Справа № 591/2035/25
Провадження № 2/591/412/25
27 жовтня 2025 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого - судді Сидоренко А.П.
з участю секретаря судового засідання - Кирионенко В.В.,
позивача- ОСОБА_1 ,
представника позивача - Жалковського В.Ю.,
представника третьої особи- Погрібної О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Жалковського Володимира Юрійовича до ОСОБА_2 , третя особа: Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради про позбавлення батьківських прав, -
ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Жалковського В.Ю. звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 та свої вимоги обґрунтовує тим, щоміж ОСОБА_1 та ОСОБА_3 05 липня 2008 року укладено шлюб.
Під час перебування ушлюбі у подружжя народилася дитина - син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 .
До 2013 року подружжя проживали спільно, але починаючи з 2013 року у відповідачки з'явились стосунки на стороні. Між сторонами виникло непорозуміння з приводу подальшого спільного проживання як подружжя та рішенням суду від 03 квітня 2013 року у справі № 591/2106/13-ц шлюб розірвано.
Також, рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 25 червня 2013 року у справі № 591/3180/13-ц з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частини щомісячного доходу, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Від стягнення аліментів, в кінцевому результаті відповідачка відмовилась, склавши відповідну заяву, яку було подано до виконавчої служби.
При цьому, після розірвання шлюбу спільний син сторін, почав проживати зі своєю прабабкою - жінкою на ім'я ОСОБА_5 , якої наразі немає в живих. Тобто, спільна дитина не проживала з матір'ю, що є невиконання батьківських обов'язків. Вказані обставини відбувались протягом 2013-2014 років. Про це позивачу не було відомо, адже мати дитини не інформувала, з ким проживає дитина, приховувала інформацію про своє місце проживання з новою сім'єю. Позивач міркував, що ОСОБА_6 проживає разом зі свою матір'ю, адже при розірванні шлюбу порушувалось питання про визначення місця проживання дитини.
У вказаний період дитина навчалась в Комунальній установі «Сумський навчально-виховний комплекс № 11» (далі - КУ Сумський НВК № 11). Під час навчання дитини у закладі освіти почались факти невиконання матір'ю своїх батьківських обов'язків.
По-перше, вимогою КУ Сумський НВК № 11 було обов'язкове відвідування навчального закладу батьками задля проводу дитини до закладу освіти, а також забирати дитину були зобов'язані саме батьки. Так, позивач належним чином виконував такі вказівки, на відміну від матері, яка відправляла до навчального закладу, в тому числі, й свого чоловіка, інших сторонніх осіб.
Також, мали місце факти невиконання батьківських обов'язків, а саме зобов'язання піклуватись за здоров'ям дитини. Так, дитину відправляли до школи із захворюванням на ясна (стоматит), в тому числі й з отруєнням ацетоном. Після встановлення вказаних фактів батьком, останній з дитиною відвідував лікувальні заклади та певний період перебував зі своїм сином ОСОБА_7 на стаціонарному лікуванні. В цей час відповідачка нехтувала своїми зобов'язаннями, в тому числі й не цікавилась станом здоров'я свого біологічного сина.
В період з 2013 по 2014 рік спільний син сторін періодично проживав у позивача орієнтовно 3-4 дні на тиждень за місцем свого мешкання. З 2014 року Позивач забрав дитину до себе для подальшого постійного проживання дитини з батьком. Це і було обумовлено, в тому числі тим, що відповідачці не була цікава доля сина. У вказаний період відповідачка завагітніла та була змушена прийняти таке рішення, яке було оголошено позивачу. Слід наголосити, що дитина фактично ніколи не проживала зі своєю матір'ю та разом з її новою сім'єю. Була передана прабабі, що вже свідчить про байдуже ставлення матері до дитини та невиконання батьківських обов'язків.
Так, з 2014 року неповнолітній ОСОБА_7 проживав разом із позивачем, який в повній мірі почав здійснювати його забезпечення, контролював за навчальним процесом, піклувався за станом здоров'я, займався розвитком здібностей дитини тощо.
На підтвердження невиконання батьківських обов'язків відповідачки свідчить й довідка Сумської початкової школи № 11 Сумської міської ради за вих. № 01-59/6 від 07 червня 2023 року, відповідно до якої ОСОБА_2 у період навчання в КУ Сумського НВК № 11 (з 19 травня 2021 року - Сумська початкова школа № 11 Сумської міської ради) з 01 вересня 2015 року по 21 травня 2019 року не приводила дитину до школи, не забирала, не відвідувала батьківських зборів, не підтримувала зв'язок з класним керівником, не цікавилась у неї навчанням дитини.
