Дата документу 15.10.2025 Справа № 337/4339/24
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 337/4339/24 Пр. № 22-ц/807/426/25Головуючий у 1-й інстанції: Мальований В.О. Суддя-доповідач: Гончар М.С.
15 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Онищенка Е.А., Трофимової Д.А.
за участі секретаря Бєлової А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2024 року у справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК» (надалі - Банк) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором
У серпні 2024 року Банк звернувся до суду з вищезазначеним позовом (а.с.1-3), в якому просив стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , як позичальника, та ОСОБА_2 , як поручителя, на свою користь заборгованість за кредитним договором №43-403-К/Р від 10 листопада 2005 року станом на 24.07.2024 року у розмірі 7574,83 доларів США ,з яких: 5752,43 доларів США - заборгованість за кредитом; 1575,96 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом з 01 листопада 2022 року по 30 червня 2024 рік; 246,44 доларів США - заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін з 01 січня 2023 року по 30 червня 2024 рік, від сплати якої відповідачі на користь Банку у добровільному порядку ухиляються, а також судовий збір у розмірі 4680,98 грн. по 2340,49 грн. з кожного відповідача окремо.
В обґрунтування свого позову Банк зазначав, що 10 листопада 2005 року між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №43-403-К/Р (реєстраційний номер в системі обліку банку 10400743003), відповідно до умов якого останній отримав кредит у загальній сумі 25000,00 доларів США, шляхом видачі через касу, а позивач зобов'язався щомісячно повертати кредит у розмірі, встановленому графіком погашення кредиту та сплачувати проценти у розмірі 12,5% річних з 1 по 10 число кожного місяця, але у будь - якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 09 листопада 2026 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту. В забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника по вказав кредитному договору прийнята порука ОСОБА_2 , згідно із договором поруки №43-403-К/Р/П від 10 листопада 2005 року. 17 вересня 2008 року були внесені зміни у статут АКБ «УКРСИББАНК» , відповідно до яких нове найменування банку стало: Публічне акціонерне товариство «УКРСИББАНК». 17 жовтня 2018 року загальними зборами акціонерів Банку було прийнято рішення про зміну типу товариства на приватне акціонерне товариство та про зміну найменування Публічного акціонерного товариства «УКРСИББАНК» на Акціонерне товариство «УКРСИББАНК», яке є правонаступником за всіма правами та обов'язками Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк». 24 лютого 2022 року, у зв'язку зі збройною агресією російської федерації в Україні, Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні було запроваджено воєнний стан. 30 березня 2022 року, 03 червня 2022 року та 25 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Банку із заявами про реструктуризацію зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з неможливістю належного та своєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану. У зверненні позичальник підтвердив, що ознайомлений з умовами реструктуризації, а саме: відстрочення сплати платежів за кредитом (основний борг) строком на три місяці з розподілом платежів за вказаний період пропорційно кількості періодів платежів до кінця строку дії кредитного договору; перенесення терміну оплати відсотків за три місяці на період починаючи з січня 2023 року, квітня 2023 року та з липня 2023 року; що умови реструктуризації для нього є повністю зрозумілими, повністю прийнятними та необхідними і він з ними погоджується; застосування умов реструктуризації просив проводити з дати погодження банком, та зобов'язався підписати угоду щодо реструктуризації у формі визначеній банком (у паперовому та/або в електронному вигляді) не пізніше ніж на 31-й день після закінчення в Україні військового стану. На підставі заяви ОСОБА_1 та з метою зниження фінансового навантаження на позичальника позивачем було проведено реструктуризацію кредитної заборгованості, а саме: погашення простроченої та не простроченої заборгованості по кредиту було перенесено на 5 місяці з лютого 2022 року, на 3 місяці з травня 2022 року, на 3 місяці з серпня 2022 року та здійснено розподіл заборгованості (простроченої та не простроченої) пропорційно кількості періодів платежу до кінця строку кредитного договору з урахуванням grace-period. Сплата прострочених відсотків за кожен місяць grace-period підлягає перенесенню на відповідний період починаючи з січня, квітня, липня 2023 року. Сплата відсотків за кожен місяць grace- period перенесенню на відповідний період після сплати останнього перенесеного платежу прострочених процентів. Після закінчення grace-period сплата відсотків повинна відбуватися щомісячно. Обсяг відповідальності позичальника при цьому не збільшився. Про факт проведення реструктуризації ОСОБА_1 було повідомлено шляхом направлення на його номер телефону CMC повідомлення. Однак, після закінчення grace-period ОСОБА_1 не здійснив погашення кредиту та процентів у повному обсязі, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість. 28 червня 2023 року позивач направив відповідачам вимоги про усунення порушень кредитного договору та у разі не погашення простроченої заборгованості - про дострокове повернення кредиту. Однак, відповідачі вимоги не виконали, заборгованість у повному обсязі не погасили. Станом на 24 липня 2024 року заборгованість за кредитним договором №43-403-К/Р від 10.11.2005 року складає 7574,83 доларів США, з яких: 5752,43 доларів США - заборгованість за кредитом; 1575,96 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом з 01 листопада 2022 року по 30 червня 2024 рік; 246,44 доларів США - заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін з 01 січня 2023 року по 30 червня 2024 рік.
