Справа № 946/1871/25
Провадження № 2/946/4112/25
24 жовтня 2025 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Бортейчука Ю.Ю.
за участю секретаря судового засідання Іванової Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ізмаїл в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У березні 2025 року ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» (змінило назву на ТОВ «ФК «Солвентіс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 23.03.2021 року на сайті ТОВ «МІЛОАН» Ткачова Н.В. подала Заявку на отримання кредиту № 102869244. Дана заява знаходиться у власному кабінеті Відповідача на офіційному веб-сайті Товариства. Законодавством України передбачено, що оформлення Кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання Договору в паперовій формі власноручним підписом. Оскільки ТОВ «МІЛОАН» направлено Відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого Відповідачка підтверджує прийняття умов Договору про споживчий кредит № 102869244 від 23.03.2021 року, який також знаходиться у власному кабінеті Відповідача на офіційному веб-сайті Товариства. Відповідно до умов Кредитного договору, до укладення Договору отримала проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомилась з усіма його умовами та Правилами, що розміщені на вебсайті Товариства та є невід'ємною частиною цього Договору. Правила надання фінансових кредитів ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» розміщені для ознайомлення на офіційному веб-сайті Кредитодавця. Відповідачка уклала Договір про споживчий кредит № 102869244 від 23.03.2021 року з ТОВ «МІЛОАН» та на підставі платіжного доручення Відповідачці були перераховані кредитні кошти на Картковий рахунок у сумі 8 000,00 грн. 23.06.2021 року згідно умов Договору факторингу № 03Т (далі - Договір факторингу), ТОВ «МІЛОАН» відступлено право вимоги за Кредитним договором № 102869244 від 23.03.2021 року на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до Відповідачки. 24.01.2022 року між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» укладено Договір факторингу № 1/15 (далі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого та згідно Додатку № 1 до Договору факторингу, набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 102869244 від 23.03.2021 року. Таким чином, відповідачка має заборгованість перед ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» (змінило назву на ТОВ «ФК «Солвентіс») у розмірі 35 600,00 грн., з яких: 8 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 27 600,00 грн. заборгованість за відсотками; 0,00 грн. заборгованість за комісією; 0,00 грн. заборгованість за пенею, та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. яку позивач просить стягнути з відповідачки.
Ухвалою суду від 24.04.2025 року було відкрито провадження по справі та визначено проводити розгляд цивільної справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін (а.с.52)
Згідно відповіді відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області від 24.04.2025 року, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26.05.2025 року позов задоволено повністю та ухвалено стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ПІНГ-ПОНГ» заборгованість в сумі 35 600 грн., 2 422,40 грн. судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Ухвалою суду від 19.09.2025 року задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд вищевказаного заочного рішення із призначенням справи до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін у судовому засіданні.
06.10.2025 року на адресу суду відповідачка ОСОБА_1 надала суду відзив на позовну заяву у якому зокрема зазначила, що вона категорично заперечує проти позовних вимог, вважаючи їх необґрунтованими.
Так, у відповідності до п.6 Прикінцевих положень Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056 - 1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Крім того, згідно з п.15 ст.14 Закону України «Про споживче кредитування» Військовослужбовці, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави
Виходячи з наведеного, відповідач вважає, що нарахування відсотків за користування кредитом є не законним. Крім цього, звертає увагу суду, що згідно з ч.5 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денно процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Проте кредитодавець застосовує відсоткову ставку в розмірі 3% та 5% у порушення вказаної норми права. Також, що стосується періоду нарахування відсотків за кредитним договором, а саме з 24.03.2021 року по 06.06.21 року, проте як строк кредитування та дії кредитного договору закінчився ще 07.04.2021 року. Доказів продовження кредитного договору суду не надано, тобто позивач заявив вимогу про стягнення процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування всупереч ч.1 ст.1048 ЦК України. Вказана норма визначає, що Позикодавець має право на одержання від прозичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено доовором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нарахувати передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється. Такий висновок зробила ВПВС від 28 березня 2028року у справі №444/9519/12. Відтак нарахування відсотків повинно було припинитися 07.04.2021 року та розмір відсотків згідно з договором та паспортом споживчого кредиту повинен складати 3 600,00 гривень.
Відповідачка зазначає, що у відповідності до ч.2 ст.156 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Матеріали позовної заяви не містять відомостей письмового повідомлення відповідача про заміну кредитора. А відтак, стає питання законності повернення боргу саме «ФК «ПІНГ-ПОНГ».