Батько ОСОБА_1 приводив дитину до школи, відвідував батьківські збори, цікавився навчанням та вихованням дитини.
Відповідно до довідки Комунальної установи «Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 23» Сумської міської ради від 06 червня 2023 року за вих. № 61, визначається, що ОСОБА_6 дійсно навчається у даному закладі освіти,станом на 2023 рік у 8-А класі.
За період навчання в школі вихованням дитини займався батько. В свою чергу мати, ОСОБА_2 , з приводу навчання та виховання сина з учителями не спілкувалась, батьківських зборів не відвідувала.
Вказані обставини свідчать про байдуже ставлення відповідачки до своєї дитини. Остання жодного разу не здійснювала забезпечення дитини, як й не забезпечує її матеріально. Не здійснює виховання, не цікавиться станом здоров'я, навчанням, досягненнями та розвитком здібностей. Не здійснює нормального спілкування, в тому числі й засобами зв'язку. Фактично усунулась від виконання своїх батьківських обов'язків, визначених статтею 150 Сімейного кодексу України.
На неодноразові запитання позивача з приводу телефонних розмов з матір'ю ОСОБА_7 повідомляє, що не спілкується з нею засобами зв'язку, лише при відвідуванні своєї бабусі - жінки на ім'я ОСОБА_8 , що відбувається вкрай рідко, орієнтовно один раз на місяць.
За вказаний період з 2014 року зустрічі з біологічною матір'ю відбувались не частіше трьох разів на рік, що мали характер походу до кафе або кінотеатру. Жодного разу син сторін не відвідував місця проживання відповідачки.
Позивач намагався виправити обставини, що склались, вважаючи, що в житті сина потрібна роль біологічної матері. Зокрема звертався до відповідачки з питання щодо укладення договору між батьками про сплату аліментів, участь у вихованні та утриманні дитини, який було укладено 30 червня 2023 року та посвідчений приватним нотаріусом Сумського районного нотаріального округу Сумської області Висєканцевою Т.С., запис № 1067.
Разом із цим, наголошує, що протягом періоду, з моменту укладення договору відповідачка не стала на шлях виправлення, не почала нормального спілкування зі своїм біологічним сином. Не здійснювала забезпечення неповнолітнього, хоча вказане передбачено договором в якості сплати аліментів на утримання дитини. Продовжує ухилятись від обов'язків, визначених статтею 150 Сімейного кодексу України.
Зауважує, що звернення до суду із позовом про позбавлення батьківських прав ніяким чином не пов'язано із намаганням позивача ухилитись із виконання розпоряджень про оголошену мобілізацію, дією воєнного стану в Україні тощо. Так, позивач працює на об'єкті критичної інфраструктури та є заброньованою особою, що підтверджується додатками.
Посилаючись на вказані обставини, просить позбавити відповідачку батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 12 березня 2025 року позовну заяву залишено без руху, надано час для усунення недоліків.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 20 березня 2025 року відкрите провадження у вказаній справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 25 червня 2025 року о 13 год. 30 хв.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 25 червня 2025 року закрите підготовче провадження у справі та призначено справу для розгляду по суті на 11 год. 00 хв. 15 жовтня 2025 року з викликом сторін.
В зазначеному судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити, представник третьої особи підтримала висновок, наданий суду, про доцільність позбавлення відповідачки відносно неповнолітнього ОСОБА_9 .
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про час і місце судового розгляду повідомлялась належним чином.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, заслухавши учасників справи, які з'явилися в судове засідання, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Частина 3 ст. 12 ЦПК України встановлює обов'язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Також згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.
Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі у період з 05 липня 2008 року по 03 квітня 2013 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с.8) та копією рішення Зарічного районного суду м. Суми від 03 квітня 2013 року у справі № 591/2106/13-ц (а.с.10).
Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 9).
Рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 25 червня 2013 року у справі № 591/3180/13-ц з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини щомісячного доходу, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 11 квітня 2013 року (а.с.9-зворот).
З копії довідки Управління «Центр надання адміністративних послуг м. Суми» Сумської міської ради від 06 червня 2023 року про склад зареєстрованих у житловому приміщенні осіб вбачається, що син сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.20-зворот).