В автоматизованому порядку для розгляду даної справи визначено суддю суду першої інстанції Мальованого В.О. (а.с.56).
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2024 року (а.с. 103-107) позов Банку у цій справі задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Банку (ЄДРПОУ 09807750) заборгованість за кредитним договором №43-403-К/Р від 10 листопада 2005 року станом на 24 липня 2024 року у розмірі 7328,39 доларів США, з яких 5752,43 доларів США - заборгованість за кредитом, 1575,96 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом з 01 листопада 2022 року по 30 червня 2024 року.
В задоволенні решти позовних вимог до ОСОБА_1 у цій справі відмовлено.
В задоволенні позовних вимог Банку до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Банку судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених вимог в розмірі 4528,85 грн.
Відповідачі із зазначеним рішенням суду першої інстанції, у тому числі відповідач ОСОБА_1 в частині задоволення позовних вимог Банку, погодились, останнє в апеляційному порядку не оскаржували.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі (фактично в частині відмови до двох відповідачів ОСОБА_1 (в частині) та ОСОБА_2 (повністю)) у задоволенні позовних вимог), посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, Банк у своїй апеляційній скарзі (а.с.113-120) просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Банку задовольнити в повному обсязі.
В автоматизованому порядку 31.12.2024 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Онищенка Е.А. та Подліянову Г.С. (а.с.130). Ухвалою апеляційного суду від 01.01. 2025 року (а.с.131-133) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 09.01.2025 року (а.с.134). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 10.01.2025 року (а.с.135), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (а.с.136), з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, штату суддів Запорізького апеляційного суду (10) взагалі, а також відпустки судді - доповідача у період з 17.02.2025 року по 03.03.2025 року включно (довідка а.с. 157).
Відповідач ОСОБА_2 подав до суду апеляційної інстанції відзив на вищезазначену апеляційну скаргу Банку у цій справі (а.с. 147-152). Відповідач ОСОБА_1 не скористався своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу позивача у цій справі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.
Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 16.04.2025 року, не відбувся та був відкладений (довідка а.с. 170) через приймання суддями-членами колегії Онищенко Е.А. та Подліяновою Г.С. участі у підготовці для підтримання кваліфікації суддів судових палат у цивільних справах апеляційних судів Національною школою суддів України, у період з 14.04.2025 року по 18.04.2025 року включно, яка не давала підстав для заміни їх в автоматизованому порядку іншими суддями у цій справі.
Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 18.06.2025 року (а.с. 181-183), не відбувся та був відкладений через першу неявку відповідача ОСОБА_1 , з урахуванням відпустки судді-доповідача у період з 07.07.2025 року по 14.08.2025 року включно (довідка а.с. 214), оскільки конверт із судовою повісткою апеляційного суду, що надсилався на ім'я відповідача ОСОБА_1 , повернувся на адресу апеляційного суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній» (а.с. 179-180), хоча апеляційним судом встановлено, що за відомостями Державного реєстру фізичних осіб (а.с. 169) ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ухвалою апеляційного суду (а.с.184) витребувано на підтвердження (спростування) інформації відносно громадянина України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 : 1) у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України - перетинав (не перетинав) державний кордон, починаючи з 24 лютого 2022 року; 2) у Міністерства соціальної політики України - про взяття (не взяття) на облік в ЄІБД ВПО, якщо підтверджується взяття на облік цієї особи в ЄІБД ВПО, то повідомити апеляційний суд про нове фактичне місце проживання/перебування останнього.
На виконання вищевказаної ухвали апеляційного суду надано інформацію: Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України - ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року по 30.06.2025 року в базі даних не виявлено (а.с. 200, 203,205, 215); Міністерством соціальної політики України - відсутня інформація відносно ОСОБА_1 (а.с. 217), не перебуває на обліку ВПО (а.с. 220).