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн. Згідно з ч.1,2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Правовідносини які виникли між відповідачем та позивачем грунтуються на кредитних правовідносинах. Зазначена категорія справ характеризується низьким рівнем складності. Спірні правовідносини характеризуються чітким правовим регулюванням - це Цивільний кодекс України, Закон України «Про споживче кредитування», а тому , від представника позивача не вимагалося здійснення пошуку додаткового законодавства, що свідчить про сталість та єдність законодавства у цій сфері. При цьому судова практика у цій сфері стала та узгоджена між собою, щ не вимагає від представника витрати значного часу для її пошуку та /або узгодження правових позицій.
Також звертає увагу суду, що в ухвалі Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19.09.2025 року про скасування заочного рішення від 26.05.2025 року вказано, що, як вбачається з копії довідки , яку надала відповідачка з 29.02.2022 року вона мобілізована до лав ЗСУ та з тих пір перебуває на військовій службі. Проте, ОСОБА_1 хоче зазначити, що вона проходить службу в ЗСУ за контрактом і початком несення служби у відповідності до копії військового квитка, доданого до матеріалів справи початком її служби в ЗСУ - є дата 31.10.2019 року. З 29.07.2022 року по теперішній час у відповідності до наданої довідки форми 5, вона перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 . Вважає, що зазначений факт істотно впливає на законність та обгрунтованість нарахування відсотків за кредитом, який є підставою для стягнення з неї заборгованості.
На підставі викладеного, просить суд у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити, та стягнути з ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» на її користь понесені у зв'язку з розглядом справи судові витрати.
08.10.2025 року на адресу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від представника позивача ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» Тубанової А.Д. надійшла відповідь на відзив, у якому зазначено 23.03.2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН» було підписано договір про споживчий кредит №102869244, на підставі п.1.1. якого Кредитодавець зобов'язався на умовах, визначеним цим договором, на строк, визначений п.1.3 договору, надати Позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п.1.2 договору, а Позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строк/ терміни, що визначені договором.
Згідно п.1.2 Договору сума (загальний розмір) кредит становить 8 000,00 грн у валюті: Українські гривні.
Відповідно до п.1.3.Договору кредит надається строком на 15 днів з 23.-03.2021 (строк кредитування).
Пунктом 1.4 Договору визначено, що термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом :07.04.2021 року.
Цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (п.6.1Договору)
Згідно п.6.5 Кредитного договору , цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Кредитор свої зобов'язання за Договором виконав належним чином надавши Позичальнику у користування кредитні кошти, а Позичальник в свою чергу порушив умови Договору, допустив прострочення платежів щодо повернення кредиту та процентів за користування грошовими коштами, у зв'язку з чим Позивач був вимушений звернутися за захистом своїх прав до суду.
Оскільки Відповідач 07.04.2021 року кредит в сумі 8 000,00 грн. не повернув, а продовжував користуватися кредитним коштами, то ТОВ «МІЛОАН» відповідно до умов п. 1.6. Договору, з якими погодився Відповідач, нарахував проценти за користування кредитом за ставкою 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом за 60 днів, тобто за період з 08.04.2021 року по 06.06.2021 року, і таке нарахування відповідає вимогам вищенаведених норм ЦК України та умовам Договору та спростовує доводи Відповідача про незаконність нарахування відсотків за користування кредитом після 07.04.2021.
Звертає увагу суду, що на підтвердження законності нарахування заборгованості за відсотками Позивачем до позовної заяви було долучено відомості про щоденні нарахування та погашення за договором про споживчий кредит № 102869244 від 23.03.2021, яка сформована первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН».
Наголошує на тому, що учасник справи має право подати до суду власний розрахунок або, згідно ч. 1 ст. 106 ЦПК України, висновок експерта, складений на його замовлення.
Відповідач не згодний з розрахунком заборгованості, наданим Позивачем чи ставить під сумнів правильність розрахунку заборгованості, він має право замовити спеціальну експертизу для отримання відповідного висновку з метою подальшої подачі його на розгляд суду.
Але Відповідач розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами не спростував, не надав власний розрахунок наявної заборгованості, в цілому заперечивши позовні вимоги. Клопотання про проведення експертизи з метою визначення механізму і розміру нарахованих сум, що склали заборгованість, Відповідач суду не заявив. Доказів про повернення кредитних коштів на умовах і в порядку, визначеними кредитними договорами, ані перед первісними, ані перед новим кредитором Відповідач також суду не надав.
