Номер провадження: 33/813/1885/25
Номер справи місцевого суду: 509/4259/25
Головуючий у першій інстанції Бочаров А. І.
Доповідач Громік Р. Д.
20.10.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д.
за участю секретаря Скрипченко Г.В.,
за участі:
особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
потерпілого ОСОБА_2 ,
представника потерпілого Румянцева О.Г.
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Овідіопольського районного судуОдеської області від 03 вересня 2025 року, якою провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення,
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 406266 від 29.07.2025 року, вбачається, що 29.07.2025 року, о 10:40 год., водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Богдан А-202.10», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вулиці Чорноморська, 1, в с-щі Великодолинське Одеського району Одеської області, не забезпечив безпечної дистанції та бокового інтервалу з транспортним засобом «Mercedes-Benz Vito», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який стояв без руху з відкритими задніми дверима, які виходили на проїжджу частину, що призвело до зіткнення з вказаними дверима, внаслідок чого ОСОБА_1 порушив вимоги п. 13.1 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Постановою судді Овідіопольського районного судуОдеської області від 03 вересня 2025 року провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
На дану постанову ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову судді та постановити нове судове рішення, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального та матеріального права.
В доводах апеляційної скарги зазначено, що:
1) на не обрання ОСОБА_1 безпечного інтервалу вказує вже сам наїзд на відкриті двері припаркованого автомобіля, який зафіксований камерою зовнішнього спостереження.
2) суд першої інстанції невірно сприймає такі категорії як «перешкода для руху» та «небезпека для руху»;
3) судом першої інстанції неправомірно надано оцінку діям ОСОБА_2 , оскільки справа про адміністративне правопорушення розглядалась відносно ОСОБА_1 .
Вивчивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та пояснення учасників справи, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.
У статті 1 КУпАП встановлено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Однак, закриваючи провадження відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суд першої інстанції всупереч вимогам ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином не встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тобто однобічно розглянув справу, без з'ясування фактичних обставин, що мають істотне значення для її розгляду, що призвело до ухвалення рішення, яке підлягає скасуванню.
Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що вказані та досліджені судом першої інстанції докази у своїй сукупності не доводять поза розумним сумнівом факт наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки суд вважав, що:
- обвинувачення ґрунтується лише на припущеннях, оскільки обставини, викладені в протоколі не підтверджуються іншими доказами. В дорожній ситуації що склалася, дії ОСОБА_1 регламентуються аж ніяк не п. 13.1, а п. 12.3 Правил дорожнього руху України, яким передбачено що, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;
- дії водія автомобіля «Mercedes-Benz Vito», реєстраційний номер НОМЕР_2 , знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортною пригодою, а саме порушенням пункту правил зупинки і стоянки п.п. 15.13 (б) «Правил дорожнього руху», затверджених постановою КМ України від 10.10.2001 року №1306 - забороняється відчиняти двері транспортного засобу, залишати їх відчиненими і виходити з транспортного засобу, якщо це загрожує безпеці і створює перешкоди іншим учасникам дорожнього руху.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції вважав, що у даному випадку у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, що у свою чергу виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності.
Однак апеляційний суд з такими висновками суду першої інстанції погодитися не може з огляду на таке.
Судом першої інстанції необґрунтовано зроблено висновок, що дії водія автомобіля «Mercedes-Benz Vito», реєстраційний номер НОМЕР_2 , знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, а саме порушенням пункту правил зупинки і стоянки п.п. 15.13 (б) «Правил дорожнього руху», затверджених постановою КМ України від 10.10.2001 року №1306 - забороняється відчиняти двері транспортного засобу, залишати їх відчиненими і виходити з транспортного засобу, якщо це загрожує безпеці і створює перешкоди іншим учасникам дорожнього руху з огляду на таке.
Відповідно до частин першої - третьої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Аналіз зазначених норм закону дає підстави для висновку, що протокол, який складено відповідальною особою, повинен містити відомості про обставини, що характеризують суть адміністративного правопорушення у відповідності до диспозиції інкримінованої статті із визначенням: суб'єкта, суб'єктивної сторони, об'єкта, об'єктивної сторони, оскільки протокол за своєю суттю та призначенням, крім доказового значення, представляє собою обвинувачення особи у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення (проступку) в межах якого суд здійснює розгляд справи.
