13.10.2025 Справа №607/15588/25 Провадження №2/607/4544/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді - Позняка В.М.,
за участю секретаря Козак О.Є., представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом Дочірнього підприємства «Газпостач» Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільміськгаз» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ,
Дочірнє підприємство «Газпостач» Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільміськгаз» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_2 , просить стягнути із відповідачки заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 6071 грн.
Позов мотивовано тим, що позивач, як постачальник, поставив до об'єкту споживача ОСОБА_2 , як споживачу та власнику приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , обсяги природного газу, а остання їх фактично прийняла, однак не оплатила.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.
Відповідач належним чином повідомлявся про час та місце слухання справи, в судове засідання не з'явився, не повідомив про причини неявки, відзиву на позов не надав. Зважаючи на відсутність заперечень позивача, суд постановив проводити заочний розгляд справи.
Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.
ОСОБА_2 є співвласником (1/2 частина) житлового будинку із надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про прав власності на нерухоме майно від 07.12.2012 та зареєструвала місце проживання за вказаною адресою.
Також, ОСОБА_2 11.02.2019 підписала заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам до будинку по АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки ДП «Газпостач» ТОВ «Тернопільміськгаз» від 07.07.2025 про стан розрахунків з ДП «Газпостач» ТОВ «Тернопільміськгаз» за період із 01.11.2020 по 30.04.2022, позивач здійснював забезпечення природним газом будинку за адресою: АДРЕСА_1 , споживач: ОСОБА_2 , на ім'я якої відкрито особовий рахунок за № НОМЕР_1 , наявна заборгованість у розмірі 6071 грн.
Заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши докази, суд доходить такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з вимогами статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог частини першої статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.
Згідно з вимогами пункту 2 частини другої статті 13 вказаного Закону, споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Відповідно до вимог п. 3 Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №2496 від 30 вересня 2015 року, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
Положеннями частини першої статті та другої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
При цьому, відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону, споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
В силу вимог пункту 5 частини другої статті 7 зазначеного Закону, індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951 цс 15.
Згідно з вимогами частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, встановлених статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Судом установлено, що позивач здійснював забезпечення помешкання відповідача природним газом.
Відповідач, яка є співвласником та користувачем приміщення, використовувала природний газ, частково вносила оплату, однак не в повному розмірі, у зв'язку із чим станом на 30.04.2025 виникла заборгованість у розмірі 6071 грн.
За таких обставин, суд доходить переконання, що має місце порушення відповідачем прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення із ОСОБА_2 на користь Дочірнього підприємства «Газпостач» Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільміськгаз» заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 6071 грн, а тому позов підлягає до задоволення.
Відповідно до статті 141 ЦПК України із відповідача в користь позивача підлягають стягненню 3028 гривень понесених позивачем і документально підтверджених судових витрат із сплати судового збору.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-81, 223, 258-259, 263-265, 268, 279, 280, 281-284, 289, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь Дочірнього підприємства «Газпостач» Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільміськгаз» заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 6071 гривень та судовий збір у розмірі 3028 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів здати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
Позивач: Дочірнє підприємство «Газпостач» Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільміськгаз», місцезнаходження - 46008, вул. Г. Колонтая, 2, приміщення А, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ - 39456152.
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , Адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий суддяВ. М. Позняк