Поряд з цим, за весь період перебування права вимоги за вищезазначеним Договором у ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС», Позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до боржника. Відтак, Позивач лише просить суд стягнути із Відповідача ту заборгованість за кредитним договором, яка була нарахована первісним кредитором.
Отже, Позивачем обґрунтовано розмір заборгованості за вказаним Договором, тому позовні вимоги Позивача є законними та обґрунтованими, а Відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов'язань.
Також, представник Позивача висловив свою правову позицію щодо пільг наданих військовослужбовцям, відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний статус і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зазначивши, що право на такі пільги мають лише мобілізовані позичальники.
Також, представник Позивача зазначив, що у відзиві Відповідач посилається на те, що нібито не був повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, у зв'язку з чим новий кредитор не може звертатися з позовом про стягнення заборгованості. Цей довід є безпідставним, а вимоги позивача такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та підтверджені належними доказами. Заміна кредитора у зобов'язанні.
Згідно з частиною 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора в зобов'язанні допускається без згоди боржника. Частина 2 цієї ж статті уточнює, що ризик несприятливих наслідків (зокрема, сплати боргу попередньому кредитору) несе новий кредитор, якщо боржник не був повідомлений про заміну. Однак це не скасовує обов'язку боржника щодо сплати боргу, а лише стосується питання правильності виконання зобов'язання у разі сплати неналежному кредитору. Повідомлення боржника не є передумовою чинності цесії.
Отже, право вимоги до відповідача у повному обсязі було належним чином набуте позивачем відповідно до статей 512-514 ЦК України. Боржник був зобов'язаний виконати зобов'язання належному кредитору з моменту набуття ним таких прав. Відсутність повідомлення є лише формальним ризиком для кредитора, але не скасовує обов'язок відповідача.
Також, представник Позивача висловив свою думку з приводу заперечень Відповідача щодо розрахунку суми судових витрат.
У підсумку зазначив, що відзив на позовну заяву є необґрунтованим, з огляду на те, що відповідач не заперечує факт укладання кредитного договору та протягом всього періоду, коли право вимоги за кредитним договором належало позивачу, він не здійснював жодних додаткових нарахувань та не застосовував штрафних санкцій до відповідача. Позивач вважає, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов'язань. Крім того, документом, який підтверджує призив та проходження військової служби військовослужбовцем у особливий період, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов'язаних, є військовий квиток, в якому в відповідних розділах здійснюється службові відмітки.
На підставі викладеного, просить суд задовольнити у повному обсязі позові вимоги позивача у справі № 946/1871/25 за позовом ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. (а.с.96-113)
Відповідно до Наказу №70-К від 01.07.2025 року ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» перейменовано на ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС».
Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (виклику) сторін до суду не надходило, а тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в справі матеріалами.
Згідно частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до приписів ст. 12, ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України). Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В судовому засіданні встановлено, що 23.03.2021 року ОСОБА_1 в електронній формі заповнила Анкету-заяву на кредит № 102869244, відповідно до якої сума кредиту 8 000,00 грн.; строк кредиту 15 днів з 23.03.2023 року, дата повернення кредиту 07.04.2021 року; процентна ставка 3% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.(а.с.12)
23.03.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №102869244, який підписаний електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора (надалі кредитний договір) (а.с. 27-30).
Кредитний договір підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п.6.2 Кредитного договору.
Доказів невизнання факту укладення Договору чи його оспорювання судом не отримано. Доказів розірвання вказаного договору або визнання його недійсним в цілому чи в частині встановленого сторонами строку дії договору відповідачем не надано.
З паспорту споживчого кредиту від 23.03.2021 №102869244, вбачається, що сторони кредитного договору погодили між собою умови кредитування, а саме його строк, процентну ставку, суму кредиту (а.с. зворот-31,32).
Відповідно до копії платіжного доручення 26187646 від 23.03.2021 відповідачу згідно кредитного договору № 102869244 було перераховано на картковий рахунок кошти у сумі 8 000,00 грн. (а.с. 38).
Так, відповідно до п. 2.1. Кредитного договору, кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок.
П. 2.2. Кредитного договору, плата за кредитом:
Згідно п. 2.2.1. Кредитного договору, позичальник сплачує Позикодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2, Договору , в термін(дату) вказаний в п.1.4 У випадку якщо Позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3. Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою визначеною п.1.6. Договору в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору.
