Справа № 466/5810/20Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/270/25 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ст.27 ч.5 ст.190 ч. 3, ст. 358 ч.3 КК
21 жовтня 2025 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченої ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Шевченківського районного суду м.Львова від 21 вересня 2022 року,
Даним вироком,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Івано-Франківськ, громадянку України, українку, із вищою освітою, яка працює на посаді лікаря- терапевта КНП « ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої у АДРЕСА_1 , проживаючої: АДРЕСА_2 , раніше не судиму,
визнано невинуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч.5 ст. 27 - ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України та виправдано у зв'язку з недоведеністю її вини.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що вона, перебуваючи на посаді лікаря-терапевта 1 терапевтичного відділення КНП « ІНФОРМАЦІЯ_2 », маючи умисел на підробку офіційних документів, які надають права, діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_9 (матеріали відносно якого скеровано до суду з обвинувальним актом) та невстановленою досудовим розслідуванням особою, реалізовуючи злочинний умисел ОСОБА_9 на заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами одноразової допомоги внаслідок захворювання, отриманого в період проходження служби в органах внутрішніх справ, знаючи про підстави та порядок видачі медичної виписки за формою № 027/о, усвідомлюючи та достовірно знаючи, що фактично ОСОБА_9 на стаціонарному лікуванні у КНП “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » не перебував, внесла до бланків медичних виписок із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою № 027/о КНП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » №13801 від 02.02.2013, №11125 від 08.08.2014, №28125 від 12.08.2019 недостовірні відомості про перебування ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період з 15.01.2013 по 02.02.2013; з 01.08.2014 по 08.08.2014, з 03.08.2019 по 12.08.2019 на стаціонарному лікуванні у вказаному медичному закладі з встановленням йому відповідних діагнозів, забезпечила підписання вищевказаних медичних виписок від імені ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , та їх завірення відтиском штампу та печатки КНП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », надавши таким документам офіційних реквізитів, в такий спосіб підробила вказані медичні виписки.
Відтак, ОСОБА_7 обвинувачується у підробленні офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 358 КК України.
Окрім цього, ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що вона, перебуваючи на посаді лікаря-терапевта 1 терапевтичного відділення КНП « ІНФОРМАЦІЯ_2 », маючи умисел на підробку офіційних документів, які надають права, умисно, діючи як пособник, за попередньою змовою із ОСОБА_9 (матеріали відносно якого скеровано до суду з обвинувальним актом) та невстановленою досудовим розслідуванням особою, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, реалізовуючи злочинний умисел ОСОБА_9 на заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами одноразової допомоги внаслідок захворювання, отриманого в період проходження служби в органах внутрішніх справ, знаючи про підстави та порядок видачі медичної виписки за формою № 027/о, усвідомлюючи та достовірно знаючи, що фактично ОСОБА_9 на стаціонарному лікуванні у КНП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » не перебував, внесла до бланків медичних виписок із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою № 027/о КНП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № 13801 від 02.02.2013, № 11125 від 08.08.2014, №28125 від 12.08.2019 недостовірні відомості про перебування ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період з 15.01.2013 по 02.02.2013; з 01.08.2014 по 08.08.2014, з 03.08.2019 по 12.08.2019, на стаціонарному лікуванні у вказаному медичному закладі з встановленням йому відповідних діагнозів, забезпечила підписання вищевказаних медичних виписок від імені ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , та їх завірення відтиском штампу та печатки КНП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », надавши таким документам офіційних реквізитів.
У подальшому, ОСОБА_9 , ввівши в оману членів комісій, подав вищевказані завідомо підроблені медичні виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого форми № 027/о КНП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » військово - лікарській комісії Державної установи « ІНФОРМАЦІЯ_5 », лікарсько-консультативній комісії КНП « ІНФОРМАЦІЯ_6 », медико- соціальній експертній комісії № 1 КЗ ЛОР « ІНФОРМАЦІЯ_7 », на підставі яких отримав постанову №53 від 14.06.2019, видану ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_8 (на час звільнення зі служби 06.11.2015), у відповідності до якої захворювання ХХН 2 ст. Хронічний гломерулонефрит, ст. ремісії. Сечовий синдром. ХНН 2ст. Вторинна гіпертензія. Забій грудної клітки зліва (20.10.2006) без порушень функції. Післятравматична міжхребетна невралгія зліва без порушення функції, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ; направлення на медико-соціальну експертну комісію від 09.09.2019 за №172, видане лікарською- консультативною комісією КНП « ІНФОРМАЦІЯ_6 »; виписку за формою № 157-1/0 від 30.10.2019 № 311909 та довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності у відсотках форми №158/0 від 30.10.2019 серії 12 ААА №011174, видані медико-соціальною експертною комісією №1 КЗ ЛОР « ІНФОРМАЦІЯ_7 ».
На підставі вказаних медичних документів, що видані на підставі завідомо підроблених медичних виписках із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого форми № 027/о КНП « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ОСОБА_9 у відповідності до Закону України від 20.12.1990 року № 565-12 «Про міліцію», шляхом обману, отримав грошові кошти в розмірі 301050 грн., як одноразову допомогу внаслідок захворювання, отриманого у період проходження служби в органах внутрішніх справ, чим завдав матеріальної шкоди ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та відповідно до примітки до ст. 364 КК України є великим розміром.
В зв'язку з наведеним, ОСОБА_7 пред'явлено обвинувачення також у вчиненні пособництва у заволодінні чужим майном, шляхом обману у великому розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 190 КК України.
Крім цього, ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що вона, перебуваючи на посаді лікаря-терапевта 1 терапевтичного відділення КНП « ІНФОРМАЦІЯ_10 », маючи умисел на підробку офіційних документів, які надають права, діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_12 (матеріали відносно якого скеровано до суду з обвинувальним актом) та невстановленою досудовим розслідуванням особою, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, реалізовуючи злочинний умисел ОСОБА_12 на заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами одноразової допомоги внаслідок захворювання отриманого в період проходження служби в органах внутрішніх справ, знаючи про підстави та порядок видачі медичної виписки за формою № 027/о, усвідомлюючи та достовірно знаючи, що фактично ОСОБА_12 на стаціонарному лікуванні у КНП « ІНФОРМАЦІЯ_2 », не перебував, внесла до бланків медичних виписок із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою № 027/о КНП « ІНФОРМАЦІЯ_2 »: №18124 від 18.03.2013, №12348 від 05.05.2014, №22627 від 07.06.2019, недостовірні відомості про перебування ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , у періоди: з 04.03.2013 по 18.03.2013, з 24.04.2014 по 05.05.2014, з 10.06.2019 по 27.06.2019, на стаціонарному лікуванні у вказаному медичному закладі з встановленням йому відповідних діагнозів, підписала виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою № 027/о КНП « ІНФОРМАЦІЯ_2 »: №18124 від 18.03.2013, №22627 від 07.06.2019, забезпечила підписання виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою 027/о КНП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » №12348 від 05.05.2014, від імені ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та їх завірення відтиском штампу та печатки КНП « ІНФОРМАЦІЯ_4 ", надавши таким документам офіційних реквізитів, в такий спосіб підробила вказані медичні виписки. Відтак, ОСОБА_7 обвинувачується у підробленні офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.
