Справа №591/7466/25 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/477/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - продовження строків тримання під вартою
Іменем України
21 жовтня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 591/7466/25 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 18.09.2025 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою,
учасників кримінального провадження:
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
установила:
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, домашнього арешту в нічний час доби або застави в мінімальному розмірі, оскільки пред'явлена іі підзахисному підозра за ч. 4 ст. 189 КК є необґрунтованою, ризики не підтверджуються жодним доказом, ОСОБА_7 має постійне місце проживання, сталі соціальні зв'язки, дружину та доньку, яких утримує, на обліку у лікарів не перебуває, до кримінальної і адміністративної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується, працює вчителем, є тренером, займається благодійністю. Крім того, дві особи, які заслуговують на довіру, виявили бажання взяти підозрюваного на поруки.
17.09.2025 до Зарічного районного суду м. Суми з клопотанням, погодженим з прокурором Сумської обласної прокуратури, звернувся слідчий СУ ГУНП в Сумській області, в якому просив продовжити підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, яке обгрунтував тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК, досудове розслідування в якому не завершене, а ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, існують та не зменшились.
Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 18.09.2025 підозрюваному ОСОБА_7 продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави. Своє рішення слідчий суддя суду першої інстанції умотивував тим, що досудове розслідування триває, ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, існують та не зменшились, тому відсутні підстави для застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчого судді, доводи підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Розглянувши клопотання слідчого та задовольнивши його, слідчий суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а не застосування будь-якого іншого, більш м'якого запобіжного заходу, передбаченого у ч. 1 ст. 176 КПК, та дотримався вимог ст. 176, 177, 178, 183 і 194 КПК, з'ясував і дослідив всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість як застосування запобіжного заходу у виді тримання особи під вартою, так і підстав для його продовження, а саме наявність у органу досудового розслідування щодо ОСОБА_7 обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК, існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК, на які вказував слідчий у своєму клопотанні, та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам.
Зокрема, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, існують реальні ризики того, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, потерпілого та вчинити інші кримінальні правопорушення і застосування до нього більш м'яких запобіжних заходів є недостатнім для запобігання визначеним в ухвалі слідчого судді ризиків.
Наявність обґрунтованої підозри підтверджується сукупністю наданих стороною обвинувачення доказів (п. 1 ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК), а будь-які докази, які б викликали сумніви в обґрунтованості підозри на цій стадії процесу у кримінальному провадженні відсутні. При встановленні факту наявності обґрунтованої підозри колегія суддів також враховує і усталену судову практику з цього питання ЄСПЛ, який у своїх численних рішеннях (зокрема від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine, п. 175) і від 20.03.1997 у справі «Луканов проти Болгарії» (Lukanov v. Bulgaria) визначив, що слідчий суддя, оцінюючи докази на предмет доведеності обставин, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо «існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення». «Факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу» («Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. the United Kingdom), рішення від 28.10.1994, заява № 14310/88), а тому доводи сторони захисту щодо непричетності її підзахисного, неправильності кваліфікації його дій не заслуговують на увагу.
Питання про те, що «тримання під вартою до суду є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою» (п. 3 рішення від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» (Ferrari-Bravo v. Italy), заява № 9627/81). При цьому слідчий суддя позбавлений процесуальної можливості встановлювати будь-які обставини вчинення злочину та давати безпосередньо оцінку доказам його вчинення.
Слідчий суддя суду першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого рішення, що ОСОБА_7 може переховуватись від суду, цей ризик не зменшився та є актуальним і на час апеляційного розгляду, зважаючи на тяжкість майбутнього покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих правопорушень, характер та ступінь їх суспільної небезпечності, конкретні обставини провадження та дані про особу, зокрема і те, що має можливість виїзду за кордон. При цьому ризик втечі має оцінюватись і у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування (§58 рішення ЄСПЛ у справі «Бекчиєв проти Молдови»), тому колегія суддів вважає, що ризик переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності дійсно має місце і реально існує.
Врахування тяжкості злочину у даному випадку має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинений злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може іншим чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, так як небезпека ризику переховування від органів досудового розслідування і суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з інформацією про матеріальний, соціальний стан особи та інше.
Є обґрунтованим і ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК, оскільки підозрюваний може чинити спроби тиску на свідків та потерпілого, з якими знайомий з метою примусити їх до зміни показів.
Має місце і ризик вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення, враховуючи фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , дані про його особу, який неодноразово потрапляв в поле зору правоохоронних органів у зв'язку із застосуванням насильства.
Колегія суддів, вирішуючи питання про продовження ув'язнення підозрюваного, враховує і наявність об'єктивної потреби у цьому, зважуючи на всі обставини, що свідчать «за» і «проти» наявності справжнього публічного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи. При цьому згідно ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також судової практики ЄСПЛ, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою; суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на наявних матеріалах провадження, а застосування до ОСОБА_7 іншого, менш суворого виду запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для запобігання встановленим ризикам на цій стадії досудового розслідування.
Доводи апеляційної скарги захисника з приводу того, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, дружину та доньку, займається благодійною діяльністю не спростовують та не мінімізують на даному етапі досудового розслідування наявних ризиків, запобігти яким можливо лише застосуванням такого виняткового запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і умотивованим, оскільки постановлене з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими слідчим суддею, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне залишити ухвалу без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України,
постановила:
Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 18.09.2025 відносно ОСОБА_10 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника ОСОБА_6 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4