Справа № 509/3285/25
20 жовтня 2025 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:
судді Козирського Є.С.,
секретаря судового засідання Лепешенкової В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Овідіополь цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
23 червня 2025 року Позивач - ТОВ «Цикл Фінанс» - звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 22039000175668 від 24 вересня 2019 року. В обґрунтування позову позивач зазначив, що між АТ «Банк Кредит Дніпро» та відповідачкою було укладено зазначений кредитний договір, за умовами якого відповідачка отримала грошові кошти (кредит) та зобов'язалася повернути кредит і сплатити проценти. 28 березня 2024 року згідно умов договору факторингу №28/03/24 АТ «Банк Кредит Дніпро» відступлено право вимоги за Кредитним договором № 22039000175668 від 24.09.2019 року на користь ТОВ «Цикл Фінанс», а відповідно ТОВ «Цикл Фінанс» набуто право вимоги до Відповідача. Згідно договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором ТОВ «Цикл Фінанс» є обґрунтованою та документально підтвердженою, та становить: 42 155,47 грн., з яких : 24 554,83 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 14 600,29грн. - заборгованість по комісії. Позивач стверджує, що відповідачка порушила зобов'язання за договором - не здійснювала належних платежів, унаслідок чого утворилася заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Відповідачка проти позову заперечила. У поданому відзиві вона стверджує, що жодного кредитного договору з позивачем не укладала, коштів не отримувала, а підпис у договорі їй не належить. Таким чином, відповідачка оспорює дійсність договору, посилаючись на підроблення її підпису. З огляду на це, відповідачка подала клопотання про витребування оригіналів кредитного договору та інших документів, підпис справжності яких заперечується, з метою проведення судової почеркознавчої експертизи. Ухвалою суду від 26.08.2025 зазначене клопотання було задоволено - суд зобов'язав позивача надати оригінали документів (кредитного договору № 22039000175668 від 24.09.2019, заяви позичальника тощо) для дослідження їх експертом.
Позивач у визначений судом строк оригінали документів не надав, посилаючись на неможливість їх надання.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Згідно з ст. 509 ЦК України,зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов'язок доведення факту укладення кредитного договору та наявності боргу покладений на позивача, оскільки саме позивач заявляє вимогу про стягнення заборгованості з підстав існування договору.
Предметом позовних вимог є стягнення заборгованості за кредитним договором № 22039000175668 від 24 вересня 2019 року який укладений між АТ «Банк Кредит Дніпро», правонаступником якого є ТОВ «Цикл Фінанс» та відповідачкою ОСОБА_1 .
Позивач у підтвердження своїх вимог надав копію кредитного договору № 22039000175668 від 24.09.2019 та копії додаткових документів. Однак достовірність цих письмових доказів була поставлена під сумнів відповідачкою, яка заперечує свій підпис у договорі.
Згідно зі ст.95 ЦПК України письмові докази повинні подаватися в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено Кодексом. При цьому, якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника або з власної ініціативи може витребувати оригінал. Частина 6 цієї ж статті передбачає, що якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
У даній справі відповідачка подала обґрунтоване клопотання про витребування оригіналу договору для проведення експертизи, яке суд задовольнив. Проте позивач вимогу суду не виконав - оригінал договору не надав, чим унеможливив його перевірку. За змістом наведених норм процесуального права копія договору за відсутності оригіналу, достовірність якого викликає сумнів, не може бути допустимим доказом факту укладення договору.
Надані позивачем копії документів не усувають сумнівів щодо справжності договору. Засвідчення копії лише підтверджує, що копія виготовлена з певного примірника документа, але не підтверджує, що цей примірник є автентичним і підписаний саме відповідачкою. Єдиним належним способом перевірити дійсність підпису відповідачки було дослідження оригіналу договору шляхом судової почеркознавчої експертизи, чого не можна здійснити без самого оригіналу. Отже, відмова позивача надати оригінал письмового доказу позбавила суд можливості пересвідчитися у достовірності копій. У силу прямої норми ч.6 ст.95 ЦПК така копія договору не може братися до уваги судом як доказ.
Аналогічна правова позиція відображена й у практиці Верховного Суду. Зокрема, Верховний Суд у постанові від 23.12.2020 у справі № 757/28231/13-ц (провадження № 61-2616св19) зазначив, що єдиним належним доказом достовірності наданих копій може бути лише дослідження оригіналу документа. Якщо оригінал не подано для такого дослідження, а автентичність копії заперечується, то копія документу не має доказової сили. У згаданій справі Верховний Суд наголосив, що у разі виникнення сумнівів щодо достовірності копій договорів суд зобов'язаний витребувати оригінали та співставити копії з ними; без цього належне з'ясування обставин спору є неможливим. Таким чином, процесуальний закон та усталена судова практика виходять з недопустимості врахування копій документів за відсутності їх оригіналів, коли автентичність цих копій оспорюється стороною.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позивач не довів належними доказами наявності між сторонами реального кредитного договору, підписаного саме відповідачкою, а відтак не довів і факту виникнення у відповідачки зобов'язання щодо повернення коштів.
Позов ТОВ «Цикл Фінанс» фактично ґрунтується на копіях документів, достовірність яких не встановлена у визначений законом спосіб, тому вимоги позивача визнаються недоведеними.
Оцінивши надані сторонами докази та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність кредитного договору, підписаного відповідачкою. У зв'язку з відсутністю оригіналів документів та неможливістю проведення експертизи підпису, копії договору не можуть бути враховані як належний доказ (ст.ст. 81, 84, 95 ЦПК України, постанова ВС від 23.12.2020 у справі № 757/28231/13-ц).
Вказані обставини обумовлюють необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України та враховуючи, що даним судовим рішенням позивачу відмовлено в позові, тому понесені ним судові витрати необхідно віднести на його рахунок.
На підставі викладеного й керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 23, 206, 258-259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд,
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 24.10.2025 року.
Суддя: Є. С. Козирський