Також, ОСОБА_7 пред'явлено обвинувачення у вчиненні пособництва у заволодінні чужим майном, шляхом обману у великому розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч. З ст. 190 КК України, з тих підстав, що вона, перебуваючи на посаді лікаря- терапевта 1 терапевтичного відділення КНП « ІНФОРМАЦІЯ_10 », маючи умисел на підробку офіційних документів, які надають права, умисно, діючи як пособник, за попередньою змовою із ОСОБА_12 та невстановленою досудовим розслідуванням особою, реалізовуючи злочинний умисел ОСОБА_12 на заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами одноразової допомоги внаслідок захворювання отриманого в період проходження служби в органах внутрішніх справ, знаючи про підстави та порядок видачі медичної виписки за формою № 027/о, усвідомлюючи та достовірно знаючи, що фактично ОСОБА_12 на стаціонарному лікуванні у КНП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » не перебував, внесла до бланків медичних виписок із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою № 027/о КНП « ІНФОРМАЦІЯ_2 »: №18124 від 18.03.2013, №12348 від 05.05.2014, №22627 від 07.06.2019, недостовірні відомості про перебування ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , у період з 04.03.2013 по 18.03.2013, з 24.04.2014 no 05.05.2014, з 10.06.2019 по 27.06.2019, на стаціонарному лікуванні у вказаному медичному закладі з встановленням йому відповідних діагнозів, підписала виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою № 027/о КНП « ІНФОРМАЦІЯ_2 »: №18124 від 18.03.20.13, №22627 від 07.06.2019, забезпечила підписання № 027/о; КНП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » №12348 від 05.05.2014, від імені ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , та їх завірення відтиском штампу та печатки 1 КНП « ІНФОРМАЦІЯ_4 ", надавши таким документам офіційних реквізитів.
В подальшому, ОСОБА_12 , ввівши в оману членів комісій, подав вищевказані завідомо підроблені медичні виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого форми № 027/о КНП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » військово- лікарській комісії Державної установи « ІНФОРМАЦІЯ_5 », лікарсько-консультативній комісії КНП « ІНФОРМАЦІЯ_12 ; медико-соціальній експертній комісії № 1 КЗ ЛОР « ІНФОРМАЦІЯ_7 », на підставі яких отримав постанову №54 від 18.06.2019, видану ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_8 (на час звільнення зі служби 06.11.2015) у відповідності до якої захворювання: ХХН 2 ст. Хронічний гломерулонефрит, ст. ремісії Сечовий синдром. ХНН 2 ст. Вторинна симптоматична гіпертензія. Залізодефіцитна анемія середнього ступеня важкості. Міозит шиї, больовий синдром без порушення функції, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ; направлення на медико-соціальну експертну комісію від 04.09.2019 за № 295, видане лікарською - консультативною комісією КНП « ІНФОРМАЦІЯ_12 »; виписку за формою № 157-1/0 від 12.11.2019 серія 12 ААБ № 311968 та довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності у відсотках форми №158/0 від 12.11.20 Ш серії 12 ААА № 011204, видані медико-соціальною експертною комісією № 1 КЗ ЛОР « ІНФОРМАЦІЯ_7 ».
На підставі вказаних медичних документів, що видані на підставі завідомо підроблених медичних виписках з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого форми № 027/о КНП « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ОСОБА_12 , у відповідності до Закону України від 20.12.1990 року № 565-12 «Про міліцію», шляхом обману, отримав грошові кошти в розмірі 301050 грн., як одноразову допомогу внаслідок захворювання, отриманого в період проходження служби в органах внутрішніх справ, чим завдав матеріальної шкоди ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та відповідно до примітки до ст. 364 КК України є великим розміром.
Також, ОСОБА_7 було пред'явлено обвинувачення у підробленні офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 358 КК України, вчиненого за наступних обставин.
Орган досудового розслідування вважає встановленим, що ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді лікаря-терапевта 1 терапевтичного відділення КНП « ІНФОРМАЦІЯ_2 », маючи умисел на підробку офіційних документів, які надають права, діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_13 (матеріали відносно якого скеровано до суду з обвинувальним актом) та невстановленою досудовим розслідуванням особою, знаючи про підстави та порядок видачі медичної виписки за формою 027/о, усвідомлюючи та достовірно знаючи, що фактично ОСОБА_13 на стаціонарному лікуванні у КНП « ІНФОРМАЦІЯ_2 », не перебував, внесла до бланку медичної виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою № 027/о КНП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » №21916 від 19.08.2019, недостовірні відомості про перебування ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , у період з 08.08.2019 по 19.08.2019, на стаціонарному лікуванні у вказаному медичному закладі з встановленням йому відповідних діагнозів, власноручно підписала вказану виписку та забезпечила завірення відтиском штампу та печатки КНП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », надавши документу офіційного реквізиту, у такий спосіб підробила вказану медичну виписку.
З цим обвинуваченням органу досудового слідства суд першої інстанції не погодився і виправдав ОСОБА_7 за ч.5 ст.27 - ч.3 ст. 190, ч.3 ст. 358 КК України у зв'язку з недоведеністю її вини.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні просить вирок Шевченківського районного суду м.Львова від 21 вересня 2022 року, яким ОСОБА_7 визнано невинуватою та виправдано, у зв'язку із недоведеністю її вини у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27- ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України, скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винною у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27 - ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України і обрати покарання за ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 190 КК України - 3 роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 358 КК України - 1 рік позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України - визначити остаточне покарання, шляхом поглинання менш тяжкого покарання більш тяжким, у вигляді 3 років позбавлення волі.
Вважає, що вирок Шевченківського районного суду м.Львова є незаконним, у зв'язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а також через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Зазначає, що судом при винесенні виправдувального вироку необґрунтовано зазначено про відсутність обставин, які б могли бути використані на підтвердження позиції сторони обвинувачення, повідомлених свідками, допитаними в ході судового розгляду. Зокрема, з показань свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_9 убачається, що вони в зазначені у виписках періоди не проходили лікування у лікарні швидкої медичної допомоги, самі виписки отримали у невідомої особи.
Вказує, що судом не надано оцінки таким доказам, як показання свідків у комплексі з іншими доказами у кримінальному провадженні.
Звертає увагу, що істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні клопотання прокурора в порядку ч. 3 ст. 99 КПК України про надання суду оригіналів документів (виписок з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_12 №№ 12348, 18124 та 22627 та виписок з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_9 №№ 11125, 13801 та 28125), копіями яких обґрунтовувались обставини інкримінованих кримінальних правопорушень.
Вважає, що судом необґрунтовано відмовлено у задоволенні такого клопотання прокурора.
Посилається на те, що 06.07.2022 прокурором подано клопотання в порядку ч. 3 ст. 99 КПК України. З'ясовано, що оригінали документів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує обставини вчинення кримінальних правопорушень інкримінованих обвинуваченій ОСОБА_7 , містяться у матеріалах кримінальних проваджень № 12020140000000409 від 19.05.2020 та № 12020140000000410 від 19.05.2020.
