на платіжну картку відповідачки безпосередньо здійснено операторами онлайн-послуг платіжної інфраструктури, які не проводять операцій з готівковими коштами, а здійснюють їх лише безготівково, і видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. На запит районного суду АТ КБ «ПриватБанк» повідомило, що на ім'я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_2 , а надана виписка з карткового рахунку за період з 15 жовтня по 15 листопада 2023 року підтверджує зарахування коштів у розмірі 8 000 грн.
Товариство указує, що 12 травня 2025 року ОСОБА_1 з власної ініціативи зверталася до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» з проханням надати можливість добровільно сплатити борг та зазначала, що має статус військовослужбовця. Після погодження лояльних умов оплати боргу позивач підготував лист із зазначенням сум та дат оплати боргу та направив його відповідачці, проте кошти сплачені не були. Відповідно до правової позиції Верховного Суду звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу відноситься до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку (постанова від 10 вересня 2019 року у справі № 916/2403/18).
Скаржник зазначає, що, підтверджуючи вчинення шахрайських дій з її банківською карткою та несанкціоноване зняття коштів, відповідачка надала витяг з ЄРДР від 16 жовтня 2023 року. Оскільки до ЄРДР вноситься попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням норми закону про кримінальну відповідальність, сам по собі цей витяг не підтверджує факт шахрайства при оформленні кредитного договору на ім'я ОСОБА_1 та не отримання нею кредитних коштів. Предметом позову у цій справі є стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором, а не доведення вчинення кримінального правопорушення.
У наданому відзиві представник відповідачки - адвокат Баранова Н.В., вважаючи доводи апеляційної скарги необґрунтованими, просить залишити її без задоволення. Сторона відповідача заперечує укладення кредитного договору та отримання грошових коштів, посилаючись на те, що ОСОБА_1 стала жертвою шахраїв.
Відповідачка наводить доводи, що є аналогічними доводам відзиву на позов, щодо обставин вчинення невідомими особами шахрайських дій у мобільному додатку Приват24, через які з банківського рахунку ОСОБА_1 15 жовтня 2023 року були списані всі кошти. За наведеним фактом відповідачка звернулася до органів поліції, і за результатами розгляду її заяви відкрито кримінальне провадження, у якому її визнано потерпілою. Наразі досудове розслідування триває. Твердження позивача про недоведеність шахрайських дій щодо ОСОБА_1 є спробою товариства перекласти відповідальність за наслідки злочину на потерпілу особу, що суперечить як принципам права, так і справедливості.
Зазначає, що договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 15 жовтня 2023 року не підписувала, тобто, він є неукладеним. Вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_1 уклала 15 жовтня 2023 року кредитний договір з ТОВ «Лінеура Україна», у зв'язку з чим вона не набула жодних прав та не прийняла на себе жодних обов'язків за цим правочином.
Наголошує на тому, що звернення відповідачки до позивача 12 травня 2025 року було зумовлено виключно необхідністю повідомити про обставини шахрайства та надати підтверджуючі документи, і ці її дії не свідчать про визнання боргу. Надання документів стосовно проходження ОСОБА_1 військової служби носило виключно інформаційний характер та було спрямовано на пояснення фактичної ситуації. Звертає увагу суду на те, що відповідно до п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям проценти за користування кредитом не нараховуються. Наведений пункт є самостійною нормою і посилання на можливість її застосування лише за наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення, що узгоджується із судовою практикою Верховного Суду при розгляді справ аналогічної категорії.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а рішення суду - скасувати, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження виконання ним вимог ст. 516, 517 ЦК України щодо повідомлення відповідачки про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 15 жовтня 2023 року.
Районний суд указав, що товариством не надано також достовірних доказів, які підтверджують факт наявності заборгованості та її розмір, зокрема первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором суд визнав неналежним доказом, зазначивши, що він не містить відомостей, які б дозволили перевірити, чи видавалися кредитні кошти відповідачці, на який строк, правильність нарахування відсотків, а також зробити висновок про те, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачкою умов кредитного договору.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з наведеним висновком суду, зважаючи на таке.