Згідно п. 2.2.2. Кредитного договору, нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору.
Згідно п. 2.2.3. Кредитного договору, проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п.1.3, запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов'язань Позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборговані зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах Позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. Після спливу строку кредитування урахуванням ( з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди Позичальника.
23.06.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 03Т, за яким ТОВ «МІЛОАН» відступило право вимоги за договором про споживчий кредит № 102869244, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло такого права вимоги.(а.с.19-23)
24.01.2022 між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» було укладено Договір факторингу № 1/15, за умовами якого ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 102869244 від 23.03.2021 року.
Згідно з витягом до Договору факторингу №1/15 від 24.01.2022 року ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ», отримало право вимоги до ОСОБА_1 на суму заборгованості 35 600,00 грн., яка складається з: 8 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 27 600,00 грн. заборгованість за відсотками; 0,00 грн. заборгованість за комісією; 0,00 грн. заборгованість за пенею.
Також, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» було вжито заходи досудового врегулювання спору, шляхом направлення досудової вимоги № 102869244-АВ від 02.11.2024 року на адресу відповідачки.(а.с.41)
01.07.2025 ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» змінило назву на ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» (рішення № 1778 єдиного учасника ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ»).
З досліджених та перелічених вище доказів вбачається, що в матеріалах справи містяться докази отримання грошових коштів відповідачкою за вказаними договорами.
Крім того, з досліджених та перелічених вище доказів вбачається, що в матеріалах справи містяться докази відступлення прав вимог за вказаним договором.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до приписів ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
В силу приписів статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За ч.2 ст.638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію товариства відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором, визнає та погоджується на запропоновані позивачем умови користування та порядок надання товариством грошових коштів.
Отже, підписання кредитних договорів №102869244 від 23.103.2021 року свідчить про те, що ОСОБА_1 усі умови цілком зрозуміла і своїм підписом письмово підтвердила та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до п. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Згідно з ст. 5-6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту.
Згідно ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Згідно ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відтак, ураховуючи встановлене, суд приходить до висновку, що відповідачка ознайомилася і погодилася із умовами електронного Кредитного договору (його складових частин) №102869244 від 23.03.2021, який відповідачка ОСОБА_1 підписала одноразовим ідентифікатором у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19). Згідно цього Договору відповідачка отримала у позивача грошові кошти в розмірі 8 000,00 грн. шляхом перерахування позивачем коштів на банківську картку відповідача MASTERCARD № НОМЕР_2 , що підтверджується платіжним дорученням №26187646 від 23.03.2021. (а.с.38)
Як слідує із долученої до позовної заяви Довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №102869244 від 23.03.2021, що заборгованість позичальника ОСОБА_1 по вищевказаному кредитному договору за обумовлений договором період із 23.03.2021 року по 06.06.2021 року (протягом 75 днів) становить загальну суму 35 600,00 грн., що складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 8 000,00 грн., нарахованими відсотками на кредит у розмірі 27 600,00 грн.
Згідно ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.
Відповідно до статей 1080,1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.
Відповідно до ст.514, ч. 1 ст.516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 «… боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
За правилами статей 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачка не виконала свого зобов'язання ані первісному кредитору, ані його правонаступникам.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» за Договором позики та Договором про споживчий кредит.
Згідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно дост.610 ЦК України невиконання зобов'язання є порушенням зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно із частиною першою ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Разом із тим, відповідачка не заперечує факту укладення кредитного договору в електронній формі на вищевказаних умовах, розміру заборгованості за тілом кредиту, відповідачка оспорює виключно підставність нарахування позивачем процентів за спірним кредитом, що становить суму в розмірі 27 600,00 грн., яке суперечить положенням статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» та про те що не була письмово повідомлена про заміну кредитора.
Згідно з ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції чинній на дату укладення кредитного договору), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Відповідачка не надала суду докази того, що вона є військовослужбовцем, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військовослужбовцем під час дії особливого періоду, який брав або бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, який перебував або перебуває безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а тому не довів, що дія цієї норми розповсюджується на нього.
Щодо суми процентів, Верховний Суд неодноразово зазначав, що кредитор не може нараховувати проценти за користування позичальником кредитом після спливу визначеного у договорі строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 444/9519/12).
