справа № 492/1252/25
Провадження № 2/492/1008/25
27 жовтня 2025 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді Череватої В.І.
за участю секретаря Гончарової Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Арцизі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі - АТ «ПУМБ») звернулося до суду з зазначеною позовною заявою до відповідача, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 37 560,41 грн., а також судові витрати. В обґрунтування позову посилається на те, що 26 лютого 2019 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2001256316701, відповідно до якого банк видав позичальнику кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 22 500,00 гривень, який в подальшому було збільшено до 22 500,00 гривень, а відповідачка зобов'язалася повернути суму кредиту та сплатити відсотки в порядку та у строки, визначені кредитним договором. Банк виконав свої обов'язки за кредитним договором, однак всупереч умов кредитного договору відповідачка, не здійснила своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості за кредитом і процентами, чим порушила взяті на себе договірні зобов'язання. У зв'язку з цим банк направляв відповідачу вимоги щодо усунення порушень договорів та повернення кредитних коштів, проте відповідач ухиляється від добровільного погашення заборгованості, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Арцизького районного суду Одеської області Череватій В.І.
Ухвалою судді Арцизького районного суду Одеської області Череватої В.І. від 10 вересня 2025 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявою Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Визначено відповідачеві п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Представниця позивача про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, однак у судове засідання не з'явилася, але у позовній заяві просила суд про розгляд справи за її відсутності.
Вищевказана ухвала судді була направлена на адресу відповідача та повернута з позначкою «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується повідомленням (накладною) кур'єрської служби та є належним повідомленням.
При цьому суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Таким чином, відповідачка про розгляд справи повідомлена належним чином, однак, у встановлений судом строк відповідачем не було подано відзиву на позов, не було надано заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відзиву на позов та заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Оскільки у судове засідання не з'явилися всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд прийняв рішення про розгляд справи без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із зобов'язального права, пов'язані з ухиленням боржника від виконання своїх обов'язків з повернення кредитних коштів кредитору, тому при вирішенні спору між сторонами слід керуватися Цивільним Кодексом України.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , відповідачка у справі, підписала заяву № 2001256316701 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, підписанням якої підтвердила, що прийняла Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ»: pumb.ua в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті Договору, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погодився з тим, що може обирати будь-які передбачені договором послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку), а при обранні послуги з укладення Договору страхування, підписанням цієї заяви підтверджує свою згоду на укладення Договору страхування на зазначених умовах.
26 лютого 2019 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2001256316701, відповідно до якого банк видав позичальнику кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 22 500,00 гривень, який в подальшому було збільшено до 22 500,00 гривень, а відповідачка зобов'язалася повернути суму кредиту та сплатити відсотки в порядку та у строки, визначені кредитним договором.
Позивачем на підтвердження своїх вимог було також надано Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (редакція діє з 06 квітня 2018 року).
АТ «ПУМБ» свої зобов'язання за Договорами виконав у повному обсязі, а саме надав ОСОБА_1 можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідачка, в свою чергу, не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, внаслідок чого станом на 07 травня 2025 року у неї виникла заборгованість у розмірі 37 560,41 грн., з яких: 22 207,33 грн. - заборгованість за кредитом; 15 353,08 грн. - заборгованість за процентами, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором.
Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачем суду не надано.
Позивачем на адресу відповідача було надіслано письмову вимогу (повідомлення) про наявну заборгованість в загальному розмірі 37 560,41 грн. та про добровільне виконання зобов'язань, яка залишена останньою без реагування.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями частини 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 і 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Таким чином, між сторонами існують зобов'язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору приєднання, та регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов'язань.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, і повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, то банк має обов'язок підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме такі умови, які ним надані, і не інші.
Тобто положеннями статей 633, 634 ЦК України презюмується, що другий контрагент (споживач послуг банку) може приєднатися лише до тих умов, з якими він ознайомлений.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору № 2001256316701 від 26 лютого 2019 року. Зазначений договір недійсним не визнано.
Таким чином, за встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладеність договору кредиту № 2001256316701 від 26 лютого 2019 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ПУМБ», оскільки банком за допомогою належних доказів доведені обставин, які підтверджують укладення з відповідачем ОСОБА_1 договору-приєднання з погодженням усіх суттєвих умов, які нею підписані у заяві-приєднанні, зокрема, суми кредиту, процентів та умов повернення кредитних коштів лише з можливістю договірного списання. Стосовно інших умов договору комплексного банківського обслуговування, в тому числі наслідків несвоєчасного виконання кредитних зобов'язань, позичальником зазначено лише про ознайомлення з ними та їх розуміння.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договору та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Положеннями статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що між ПАТ «ПУМБ» і ОСОБА_1 , відповідачкою у справі, укладено кредитний договір, у рамках якого банк надав відповідачці кредит у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку. Заява № 2001256316701 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 26 лютого 2019 року підписана працівниками банку і позичальником ОСОБА_1 , що свідчить про укладення сторонами договору у письмовій формі. Ця заява містить умови щодо розміру кредитного ліміту та реальних процентів.
ОСОБА_1 , відповідачка у справі не виконує зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів, у зв'язку з чим виникла вказана заборгованість.
З огляду на викладене, з врахуванням того, що позивач подав достатньо доказів, які свідчать про взаємовідносини сторін та наявність заборгованості за кредитним договором, відповідачка належним чином не виконала умови кредитного договору, допустила прострочення платежів та не подала суду жодних доказів, які б спростували позовні вимоги, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 37 560,41 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами статті 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
На підставі статей 11, 207, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 627, 628, 1049, 1054 ЦК України, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 19, 48, 76-81, 89, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (місцезнаходження: вул. Андріївська, буд. № 4, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ: 14282829) заборгованість за кредитним договором № 2001256316701 від 26 лютого 2019 року у загальному розмірі 37 560 (тридцять сім тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 41 копійка.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (місцезнаходження: вул. Андріївська, буд. № 4, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ: 14282829) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому наявного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано протягом строку оскарження; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Черевата В.І.