"14" жовтня 2025 р. Справа № 596/1378/25
Провадження № 3/596/526/2025
Суддя Гусятинського районного суду Тернопільської області Цвинтарна Т.М., розглянувши матеріали справи, які надійшли від Чортківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, розлученої, маючої на утриманні двох неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працюючої оператором машинного прання ДНЗ «Дзвіночок» с. Сухостав, яка раніше не притягувалася до адміністративної відповідальності, за ст. 184 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
До Гусятинського районного суду Тернопільської області з Чортківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №619570 від 11.09.2025 року, ОСОБА_1 29.08.2025 о 19:07 год. ухилялась від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо належного виховання своєї малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка 29.08.2025 о 19:07 год. перебуваючи в с. Сухостав, Чортківського району, здійснила завідомо неправдивий виклик поліції. Тим самим гр. ОСОБА_1 порушила вимоги ст.150 Сімейного кодексу України. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівником поліції за ч.1 ст.184 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину визнала та суду пояснила, що вона є матір'ю двох дітей, її син є дитиною з інвалідністю І групи. Також підтвердила, що 29.08.2025 її донька дійсно подзвонила до поліції, збрехавши, що мати її б'є.
Вислухав пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається противоправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. ст.245,251,252,280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
За диспозицією ч. 1 ст. 184 КУпАП адміністративна відповідальність настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму ст. 184 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння, а тому при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за цією статтею обов'язковим є посилання на спеціальні норми законодавства, зокрема ст. 150 СК України, Закон України «Про охорону дитинства», тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Отже, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків що стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей; незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов тощо.
Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей полягає у бездіяльності, внаслідок якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно і у неповному обсязі. Таке ухилення від виконання батьківських обов'язків може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки диспозиція ст. 184 КУпАП передбачає саме ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Отже, диспозиція даної статті посилається на певне законодавство, яке передбачає виконання обов'язків. Тому, для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суд повинен з'ясувати, які саме обов'язки не були нею виконані, яким саме чином остання ухилилася від забезпечення необхідних умов навчання та виховання дитини, та в чому саме проявилося таке ухилення і чим конкретно це підтверджено.
Так, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 ухилилася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення належного виховання своєї дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого дитина ОСОБА_2 зателефонувала на спецлінію 102 та здійснила завідомо неправдивий виклик поліції.
В протоколі про адміністративне правопорушення відсутнє посилання на порушення ОСОБА_1 спеціальних норм законодавства.
Крім того, у протоколі не визначено, які неправомірні діяння з боку ОСОБА_1 , відповідно до ч.1 ст. 184 КУпАП, з урахуванням ст. 150 СК України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», вказують саме на її ухилення від батьківських обов'язків, у чому конкретно полягає ухилення останньої від забезпечення необхідних умов виховання.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
З урахуванням положень ч.1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («MalafeyevaуRussia»,рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та«Карелін проти Росії» («Karelinу.Russia»заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має: права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа мас захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.
Отже, суд позбавлений можливості змінити фабулу адміністративного правопорушення та не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Слід визнати, що належних та допустимих доказів, які б об'єктивно та поза межами розумного сумніву доводили той факт, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 184 КУпАП, матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, суд вважає, що зібрані у справі докази в їх сукупності свідчать про відсутність належних, достатніх і допустимих доказів, які б вказували про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, та відсутність в її діях складу зазначеного адміністративного правопорушення, а тому, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 40-1, ст. 283 ч.7 КУпАП судовий збір у випадку закриття провадження у справі не стягується, відноситься за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 247 п.1, 280, 283-284 КУпАП, -
Закрити провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Тернопільського апеляційного суду через Гусятинський районний суд Тернопільської області.
Повна постанова складена 27 жовтня 2025 року.
Суддя Гусятинського районного суду
Тернопільської області Т.М. Цвинтарна