В автоматизованому порядку 13.10.2025 року суддею Трофимовою Д.А. у цій справі замінено суддю Подліянову Г.С. у зв'язку із тривалою відпусткою останньої (а.с. 232-233).
Ухвалою апеляційного суду (а.с. 231) розгляд цієї справи призначений в режимі відеоконференції в порядку задоволення клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Куцигіна І.В. (а.с. 222-235).
У дане судове засідання належним чином, з додержанням вимог ЦПК України повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи, у тому числі відповідач ОСОБА_1 в порядку ст. 128 ч. 8 ч. 4 ЦПК України (конверт, що надсилався із судовою повісткою на ім'я відповідача ОСОБА_1 у цій справі втретє повернувся без вручення з відміткою поштового відділення «адресат відсутній» - а.с. 210-211) та додатково через оголошення на Офіційному веб - сайті Судової влади України (а.с.189, 196-19), всі учасники цієї справи повторно не з'явились, окрім відповідача ОСОБА_2 та представника останнього - адвоката Куцигіна І.В. (останній режимі відеоконференції), про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.
Банк подав апеляційному суду заяву (а.с. 227), в якій просив розглядати справу без участі його представника.
В силу вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.
При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив: заяву Банку задовольнити, розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності всіх учасників цієї справи, що не з'явились, за присутності відповідача ОСОБА_2 представника останнього - адвоката Куцигіна І.В. (а.с.226, останній в режимі відеоконференції).
Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2 та представника останнього - адвоката Куцигіна І.В., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Банку у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 258 ч. 1 ЦПК України судовими рішеннями є …рішення, постанови…
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов Банку частково у цій справі, керувався ст.ст. 3-6, 207, 251-252, 525-526, 530, 553-554, 559, 599, 610-612, 625-629, 633-634, 638, 640, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 12-13, 15-16, 81, 133, 141, 223, 247, 258, 263-265, 268 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог Банку у цій справі лише в частині їх задоволення.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.
Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.
Так, суд першої інстанції при вирішенні цієї справи правильно виходив із такого.
Відповідно до ст.ст. 4 - 5 ЦПК України, ст.ст. 15 - 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. ст. 12 - 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ст. ст. 3, 6, 627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, значеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручителем може бути одна або кілька осіб.
Згідно із ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).
Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.
Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, чи встановлено договором або законом строк її дії, його сплив припиняє відповідне право кредитора.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Разом з тим, з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. ст. 251, 252 ЦК України).
Необхідно звернути увагу, що умови договору про дію поруки до повного виконання зобов'язань боржника не свідчать, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 цього Кодексу в редакції, чинній на час укладення вищезазначеного договору поруки - 10.11.2005 року (а.с. 23), якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постановах від 24 вересня 2014 року у справі № 6-106цс14, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, від 22 червня 2016 року у справі № 6-368цс16, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16, від 14 червня 2017 року у справі № 644/6558/15-ц, а також Великої Палати Верховного Суду в постановах від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11(провадження № 14-265цс18), від 27 березня 2019 року у справі № 200/15135/14-ц (провадження № 14-23цс19)).
З аналізу ч. 4 ст. 559 ЦК України можна зробити висновок, що строк поруки відноситься до преклюзивних, це строк існування самого зобов'язання поруки, а застосоване в цій нормі поняття «строк чинності поруки» повинне розглядатися як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.
Тому і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.
Такі висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 27.03.2019 року у справі № 200/15135/14-ц (провадження № 14-23цс19).
Строк, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові в позові у разі звернення до суду. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов'язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений вказаним приписом, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов'язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором.
З огляду на преклюзивний характер строку поруки та зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов'язання застосоване у другому реченні ч.4 ст. 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, як умови чинності поруки, слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред'явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Судом першої інстанції було правильно встановлено, що 10.11.2005 року між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №43-403-К/Р (реєстраційний номер в системі обліку банку 10400743003), відповідно до умов якого останній отримав кредит у загальній сумі 25000,00 доларів США, шляхом видачі через касу, а позивач зобов'язався щомісячно повертати кредит у розмірі, встановленому графіком погашення кредиту та сплачувати проценти у розмірі 12,5% річних з 1 по 10 число кожного місяця, але у будь - якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 09.11.2026 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (а.с.15-18).
В забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника по вказав кредитному договору прийнята порука ОСОБА_2 згідно із договором поруки №43-403-К/Р/П від 10.11.2005 року (а.с.23).