У справі встановлено, що 15 жовтня 2023 року ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4056672, який підписано електронним підписом позичальника з одноразовим ідентифікатором Е688 (а.с. 5-14). Згідно з умовами договору кредитодавець зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 8 000 грн строком на 360 днів, а позичальник зобов'язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Відповідно до п. 1.4., 1.4.1. кредитного договору сторони передбачили тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються відсотки - стандартна процентна ставка 2 % в день, яка застосовується у межах строку кредиту. Знижена процентна ставка становить 0,01 %. Згідно з п. 1.6. договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 65 600 грн, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки - 60 824 грн.
Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу НОМЕР_3 (п. 2.1. договору).
Договором передбачено, що він укладається шляхом направлення його тексту, підписаного з боку товариства електронним підписом, в особистий кабінет клієнта для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта. При цьому клієнт підписанням цього договору надає товариству згоду на доступ до своєї кредитної історії, на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій відомостей, що складають його кредитну історію (п. 9.7.1, 9.8. договору).
Споживач підписує договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично ІКС товариства для кожного випадку використання та направляється споживачу текстовим повідомленням на номер мобільного телефону, повідомлений клієнтом товариству в ІКС товариства та/або зазначений у цьому договорі. Введення споживачем коду одноразового ідентифікатора створює підпис клієнта на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору (п. 9.7.1. договору).
У матеріалах справи наявна копія паспорту споживчого кредиту, в якому визначено умови кредитування, з якими відповідачку ознайомлено 15 жовтня 2023 року, що засвідчено її електронним підписом (а.с. 15-17).
Фінансова установа зобов'язання за кредитним договором від 15 жовтня 2023 року виконала. Генеральним директором ТОВ «Універсальні платіжні рішення», яке відповідно до ліцензії НБУ № 3 від 11 листопада 2013 року надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, надано довідку від 01 липня 2024 року (а.с. 14) про успішне перерахування 15 жовтня 2023 року грошових коштів в сумі 8 000 грн на картку НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - НОМЕР_4 .
27 червня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» (клієнтом) та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (фактором) укладено договір факторингу № 270620245, відповідно до умов якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт - відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою) та інші платежі, право на одержання яких належить клієнтові (а.с. 20-21). Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1 та є невід'ємною частиною договору.
Таким чином, ТОВ «Лінеура Україна» передало (відступило) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права грошової вимоги, а ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТОВ «Лінеура Україна» права грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 27 червня 2024 року до договору факторингу № 27062024 від 27 червня 2024 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4056672 щодо заборгованості у загальній сумі 49 120 грн, з яких: 8 000 грн - заборгованість за сумою кредиту, 41 120 грн - заборгованість за нарахованими відсотками (а.с. 23). Указана сума заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором від 15 жовтня 2023 року, складеним ТОВ «Лінеура Україна» станом на 27 червня 2024 року (а.с. 24-26).
Платіжною інструкцією № 345 від 02 липня 2024 року підтверджено факт перерахування коштів ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ТОВ «Лінеура Україна» як плату за відступлення права вимоги згідно з Договором факторингу № 270622024 від 27 червня 2024 року (а.с. 85).
Згідно з повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» від 20 червня 2025 року в банківській установі на ім'я ОСОБА_1 емітовано банківську картку № НОМЕР_2 (а.с. 111). Надана банком виписка по картковому рахунку ОСОБА_1 за період з 15 жовтня по 15 листопада 2023 року свідчить про те, що 15 жовтня 2023 року на картку відповідачки зараховано переказ у сумі 8 000 грн (а.с. 111 зворот).
Відповідно до довідки командира в/ч НОМЕР_5 від 05 травня 2025 року лейтенант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у в/ч НОМЕР_5 з 03 листопада 2006 року і по теперішній час (а.с. 55). Наведені обставини підтверджується записами у військовому квитку та посвідченні офіцера, що видані на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 55 зворот - 59).
ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України, що засвідчено копією відповідного посвідчення (а.с. 59 зворот).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.
За приписами ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Статтею 3 ЗУ «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За правилами ч. 1, 2 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
За приписами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Проаналізувавши наведені норми та обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачки кредитних коштів.
