Справа № 946/6624/25
Провадження № 3/946/2016/25
24 жовтня 2025 року місто Ізмаїл
Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Бортейчук Ю.Ю., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, отримані з відділу з організації несення служби в місті Ізмаїл Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 23.08.2025 року серії ЕПР1 № 431378, 22.08.2025 року о 23 годині 41 хвилин в м. Ізмаїл Одеської області по вул. Дмитра Дорошенка кут проспекта Незалежності водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, автомобілем «RENAULT KANGOO» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини роту, порушення мови, координації рухів, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місця зупинки та в медичному закладі відмовився чим порушив п.2.5 ПДР - Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння щодо вживання лікарських препаратів.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, 06.10.2025 року надав суду свої письмові пояснення у яких зазначив, що вважає протокол про адміністративне правопорушення незаконним та необґрунтованим, а провадження у справі таким, що підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Наголошує, що він неодноразово повідомляв поліцейським про те, що згоден пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та те, що він є військовослужбовцем, та слід викликати ВСП (Військову Службу Правопорядку). Потім, він декілька разів намагався пройти тест на місці зупинки, але результату це не дало у зв'язку з цим вимагав, щоб викликали комендатуру військову та ВСП. З вказаного вбачається, що він не відмовлявся від проходження огляду, а наполягав на такому огляді, але в присутності працівників ВСП. Зазначає, що якщо поліцейські вважали, що своїми діями він відмовився від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу, то відповідно до ст. 266 КУпАП, вони були зобов'язані запропонувати йому огляд в закладі охорони здоров'я. Водночас, як вбачається з відеозаписів, поліцейські не запропонували йому після невдалих спроб пройти тест на місці зупинки, пройти огляд в закладі охорони здоров'я. Тобто, вимогу поліцейський пройти огляд в закладі охорони здоров'я не було. Крім того, щодо військовослужбовців діє спеціальний порядок їх огляду на стан сп'яніння, визначений приписами ст. 266-1 КУпАП. Цей установлений законом порядок працівниками поліції не був дотриманий, оскільки огляд проводився за участю поліцейських, а не уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Тому вся процедура огляду, яку застосували до нього, згідно з категоричними приписами ч. 9 ст. 266-1 КУпАП є недійсною, а її результати недопустимими доказами, оскільки отримані всупереч умовам і порядку, встановлених законом. Застосування цієї процедури починається з моменту встановлення, що особа є військовослужбовцем. Враховуючи викладене, просить суд закрити провадження щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП та не може бути перекладено на суд.
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП - керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єкт правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 22.08.2025 року о 23 годині 41 хвилин в м. Ізмаїл Одеської області по вул. Дмитра Дорошенка кут проспекта Незалежності водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, автомобілем «RENAULT KANGOO» д.н.з. НОМЕР_1 та був зупинений нарядом патрульної поліції. Як зазначено в протоколі серії ЕПР1 № 431378 від 23.08.2025 року, притягуваний мав явні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини роту, порушення мови, координації рухів, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місця зупинки та в медичному закладі відмовився чим порушив п.2.5 ПДР - Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння щодо вживання лікарських препаратів. Проте, з долучених до матеріалів справи відеозаписів вбачається, що притягуваний неодноразово погоджувався на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, а саме: 23 год 44 хв, 23 год 47 хв, о 23 год. 48 хв., крім того, поліцейськими, після, нібито, відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, не було запропоновано притягуваному пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, чим порушено ч. 3 ст. 266 КУпАП. Крім того, з долучених до матеріалів справи відеозаписів вбачається, що притягуваний неодноразово вказував на те, що він є військовослужбовцем, та відповідно до приписів ст. 266-1 КУпАП, відносно нього діє спеціальний порядок огляду на стан сп'яніння. Отже, поліцейські не виконали вимоги ч. 3 ст. 266 КУпАП, ч. 3 ст. 266-1 КУпАП та п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року №1103, жодного разу не запропонувавши притягуваному пройти огляд у закладі охорони здоров'я.
Відповідно до розділу 1 п.7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735, зареєстрованої в МЮ України 11.11.2015 р. за №1413/27858, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров'я). Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Як вбачається з п. 1, 2, 3, 4 6, 7, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103:
- огляд водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності відповідних ознак, на місці зупинки транспортного засобу здійснює поліцейський за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та МВС в присутності двох свідків;
-водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я;
- поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту виявлення відповідних підстав;
Проходження огляду в медичному закладі пропонується не лише усно, а шляхом вручення водієві письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров'я. У цьому письмовому направленні має бути вказано конкретний заклад охорони здоров'я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, якого направляють, точний час видачі направлення тощо.