Наголошує, що судом зроблено необґрунтований висновок про те, що відповідні оригінали документів, копіями яких обґрунтовувались обставини інкримінованих обвинуваченій злочинів, впродовж всього часу розгляду справи перебували у розпорядженні прокурора, а саме у матеріалах кримінального провадження № 12020140000000012 від 10.01.2020. Хоча, прокурор ОСОБА_14 , був виключений з групи прокурорів у даному кримінальному провадженні у відповідності до постанови першого заступника керівника обласної прокуратури ще 23.02.2021.
На думку сторони обвинувачення, підстав сумніватись у наявності повноважень у відповідного оперативного співробітника на відібрання відповідних зразків підписів чи отримання таких у відповідності до чинних методик, якими керуються судові експерти, не було.
Вважає, що визнання відповідного протоколу про відібрання взірців підписів і почерку обвинуваченої від 21.04.2020 недопустимим в результаті помилкового і необґрунтованого висновку про можливість відмови особи від виконання відповідних дій, суд позбавив себе можливості прийняти законне та обґрунтоване судове рішення щодо належності і допустимості відповідних судових почеркознавчих експертиз, якими встановлено належність почерку обвинуваченої і окремих підписів на досліджуваних виписках про перебування на стаціонарному лікуванні, чим істотно порушено вимоги кримінального процесуального законодавства.
На апеляційну скаргу прокурора захисник обвинуваченої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав письмові заперечення, відповідно до яких вказує на порушення прав обвинуваченої ОСОБА_7 під час відібрання у неї експериментальних зразків почерку та підпису 21.04.2020, зауважуючи, що такі дії проведені не уповноваженою особою та без роз'яснення ОСОБА_7 прав, в тому числі не свідчити проти себе.
Звертає увагу, що по епізодах, інкримінованих ОСОБА_7 за ч.3 ст. 358 КК України, останнє з яких, відповідно до обвинувального акту вчинено у 2019 році, станом на даний час, відповідно до п.3 ч.1 ст. 49 КК України, закінчилися строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності і особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності із закриттям кримінального провадження, відповідно до п.1 ч.2 ст. 284 КПК України.
Наголошує, що вказані обставини слід взяти до уваги при вирішені питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
По епізодах, інкримінованих ОСОБА_7 за ч.3 ст. 190 КПК України, просить вирок суду першої інстанції про виправдування ОСОБА_7 - залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, в судових дебатах: прокурора, яка підтримала подану апеляційну скаргу, просить її задовольнити, в судових дебатах та останньому слові обвинувачену ОСОБА_7 , в судових дебатах захисника ОСОБА_8 , які заперечили апеляційну скаргу, вважають вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просять його залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
За змістом статті 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Обов'язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.
Відповідно до ст. 92 КПК на сторону обвинувачення покладається обов'язок доказування не лише обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, а й обов'язок доказування належності та допустимості поданих доказів.
Згідно з положеннями ст.86, ст.87 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в тому числі внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
При вирішенні питання про достатність встановлених під час судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами 2 та 4 ст. 17 КПК, що передбачають: ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Вказане також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 року, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 6 грудня 1998 року. У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази. При оцінці доказів суд має керуватися критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження дотримався вказаних вимог закону, тому погоджується з його висновком про виправдування ОСОБА_7 у зв'язку з недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 - ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України.
Такий висновок суду ґрунтується на оцінці перевірених в судовому засіданні доказів, які були надані стороною обвинувачення.
Так, обвинувачена ОСОБА_7 заперечила свою винуватість у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, вказала, що працює на посаді лікаря-терапевта ІНФОРМАЦІЯ_14 та близько двох років тому до неї зателефонував невідомий їй чоловік, який представився працівником правоохоронних органів та попросив приїхати в ІНФОРМАЦІЯ_15 , при цьому просив не повідомляти нікого про вказаний виклик.
Коли вона прибула на АДРЕСА_3 , її запросили в кабінет, де було двоє працівників. Вони спочатку в формі співбесіди запитали про характер її роботи, сказали що у поліції є кілька справ по лікарях з лікарні швидкої допомоги, а потім запропонували заповнити своїм почерком кілька аркушів чистого паперу.
ОСОБА_7 зазначила, що через тиждень, від батька, який теж працює в лікарні швидкої медичної допомоги, вона дізналась, що надійшли запити з правоохоронних органів, що стосуються її роботи. Тоді вона і повідомила родичів про те, що її вже викликали в ГУНП у Львівській області, проте не вказували на причини такого виклику. Тому, коли в наступний раз поступив телефонний дзвінок від працівника поліції з пропозицією прибути до ГУНП, на виклик вона пішла зі своїм адвокатом. Під час її допиту їм надали для огляду копії виписок з історії хвороб ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .. Вона відразу вказала, що дані виписки складені неграмотно та хоча почерк подібний до її, проте вона не пам'ятає, що могла складати такі документи.
Повідомила, що не знайома з ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , вперше їх побачила під час судового розгляду справи. ОСОБА_13 знає як сина пацієнтки, знає, що він проходив стаціонарне лікування в лікарні швидкої медичної допомоги, проте вона не була його лікуючим лікарем.
Вказала, що вона, як лікар, заповнювала тисячі виписок з історій хвороб пацієнтів лікарні, тому не може пам'ятати їх прізвищ та діагнозів. Виписки заповнюються нею лише при наявності архівної історії хвороби або титулки форми 003, яка теж надавалась архівом. З історією хвороби міг підходити для отримання виписки як сам хворий, так і працівники архіву. Без вказаних документів, вона ніколи не заповнювала виписок.
Зауважила, що дізналася пізніше, в їх лікарні ніколи не працював лікар з прізвищем " ОСОБА_15 ", проте його дані були вказані у копіях виписок, які їй представили для огляду. Вона не має жодного доступу до печатки лікаря ОСОБА_11 , який на той час працював завідувачем іншого відділення.
Зазначила, що є визначені працівники, на яких покладено обов'язок завіряти всі медичні документи кутовими штампами лікарні та печаткою медустанови.
Вказала, що доступу до кабінету, де зберігається такий штамп та печатка, вона не має. Не заповнювала виписок з історій хвороб ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , про які вказується в обвинувальному акті. Окрім того, такі виписки не є визначальним документом при встановленні непрацездатності особи. Виписки про проходження стаціонарного лікування досліджуються сімейним лікарем, мають бути підтверджені даними амбулаторної карти хворого, результатами ряду обстежень. Також, колегіальні органи ВЛК та МСЕК повинні дослідити всі медичні документи, що підтверджують наявність у людини захворювань, які свідчать про його інвалідність. Проте, жодного лікаря, який був у складі МСЕК не було притягнуто до відповідальності, а її обвинувачують у пособництві в заволодінні чужим майном групою осіб, з якими вона взагалі не знайома та жодних домовленостей не мала.
Як ствердив свідок ОСОБА_9 , з ОСОБА_7 він не знайомий, ніколи з нею не зустрічався.
Вказав, що за станом здоров'я кілька разів проходив лікування у ЛШМД, оскільки має дві хребцеві грижі. Там він випадково і зустрів мужчину, який, в подальшому, за винагороду надав йому виписки з медичної установи. Ці виписки разом з іншими документами надав на розгляд комісії. ІНФОРМАЦІЯ_16 , ЛКК і ВЛК проводили його огляд, не вимагали жодних додаткових обстежень і повністю підтвердили наявний у нього діагноз.