При цьому суд не може вийти за межі такого обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу. За таких обставин особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується.
Тобто судом першої інстанції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення ним правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, необхідно було надати правову оцінка лише діям ОСОБА_1 , оскільки розгляд питання щодо винуватості ОСОБА_2 в ДТП, яка мала місце 29 липня 2025 року, виходить за межі розгляду обставин за протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №406266 від 29.07.2025.
На підставі вищевикладеного, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, вважаю за необхідне скасувати постанову судді Овідіопольського районного судуОдеської області від 03 вересня 2025 року та прийняти нову постанову.
Відповідно ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Згідно із ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Статтею 124 КУпАП передбачається відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак протиправного соціально шкідливого діяння, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Положеннями КУпАП встановлено, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Зі змісту норми КУпАП вбачається, що об'єктивну сторону складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП становить діяння - порушення правил дорожнього руху, та наслідок - заподіяна шкоди майну, а саме: транспортним засобам, вантажу, автомобільним дорогам, вулицям, залізничним переїздам, дорожнім спорудам чи іншому майну.
Предметом доказування у справі про притягнення особи до відповідальності за ст. 124 КУпАП є доведеність тих обставин, що особа порушила певні вимоги Правил дорожнього руху України, порушення вимог Правил дорожнього руху України перебувають у причинному наслідку із дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками.
Відповідно, досліджуючи докази по даній справі, суд повинен встановити чи мало місце діяння у вигляді порушення правил дорожнього руху, та наслідок - заподіяна шкода майну.
Згідно із п. п. 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.3б ПДР встановлено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно з п. 1.10 ПДР безпечний інтервал - відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об'єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху.
Відповідно до п.13.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №1306, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Порушення вимог 13.1 Правил дорожнього руху має наслідком притягнення до адміністративної відповідальності ст. 124 КУпАП.
Судом апеляційної інстанції під час розгляду справи досліджено такі матеріали справи:
- протокол серії ЕПР1 №406266 від 29.07.2025, з якого вбачається, що 29.07.2025 року, о 10:40 год., водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Богдан А-202.10», реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вулиці Чорноморська, 1, в с-щі Великодолинське Одеського району Одеської області, не забезпечив безпечної дистанції та бокового інтервалу з транспортним засобом «Mercedes-Benz Vito», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який стояв без руху з відкритими задніми дверима, які виходили на проїжджу частину, що призвело до зіткнення з вказаними дверима, внаслідок чого ОСОБА_1 порушив вимоги п. 13.1 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП (а.с.2);
- схему місця ДТП від 29.07.2025 (а.с.4);
- пояснення ОСОБА_1 , з яких вбачається, що 29 липня 2025 року приблизно о 10:55 керував автобусом «Богдан» днз НОМЕР_1 зі сторони м. Одеси в бік м. Чорноморська. За 20 метрів до світлофору зупинився висадити пасажирів біля ринку. Почав рух, в правій смузі руху знаходились автомобілі, які здійснювали маневр повороту праворуч, а ОСОБА_1 потрібно було прямо, тому увімкнув показник повороту ліворуч, потім перестроївся в ліву смугу руху та відчув удар в праву передню частину свого багажника в результаті чого виникло ДТП. Під час ДТП знаходився з пасажирами (а.с.5);
- пояснення ОСОБА_2 , з яких вбачається, що 29 липня 2025 року о 10:30 керував транспортним засобом «Mercedes-Benz Vito» та зупинився для вивантаження товару біля магазину «Овідій» за адресою смт Великодолинське вул. Чорноморська №1, відкрив кришку багажника в авто та почав вивантажувати коробки та близько двох хвилин почув та побачив як автобус Богдан А202.10 днз НОМЕР_1 в'їхав передньою частиною в кришку багажника автомобіля «Mercedes-Benz Vito» (а.с.5 зв. сторона);
- фото місця ДТП та ушкоджень транспортних засобів (а.с.16-20);
- відеозапис з камер спостереження, що містяться на флеш-накопичувачі (а.с.21).