У тому разі, якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за "користування кредитом", сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання у порядку ст. 625 ЦК України.
Позивач не заявляє про відповідальність відповідача за порушення грошового зобов'язання за ст. 625 ЦК України.
Строк кредитування склав 15 днів з 23.03.2021 по 07.04.2021.
За розрахунком заборгованості, складеного ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 нараховано проценти в період з 24.03.2021 по 07.04.2021 в сумі 240 грн. на день, а потім продовжено нарахування процентів до 06.06.2021 включно по 400 грн. в день.
Згідно з п. 1.5. кредитного договору, загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 3 600 грн. в грошовому виразі та 1 095 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 11 600 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов'язань.
Згідно з п. 1.5.2. кредитного договору, проценти за користування кредитом: 3 600 грн., які нараховуються за ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно з п. 1.6. кредитного договору базова процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Згідно з п. 2.3.1.2. кредитного договору, Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6. Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Тобто, сторони погодили, що пролонгація дії кредитного договору фактично залежить від того, чи продовжує позичальник користуватись кредитними коштами після спливу визначеного строку кредитування, чи повертає тіло кредиту.
Суд вважає, що п. 2.3.1.2. кредитного договору містить положення, яким фактично невілюється правовий висновок Верховного Суду про те, що кредитор не може нараховувати проценти за користування позичальником кредитом після спливу визначеного у договорі строку кредитування, а прострочення позичальником виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання у порядку ст. 625 ЦК України, а не підставою для продовження нарахування процентів.
Тому суд вважає, що період нарахування процентів ОСОБА_1 за користування нею кредитними коштами має обмежуватися періодом кредитування до 07.04.2021 року.
Отже, сума процентів за користування ОСОБА_1 кредитними коштами складає 3 600 грн. (15 днів * 240 грн.).
Таким чином загальна заборгованість відповідача складає 11 600,00 грн. (8 000 грн. основний борг; 3 600 грн. заборгованість по процентам).
Відтак, суд приходить до переконання про часткове задоволення заявлених позовних вимог шляхом стягнення із відповідачки на користь позивача заборгованості в розмірі 11 600,00 грн. (8 000 грн. основний борг; 3 600 грн. заборгованість по процентам).
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання що відшкодування позивачеві витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, суд керується наступним.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
Як вбачається з матеріалів справи, копія договору про надання правової допомоги № 43657029 від 01.11.2024 року, укладений між ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» та адвокатом Білецьким Б.М., Акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг), з яких вбачається, що за правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ», складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, формування додатків до позовної заяви (письмові докази) - вартість цих послуг склала 6 000,00 грн.
Що стосується витрат на правничу допомогу, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону тане є складною, тому враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, доходить до висновку, що у зв'язку із задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу, у розмірі 2 000,00 грн.
Статтями 13, 81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За відсутності доказів, які б спростовували подані позивачем розрахунки заборгованості за вищевказаним договором, суд не має підстав піддавати їх сумніву.
Так як своїх зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 добровільно не виконує належним чином, але як боржник вона не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання, то у позивача обґрунтовано виникло право вимагати від боржника повернення кредитних коштів.
У відповідності до ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Окрім того, у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 грн., що підтверджено платіжним дорученням, яке міститься у матеріалах справи. Таким чином, із відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становитиме 789,32 грн. (32,58%).
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню сума кредитної заборгованості в розмірі 11 600,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн., а також сплачений позивачем судовий збір у розмірі 789,32 грн.
Керуючись ст.12, 13, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 274-279, 280-289 ЦПК України, ст.526, 530, 533, 611, 625, 651, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС», адреса місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1 до ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити частково .
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків « НОМЕР_3 », на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» (07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 43657029, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «СЕНС БАНК» МФО:300346) заборгованість за договором про споживчий кредит № 102869244 від 23.03.2021 року у розмірі 11 600 (одинадцять тисяч шістсот) гривень 00 копійок, яка складається з: 8 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 3 600 грн. - заборгованість по процентам.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків « НОМЕР_5 », на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» (07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 43657029, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «СЕНС БАНК» МФО:300346) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 (двісті тисяч гривень) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків « НОМЕР_5 », на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» (07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 43657029, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «СЕНС БАНК» МФО:300346) судовий збір в розмірі 789 (сімсот вісімдесят дев'ять) гривень 32 копійки.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду.
Суддя: Ю.Ю.Бортейчук