Зазначив, що в 2019 року проходив також обстеження у ІНФОРМАЦІЯ_17 , але лікування йому там не надавали. Виписки з вказаної установи, теж передавав на засідання комісії.
Вказав, що виписку про те, що він перебував на стаціонарному лікуванні ЛШМД, отримав від чоловіка, віком приблизно 45 років, високий, чорнявий, який сам підійшов та запропонував свої послуги з отримання виписок про проходження лікування. Вони обмінялись телефонами. Зустрічався з ним 2-3 рази в приміщенні кафе на першому поверсі в ЛШМД. Вказаний чоловік передав йому кілька виписок про лікування в умовах стаціонару. Не пам'ятає, які періоди лікування були зазначені у документах, проте виписки були на бланку лікарні швидкої медичної допомоги, із штампами та підписами кількох лікарів, прізвищ яких не пригадує.
Вказав, що до 2015 року працював у органах внутрішніх справ на різних посадах та в зв'язку з профзахворюванням отримав виплату у розмірі 300 тис. грн., яку повернув державі, оскільки був визнаний винуватим вироком ІНФОРМАЦІЯ_18 від 24.06.20 за ст. 190 КК України.
Свідок ОСОБА_12 вказав, що як колишній працівник правоохоронних органів, звертався до лікарської комісія ІНФОРМАЦІЯ_8 з приводу встановлення професійного захворювання. У 2019 році йому зателефонував мужчина на ім'я “ ОСОБА_15 » та запропонував за винагороду у 2,5 тис. дол США оформити документи для отримання пенсії по профзахворюванню.
Зазначив, що кошти потрібно було передавати в три етапи, останній транш, після засідання МСЕК.
Під час спілкування зрозумів, що ОСОБА_15 вже не вперше допомагає людям в оформленні таких документів, тому погодився. ОСОБА_15 не розповідав, кому він передає кошти за отримання медичних документів. Лише було обумовлено, що якщо комісія не прийме позитивного рішення, то гроші не треба буде платити.
Свідок вказав, що ОСОБА_15 збирав всі медичні документи, а він лише подав їх на комісію. При цьому він лише поверхнево ознайомився із змістом цих виписок.
Зауважив, що мав проблеми зі здоров'ям, в тому числі і в період проходження служби в ІНФОРМАЦІЯ_8 , проте на той час він не звертався до лікарів, бо не мав наміру завчасно йти на пенсію.
З 2011 року у нього були хворі нирки, він лікувався самостійно. ІНФОРМАЦІЯ_16 , які проводили його огляд, підтвердили цей діагноз. У 2019 році, під час оформлення документів ОСОБА_15 , не проходив огляду лікарів.
Свідок зазначив, що з ОСОБА_7 не знайомив, ніколи у неї не лікувався, в лікарні швидкої медичної допомоги теж не лікувався. На даний час є засудженим вироком ІНФОРМАЦІЯ_18 та йому визначено покарання у виді штрафу, який він сплатив та шкоду, спричинену злочином. Працівникам правоохоронних органів він повідомляв номер мобільного телефону мужчини на ім'я ОСОБА_15 , проте фоторобота, вказаної особи, не складали.
Свідок ОСОБА_13 вказав, що знайомий з ОСОБА_7 .. Вона була його лікуючим лікарем у 2018-2019, коли він перебував на стаціонарному лікуванні в ЛШМД. В цей період він лежав і в терапевтичному відділенні, і в відділенні нейрохірургії.
Повідомив, що хворіє з 2007-2008 років та на даний час не може пригадати точного діагнозу, з яким його виписали з лікарні. Виписка лежала вдома, в його медичній карті, в подальшому, він її передав на МСЕК.
Зазначив, що спершу подавав всі наявні в нього документи з 2007 року на ВЛК, потім дали скерування на МСЕК. На підставі представлених документів комісія визнала його інвалідом 3-ої групи та у 2020 році він отримав 300 тис. грн. виплати.
Вказав, що ніякої грошової винагороди за отримання групи інвалідності нікому не надавав. Протягом тривалого часу він дійсно хворіє, неодноразово проходив стаціонарне лікування в ЛШМД. Чому в архіві відсутні його медичні карти, йому не відомо. Він особисто звертався в архів ЛШМД із заявою про отримання своєї мед карти стаціонарного хворого, йому повідомили, що всі документи вилучили працівники прокуратури. У періоди, зазначені у медичній виписці про проходження стаціонарного лікування, він дійсно перебував у медичному закладі. В один період його лікуючим лікарем була ОСОБА_7 , в інший - лікар ОСОБА_16 з нейрохірургічного відділення.
З показів свідка ОСОБА_11 убачається, що працює тривалий час завідувачем неврологічного відділення ЛШМД. З ОСОБА_7 знайомий, оскільки працюють в одній установі. Вона особисто ніколи не зверталась до нього по роботі та немала доступу до його печатки. Вважає, що, користуючись його неуважністю, будь-хто міг зайти в його кабінет скористатись його печаткою, яку він залишав на столі.
Зазначив, що від працівників правоохоронних органів йому відомо, що на медичних виписках про стаціонарне лікування кількох осіб, які фактично не перебували на лікуванні у ввіреному йому відділенні, міститься відтиск його печатки, як зав. відділення. Пояснити наведене не може. У поліції йому показували виписки, в яких зазначені діагнози хворих, що не мають жодного відношення до неврології. Його особистий підпис у вказаних виписках відсутній, проте міститься його печатка. На його думку, зазначені медичні виписки неграмотні, вважає, що їх складав не лікар. Такі виписки не могли бути підставою для прийняття будь-якого рішення МСЕК про стан здоров'я хворого.
Вказав, що після вказаних подій, змінив особисту печатку.
Свідок ОСОБА_17 - медсестра ЛШМД, вказала, що в процесі виконання своїх обов'язків завіряє печатками виписки з історії хвороби та лікарняні листи. Самі виписки заповняються лише лікуючим лікарем та завіряються його штампом. Підписує виписку також зав. відділенням. Виписка подається разом з історією хвороби пацієнта.
Зазначила, що перевіряє анкетні дані хворого, місце його проживання. Іноді з виписками приходять самі лікарі, іноді медсестри з відділень. Це робочі моменти і все залежить він завантаженості лікарні.
Неодноразово приходила і ОСОБА_7 , що є лікарем їхньої медичної установи. Були випадки, коли і самі хворі підходили з медичними документами. Проте у таких випадках лікар телефонував і просив завірити виписки. Якщо на виписці є печатки лікаря, вона завіряє виписку штампом лікарні та круглою печаткою.
Вказала, що їй не потрапляли виписки, в яких були б підписи лікаря з одного відділення та підпис завідувача відділення іншого профілю. Кутовий штамп установи та кругла печатка в неробочий час зберігаються в сейфі. Під час робочого дня вони містяться на робочому столі, до якого доступу сторонні особи не мають. Відтак ними можуть користуватись лише вона та ще одна медсестра, яка на той час працює в кабінеті.
Зазначила, що лікарі не мають доступу до печатки та штампів установи. Такий є лише у неї та медсестри, яка у певний час працювала з нею в одному кабінеті. За період з 2019 року таких медсестер було троє, проте двоє з них вже не працюють.
Пояснила, що ніколи не перевіряє зміст записів, які виконані лікарем. Для неї основним є лише те, чи є підпис лікаря та відтиск його особистої печатки.