Лише у разі, якщо водій отримав письмове направлення та відмовляється від проведення медичного огляду в закладі охорони здоров'я, тільки тоді поліцейський має право скласти протокол про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП. Якщо ж водієві не було запропоновано пройти огляд в медичному закладі шляхом вручення письмового направлення, то підстави для притягнення водія до відповідальності за статтею 130 КУпАП відсутні. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Одеського апеляційного суду, викладених у постановах по справам № 946/4461/22 від 19.09.2022 року, № 501/1860/22 від 18.10.2022 року, № 522/19976/22 від 07.11.2022 року, № 947/4247/22 від 16.01.2023 року, № 947/22946/22 від 07.03.2023 року.
Крім того, згідно ч. 3 ст. 266-1 КУпАП, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Таким чином, законодавством визначена чітка процедура проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, яка вимагає від уповноваженого суб'єкта, в даному випадку працівника поліції, у разі виявлення ознак алкогольного сп'яніння у водія запропонувати йому пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу, та лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, останній зобов'язаний запропонувати водію пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі. І лише у разі відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, скласти протокол за порушення п. 2.5 ПДР. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог встановленої процедури, вважається недійсним.
Відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини надає «автономне» значення концепції «кримінальне обвинувачення», незалежне від категорій, що використовуються в національних правових системах держав - учасниць Конвенції (Адольф проти Австрії (Adolf v. Austria), пункт 30).
Першочергова оцінка Європейським судом з прав людини застосовності кримінального аспекту ст. 6 Конвенції ґрунтується на критеріях, викладених у рішенні у справі Енгель та інші проти Нідерландів (Engel and Others v. the Netherlands) (пункти 82 - 83): 1) класифікація в національному законодавстві; 2) характер правопорушення та 3) суворість покарання, ризику якого піддається відповідна особа.
В практиці Європейського суду з прав людини перший критерій має відносну значимість, тобто коли внутрішнє державне законодавство класифікує певне правопорушення як кримінальне, цей критерій буде мати вирішальне значення. В іншому випадку Європейський суд з прав людини не приймає до уваги національну класифікацію та вивчає фактичний зміст розглядуваної процедури.
Другий та третій критерії, викладені в рішенні Європейського суду з прав людини у справі Енгель на інші проти Нідерландів (Engel and Others v. the Netherlands), являються альтернативними та необов'язково застосовуються одночасно; для вирішення про застосовність ст. 6 Конвенції достатньо, щоб розглядуване правопорушення за своїм характером вважалось «кримінальним» з точки зору Конвенції або щоб за вчинене правопорушення на особу покладалось покарання, яке за своїм характером та ступеню серйозності належить в цілому до «кримінальної» сфери (Озтюрк проти Німеччини (Ozturk v. Germany), пункт 54; Лутц проти Німеччини (Lutz v. Germany), пункт 55).
Після проведення аналізу вказаних вище джерел права, враховуючи види та розмір санкції, яка визначена національним законом за вчинення правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, порівнюючи її з санкцією кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України, вважаю, що адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП з точки зору Конвенції можна вважати «кримінальним». Тому, з урахуванням засад правосуддя та принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, вважаю обґрунтованим застосування в даному випадку положень ст.62 Конституції України, відповідно до ч.3 якої, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З урахуванням розбіжностей в фактах викладених в матеріалах справи та доказах наданих притягуваним, що викликає сумніви щодо доведеності вини особи притягуваного до адміністративної відповідальності, суд доходить висновку щодо відсутності складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .
Суд зважає, що відповідно до вимог абзацу 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Викладені обставини, досліджені в судовому засіданні, свідчать про те, що в даному випадку не надано доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом с ознаками алкогольного сп'яніння та доведено недодержання порядку проведення огляду на стан сп'яніння, передбаченого ст. 266, 266-1 КУпАП та вимог Інструкції.
Відповідно до вимог діючого адміністративного законодавства, а саме, ст. 9, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Наведене викликає сумнів щодо винності особи у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП. Всі сумніви в даному випадку суд, у відповідності до вищевказаних норм права трактує на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, що відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.
Керуючись ст.130, 247, 283 285 КУпАП, суд,
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Ю.Ю.Бортейчук