Стороною позивача надано медичну документацію, як свідчить про лікування сина сторін у лікаря офтальмолога у 2016-2020 р.р. та наявність у нього захворювання - анізометропія (а.с. 11,12,13,14).
Відповідно до Декларації № 0001-7НК8-6А10 від 17 грудня 2024 року, позивач на користь дитини ОСОБА_10 , уклав декларацію із сімейним лікарем ОСОБА_11 (а.с.15).
Згідно довідки Сумської початкової школи № 11 Сумської міської ради від 07 червня 2023 року № 01-59/06, біологічна мати його сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 у період навчання в КУ Сумського НВК № 11 м. Суми (з 19.05.2021 р. Сумська початкова школа № 11 Сумської міської ради) з 01.09.2015 по 31.05.2019, не приводила дитину до школи, не забирала, не відвідувала батьківські збори, не підтримувала зв'язок з класним керівником, не цікавилась у неї навчанням дитини.
Батько ОСОБА_1 приводив дитину до школи, відвідував батьківські збори, цікавився навчанням та вихованням дитини (а.с.15-зворот).
Відповідно до довідки Комунальної установи Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 23 м. Суми від 06 червня 2023 року №61, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно навчається в 8-А класі вказаного навчального закладу. За період навчання в КУ СЗОШ № 23 вихованням дитини займався батько ОСОБА_1 . Мати, ОСОБА_2 , з приводу навчання та виховання сина з учителями не спілкується, батьківські збори не відвідує (а.с.16).
Позивач ОСОБА_1 працює в ТОВ «Термоімпульс» на посаді продавець непродовольчих товарів з 17 червня 2020 року згідно наказу від 16 червня 2020 року №60-В по теперішній час, що підтверджується копією довідки від 14 лютого 2025 року вих № 14/02 (а.с.16 зворот).
30 червня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір між батьками про сплату аліментів, участь у вихованні та утриманні дитини, відповідно до умов якого батьки домовились про місце проживання дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та про порядок здійснення батьківських прав батьком та матір'ю, яка проживатиме окремо від дитини.
Місцем проживання Дитини (за його згодою) Батьки визначили місце проживання Батька за адресою АДРЕСА_1 . У разі зміни місця проживання Дитини, Батько зобов'язується попереджувати ОСОБА_12 письмово із вказанням точного місця проживання Дитини не пізніше одного місяця з моменту зміни місця проживання.
Місцем навчання Дитини Батьки визначили КУ «Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 23», що знаходиться за адресою: 40034, м. Суми, проспект Михайла Лушпи, 36. У разі зміни місця навчання Дитини, Батько зобов'язується попереджувати Матір письмово із вказанням точного місця навчання Дитини не пізніше одного місяця з моменту зміни місця проживання.
За домовленістю Батьків, цим договором встановлюється обов'язок Матері сплачувати щомісячно на утримання Дитини аліменти в розмірі не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а вразі навчання у вищому навчальному закладі - на весь час навчання, та ін. (а.с.17-18).
Відповідно до витягу із застосунку «Резерв+» позичу ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено бронювання до 12 листопада 2024 року (а.с.19).
З копії наказу Міністерства Економіки України від 26 грудня 2024 року № 28230, ТОВ «Термоімпульс» є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (а.с19-зворот).
Відповідно до копії витягу з наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов'язаного, військовозобов'язаному ОСОБА_1 , 1981 року народження, що працює в ТОВ «ТЕРМОІМПУЛЬС» на посаді продавець непродовольчих товарів відповідно до наказу Мінекономіки №3767 від 12 лютого 2024 року надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців до 11 серпня 2024 року (а.с. 20).
15 жовтня 2025 року від Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради надійшов висновок про можливість позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У висновку вказано про те, що фактично після розлучення ОСОБА_6 почав проживати зі своєю прабабусею ОСОБА_13 , яка на даний час померла. Сама ж ОСОБА_14 проживала окремо зі своїм новим чоловіком та не здійснювала належного догляду за сином. В період з 2013 по 2014 рік ОСОБА_7 періодично також проживав і у батька, близько 3-4 днів на тиждень, в інші дні з прабабусею. ОСОБА_7 жодного разу не був за місцем проживання своєї мами з новою родиною. З 2014 року ОСОБА_15 забрав сина проживати до себе, ОСОБА_14 не заперечувала про зміну місця проживання сина, так як вона в цей час була вагітна.