З показів свідків: ОСОБА_18 - голови лікарської комісії та лікарів-членів комісії: ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 убачається, що надані ОСОБА_31 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 медичні документи та виписки про проходження стаціонарного лікування, не викликали у комісії сумнівів ні по формі, ні по змісту, тому були відсутні підстави для призначення додаткових обстежень чи перевірок.
Зазначили, що при відсутності вказаних виписок комісія не прийняла б позитивного рішення.
Свідок ОСОБА_32 - сімейний лікар поліклінічного відділення ІНФОРМАЦІЯ_19 , вказала, що у 2019 році вона входила до складу ЛКК. Також у той період вона була сімейним лікарем ОСОБА_9 .. Незадовго до тих подій останній підписав з нею декларацію, проте раніше вона не була його лікуючим лікарем і не знала про стан його здоров'я.
Зазначила, що точного діагнозу його захворювання вона не пам'ятає. Останній звернувся до неї із виписками з медичних закладів Львова про проходження лікування, на підставі яких вона, як сімейний лікар мала право надати хворому скерування на МСЕК для встановлення групи інвалідності. Оскільки, самостійно вона не має повноважень на скерування на засідання МСЕК, лише, як сімейний лікар, передає всі медичні документи хворого до голови ЛКК. Також всі лікарі, що входять до складу ЛКК повинні провести обстеження хворого, про що вносяться записи в історію хвороби.
Вказала, що до неї хворий прийшов вже після обстеження всіх спеціалістів. Перевіряти медичні виписки інших медичних установ вона не має повноважень, тому у скеруванні зазначила ті діагнози, які були вказані у документах, заповнених медичними закладами м.Львова.
Особисто їй не знайомі прізвища лікарів, які підписували виписки. Оскільки з їх змісту вбачалось, що ОСОБА_9 вже проходив стаціонарне лікування, у неї не було підстав повторно скеровувати хворого на додаткові обстеження. Вона довірилась висновкам тих медиків, які були вказані у виписках з медичних закладів. Також вона заміряла тиск хворого і виявила його підвищення. За візуальними ознаками вона теж помітила очевидні симптоми захворювання нирок: набряки, почервоніння обличчя, шкіра іншого відтінку, худорлявість, кволість.
Як ствердила свідок ОСОБА_33 , в 2019 році була головою ІНФОРМАЦІЯ_20 . Пацієнт ОСОБА_34 є жителем Яворівського району і він звернувся до свого сімейного лікаря з питання отримання скерування на МСЕК. Він представив амбулаторну картку, виписки з інших медичних закладів про проходження стаціонарного лікування, дані додаткових обстежень: УЗД, результати хімічних аналізів, МРТ. Пацієнт був також оглянутий спеціалістами ІНФОРМАЦІЯ_20 . Його діагноз було підтверджено, тому жодних сумнівів у неї, як голови ІНФОРМАЦІЯ_20 , з приводу достовірності представлених виписок про стаціонарне лікування, не виникало. Такі були скріплені гербовою печаткою, кутовим штампом, були підписи лікаря, зав. відділенням та їх особисті печатки.
Не викликала сумнівів і та обставина, що хворий проходив стаціонарне лікування у терапевтичному відділенні, а виписка підписана завідувачем неврологічного відділення. Вказала, що в період відпусток чи відсутності завідувача одного відділення, такі довідки засвідчуються завідувачем іншого відділення. Про наведені обставини відомо посадовій особі, яка завіряє виписку круглою гербовою печаткою установи. На додаткові обстеження вони скеровують хворого тоді, коли дослідження, проведені при стаціонарному лікуванні проводились більше ніж три місяці до звернення до ЛКК. На підставі представленого пацієнтом повного пакету документів, ЛКК дала скерування на МСЕК, де лікарі і мали вирішити питання щодо визначення пацієнтові інвалідності, чи надати відмову у визначенні групи інвалідності.
Свідок ОСОБА_35 - завідувач ІНФОРМАЦІЯ_21 вказала, що їх сектор займається підготовкою документів для скерування матеріалів по колишніх співробітниках ІНФОРМАЦІЯ_8 , що мають право на отримання пенсії в зв'язку з профзахворюванням.
Такі документи скеровувались і відносно ОСОБА_12 , ОСОБА_9 та ОСОБА_13 до ІНФОРМАЦІЯ_22 . В перелік документів, що скеровувались в міністерство, входили: заява від особи, дані про проходження нею служби в органах ІНФОРМАЦІЯ_8 та розмір отримуваних виплат, копія довідки про інвалідність, висновки ВЛК і МСЕК, паспортні та індивідуальні дані про особу з особової справи. У вказаний пакет документів не входить копія довідки про проходження особою стаціонарного лікування до отримання висновку МСЕК
На доопрацювання документи не повертались та останнім була виплачена грошова допомога та призначена пенсія.
Надаючи оцінку показанням допитаних свідків, суд правильно вказав, що жоден свідок не надав суду інформації про те, що обвинувачена причетна до виготовлення виписок з історії хвороб ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 чи забезпечила підписання вищевказаних медичних виписок від імені ОСОБА_36 , ОСОБА_11 , чи їх завірення відтиском штампу та печатки медичної установи.
Жодних доказів того, що ОСОБА_7 була знайома з ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , не здобуто. Те, що ОСОБА_7 була лікуючим лікарем ОСОБА_13 та його родичів, не є доказом її винуватості у пред'явленому їй обвинуваченні за ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України.
Суд встановив, що ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12020140000000012 від 10.01.2020 органом досудового розслідування була допитана у якості свідка двічі - 07.05.2020 та 16.07.2020, а 21.07.2020, у цьому ж кримінальному провадженні, ОСОБА_7 було повідомлено про підозру.
Як стверджує протокол допиту підозрюваної ОСОБА_7 від 21.07.2020, слідчим ОСОБА_37 , в тому числі були роз'яснені права та обов'язки підозрюваній ОСОБА_7 , передбачені ст. 42 КПК України, а також вручено пам'ятку про її процесуальні права та обов'язки.
Відповідно до п.14 ч.3 ст. 42 КПК України підозрюваний має право ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 221 цього кодексу та вимагати відкриття матеріалів згідно зі ст. 290 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 221 КПК - слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається.
Згідно з ч.2 ст. 221 КПК - під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування особа, що його здійснює, має право робити необхідні виписки та копії.
Колегія суддів вважає, що вказані права підозрюваної ОСОБА_7 були порушені.
Так, у своїх зауваженнях до протоколу допиту підозрюваної ОСОБА_7 від 21.07.2020 (т.3, а.п.51-52) захисник ОСОБА_38 , в тому числі вказала, що всупереч п.8 ст. 135 КПК України підозрювану не було повідомлено у встановленому законом порядку про проведення допиту, чим порушено її право на захист та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», зазначила, що слідчий ОСОБА_39 відмовився надати захисту, перед допитом, матеріали кримінального провадження для ознайомлення.
В цей же день, в зв'язку з не наданням для ознайомлення стороні захисту жодних матеріалів кримінального провадження, захисник ОСОБА_38 звернулась з окремим клопотанням (т. 3 а.с. 49) про надання для ознайомлення матеріалів провадження №12020140000000012. Захиснику було скеровано повідомлення про те, що сторона захисту зможе 24.07.2020 о 14 год. ознайомитись з матеріалами досудового розслідування, за виключенням матеріалів, ознайомлення з якими може зашкодити досудовому розслідуванню.