У справі встановлено, що 15 жовтня 2023 року ОСОБА_1 , маючи намір отримати в кредит грошові кошти, ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Лінеура Україна». Цього ж дня сторони уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4056672, який підписано відповідачкою відповідно до вимог ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» за допомогою електронного підпису, відтвореного шляхом використання одноразового ідентифікатора Е688.
У договорі сторони узгодили наступні умови: тип кредиту - кредит; сума кредиту - 8 000 грн; строк дії кредиту - 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів; тип процентної ставки - фіксована; стандартна процентна ставка - 2 % в день, застосовується в межах всього строку кредиту; знижена процентна ставка - 0,01 % в день, застосовується на умовах, визначених п. 1.4.2. договору; орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою становить 65 600 грн. Тобто, у договорі чітко визначено істотні умови кредитування, з якими ОСОБА_1 погодилася.
В матеріалах справи наявний паспорт споживчого кредиту, в якому визначено аналогічні умови кредитування, з якими ОСОБА_1 також ознайомилася та погодилася, що засвідчила електронним підписом.
За нормами ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора без здійснення входу позичальника на веб-сайт кредитної установи за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно не можливим. Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора стороною відповідача не надано.
Укладаючи договір, ОСОБА_1 у розділі «Реквізити та підписи сторін» указала реквізити належного їй платіжного засобу (номер платіжної картки) для перерахування коштів за даним договором - НОМЕР_1 . На картку саме з таким номером ТОВ «Універсальні платіжні рішення» перерахувало кошти в розмірі 8 000 грн. Наведена обставина узгоджується і з наданою АТ КБ «ПриватБанк», в якому емітовано на ім'я відповідачки платіжну картку з наведеним вище номером, випискою по картковому рахунку.
Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75, виписка з банківського рахунку є первинним документом, що підтверджує здійснені по банківському рахунку операції. Верховний Суд у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц наголосив, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки по картковим рахункам можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, надана банком виписка за картковим рахунком позичальника є належним доказом отримання ним кредиту, оскільки відображає рух коштів та доводить користування ними ОСОБА_1 . Отже, суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов хибного висновку про недоведеність позивачем тверджень про перерахування відповідачці кредитних коштів.
Заперечуючи укладення кредитного договору та отримання коштів, ОСОБА_1 стверджувала про вчинення невідомими особами шахрайських дій у її мобільному додатку Приват24, внаслідок яких з її карткового рахунку 15 жовтня 2023 року було списано всі кошти.
Підтверджуючи ці доводи, відповідачка надала витяг з ЄРДР від 16 жовтня 2023 року (а.с. 53 зворот), відповідно до якого за її заявою до реєстру внесено відомості щодо вчинення кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 190 КК України, зокрема за фактом того, що невстановлена особа шахрайським шляхом, зателефонувавши заявниці під приводом працівника мобільного оператору «Лайфселл», отримала доступ до додатку Приват24, після чого шляхом проведення кількох транзакцій зняла грошові кошти загальною сумою 16 800 грн з банківських карток, відкритих у АТ КБ «ПриватБанк».
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що витяг з ЄРДР не підтверджує факт шахрайства при оформленні кредитного договору на ім'я ОСОБА_1 . Матеріали справи не містять доказів некоректно проведених платіжних операцій у її додатку Приват24 або звернення відповідачки до банку з проханням провести перевірку за указаними обставинами та матеріали службового розслідування банківською установою за її заявою. Документально підтверджується зарахування коштів у розмірі 8 000 грн на картку ОСОБА_1 . Обвинувальний вирок відносно особи, яка скоїла, за твердженням позичальниці, шахрайські дії відносно неї, відсутній. Отже, є правильними доводи позивача про те, що сам по собі витяг з ЄРДР за відсутності інших належних доказів не підтверджує ні факт шахрайства при оформленні кредитного договору на ім'я ОСОБА_1 , ні неотримання відповідачкою кредитних коштів, оскільки до ЄРДР вноситься лише попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням норми закону про кримінальну відповідальність.
Колегія суддів вважає також помилковим висновок суду першої інстанції, як одну з підстав для відмови у задоволенні позову, про те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження виконання ним вимог ст. 516, 517 ЦК України щодо повідомлення відповідачки про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 15 жовтня 2023 року.