Згідно з довідкою від 07 червня 2023 року № 01-59/6 виданою Сумською початковою школою №:11 Сумської міської ради, за час навчання в закладі ОСОБА_9 в період з 01 вересня 2015 року по 21 травня 2019 року мати ОСОБА_7 до школи не приводила, не забирала, не відвідувала батьківські збори, не цікавилася навчанням сина, зв'язок з класним керівником не підтримувала.
Згідно з довідкою виданою КУ «Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №23» Сумської міської ради від 06 червня 2023 року № 61, за період навчання ОСОБА_9 мати не відвідувала школу, успіхами сина не цікавилася, сином займався виключно батько.
Спеціалістом Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради 14 липня 2025 року було обстежено умови проживання ОСОБА_1 за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Під час обстеження було з'ясовано, що ОСОБА_16 проживає в трикімнатній квартирі, яка належить на праві власності йому та його матері. Квартира з усіма зручностями, укомплектована сучасними меблями та побутовою технікою. Разом з ним проживає його мати, ОСОБА_17 , дружина, ОСОБА_18 , та сини ОСОБА_4 та ОСОБА_19 . На даний час ОСОБА_15 працює в ТОВ «Нова пошта». Зі слів заявника утриманням та вихованням сина він займається одноосібно з 2014 року, а мати ОСОБА_14 самоусунулася від виховання та утримання сина, проживає за кордоном, останні два роки взагалі не телефонувала сину, аліментів не сплачує, кошти на утримання сина не надає.
ОСОБА_15 забезпечує сина матеріально, піклується про нього, приймає участь у його повсякденному житті, навчає життєвим та моральним цінностям та взагалі виховує його без участі матері - ОСОБА_2 .
На думку ОСОБА_20 поведінка колишньої дружини свідчить про незацікавленість її як матері у долі дитини, байдужому ставленні до своїх батьківських обов'язків. За час окремого проживання вона самоусунулась від виконання свої батьківських обов'язків відносно сина, не цікавиться його навчанням та розвитком, не приймає участі в утриманні, не відвідує і не спілкується з дитиною, не проявляє щонайменшої материнської турботи. Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, розцінюються позивачем, як ухилення відповідачки від виконання своїх обов'язків по вихованню сина
Також, була проведена розмова з неповнолітнім ОСОБА_21 , який впевнено повідомив, що проживає разом з батьком з 5-ти років, а з мамою останні два роки взагалі не спілкується, бачив її останній раз більше двох років назад, вона йому не телефонує, коштів не надає. ОСОБА_7 надав свою згоду на позбавлення матері батьківських прав, особливої приязні до матері не відчуває, йому байдуже, що вона йому не телефонує і не спілкується з ним.
У ОСОБА_2 була з'ясована думка через повідомлення засобами зв'язку Viber. У повідомленні вона вказала, що знаходиться за кордоном, через велику різницю в часі поспілкуватися не може, про позовну заяву їй відомо, вона з нею погоджується.
Ухилення батьків від виконанню своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради вважає можливим позбавити батьківських прав відповідачку відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 52-54).
Свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що вона проживає з позивачем як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з жовтня 2015 року. За період спільного проживання з відповідачем вона жодного разу не бачила відповідачку. Чи забезпечує відповідачка сина - їй не відомо. Коли ОСОБА_7 було років 4-5, мама могла з'явитися один раз на 4-5 місяців. Вона її не бачила, з розповіді ОСОБА_7 він матір теж не бачив, коли ходив в гості до бабусі. Особисто вона відповідачку не бачила. Передачі іграшок, цукерок не було. Вона та позивач мають спільні кошти. Про факти надходження коштів від матері дитини їй не відомо. Свідок з позивачем з 5 років проживають з дитиною. Батьківські збори вона не відвідувала, це тато займається цим питанням, і до лікарів він водить. Дитина добре ставиться до батька. ОСОБА_7 з матір'ю при ній не спілкувався. У нього нейтральне ставлення до матері. В дитинстві, коли дитині було років 5, повертаючись після зустрічей з матір'ю, у нього не було ні сліз, ні розчарування.
