490/8927/25
нп 1-кс/490/4327/2025
27.10.2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/8927/25
27 жовтня 2025 року слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , розглянувши скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність уповноважених осіб Миколаївської обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення в ЄРДР, -
До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла скарга ОСОБА_2 на бездіяльність уповноважених осіб Миколаївської обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення в ЄРДР, які викладені в усній заяві від 15.10.2025 року.
Дослідивши подану скаргу, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Частиною 2 статті 1 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.
Конституцією України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.
Крім цього, частина 1 статті 29 КПК України передбачає, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.
Статтею 6 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» встановлено, що кожний громадянин України зобов'язаний володіти державною мовою. Держава забезпечує кожному громадянинові України можливості для опанування державної мови через систему закладів дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної),фахової передвищої, вищої освіти,освіти дорослих,а також через підтримку неформальної та інформальної освіти ,спрямованої на вивчення державної мови. Держава організовує безкоштовні курси української мови для дорослих та забезпечує можливість вільно опанувати державну мову громадянам України, які не мали такої змоги.
Поряд із цим, Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Отже, гарантоване право особи на звернення до суду кореспондується з її обов'язком дотримуватися встановлених законом механізмів (процедур).
Відповідно до статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.
Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.
Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99 про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України (справа про застосування української мови) положення частини першої статті 10 Конституції України, за яким" державною мовою в Україні є українська мова", треба розуміти так, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України).
Отже, мовою актів, роботи, діловодства та документації в судах України є виключно Українська мова.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова. Статус української мови як єдиної державної мови зумовлений державотворчим самовизначенням української нації. Державний статус української мови є невіддільним елементом конституційного ладу України як унітарної держави. Статус української мови як єдиної державної мови в Україні визначається виключно Конституцією України. Порядок функціонування і застосування державної мови визначається виключно законом. Навмисне спотворення української мови в офіційних документах і текстах, зокрема навмисне застосування її з порушенням вимог українського правопису і стандартів державної мови, а також створення перешкод та обмежень у застосуванні української мови тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом. Статус української мови як єдиної державної мови передбачає обов'язковість її використання на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначені цим Законом. Українська мова як єдина державна мова виконує функції мови міжетнічного спілкування, є гарантією захисту прав людини для кожного українського громадянина незалежно від його етнічного походження, а також є фактором єдності і національної безпеки України.
Відповідно до статті 14 цього Закону у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.
У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
З матеріалів скарги вбачається, що вона викладена російською мовою, мовою країни-агресора.
Слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Також в постанові Верховного Суду від 19 вересня 2022 року у справі №521/12324/18 (провадження №51-5817кмо21) вказано: «передбачена чинним законодавством України вимога щодо подання документів (у тому числі апеляційних і касаційних скарг) українською мовою не є перешкодою у доступі до правосуддя та не звужує права учасників провадження за мовною ознакою, оскільки процесуальним законодавством гарантовано право учасників провадження щодо користування ними в судовому процесі рідною мовою або мовою, якою вони володіють.»
Дотримання учасниками кримінального провадження вимог до мови, якою здійснюється кримінальне провадження, що включає необхідність подання процесуальних документів (заяв, клопотань, скарг) державною мовою, є однією з загальних засад кримінального провадження, які визначені у частині першій статті 7 КПК України.
Відтак, звернення до суду з процесуальними документами (клопотаннями, заявами, скаргами) на будь-якій іноземній мові, зокрема російській, без подання їх перекладу державною мовою, є неприпустимим.
Вимоги щодо викладення документа процесуального характеру державною (українською) мовою викладені також в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 9901/98/19 та від 12 лютого 2020 року у справі № 9901/12/20.
Відповідно до статті п.1 ч.2 ст. 304 КПК України, скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати скаргу.
З урахуванням вищенаведеного, зокрема те, що скарга подана ОСОБА_2 не відповідає вимогам законодавства України щодо державної мови, оскільки вона викладена російською мовою та не містить перекладу на українську мову, тому слідчий суддя вважає, що скаргу слід повернути.
Разом з тим, слід звернути увагу на те, що заявник ОСОБА_2 має право звернутись до адвоката або до відповідного Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги задля забезпечення його можливості звернення зі скаргою, яка відповідатиме вимогам законодавства.
Крім того, згідно п.1 ч.1 ст. 303 КПК України, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;.
Відповідно до п.п. 5.4, 5.6 п. 5 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, який містить обов'язкові реквізити документа, правовий статус якого засвідчено кваліфікованим електронним підписом автора; користувач ЄСІТС (користувач) - особа, що пройшла процедуру реєстрації в підсистемі "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС), пройшла автентифікацію та якій надано доступ до підсистем ЄСІТС відповідно до її повноважень.
Згідно з п. 12 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис.
Як вбачається з матеріалів справи, скарга надійшла на електрону адресу Центрального районного суду м. Миколаєва в електронному вигляді, однак в супереч вимогам щодо завірення надісланих документів в електронному виді, скаржником ОСОБА_2 не підписаноподані документи електронним цифровим підписом, що в свою чергу не дає можливість встановити хто саме звертається до слідчого судді з клопотанням та чи уповноважений він звертатися до слідчого судді з вказаною скаргою.
Відповідно до статті п.1 ч.2 ст. 304 КПК України, скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати скаргу.
При цьому, слідчий суддя роз'яснює, що відповідно до ч.7 ст.304 КПК України, повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. 304 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність уповноважених осіб Миколаївської обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення в ЄРДР, які викладені в усній заяві від 15.10.2025 року - повернути.
Повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому КПК України.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1