За змістом ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Аналізуючи наведену норму, суд виходить з того, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у задоволенні позову новому кредитору, а може впливати лише на визначення розміру заборгованості перед новим кредитором у випадку проведення виконання зобов'язання попередньому кредитору або ж свідчити про прострочення кредитора. Таким чином, за відсутності факту отримання відповідачкою письмового повідомлення про відступлення права вимоги (про заміну кредитора) остання не мала перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті заборгованості на рахунки первісного позикодавця, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
Верховний Суд у постанові від 01 лютого 2018 року у справі № 569/8962/16-ц дійшов висновку про те, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Таким чином, апеляційний суд вважає доведеними твердження позивача про укладення між сторонами кредитного договору 15 жовтня 2023 року та виникнення між ними кредитних правовідносин. Оскільки ОСОБА_1 жодних внесків на погашення кредиту не здійснювала, тобто, неналежно виконувала грошові зобов'язання за кредитним договором, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», як новий кредитор за договором факторигу, набуло право вимоги у обсязі та на умовах права вимоги первісного кредитора (ТОВ «Лінеура Україна»).
Визначаючи розмір заборгованості за тілом кредиту та відсотками, який підлягає стягненню з відповідачки, колегія суддів виходить з наступного.
Позивач, пред'явивши вимогу про стягнення заборгованості, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його вартості, зокрема, заборгованість за нарахованими відсотками. У розрахунку заборгованості зазначено, що станом на 27 червня 2024 року сукупна сума заборгованості ОСОБА_1 за відсотками у період з 15 жовтня 2023 року по 27 червня 2024 року становить 41 120 грн.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 наголошувала на безпідставності нарахування їй відсотків за користування кредитом, пославшись на існування у неї пільг, встановлених ЗУ «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».
Частиною 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній станом на дату укладення кредитного договору), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Документами, що свідчать про статус військовослужбовця, є військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 03 листопада 2006 року по цей час перебуває на військовій службі за контрактом у в/ч НОМЕР_5 та має статус учасника бойових дій. Згідно з довідкою командира в/ч НОМЕР_5 від 26 грудня 2019 року ОСОБА_1 у період з 28 травня по 13 вересня 2019 року безпосередньо брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганських областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів (а.с. 60).
Отже, станом на дату укладення кредитного договору 15 жовтня 2023 року відповідачка була військовослужбовицею та у зв'язку з цим має право на визначені ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільги, гарантії та компенсації, зокрема, право на звільнення від обов'язку сплачувати відсотки за користування кредитом.
Неповідомлення ОСОБА_1 при укладенні кредитного договору про наявність у неї визначених п. 15 ч. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільг щодо сплати відсотків за користування кредитом та неподання відповідних письмових доказів не має правового значення при вирішенні цього спору, оскільки застосування приписів ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов'язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.
Ураховуючи наведене, заявлена позивачем вимога про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 41 120 грн є безпідставною і задоволенню не підлягає.
Беручи до уваги неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильність застосування районним судом норм матеріального права, апеляційний суд відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення про часткове задоволення позову з підстав, наведених вище.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
За подання позову ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» сплачено 3 028 грн судового збору (а.с. 1). За апеляційне оскарження рішення суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 4 542 грн (а.с. 129).
Беручи до уваги розмір заявлених позовних вимог (49 120 грн) та їх часткове задоволення (8 000 грн), пропорційно судом задоволено позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на 16,29 %.
Оскільки суд частково задовольняє апеляційну скаргу, скасовує рішення суду та частково задовольняє позов, відповідно до вищенаведених правил належить провести розподіл судових витрат, понесених позивачем. Пропорційно задоволеним вимогам слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» 493,26 грн у рахунок відшкодування судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 739,89 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції, що загалом становить 1 233,15 грн.
Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - задовольнити частково.
Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17 липня 2025 року - скасувати.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 8 000 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 1 233,15 грн судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», зареєстроване місцезнаходження: вул. Симона Петлюри 30, м. Київ, 01932, ЄДРПОУ 35625014.
ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Головуюча: Н.В. Шитченко
Судді: Н.В. Висоцька
О.І. Онищенко