24.07.2020 стороні захисту було надано для ознайомлення матеріали кримінального провадження №12020140000000561, яке 23.07.2020 було виділено в окреме провадження з кримінального провадження №12020140000000012. В цей же день було проведено повторний допит підозрюваної ОСОБА_7 , пред'явлено обвинувачення, вручено копію обвинувального акту, відібрано заяву про виконання вимог ст. 290 КПК України захисником.
Тобто, сторона захисту була позбавлена можливості звернутись в порядку ст. 303 КПК України до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність слідчого та не надання можливості ознайомитись з оригіналами документів, що стали підставою для пред'явлення особі підозри та, в подальшому, обвинувачення.
Фактично, 21.07.2020 орган досудового розслідування позбавив підозрювану права ознайомитися з матеріалами кримінального провадження №12020140000000012, у якому оголосив ОСОБА_7 підозру, чим порушив її право на захист, обмежив права підозрюваної, що гарантовані їй нормами КПК України та Конституцією України, порушив принцип змагальності сторін у здійсненні кримінального провадження.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно визнав недопустимим доказом копію протоколу про відібрання експериментальних зразків почерку та підпису у ОСОБА_7 від 21 квітня 2020.
Так, з копії постанови слідчого від 17.04.2020 про відібрання зразків для експертного дослідження (т.2, а.п.45) убачається, що в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020140000000012 від 10.01.2020 виникла необхідність у відібранні експериментальних зразків підписів та почерку у свідка ОСОБА_7 для використання їх при проведенні експертиз.
Вказану постанову було оголошено ОСОБА_7 21.04.2020.
Відповідно до копії протоколу проведеної слідчої дії, 21.04.2020 старший оперуповноважений ЛУ ДВБ НП України ОСОБА_40 , в ході виконання окремого доручення у кримінальному провадженні №12020140000000012 на підставі постанови від 17.04.2020, з дотриманням вимог ст. 242, 245 КПК України склав протокол відібрання експериментальних зразків почерку та підпису у ОСОБА_7 , при цьому для одержання таких запропонував ОСОБА_7 нанести їх на чисті аркуші формату А4.
Зразки, отримані для проведення експертизи, самі по собі не встановлюють обставин, що входять до предмета доказування, вони потрібні для порівняльного дослідження під час проведення експертизи. Отримання зразків для експертизи повинно здійснюватися з дотриманням таких вимог: забезпечення прав і свобод людини; одержання зразків належною особою у передбаченому порядку; забезпечення безсумнівності походження зразків від конкретного об'єкта, їх достовірності; правильне документування ходу і результатів слідчої дії.
Після отримання зразків слід скласти протокол, в якому обов'язково повинні бути зазначені такі відомості: який саме зразок вилучено (його точну назву, характеристику та кількість); у кого він отриманий (у підозрюваного, обвинуваченого, свідка чи потерпілого); в який матеріал або ємність він упакований (поміщений) і яким чином посвідчена його ідентичність; де він буде зберігатися; зауваження, які надійшли від учасників при проведенні цієї слідчої дії (постанова ВС у справі №591/2823/19 від 02.02.2023, у справі 742/1755/18 від 30.10.2019, у справі № 755/8691/15-к від 11.10.2023).
Разом з тим, матеріали кримінального провадження свідчать, що порядок отримання зразків почерку та підпису у ОСОБА_7 був грубо порушений.
Так, відповідно до вимог ст. 245, 241 КПК України, отримання зразків для експертизи відбувається за добровільної згоди особи надати зразки. Однак, в матеріалах провадження відсутні відомості, що ОСОБА_7 пропонували добровільно надати зразки.
Також, відсутні відомості, що ОСОБА_7 , перед проведенням слідчої дії, роз'яснювалися права і обов'язки, передбачені КПК України.
Зокрема, згідно з вимогами ч.3 ст. 223 КПК України - слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення слідчої (розшукової) дії осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені. Перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, роз'яснюються їх права і обов'язки, передбачені цим Кодексом, а також відповідальність, встановлена законом.
У постанові слідчого зазначено про відібрання зразків для експертного дослідження у свідка ОСОБА_7 , у протоколі відібрання експериментальних зразків статус ОСОБА_7 не вказано та відсутні відомості, що слідча дія проводилася з роз'ясненням будь-яких прав та обов'язків особи.
Окрім того, в матеріалах провадження відсутнє письмове доручення, на підставі якого оперативний працівник набув право на проведення такої слідчої дії як відібрання зразків для експертного дослідження у свідка.
При цьому з резолюції, що міститься на постанові слідчого: “ ОСОБА_41 . До виконання. 21.04.2020. Підпис», не можливо встановити особу, яка проставляла вказану резолюцію та прокурор у суді апеляційної інстанції вказала, що у сторони обвинувачення відсутні докази щодо особи, яка проставляла цю резолюцію.
Беручи до уваги зміст ст.63 Конституції України у широкому тлумаченні, свідок, як і будь-яка особа має право на захист і не несе відповідальності за відмову від дачі показів відносно себе. А зразки почерку, безумовно є відомостями про себе.
З урахуванням наведеного, копія протоколу відібрання експериментальних зразків почерку та підпису у ОСОБА_7 від 21.04.2020, відповідно до ст. 87 КПК України, є недопустимим доказом.
Колегія суддів вважає, що суд правомірно визнав недопустимими доказами висновки експерта №2819, №2821 від 29.04.2020 та №4136 від 18.06.2020 з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 245 КПК України - порядок відібрання зразків з речей і документів встановлюється згідно з положеннями про тимчасовий доступ до речей і документів (статті 160-166 цього кодексу).
Разом з тим, суд встановив, що відповідно до копії запиту від 17.04.2020 (т.2, а.п.62) слідчий терміново витребовував у головного лікаря ІНФОРМАЦІЯ_23 документи із особистими взірцями почерку та підпису працівників вказаної установи - ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_42 для проведення почеркознавчої експертизи.
В цей же день, 17.04.2020, на вказаний запит, органу досудового розслідування було скеровано документи із особистими взірцями почерку та підпису працівників ІНФОРМАЦІЯ_23 , зокрема: 5 заяв на щорічні відпустки, 2 заяви на відпустки без збереження заробітної плати та 2 заяви скерування на курси, тобто 9 заяв без зазначення анкетних даних працівників, яких ці документи стосуються, що вбачається із копії супровідного листа за підписом Генерального директора медичної установи (т.2,а.п.63).
Зі змісту копії з копії висновку за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №2821 від 29.04.2020 (експерт ОСОБА_43 ) убачається, що у якості вільних зразків почерку та підписів ОСОБА_44 в експертну установу 21.04.2020, представлено одинадцять заяв від імені ОСОБА_7 та три заяви від імені ОСОБА_11 ..
Копії заяв від імені ОСОБА_7 також представив суду прокурор (т.2, а.п. 64-74) і на них міститься ксерокопія відмітки експертної установи, яка підтверджує факт того, що вказані заяви в кількості 11 шт. були досліджуваними документами у якості зразків підпису ОСОБА_7 під час проведення експертного дослідження.
