Справа №491/973/25
Провадження № 1-кп/491/69/25
іменем України
27 жовтня 2025 рокум.Ананьїв
Ананьївський районний суд Одеської області в складі головуючого у справі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , вивчивши в порядку спрощеного провадження, в залі суду в місті Ананьїв Одеської області, без проведення судового засідання, за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025167180000132, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 вересня 2025 року, за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с Мар'янівка Ширяївського району Одеської області; українець; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 13 березня 2012 року Ширяївським РВ ГУМВС України в Одеській області; проживає без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; неодружений; військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації на посаді розвідника розвідувального відділення розвідувального взводу 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат»; раніше судимого: 1) 25 березня 2025 року вироком Ананьївського районного суду Одеської області за ч. 1 ст. 162 КК України, призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі шістдесят неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 1020,00 гривень; 2) 17 квітня 2025 року вироком Ананьївського районного суду Одеської області за ч. 1 ст. 162 КК України, призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі вісімдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 1360,00 гривень, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України приєднано частково невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Ананьївського районного суду Одеської області від 25 березня 2025 року, остаточно призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 1700,00 гривень; 3) 10 червня 2025 року вироком Ананьївського районного суду Одеської області за ч. 2 ст. 125 КК України, призначено покарання у вигляді громадських робіт на строк двісті годин,
захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 ,
прокурори у кримінальному провадженні: прокурори Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону: ОСОБА_5 (старший групи), ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , прокурор Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_18 , прокурор Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_19 , прокурор Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_20 ,
До Ананьївського районного суду Одеської області з Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025167180000132, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 вересня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України.
Матеріали справи містили, передбачене частинами першою, третьою статті 302 КПК України, клопотання прокурора про здійснення розгляду обвинувального акту щодо кримінального проступку в спрощеному провадженні.
Ухвалою суду від 23 жовтня 2025 року зазначене клопотання прокурора задоволено та прийнято рішення про здійснення розгляду обвинувального акту відносно ОСОБА_3 в порядку спрощеного провадження, а саме вивчення його та доданих до нього матеріалів і ухвалення вироку.
У відповідності до частини четвертої статті 107 КПК України у разі неприбуття у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
У відповідності до частини другої статті 382 КПК України у вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Органом досудового розслідування встановлено наступні обставини, які підтверджують обставини встановлені судом.
ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на посаді розвідника розвідувального відділення розвідувального взводу 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , у військовому звані «солдат», в порушення вимог статті 65 Конституції України, статті 17 Закону України «Про оборону України», статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», статтей 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статтей 1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, визнаний винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та засуджений до покарання у вигляді громадських робіт на строк двісті годин вироком Ананьївського районного суду Одеської області від 10 червня 2025 року, який набрав законної сили 21 липня 2025 року.
Вказаний вирок 24 липня 2025 року надійшов на виконання до Подільського районного сектору № 1 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області, де 30 липня 2025 року засудженому ОСОБА_3 під підпис роз'яснено порядок і умови відбування покарання, попереджено про відповідальність за порушення порядку відбування покарання та видано направлення до Комунального підприємства «Долинське» Долинської сільської ради, розташованого за адресою: Одеська область, Подільський район, с. Долинське, вул. Центральна, буд. 2а, для відпрацювання призначеного покарання, куди йому потрібно було з'явитись 04 серпня 2025 року. Згідно наказу директора Комунального підприємства «Долинське» Долинської сільської ради від 31 липня 2025 року № 16/Г/25 ОСОБА_3 прийнято до вказаного підприємства для відбуття покарання у вигляді 200 годин громадських робіт, не більше 4 годин на добу у вільний від основної роботи час, а також йому розроблено графік виходу на роботу з 04 по 29 серпня 2025 року. Однак, у порушення графіку з 04 по 15 серпня 2025 року ОСОБА_3 , діючи з прямим умислом, з метою ухилення від призначеного йому покарання, без поважних причин не з'явився до Комунального підприємства «Долинське» Долинської сільської ради. За порушення порядку та умов відбування покарання 27 серпня 2025 року начальником Подільського районного сектору № 1 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області на підставі частини другої статті 40 КВК України засуджений ОСОБА_3 був письмово попереджений про те, що у разі продовження порушення порядку і умов відбування покарання він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності відповідно до статті 389 КК України. Після чого у продовження свого протиправного умислу, спрямованого на ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт ОСОБА_3 , діючи умисно, свідомо ігноруючи покладені на нього обов'язки, будучи попередженим про кримінальну відповідальність, без поважних причин для відбування покарання до Комунального підприємства «Долинське» Долинської сільської ради не з'являвся та покарання у виді громадських робіт в повному обсязі не виконав.
Таким чином, ОСОБА_3 умисно ухилився від відбування покарання у вигляді громадських робіт на строк двісті годин, призначених йому вироком Ананьївського районного суду Одеської області від 10 червня 2025 року.
За наведених обставин стороною обвинувачення ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого, ч. 2 ст. 389 КК України, за кваліфікуючими ознаками - ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.
Як вбачається з заяви ОСОБА_3 від 22 жовтня 2025 року, складеної в присутності його захисника - адвоката ОСОБА_4 , ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, відповідальність за який передбачена ч. 2 ст. 389 КК України, тобто, ухиленні засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт, висловлює згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, повідомляє про ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно частини другої статті 302 КПК України та висловлює згоду з розглядом обвинувального акта в спрощеному провадженні.
У зв'язку з характером вчиненого кримінального правопорушення, потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, встановив, що під час вивчення обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_3 кримінального проступку, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 389 КК України.
Відповідно до частини першої статті 1 КК України цей Кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.