24.02.2022 року, у зв'язку зі збройною агресією російської федерації в Україні, Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні було запроваджено воєнний стан (ст. 82 ч. 3 ЦПК України).
30.03.2022 року, 03.06.2022 року та 25.10.2022 року ОСОБА_1 звертався до Банку із заявами про реструктуризацію зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з неможливістю належного та своєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану. У зверненні позичальник підтвердив, що ознайомлений з умовами реструктуризації (а.с.29-31).
На підставі заяви ОСОБА_1 та з метою зниження фінансового навантаження на позичальника позивачем було проведено реструктуризацію кредитної заборгованості, а саме: погашення простроченої та не простроченої заборгованості по кредиту було перенесено на 5 місяці з лютого 2022 року, на 3 місяці з травня 2022 року, на 3 місяці з серпня 2022 року та здійснено розподіл заборгованості (простроченої та не простроченої) пропорційно кількості періодів платежу до кінця строку кредитного договору з урахуванням grace-period. Сплата прострочених відсотків за кожен місяць grace-period підлягає перенесенню на відповідний період починаючи з січня, квітня, липня 2023 року. Сплата відсотків за кожен місяць grace- period перенесенню на відповідний період після сплати останнього перенесеного платежу прострочених процентів. Після закінчення grace-period сплата відсотків повинна відбуватися щомісячно (а.с.32-34).
Однак, після закінчення grace-period ОСОБА_1 не здійснив погашення кредиту та процентів у повному обсязі, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість.
Відповідно до пункту 5.9. кредитного договору №43-403-К/Р від 10.11.2005 року, у випадку невиконання позичальником умов цього договору про надання забезпечення належного виконання зобов'язань за цим договором, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язань за цим договором або погіршення його умов (стану забезпечення, умов його зберігання) Банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати процентів, тобто в односторонньому порядку змінити термін повернення кредиту та сплати процентів), термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов'язковим до повернення в порядку встановленому розділом 11 цього договору.
Пунктом 11.1. кредитного договору №43-403-К/Р від 10.11.2005 року, встановлено, що термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов'язковим до повернення з моменту отримання позичальником відповідної письмової вимоги Банку. В цьому випадку позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений заново термін в повному обсязі. В будь-якому випадку, новий строк повернення кредиту та плати за кредит згідно вимоги Банку не може перевищувати 14 календарних днів з дати відправлення Банком вказаної вимоги позичальнику.
28.06.2023 року позивач направив відповідачам вимоги про усунення порушень кредитного договору та у разі не погашення простроченої заборгованості - про дострокове повернення кредиту (а.с.24-25). Відповідно до тексту вказаної вимоги, Банк визнає термін повернення кредиту таким, що настав та вимагає від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати кредитів з 32 календарного дня, з дати одержання позичальником цього повідомлення про дострокове повернення кредиту. При цьому у разі неотримання позичальником вищевказаного повідомлення, термін повернення кредиту вважається таким, що настав з 41 календарного дня з дати відправлення позичальнику повідомлення про дострокове повернення кредиту. З урахуванням вищезазначеного строк виконання зобов'язання щодо повернення кредитних коштів за кредитним договором №43-403-К/Р від 10.11.2005 року настав 10.08.2023 року. Однак, відповідачі вимоги не виконали, заборгованість у повному обсязі не погасили.
Станом на 24.07.2024 року заборгованість за кредитним договором №43-403-К/Р від 10.11.2005 року складає 7574,83 доларів США (а.с.40-54), з яких: - 5752,43 доларів США - заборгованість за кредитом; - 1575,96 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом з 01.11.2022 року по 30.06.2024 рік; - 246,44 доларів США - заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін з 01.01.2023 року по 30.06.2024 рік.
Відповідачем ОСОБА_1 не надано будь - яких доказів в розумінні положень ст.ст. 76-81 ЦПК України на спростування обставин, якими обґрунтовано Банком позовні вимоги до нього, як на підтвердження його заперечень проти позову Банку у цій справі.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявлені позовні вимоги Банку у цій справі підлягають частковому задоволенню:
- з відповідача ОСОБА_1 стягнув на користь Банку заборгованість за кредитним договором №43-403-К/Р від 10.11.2005 року станом на 24.07.2024 року у розмірі 7328,39 доларів США, з яких 5752,43 доларів США - заборгованість за кредитом, 1575,96 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом з 01.11.2022 року по 30.06.2024 року;
- в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін з 01.01.2023 року по 30.06.2024 рік в сумі 246,44 доларів США, відмовив, оскільки пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, позичальник звільняється від відповідальності зазначеної статтею 625 ЦК України, у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
- в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 відмовив, оскільки станом на дату подачі Банком у липні 2024 року договір поруки - №43-403-К/Р/П від 10.11.2005 року відповідно до п. 4 ст. 559 ЦК України - припинено у зв'язку з непред'явленням Банком протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання - 10.08.2023 року, вимоги до поручителя.
