Справа № 585/3539/25
Номер провадження 2/585/1443/25
24 жовтня 2025 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі головуючого судді В.О. Шульги, з участю секретаря Ю.В. Кириленко, розглянувши у спрощеному провадженні, без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у судовому засіданні в м. Ромни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», треті особи: Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо В.В. і просить: 1. Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною від 30.05.2018 р. за № 4495 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості в сумі 29 386 грн. 93 коп. таким, що не підлягає виконанню. 2. Стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на користь ОСОБА_2 7 822 грн. 64 коп. безпідставно стягнутих за виконавчим написом коштів. 3.Стягнути на користь ОСОБА_2 судові витрати. 4. Справу розглядати в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи. В обґрунтування заявлених вимог вказала, що Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною був вчинений виконавчий напис за № 4495 від 30.05.2018 р. про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за кредитним договором в сумі 29 386 гри. 93 коп. Постановою приватного виконавця від 22.04.2021 р. було відкрито виконавче провадження № 65237619.Постановою приватного виконавця від 08.08.2025 р. був накладений арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках позивача. На теперішній час виконавче провадження триває, що підтверджується скріншотом з Єдиного реєстру боржників. З 22.02.2017 р. нотаріуси України не мають права вчиняти виконавчі написи щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами, які не посвідчені нотаріально. Так, процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів визначена у Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та Главі 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року. Між позивачем та відповідачем ніколи не укладалися нотаріально посвідчені кредитні договори, нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - не обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку. - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком с підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і неправильність вимог боржника. Позивач не погоджується із розміром заборгованості, а отже, вона не є безспірною. Таким чином, враховуючи наведену позицію ВС, наявність у виконавчому написі вимог, які не підлягають стягненню, та проти яких боржник заперечує, свідчить про відсутність безспірності заборгованості, що є підставою для скасування виконавчого напису. Крім того, всупереч вимогам підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку, відповідач не надсилав позивачу жодних повідомлень та вимог про усунення порушень зобов'язань, що також є самостійною підставою для скасування виконавчого напису. Згідно з довідкою АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" від 11.08.2025 р. в рамках виконавчого провадження № 65237619 з позивача були стягнуті грошові кошти на загальну суму 7 822 грн. 64 коп. Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Оскільки виконавчий напис є незаконним, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню безпідставно отримані грошові кошти, які були перераховані в рамках виконавчого провадження, в сумі 7 822 грн. 64 коп.
Ухвалою судді від 29 вересня 2025 року провадження у справі відкрито і на підставі ч.5 ст. 279 ЦПК України, яка має імперативний характер, вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.
Представник позивача Карлаш І.А. в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без присутності позивача та представника позивача, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач АТ «Перший український міжнародний банк», явку представника в судове засідання не забезпечив, повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.
Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. до суду не з'явився, повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.
Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо В.В. в судове засідання не з'явився, повідомлений про дату та час розгляду справи.
За таких обставин, суд розглядає справу за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Судом встановлено, що 22.04.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Сумської області Закорко В.В. відкрито виконавче провадження №65237619 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 4495 від 30.05.2018 року та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Перший український міжнародний банк» заборгованості у сумі 29386,93 грн. (а.с.12)
Згідно постанови ВП №65237619 від 08.08.2025 про арешт коштів боржника, накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13).
Як вбачається з копії квитанції АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" від 11.08.2025 року №38ЕВ-97ВЕ-2А2Т-6097 з рахунку ОСОБА_2 списано грошові кошти в сумі 7822,64 грн. призначення платежу: стягнення за ВП № 65237619 з виконання виконавчого документу; виконавчий напис №4495 виданий 30.05.2018; документ видав Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. Зал. 24 986,31 грн. (а.с. 14).
З досліджених вище письмових матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли правовідносини щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, який підлягає вирішенню на підставі вимог Закону України «Про нотаріат» та норм ЦК України.
Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін.
Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до положень цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (п.п. 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Отже, дії нотаріуса щодо посвідчення права стягувача на стягнення з боржника грошових сум не пов'язані зі встановленням прав або обов'язків учасників правовідносин, тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Таким чином, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також має бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).
Характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ вказаного Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений п.п. 2.3 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість, нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості, як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Тому суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.
Відповідно до п.п. 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому, цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року встановлено стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, як то кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору, засвідчена стягувачем виписка з рахунка із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою про непогашення заборгованості.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
За таких обставин, дослідивши докази зібрані у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов в цілому обґрунтований та може бути задоволений.
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факту отримання позивачем повідомлення про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису. Також відсутні і належні докази які підтверджують, що нотаріусу для вчинення виконавчого напису було передано належне підтвердження існування заборгованості та її розміру.
Отже, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності укладеного договору, розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, а як встановлено судом заборгованість не є безспірною, таким чином позов підлягає задоволенню.
Крім того, підставою отримання відповідачем АТ «Перший український міжнародний банк» грошових коштів було стягнення з позивача у примусовому порядку заборгованості за кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 7 822 грн. 64 коп.
Однак, оскільки виконавчий напис визнано судом таким, що не підлягає виконанню, тому правова підстава набуття АТ «Перший український міжнародний банк» коштів від позивача внаслідок вчинення виконавчих дій, пов'язаних із вчиненням виконавчого напису нотаріуса, відпала. Беручи до уваги відомості щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Перший український міжнародний банк» безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 7 822 грн. 64 коп., суд вважає за необхідне в цій частині позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути з АТ «Перший український міжнародний банк» на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 7 822 грн. 64 коп.
Таким чином, при задоволенні позову у відповідності до ст.141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача 3028 грн. сплаченого позивачем судового збору, який складається з: 2422,40 грн. сплаченого при подачі позову судового збору та 605,60 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 10, 12,13, 18, 81, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задоволити.
Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною від 30.05.2018 р. за № 4495 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості в сумі 29 386 грн. 93 коп. таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на користь ОСОБА_2 7 822 грн. 64 коп. безпідставно стягнутих за виконавчим написом коштів.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на користь ОСОБА_2 3028 грн. сплаченого позивачем судового збору, який складається з: 2422,40 грн. сплаченого при подачі позову судового збору та 605,60 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку передбаченому п.15.5) Перехідних положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. О. Шульга