нп 2/490/2746/2025 Справа № 461/742/25
Центральний районний суд м. Миколаєва
22 жовтня 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" до ОСОБА_1 , Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП,-
Позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до відповідачів в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 2600 грн; стягнути з АТ "СК"ПЗУ Україна" на користь ПрАТ "Страхова компанія" Уніка" шкоди, заподіяної внаслідок дрожньо-транспортної пригоди у розмірі 13 937,86 грн., та судові витрати у розмірі 3028 грн судового збору та 8000 правничої допомги.
Позивач вказує, що між ПАТ "Страхова компанія "Уніка" та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування транспортного засобу Нісан. 12.11.2022 року в м.Львів сталося ДТП за участю транспортного засобу Мітсубіші під керування водія ОСОБА_1 та автомобіль Нісан під керуванням водія ОСОБА_3 , внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Нісан , що був застрахований ПрАТ "Страхова компанія"Уніка" за договором добровільного страхування наземного транспорту №826003/4605/0000508.
Згідно постанови Сихівського районного суду м.Львова від 20.12.2022 року , ДТП сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 .
Внаслідок чого було завдано майнової шкоди власнику автомобіля Нісан.
Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва 12.05.2025 року відкрито провадження у справі.
25.07.2025 року від ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 повністю заперечує проти задоволення позовних вимог через те , що наряд-замовлення від 08.12.2022 року не є належним доказом.Копія наряду-замовлення не надає можливості прочитати її зміст,а отже неможливо встановити, чи містить наряд-замовлення інформацію, яка обгрунтовує розмір позовних вимог, за такого у задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Від відповідача ОСОБА_1 відзиву на позов або клопотань до суду не надходило.
13.08.2025 року на адресу суду від ПрАт "Страхова компанія "ПЗУ Україна" надійшли додаткові пояснення, в яких зазначають, що відповідачем-2 було добровільно сплачено страхове відшкодування в повному обсязі у розмірі 13 927,94, що підтверджується квитанцією від 06.08.2025 року, в зв'язку з чим просять закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Повно і всебічно вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
12 листопада 2022 року на перехресті вул. Липова Алея-Стуса в м.Львові сталося ДТП за участю транспортного засобу "Mitsubisho Lancer" д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля "Nissan X-Trail" д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 .
Згідно постанови Сихівського районного суду м.Львова від 20.12.2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн.
Проведення відновлювального ремонту автомобіля "Nissan X-Trail" д.н.з. НОМЕР_2 підтверджується Наряд-замовлення №0000048398 від 08.12.2022 року та №GAS0134196 від 06.12.2022 року.
ПрАТ "СК"Уніка" складено страховий акт та визначено розмір страхового відшкодування в сумі 29 913,08 грн.,які були відшкодовані наступним чином:
Згідно з платіжним дорученням - 16033,08 грн. було перераховано на рахунок СТО ТОВ"Галавтосвіт" ( ПД №058239 від 28.11.2022 року)
Відповідно бухгалтерської довідки - 13880 грн було зараховано в рахунок майбутніх страхових платежів ( довідка №024179 від 28.11.2022 року)
ПрАТ звернувся до ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" з претензією №33137 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
З доданої довідки до матеріалів справи вбачається, що ПрАТ СК "ПЗУ Україна" 06.08.2025 року перерахували на рахунок ПРАТ "СК" Уніка" виплату страхового відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 13 927,94 грн.
Враховуючи вищевикладене, а саме те, що відповідачем - ПАТ «Страхова компанія “ПЗУ Україна» - виконано взяті на себе зобов'язання, зокрема сплачено суму недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 13 937,86 грн, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог до зазначеного відповідача.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, з урахуванням підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до духу Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З огляду на викладене відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або спірні питання врегульовано самими сторонами.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 20 вересня 2021 у справі №638/3792/20 щодо закриття провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України зазначив, суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Проте, позивач звернувся до суду д з зазначеним позовом саме в зв'язку з відмовою відповідача сплатити частину страхового відшкодування, в зв'язку з чим поніс судлві витрати, які відповідачем на час розгляду справи не відшкодовані - що унеможливлює закриття провадження у справі за відсутності предмету спору.
Що стосується вимог до ОСОБА_1 про стягнення 2 600 грн франшизи, суд зазначає наступне.
Між ПрАТ СК «ПЗУ Україна» та ОСОБА_1 був укладений Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP.207851871 (далі - Поліс ОЦВ). Згідно з даним Полісом ОЦВ забезпечено транспортний засіб MITSUBISHI LANCER, д.н.з. НОМЕР_3 . За Полісом ОЦВ страхова сума за шкоду майну становить 130 000,00 грн. та франшиза у розмірі 2 600,00 грн.
Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом ст. 1187, 1188 ЦК України, в їх системному зв'язку, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, зокрема транспортним засобом, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, а шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Зокрема, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV (далі Закон № 1961-IV).
Згідно зі ст. 6 Закону №1961-IV, страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом ст.ст. 9, 22-28, 35 Закону №1961-IV, настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.
При цьому, в Законі №1961-IV визначено порядок розрахунку шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу. Так, відповідно до статті 29 цього Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Такий розрахунок здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (далі - Методика).
Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тобто з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність.
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Саме такий правовий висновок навів Верховний Суд України у своїй постанові від 04.07.2018 р. у справі №755/18006/15-ц.
Згідно ч. 18 ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Згідно ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до п. 36.6 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
У відповідності до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як передбачено ч. ч. 1-3 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню франшиза у розмірі 2600 грн.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу.
При вирішенні питання про стягнення з відповідачів витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1, пункту 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1 - 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: акт(звіт) прийому-передачі наданих послуг №1/33137 до договору про надання правової допомоги №2/23ю від 01 листопада 2023 року, де вартість послуг зазначено 8000 грн.
Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (Постанова від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Так, позивачем ставилось питання про стягнення з відповідачів на його користь суми понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 8000 грн.
При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу, складено позовну заяву та зібрано необхідні документи, суд вважає, що розмір гонорару в 8000 грн. є не обґрунтованим та завищеним.
Так справа відноситься до категорії не складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, представник позивача не з'являвся до суду, надав клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами справи. Крім іншого розмір правової допомоги в сумі 8000 грн. є неспівмірними від стягненої суми в розмірі 2600 грн.
Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.09.2020р. по справі №201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.
Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми стягнення з відповідачів витрат на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн., вона буде об'єктивно відповідати вимогам співмірності, а тому вимога позивача підлягає частковому задоволенню, а вказана сума підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача у рівних частках по 1500 грн. з кожного.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у рівних частках по 238,02 грн з кожного, а також витрати на правову допомогу у рівних частках по 1 500 грн з кожного.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" до ОСОБА_1 , Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія"Уніка" (ЄДРПОУ 20033533) 2600 грн суми франшизи.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія"Уніка" (ЄДРПОУ 20033533) судовий збір у розмірі 238,02 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 1500 грн.
Стягнути з ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (ЄДРПОУ 20782312) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія"Уніка" (ЄДРПОУ 20033533) судовий збір у розмірі 238,02 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 1500 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.А. Гуденко