Зокрема, це заяви від імені ОСОБА_7 про надання відпустки без збереження зарплати від 11.01.2018, 10.01.2017; 30.05.2017; про відпустки за сімейними обставинами - від 28.08.2018,13.12.2018; про надання щорічної відпустки - від 14.09.2017, про надання додаткової відпустки як одинокій матері - від 12.05.2017, 21.01.2019; про скерування на курси від 10.04.2018, 06.12.2017; заява про зміну прізвища від 18.02.2019.
В ході дослідження копії з копії висновку експерта ОСОБА_45 від 29.04.2020 №2819 (т.3, а.п.29-36), суд правильно встановив, що у цей же період, з 21.04.2020 по 29.04.2020, інший експерт цієї ж установи використовувала в роботі представлені органом досудового розслідування вільні зразки почерку та підписів ОСОБА_44 , у кількості 11 штук, наявних у вказаних заявах.
При цьому, відповідно до копії висновку експерта ОСОБА_45 №4136 від 18.06.2020 (т.3, а.п.19-27), у розпорядження експерта органом досудового розслідування, окрім вказаних вільних зразків підпису ОСОБА_44 , були представлені експериментальні зразки почерку та підписів ОСОБА_44 на 16 аркушах з постановою про відібрання зразків для експертного дослідження від 17.04.2020.
За вказаних обставин, суд правомірно визнав очевидно недопустимими доказами копії заяв від імені ОСОБА_44 (тобто вільні зразки почерку та підпису), які отримані з порушенням вимог ст. 93, 131, 159 КПК України, правильно вказавши, що всі представлені органом досудового розслідування зразки підпису ОСОБА_46 були використані експертом в ході проведення дослідження від 29.04.2020 і не надається можливим встановити джерело отримання кожного з них.
Відповідно до сформованої практикою ЄСПЛ доктрини «плодів отруєного дерева» (fruit of the poisonous tree), якщо джерело доказів є недопустимим, всі інші дані, одержані з його допомогою, будуть такими ж (рішення у справах «Гефген проти Німеччини», пункти 50-52 рішення у справі «Шабельник проти України (№ 2)», пункт 66 рішення у справі «Яременко проти України (№ 2)».
Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономною, а і всього ланцюга безпосередньо пов'язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до «плодів отруєного дерева» є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом.
Оскільки зразки підпису та почерку ОСОБА_7 були отримані органом досудового розслідування з порушенням прав та свобод обвинуваченої, були єдиними зразками, що використовувались експертом при виконанні почеркознавчої експертизи та визнані судом недопустимими доказами, то суд підставно визнав недопустимими доказами похідні від них докази - висновки експерта № 2819, № 2821 від 29.04.2020 та № 4136 від 18.06.2020.
Враховуючи, що протокол відібрання експериментальних взірців почерку та підпису, висновки експертів суд правомірно визнав недопустимими доказами, то правильними є висновки суду, що копії виписок з медичних карт амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_12 №12348 від 05.05.2014, №18124 від 18.03.2013, №22627 від 27.06.2019; ОСОБА_9 №11125 від 08.08.2014, №13801 від 02.02.2013, №28125 від 12.08.2019, ОСОБА_13 №21916 від 19.08.2019 - самі по собі, без підтвердження іншими доказами, не є доказами винуватості ОСОБА_7 .. Тому відмова судом першої інстанції у клопотанні прокурора в наданні та дослідженні оригіналів цих документів, не впливає та не спростовує правильності висновків суду про відсутність вини ОСОБА_7 , оскільки зазначені документи в копіях, чи в наявності їх оригіналів, ґрунтуються на доказах, які визнані судом недопустимими, тому не підтверджують вину ОСОБА_7 ..
Також, не доводять винуватість ОСОБА_7 в інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях, досліджені судом першої інстанції:
не завірені копії виписки з медкарти ВЛК хворого ОСОБА_9 (т.1, а.п.197-198), акт огляду №1902 (без дати) медико-соціальною експертною комісією (т.1, а.п. 215-216), записи медкарти невідомої особи (т.1, а.п. 203-204), витяг з Єдиного державного демографічного реєстру по ОСОБА_9 (т.1, а.п.245), ідентифікаційний код ОСОБА_9 (т.1, а.п. 246), картки реквізитів ОСОБА_9 (т.1, а.п. 247), журнал реєстрації скерувань на МСЕК ІНФОРМАЦІЯ_20 (т.2, а.п.91-94), наказ по ІНФОРМАЦІЯ_24 від 23.01.2018 (т.2, а.п.95), Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.2, а.п. 100-101), довідки по анкетних даних ОСОБА_9 (т.2, а.п. 99), декларації про доходи ОСОБА_9 (т.2, а.п. 102-106); запит в адресу ліквідаційної комісії ІНФОРМАЦІЯ_25 від 05.11.2019 (т.2, а.п. 107), заяви ОСОБА_9 від 06.06.2015 (т. 2, а.п. 108),
копії з копій: опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді (т.1, а.п. 188); медичних карт стаціонарного хворого ОСОБА_47 за № 33603, № 32565 (т.2, а.п. 4-6, 7-9); медична карта хворого ОСОБА_9 № 23796 (т.2, а.п. 10-12 ); медична карта хворого ОСОБА_12 №10134 (т.2, а.п. 13-15), супровідний лист Департаменту фінансово-облікової політики (т.1, а.п. 248); листи КНП " ІНФОРМАЦІЯ_4 " від 29.04.2020 за №03-07вих.1707 та від 26.03.2020 за №05-07вих1271 (т. 2, а.п. 2-3, т.1, а.п. 249); лист - запит СУ ГУНП у Львівській області від 27.02.2020 на адресу головного лікаря КНП " ІНФОРМАЦІЯ_4 " (т.1, а.п. 250-251), лист-відповідь на вказаний запит (т.1, а.п. 252 ); лист СУ ГУНП у Львівській області від 22.04.20 в адресу Голови МВЛК ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_26 (т.2, а.п. 16), відповіді на вказаний запит від 22.04.2020 (т.2, а.п. 17); протоколи засідання медичної комісії ДУ " ІНФОРМАЦІЯ_26 (т.2 а.с. 21); лист СУ ГУНП у Львівській області від 23.04.2020 в адрес УКЗ ГУНП у Львівській області (т.2, а.п. 22); лист-відповідь на вказаний запит (т.2, а.п. 23); постанови про відібрання зразків для експертного дослідження у свідка ОСОБА_11 від 09.04.2020 (т.2, а.п.31) та протокол відібрання експериментальних зразків (т.2,а.п.32-44); супровідний лист від 30.04.2020 ІНФОРМАЦІЯ_20 про надання документів (т.2, а.п. 90), відповіді на запит з ІНФОРМАЦІЯ_15 від 19.05.2020 про проходження служби ОСОБА_12 , ОСОБА_9 та ОСОБА_47 (т.2, а.п.97), протокол про тимчасовий доступ до речей і документів (т.3, а.п.15),