Із долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що транспортний засіб «Богдан А-202.10», реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснював рух крайньою правою смугою для руху, проте не врахував дорожньою обстановки та недотримавшись безпечного інтервалу здійснив зіткнення з транспортним засобом «Mercedes-Benz Vito», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що зафіксовано на 00:00:22-00:00:35 (флеш-накопичувач, назва відеофайлу «Кастом 2_ch3_20250729104016_20250729104050»).
Тобто з вищезазначеного відеозапису вбачається, що водій транспортного засобу «Богдан А-202.10», реєстраційний номер НОМЕР_1 не дотримався безпечного інтервалу під час руху, що свідчить про порушення п.13.1 ПДР.
Крім того 29 вересня 2025 року адвокат Румянцев О.Г., який діє в інтересах ОСОБА_2 , надав висновок експерта №4065-34-25 автотехнічного дослідження обставин наїзду автобуса ОСОБА_3 на двері автомобіля Mercedes-Benz Vito 109CDI від 22.09.2025.
Обґрунтування долучення вищезазначеного висновку полягає в тому, що в судовому засіданні Овідіопольського районного суду Одеської області стороною потерпілого заявлялося клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи для вирішення, зокрема, питання наявності чи відсутності в діях ОСОБА_1 причинного зв'язку з настанням ДТП 29.07.2025 року, що є необхідним для встановлення наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, однак районний суд у призначенні експертизи відмовив протокольною постановою. За заявою сторони потерпілого Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз проведено автотехнічну експертизу та складено Висновок експерта №4065-34-25 від 22.09.2025.
Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність долучення висновку експерта №4065-34-25 автотехнічного дослідження обставин наїзду автобуса ОСОБА_3 на двері автомобіля Mercedes-Benz Vito 109CDI від 22.09.2025 як доказ до матеріалів справи.
З Висновку експерта вбачається, що:
- дії водія ОСОБА_3 регламентувались вимогами п. 2.3б і 13.1 ПДР, згідно з якими для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно регулювати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки і стану транспортного засобу повинен дотримуватися безпечного інтервалу;
- виконанням вимог пунктів 2.3б і 13.1 ПДР, рухаючись з безпечним бічним інтервалом до автомобіля Mercedes-Benz Vito 109CDI, водій автобуса ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти наїзду на задні двері автомобіля Mercedes, що стояв у краю проїзної частини;
- дії водія автобуса ОСОБА_3 , які не відповідали вимогам пункту 13.1 ПДР з технічної точки зору, перебувають у причинному зв'язку з ДТП;
- дії водія автомобіля Mercedes-Benz Vito 109CDI в умовах події носили пасивний характер і їх регламентація у відповідності із вимогами пункту 15.13 ПДР у частині забезпечення безпеки руху при відкритті дверей транспортного засобу носить формальний характер, тому дослідження технічної можливості запобігти ДТП водієм автомобіля Mercedes-Benz Vito 109CDI, з технічної точки зору, безпредметно;
- невідповідностей дій водія автомобіля Mercedes-Benz Vito 109CDI вимогам ПДР,, які б перебували в причинному зв'язку із ДПП з технічної точки зору, не має.
Враховуючи вищенаведене, сукупність досліджених доказів вказує на те, що водій ОСОБА_1 внаслідок порушення вимог п.13.1 ПДР України спричинив пошкодження транспортного засобу, у зв'язку з чим у його діях є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно із ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Суд при накладенні стягнення враховує: ступінь суспільної небезпеки правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його провини, майновий стан а також те, що умисні дії правопорушника були направлені на порушення безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки - автомобіля.
Суд вважає, що необхідним і достатнім стягненням для правопорушника є накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, з метою подальшого запобігання правопорушень та виховування особи в дусі дотримання «Правил дорожнього руху України».
Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов про накладення адміністративного стягнення.
За таких обставин, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а постанова судді Овідіопольського районного судуОдеської області від 03 вересня 2025 року скасуванню в повному обсязі, з прийняттям нової постанови, якою визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Керуючись ст. 294, 284 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову судді Овідіопольського районного судуОдеської області від 03 вересня 2025 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік