Справа № 135/1630/24
Провадження № 33/801/1018/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривешко І. В.
Доповідач: Береговий О. Ю.
27 жовтня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Берегового О. Ю.,
за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника - адвоката Лобуренка С. В.,
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 10 вересня 2025 року у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №258373 від 13 грудня 2024 року, цього ж дня о 18:04 год. у м. Ладижині по вул. П. Кравчика, 33, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Opel Combo», д.н.з НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у Ладижинській міській лікарні, проба позитивна - 0,32‰. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Ладижинського міського суду Вінницької області від 10 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави, у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 605,60 грн судового збору в дохід держави.
Не погоджуючись із такою постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржує її в апеляційному порядку. Вважаючи оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а провадження у справі - закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи доводи скарги, Кабанець вказує на порушення порядку проведення огляду на стан сп'яніння у медичному закладі. Так вказує, що згідно матеріалів справи лікар ОСОБА_3 , яка проводила огляд, за фахом лікар-анестезіолог та не проходила тематичне вдосконалення за відповідною програмою, а тому не могла бути допущена до проведення огляду, що ставить під сумнів достовірність висновку як доказу. При цьому вважає помилковим ототожнення судом першої інстанції поняття тематичного вдосконалення за відповідною програмою та атестації медичних працівників та відповідно безпідставним посилання на наказ міністерства охорони здоров'я від 31 серпня 2023 року №1555. За твердженням скаржника огляд всупереч положень законодавства проводився у медичному закладі із застосуванням спеціальних технічних засобів, що підлягають застосуванню виключно поліцейськими, без відбору біологічного матеріалу та повторного обстеження. Крім того, як висновок щодо результатів медичного огляду, так і акт огляду, на підставі якого він складений, оформлені з очевидними порушеннями, зокрема, через наявність незаповнених полів, висновок взагалі не підписаний обстежуваною особою, а акт огляду - лікарем, який проводив огляд.
Скаржник також звертає увагу на відсутність у матеріалах справи направлення на огляд до медичного закладу та стверджує, що воно йому для ознайомлення не надавалось.
ОСОБА_1 вказує і на порушення вимог закону щодо оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки викладені у ньому фактичні обставини не підтверджуються сукупністю доказів, а отже протокол не відповідає вимозі його достовірності. До того ж у ньому не зазначені ознаки сп'яніння, відомості про проведення відеозапису та засоби відеофіксації, направлення на огляд до медичного закладу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 245 КУпАП визначені завдання провадження у справах про адміністративні правопорушення. Це своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган ( посадова особа ) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо підчас розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення доводиться доказами. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
З матеріалів справи, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №258373 від 13 грудня 2024 року слідує, що цього ж дня о 18:04 год. у м. Ладижині по вул. П. Кравчика, 33, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Opel Combo», д.н.з НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у Ладижинській міській лікарні, проба позитивна - 0,32‰. Своїми діями ОСОБА_1 допустив порушення вимог п. 2.9а Правил дорожнього руху, внаслідок чого складений даний протокол.
До протоколу про адміністративне правопорушення доданий акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно із яким у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, почервоніння обличчя. Огляд проведений за допомогою приладу «Алкотестер Драгер ARAM-2276» під час відеофіксації. Відповідний чек драгера із зафіксованим результатом тесту у 2.42‰ долучений до протоколу.
Згідно рапорту поліцейського, яким складений протокол про адміністративне правопорушення, 13 грудня 2024 року ним було зупинено автомобіль «Opel Combo», д.н.з НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Під час спілкування із водієм у нього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти огляд приладом «Алкотестер Драгер ARAM-2276», що останній і зробив. У зв'язку із незгодою із результатом огляду водій був доставлений до Ладижинської міської лікарні для медичного огляду; результат огляду позитивний - 0,32‰.
У матеріалах справи наявний висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп'яніння від 13 грудня 2024 року №77, складений лікарем КП «Ладижинська міська лікарня» Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області ОСОБА_3 , згідно якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння. Чек газоаналізатора «Драгер 6810» від 13 грудня 2024 року із результатом огляду у 0,32‰, підписаний ОСОБА_1 також приєднаний до матеріалів справи.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив із того, що його вина у вчиненні адміністративного правопорушення цілком доведена матеріалами справи, а саме наявними у ній вищезазначеними доказами.
Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне.
Пунктом 2.9а Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП особа несе відповідальність за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції водія, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2, 4, 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; вира жене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Встановлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться поліцейським згідно із вимогами згаданої Інструкції з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю у крові ( пункт сьомий розділу ІІ Інструкції).
Відповідно до п. 10 розділу ІІ Інструкції результати проведеного поліцейським огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку встановлення стану сп'яніння результати проведеного поліцейським огляду зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння. Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування його показників на папері, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП .
Як слідує із матеріалів справи, ОСОБА_1 не погодився із результатами огляду, проведеного поліцейським на місці зупинки транспортного засобу, у зв'язку з чим був доставлений працівниками поліції до КП «Ладижинська міська лікарня» Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області.
За матеріалами справи огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння проводився лікарем-анестезіологом ОСОБА_3 та нею складений відповідний висновок від 13 грудня 2024 року №77.
Суд першої інстанції, посилаючись на відсутність підстав для сумніву у кваліфікації та відповідності лікаря, якою проведено огляд, вимогам вказаних Інструкції та Порядку, вважала, що оскільки постанова Кабінету Міністрів України, якою затверджено Порядок, має вищу юридичну силу і такий не містить вимог щодо тематичного удосконалення лікаря, відповідно лікар є достатньо підготовленим спеціалістом для проведення таких оглядів.
Апеляційний суд не повністю погоджується із такими висновками суду першої інстанції. Неможливо заперечити висновки суду першої інстанції про юридичну силу підзаконних нормативних актів, однак, як Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, так і Інструкція затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, що видана на підставі вказаної постанови Кабінету Міністрів України, у пунктах 3 та 6, відповідно, передбачають, що огляд проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Разом з тим, розділ ІІІ Інструкції передбачає детальний спеціальний порядок процедури проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів, де серед іншого у пункті 3 (в редакції, чинній на час проведення огляду ОСОБА_1 ) визначено, що огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
Таким чином підзаконним нормативним актом спеціально окреслено необхідність для лікаря закладу охорони здоров'я, а не лише для фельдшера фельдшерсько-акушерського пункту, проходження тематичного удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
Згідно наказу директора КП «Ладижинська міська лікарня» від 01 лютого 2023 року №24 медичний огляд на стан сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції внаслідок виробничої, побутової, дорожньо-транспортної пригоди без потерпілих з 16:00 до 08:00 (понеділок-п'ятниця) та цілодобово (субота-неділя) проводиться черговим лікарем відділення екстреної та невідкладної допомоги цього медичного закладу за списком, що є додатком №1 до цього наказу, де у переліку зазначена лікар-анестезіолог ОСОБА_3 .
Згідно відповіді на адвокатський запит КП «Ладижинська міська лікарня» від 30 червня 2025 року №1079 лікар ОСОБА_3 має право проводити огляд водіїв на стан сп'яніння відповідно до вказаного вище наказу, проте, документ про проходження тематичного удосконалення за відповідною програмою станом на 13 грудня 2024 року відсутній.
Тобто лікар-анестезіолог ОСОБА_4 взагалі не проходила тематичного удосконалення за відповідною програмою на момент проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння. Таким чином, за відсутності у лікаря будь-якого посвідчення, вочевидь не підлягає застосуванню наказ Міністерства охорони здоров'я від 31 серпня 2023 року №1555, яким внесено зміни до ряду власник наказів, зокрема, щодо продовження терміну дії посвідчень на період воєнного стану в України.
За наведених обставин, лікар ОСОБА_3 не мала права проводити огляд на стан алкогольного сп'яніння, так як в порушення вимог Інструкції не пройшла тематичне удосконалення за відповідною програмою, згідно з чинним законодавством та не мала спеціальної підготовки.
З огляду на наведене, висновок щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння, складений з порушенням вимог цієї Інструкції та вважається недійсним.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
З наведеного вбачається, що належних та допустимих доказів, які б об'єктивно та поза межами розумного сумніву доводили факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, матеріали справи не містять, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Таким чином, висновок суду першої інстанції, про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не підтверджується сукупністю належних і допустимих доказів.
За встановлених під час апеляційного розгляду справи обставин, є законні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі у зв'язку з недоведеністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 7, 251, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 10 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ч. 1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду О. Ю. Береговий