завірені слідчим копії, а саме: акт № 53 медичного огляду ОСОБА_9 (т.1, а.п.189-190); постанову №53 Медичної (військово-лікарської) комісії ДУ» ІНФОРМАЦІЯ_8 » від 14.06.2019 (т.1,а.п.192-194), направлення ОСОБА_9 на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи (т.1, а.п. 195-196 ), витяг з наказу ІНФОРМАЦІЯ_25 по особовому складу щодо ОСОБА_9 (т.1, а.п.199, 232, 243), його службової характеристики (т.1,а.п.200), медико-експертну справу ОСОБА_9 (т.1,а.п.214-215), аркуші з медичними записами без зазначення прізвища хворого (т.1, а.п. 209-210, 217), виписки з медкарти МСЕК хворого ОСОБА_9 (т.1,а.с.218-224), направлення на медико-соціальну експертну комісію ОСОБА_9 від 04.09.2019 (т.1 а.п. 225-228), радіоізотопні обстеження хворого ОСОБА_9 від 14.05.2019 (т.1, а.п. 233), опис матеріалів з особових прав ОСОБА_12 та ОСОБА_9 (т.1, а.п. 236), рапорт ОСОБА_9 (т.1, а.п.237), квитанції про виплату грошової допомоги ОСОБА_9 (т.1,а.п. 238), висновок про призначення йому допомоги (т.1 а.п. 239), копію довідки про ступінь втрати працездатності ОСОБА_9 (т.1 а.п. 240-242 ), паспорт ОСОБА_9 (т.1 а.п. 244), рапорти від імені ОСОБА_9 від 17.09.12, 05.03.2014, 06.10.2014, звіт від 13.07.04, заяву останнього від 06.06.15, 09.07.04, що слугували зразками почерку ОСОБА_9 в ході проведення експертного дослідження (т.2 а.п.24-29); довідки, видані КНП “ ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 10.04.2020 про те, що ОСОБА_48 у період з 2012 року по день видачі довідки не працював у вказаній медичній установі (т.2 а.п.3), запит у КНП “ ІНФОРМАЦІЯ_27 від 23.04.2020 (т.2 а.п. 88-89), запит від 12.05.2020 в адресу ліквідаційної комісії ІНФОРМАЦІЯ_28 (т.2 а.п. 96); витяг з наказу “2/ос. по особовому складу по ОСОБА_9 (т.2 а.п.98), лист КНП “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 29.05.20 (т.3 а.п. 29-36 ),
оскільки в копіях чи при наявності їх оригіналів не спростовують висновків суду про відсутність підстав для кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч.5 ст.27 ч.3 ст.190, ч.3 ст. 358 КК України, що підтверджується сукупністю досліджених судом першої інстанції доказів та визнаних судом недопустимими.
Колегія суддів звертає увагу, що прокурор, яким подано апеляційну скаргу, за змістом якої ставив питання про скасування виправдувального вироку та ухвалення обвинувального щодо ОСОБА_7 , не клопотав про повторне дослідження обставин встановлених під час кримінального провадження, відповідно до ч.3 ст. 404 КПК України.
При цьому суд апеляційної інстанції з'ясовував питання про можливість дослідження зазначених апелянтом оригіналів документів в суді апеляційної інстанції, проте, стороною обвинувачення такі докази апеляційному суду не були надані та прокурор в суді апеляційної інстанції вказала, що не вбачає підстав для їх дослідження.
Колегія суддів зазначає, що навіть за умови надання суду стороною обвинувачення оригіналів вказаних вище документів, що апелянтом зроблено не було, вони не спростовують висновків суду про відсутність підстав, за обставин даного кримінального провадження, для кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч.5 ст.27 ч.3 ст.190, ч.3 ст. 358 КК України, оскільки відсутність в її діях складу вказаних кримінальних правопорушень підтверджується сукупністю досліджених судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів, визнаних судом недопустимими у зв'язку з порушенням прав та свобод ОСОБА_7 ..
Не є доказом винуватості ОСОБА_7 копії вироків ІНФОРМАЦІЯ_29 від 18.08.2020 та від 25.06.2020 року відносно ОСОБА_12 та ОСОБА_9 , які засуджені за ч.3,4 ст. 358, ч.3 ст. 190 КК України. У вироках відсутні будь-які відомості про вчинення ними злочину із застосуванням ст. 27 КК України у групі осіб із ОСОБА_7 .. Натомість їх визнано винними, що одноособово заволоділи коштами, якими розпорядилися на власний розсуд.
Жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_7 була знайома з ОСОБА_9 та ОСОБА_12 і у вказаних осіб була будь-яка домовленість на спільне заволодіння чужим майном, стороною обвинувачення не представлено.
Посилання апелянта на те, що свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_9 вказали, що в зазначені у виписках періоди не проходили лікування у лікарні швидкої медичної допомоги, не спростовує відсутність вини ОСОБА_7 у інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях, оскільки свідки підтвердили, що виписки отримали у невідомої особи.
За таких обставин, посилання апелянта, що суд не надав оцінки показанням свідків у комплексі з іншими доказами у кримінальному провадженні, є необґрунтованими.
Посилання апелянта, що суд зробив необґрунтований висновок про перебування у розпорядженні прокурора, а саме у матеріалах кримінального провадження №12020140000000012 від 10.01.2020 оригіналів документів, зазначаючи, що прокурор ОСОБА_14 був виключений з групи прокурорів у даному кримінальному провадженні у відповідності до постанови першого заступника керівника обласної прокуратури ще 23.02.2021, то такі обставини не впливають на відповідальність ОСОБА_7 ..
Необґрунтованими є доводи апелянта про відсутність підстав сумніватись у наявності повноважень у відповідного оперативного співробітника на відібрання відповідних зразків підписів чи отримання таких у відповідності до чинних методик, якими керуються судові експерти, оскільки отримання зразків почерку та підпису у ОСОБА_7 було проведено з порушенням вимог ст.ст.245, 241, 223 КПК України, без її добровільної згоди, без роз'яснення їй процесуальних прав та обов'язків у вказаній слідчій дії та неуповноваженою особою, яка проводила цю слідчу дію, оскільки не мала письмового доручення на таку слідчу дію, як це передбачено ст. 40, 41 КПК України.
Наведене свідчить про порушення фундаментальних та конституційних прав ОСОБА_7 не свідчити проти себе та її права на захист, тому суд правомірно, відповідно до ст. 87 КПК України визнав протокол про відібрання взірців підписів і почерку ОСОБА_7 від 21.04.2020 недопустимим доказом.
Будь-яких інших доказів, в тому числі клопотань про допит інших свідків, дослідження додаткових письмових доказів чи речей, які б вказували на доведеність в діях ОСОБА_7 інкримінованих їй кримінальних правопорушень, прокурором суду не надано.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року "Про виконання судами України законодавства і постановлення вироку", при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного, обвинувальний ухил є неприпустимим, усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані в справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливі збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 23 червня 2020 року (справа № 159/3738/16-к) обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим обвинуваченням.
Тобто, дотримуючись засад змагальності та, виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений статтею 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Оскільки стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом, що в діянні обвинуваченої ОСОБА_7 наявний склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27- ч.3 ст. 190, ч.3 ст. 358 КК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ст. 22 КПК України, зберігаючи неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, безпосередньо дослідивши, надані докази, давши їм належну оцінку, прийшов до правильного висновку про виправдування ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 27- ч.3 ст. 190, ч.3 ст. 358 КК України, в яких вона обвинувачуються.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 21 вересня 2022 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців.
Судді