Частиною першою статті 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Відповідно до частини другої статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Частиною першою статті 65 КК України визначено, що суд призначає покарання: 1) в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до частини другої статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до положень частини другої статті 12 КК України кримінальне правопорушення, вчинене громадянином ОСОБА_3 , є кримінальним проступком.
До обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 згідно статті 66 КК України, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставини, які відповідно до статті 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 , відсутні.
Санкцією частини другої статті 389 КК України передбачено застосування до винної особи покарання у виді пробаційного нагляду на строк до трьох років або обмеження волі на той самий строк.
Обираючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , виходячи з вимог закону про достатність покарання для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню інших злочинів, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним проступку, особу винного, який: раніше судимий, на «Д» (диспансерному) обліку в кабінеті у лікарі-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, офіційно не працює, пільг не має, згідно характеристики зарекомендував себе з негативного боку: систематично зловживає спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя, та бере до уваги наявність пом'якшуючих покарання обставини, та відсутність обставин, що його обтяжує, та приходить до висновку призначити покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Згідно пояснень, наданих ОСОБА_3 16 вересня 2025 року під час досудового розслідування, останній одразу зрозумів для себе, що не буде виконувати громадській роботи, так як йому це не цікаво та й взагалі відмовляється їх виконувати (а.с.55-56).
Означене свідчить про свідоме нехтування ОСОБА_3 усталеними у суспільстві нормами моралі, домінування власного виключного бажання жити за власними правилами, заперечення обов'язку щодо необхідності виконання рішення суду, яке набрало законної сили, як правового інструменту досягнення мети покарання та виправлення засудженого.
Не зважаючи на призначення покарання не пов'язаного із обмеженням волі, обвинувачений для себе належних висновків не зробив, свідомо ухилився від виконання рішення суду, Отже, покарання не досягло своє мети виправлення засудженого.
У своїй сукупності, такі обставини свідчать про відсутність стійкого бажання у обвинуваченого до виправлення, ведення законослухняного способу життя та суспільно корисної праці. Його виправлення й перевиховання неможливе без ізоляції від суспільства.
Відтак, підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог статті 75 КК України, або застосування статті 69 КК України чи норм статті 69-1 КК України до обвинуваченого суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані та, оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог частини другої статті 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме в межах санкції ч. 2 ст. 389 КК України, є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Також, враховуючи, що ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок в період відбування покарання, призначеного вироком Ананьївського районного суду Одеської області від 10 червня 2025, суд доходить висновку про необхідність призначення останньому остаточного покарання із застосуванням положень статті 71 КК України, шляхом повністю приєднання невідбутого покарання до покарання за новим вироком.
Відповідно до частини першої статті 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
В пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання роз'яснено, що за сукупністю вироків покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили.
За змістом пункту 4 частини першої статті 72 КК України при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид, виходячи з такого їх співвідношення: одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_3 не відпрацював громадських робіт в повному обсязі.
За таких обставин, в порядку статті 71 КК України суд вважає за необхідне до покарання за цим вироком приєднати фактично невідбуту частину (200 годин громадських робіт) покарання за вироком Ананьївського районного суду Одеської області від 10 червня 2025, виходячи із розрахунку, визначеному положеннями пункту 4 частини першої статті 72 КК України (200 годин : 8 = 25 днів).
Крім того, судом встановлено, що вироком Ананьївського районного суду Одеської області від 10 червня 2025 року, у відповідності до частини третьої статті 72 КК України, було ухвалено, що покарання у виді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700,00 гривень згідно вироку Ананьївського районного суду Одеської області від 17 квітня 2025 року, яким засуджено ОСОБА_3 , виконувати окремо.
Згідно частини третьої статті 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Матеріалами кримінального провадження не встановлено сплату ОСОБА_3 штрафу в розмірі 1700,00 гривень згідно вироку Ананьївського районного суду Одеської області від 17 квітня 2025 року.
З урахуванням викладеного, покарання у вигляді штрафу, призначене ОСОБА_3 , має виконуватися окремо.
Відповідно до статті 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлявся. Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.
Відповідно до вимог пункту 13 частини першої статті 368 та частини четвертої статті 374 КПК України при ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат.
Відповідно до частини другої статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженню відсутні.
Згідно частини четвертої статті 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
У цьому кримінальному провадженні арешт майна не накладався.
Згідно частини дев'ятої статті 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
З матеріалів справи вбачається, що у кримінальному провадженні речові докази відсутні.
Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 374 КПК України суд при ухваленні вироку, серед іншого, ухвалює рішення про початок строку відбування покарання та про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не обирався.
Інші заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не застосовувались.
На підставі викладеного, керуючись статтями 100, 366-371, 373, 374, 376, 381, 382, 395, 532 КПК України,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, - ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт, і призначити покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного цим вироком покарання повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Ананьївського районного суду Одеської області від 10 червня 2025 року, яким ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у вигляді громадських робіт строком на 200 (двісті) годин, фактично невідбутим 200 годинам громадських робіт, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 72 КК України дорівнює 25 (двадцяти п'яти) дням обмеження волі, остаточно призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців і 25 (двадцять п'ять) днів.
Початок строку відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.
Згідно частини третьої статті 72 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 коп. згідно вироку Ананьївського районного суду Одеської області від 17 квітня 2025 року, яким засуджено ОСОБА_3 , виконувати окремо.
Речові докази та процесуальні витрати відсутні.
Цивільний позов прокурором під час досудового розслідування та судового розгляду не пред'явлено.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не обирався.
Інші заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду не застосовувались.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Відповідно до частини п'ятої статті 382 КПК України вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ананьївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 цього Кодексу.
У відповідності до частини першої статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1