Доводи апеляційної скарги Банку є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію позивача у цій справі, яку він та його представники вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.
Дійсно, за змістом ст. 559 ЦК України (Припинення поруки) в редакції ЗУ № 1414-VIII від 14.06.2016, № 2478-VIII від 03.07.2018: 1. Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. У разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов'язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов'язання. 2. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. 3. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов'язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу. 4. Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.
В силу ІІ. Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ N 2478-VIII, 03.07.2018 1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом. 2. Цей Закон застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію…
В силу вимог п. 2.1 договору поруки 43-403-К/Р/П, укладеного Банком із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 10.11.2005 року (копія а.с. 23) кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови кредитного договору з позичальником. Проте, апеляційним судом також встановлено, що у подальшому 05.08.2006 року та 25.12.2008 року між Банком та позичальником ОСОБА_1 були укладені додаткові угоди до кредитного договору № 43-403-К/Р від 10.11.2005 року, № 1 (копія а.с. 19) та № 2 (копія а.с. 20-22), в які вносились зміни в частині методу нарахування відсотків, порядку нарахування штрафних санкцій, пені, термін сплати відсотків, графік погашення кредиту тощо, та застосовувалась реструктуризація заборгованості позичальника ОСОБА_1 . Банком при вищевикладених обставинах, при цьому, матеріали цієї справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження отримання (наявності) згоди поручителя ОСОБА_2 , а тому на припущеннях ґрунтуються доводи Банку про те, що у цій справі на поручителя ОСОБА_2 розповсюджуються перехідні положення ІІ. Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ N 2478-VIII, 03.07.2018 (...порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя).
Також, хоча й різниться зміст вимог Банку від 28.06.2023 року у цій справі на ім'я відповідачів, зокрема: - № 27-1-01/691 - позичальника ОСОБА_1 з посиланням на ст. ст. 1048, 1050 ЦК України - з дати одержання позичальником цього повідомлення про дострокове повернення всієї суми кредиту та повної сплати за кредити (копія а.с. 24); та № 27-1-01/692 - поручителя ОСОБА_2 з вимогою про прострочену заборгованість - (копія а.с. 25). Проте, вимога про дострокове погашення означає, що Банк вимагає від боржника - позичальника ОСОБА_1 сплатити всю суму кредиту, включаючи нараховані відсотки, до закінчення терміну, зазначеного в кредитному договорі, наслідки вимоги про дострокове погашення поширюються на обох: боржника, який має сплатити борг, та поручителя, який зобов'язаний виконати цей обов'язок за боржника.
Таким чином, суд першої інстанції у цій справі дійшов правильного висновку, що станом на дату подачі у липні 2024 року вищезазначеного позову Банком до поручителя ОСОБА_2 (а.с. 1) договір поруки - №43-403-К/Р/П від 10.11.2005 року відповідно до п. 4 ст. 559 ЦК України - припинено, у зв'язку у тому числі з непред'явленням Банком протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання - 10.08.2023 року, вимоги до поручителя.
Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування Банку, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.
Банк та його представники не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування позову Банку у цій справі в частині його відмови.
Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги Банку. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні та зокрема Банком апеляційному суду не надані.
Також, крім того, в силу вимог ст. 367 ч. 6 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Окрім цього, не ґрунтуються на законі вимоги Банку про ухвалення апеляційним судом рішення про повне задоволення вимог Банку до поручителя ОСОБА_2 ,як солідарного боржника з позичальником ОСОБА_1 , якщо апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції, навіть, до позичальника ОСОБА_1 у цій справі обґрунтовано задовольнив вимоги Банку лише частково при вищевикладених обставинах.
Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов'язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.
Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення по суті цієї справи.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги Банку не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.
Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. 141 ЦПК України було вирішено питання про розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції або його зміни у цій справі.
Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови Банку, як позивачу, у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок відповідачів будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.
Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК» залишити без задоволення.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2024 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова апеляційним судом складена 27.10.2025 року, оскільки у період з 25.10.2025 року по 26.10.2025 року включно мали місце вихідні дні.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Онищенко Е.А.Трофимова Д.А.