Свідок ОСОБА_22 суду пояснила, що вони з позивачем товаришують з дитинства, десь з 1993 року, жили у сусідніх під'їздах, знайомі понад 25 років. Перша дружина позивача ОСОБА_8 дуже рідко з'являється. Дитиною ОСОБА_23 не займалася, весь час був з бабусею і батьком. Після розлучення, з 2013 року вона не бачила жодного разу відповідачку. Хлопчиком піклується бабуся.
Десь у 2007-2008 року позивач уклав шлюб з відповідачкою, візуально вона знала відповідачку. Подружжя проживало за адресою: в АДРЕСА_2 , а потім вони переїхали та проживали років три за іншою адресою, це десь у 2009-2013 роках. Після розлучення позивач повернувся на вул. Героїв Крут. Їй не відомо чи розлучилися вони офіційно. Він повернувся з дитиною, як позивач повернувся, після того вона відповідачку не бачила. Лише як помер батько позивача, то відповідачка була на похованні. Пояснила, що має сина, 2011 року народження, який спілкується з ОСОБА_7 . Вона особисто розмов з ОСОБА_7 не має. Коли позивач повернувся, то повідомив, що сам буде виховувати сина. Це був 2013-2014 рік. Коли дитина хворіла, то батько ходив в аптеку і купляв ліки. Це було ще до розлучення. Позивач питав у неї, які ліки купувати. Дитина повністю забезпечена. Дитина охайна, має комп'ютер, телефон. Він вихований, вітається з сусідами. Зараз спілкуються сім'ями, зустрічаються у дворі, можуть на рибалку з'їздити, на річку сходити. Їй відомо, що ОСОБА_7 з мамою не спілкується, це відомо їй зі слів бабусі ОСОБА_24 та зі слів позивача.
Свідок ОСОБА_25 суду пояснила, що вона та позивач є сусідами. Відповідачку знає мало. Знає, що були одружені з позивачем та, що вони мають сина ОСОБА_7 . Вони знімали житло. Потім помер батько ОСОБА_26 чи 14 жовтня 2013 року, тоді ОСОБА_8 на поховання приходила, і після того вона її не бачила.В квартирі АДРЕСА_3 проживає позивачз другою дружиною та меншим сином, його син, бабуся.Свідок пояснила, що проживає за вказаною адресою з 1993 року, з батьками позивача у дружніх сусідських відносинах. Мати позивача- ОСОБА_27 . Коли народився ОСОБА_7 , їй відомо, зараз йому 17 років. ОСОБА_28 забирала із садочку як йому було 3-4 роки, вона забирала його до себе. Після поховання батька, позивач приїхав жити до батьків, це десь у 2014 році. Приїхав з дитиною, ОСОБА_7 було 4 роки. Вона не питала чому мати не проживала з ними. З цього періоду постійно дитина проживає з батьком. Зі слів матері позивача їй відомо, що відповідач не платить аліменти. Це ще десь у 2014 році було. З ОСОБА_7 спілкувалась, але за матір не питала. У позивача зараз є інша дружина і син, якому три роки. З дитиною спілкується позивач добре. Вона не чула, щоб ОСОБА_7 згадував матір. Про батька згадував - що батько добрий, що не ображає.
Свідок ОСОБА_29 суду пояснила, що є приятелькою позивача, водили дітей в садочок і школу, відповідачку бачила один раз. З позивачем знайома з 2013 року, бо їхні діти одного віку - син ОСОБА_7 і її донька ОСОБА_30 ходили в один дитячий садочок « ОСОБА_31 ». Там вони і познайомилися з позивачем, почали приятелювати, проживали в одному районі. У 2013 році почали разом добиратися до дитячого садочку, її чоловік відвозив. Потім продовжували у школі. У 2018 році разом їздили на відпочинок до Єгипту. Зараз діти в різних класах навчаються, тому менше спілкуються. Щодо відповідачки, їй відомо, що вона колишня дружина позивача. У кінці 2012 - напочатку 2013 року вони були присутні на батьківських зборах, більше відповідачку не зустрічала ніколи. Знає, що вона віддала ОСОБА_7 позивачу на утримання і виїхала, на той період вони вже розлучилися. Це відомо їй зі слів позивача.Відомо їй, що позивач перебуває у стосунках з іншою жінкою, у них є дитина. З ОСОБА_7 маму не бачила взагалі, ні в дитячому садочку, ні в школі, на святах вона не була присутня. За місцем мешкання позивача була один раз, ОСОБА_7 має окрему кімнату, необхідні речі, ліжко, шафу. З позивачем зустрічалися періодично, десь 1 раз в декілька місяців. Зі слів позивача відомо, що у відповідачки другий шлюб і дитина. Щодо виховання і утримання матір'ю ОСОБА_7 їй нічого не відомо.Одного разу вона запитала у позивача щодо участі матері в житті ОСОБА_7 , і він сказав, що не приймає ніякої участі в його житті. Це було десь у 2015-2016 році. В розмовах з нею ОСОБА_7 не згадував матір, згадував батька і бабусю.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
У § 54, 57, 58 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 635/2771/17 будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
За ст. 12 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
В оцінці обставин справи слід виходити з того, що суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Позивачем не надано належних та достовірних доказів, на підставі яких можливо було б встановити факт свідомого ухилення відповідачки від виконання обов'язків з виховання неповнолітнього сина.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано довідку з навчальних закладів, в якому навчався син сторін, проте суд критично оцінює вказаний доказ, оскільки він не є достатнім для висновку про наявність підстав для позбавлення батьківських прав, так як не підтверджує факт свідомого ухилення відповідачки від виконання обов'язків з виховання дитини.
Допитані в судовому засіданні свідки фактично вказували на обставини того, що мати дитини не проживає з сином сторін, що ґрунтується на їх твердженнях, що вони не бачили її тривалий час, проте про особливості взаємостосунків між відповідачкою та її сином вони не є обізнаними, що не дозволяє з достовірністю впевнитися про свідоме нехтування нею батьківськими обов'язками.
Отже під час судового розгляду не встановлено достатніх підстав для застосування до відповідачки такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав з огляду на недоведеність позивачем факту її ухилення від виконання батьківських обов'язків.
Судом не було встановлено, що відповідачка не відповідає вимогам, необхідним для виховання дітей, або що вона коли-небудь заподіювала шкоду своєму сину, або що вона становить загрозу для здоров'я та розвитку дитини, або що спілкування з матір'ю порушує відповідні права дитини. За період відсутності матері в Україні можливе встановлення міцних родинних стосунків дитини з батьком. Однак у цих відносинах не було нічого, що могло б виправдати позбавлення її можливості відновити належний зв'язок зі своєю матір'ю. Втім цього недостатньо, щоб виправдати позбавлення матері будь-якого спілкування з дитиною і можливості такого спілкування в майбутньому. Таким чином, позбавлення матері всіх батьківських прав не відповідає критерію пропорційності.
Враховуючи положення національного законодавства, а також зважаючи на вказані обставини, з урахуванням інтересів дитини і того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд вважає, що позбавлення батьківських прав відповідачки відносно сина не є виправданим, оскільки таке не сприятиме нормальному фізичному та психічному здоров'ю дитини.
В силу ч. 6 ст. 19 СК України суд не погоджується з висновком Управління «Служби у справах дітей» Сумської міської ради про позбавлення батьківських прав відповідачки, оскільки він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини, а також не відповідає обставинам, встановленим під час судового розгляду.
Враховуючи положення національного законодавства, а також зважаючи на вказані обставини, суд вважає, що позбавлення батьківських прав відповідачки відносно сина не є виправданим, оскільки таке не сприятиме нормальному фізичному та психічному здоров'ю дитини.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає за доцільне в задоволенні позовних вимог про позбавлення відповідачки батьківських прав відмовити.
Разом з тим, враховуючи, що у судовому засіданні встановлені факти неналежного ставлення відповідачки до її батьківських обов'язків, суд вважає доцільним попередити відповідачку про неприпустимість ухилення від участі у вихованні і утриманні сина та про необхідність зміни ставлення до його виховання, що у цьому випадку, на думку суду, буде достатнім і дієвим заходом.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради про позбавлення батьківських прав відмовити.
Попередити ОСОБА_2 про неприпустимість ухилення від участі у вихованні і утриманні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та про необхідність зміни ставлення до його виховання.
Покласти на органи опіки та піклування контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків стосовно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте Зарічним районним судом м. Суми за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Зарічного районного суду м. Суми протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Позивач може оскаржити рішення суду безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідачка: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Третя особа: Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради, місцезнаходження: м. Суми, вул. Харківська, 35, код ЄДРПОУ 34743343.
Суддя А.П.Сидоренко