Справа № 484/4910/25
Провадження № 1-КП/484/405/25
КП № 62025150010002403
про відмову у задоволенні клопотання прокурора
про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження
27 жовтня 2025 року м. Первомайськ
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
у відсутність підозрюваного - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальну справу за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоселівка Саратського району Одеської області, громадянина України, освіта середня спеціальна, одруженого, раніше в силу ст. 89 КК України не судимого, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , військовослужбовця за мобілізацією, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу на посаді кулеметника відділення охорони взводу охорони підвзводу боєприпасів роти забезпечення батальону забезпечення військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «молодший сержант», паспорт НОМЕР_2 , виданий 07.12.2001 року Саратським РВ УМВС України в Одеській області, наразі проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, -
02.09.2025 року з Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону надійшло клопотання у кримінальному провадженні № 62025150010002403 від 10.04.2025 року про звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України на підставі ч.5 ст. 401 КК України ОСОБА_4 .
Ухвалою суду від 03.09.2025 року справу призначено до підготовчого судового засідання на 02.10.2025 року.
Клопотання прокурора мотивоване тим, що ОСОБА_4 вперше вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 КК України, він добровільно звернувся з клопотанням про намір повернутися до військової частини для проходження військової служби, а командир військової частини НОМЕР_3 надав згоду на продовження проходження ОСОБА_4 військової служби.
02.10.2025 року від командира військової частини НОМЕР_3 надійшло повідомлення про те, що солдат ОСОБА_4 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 27.08.2025 року №243 справи та посаду у військовій частині НОМЕР_3 здав і вибув до військової частини НОМЕР_4 для подальшого проходження військової служби, у зв'язку з чим військова частина НОМЕР_3 не підтримує (відкликає) раніше надану письмову згоду від 20.08.2025 року № 55264 на проходження солдатом ОСОБА_4 військової служби у військовій частині НОМЕР_3 .
Прокурор у підготовчому судовому засіданні просила повернути клопотання прокурору, оскільки ОСОБА_4 самовільно залишив військову частину, в яку його перевели.
Підозрюваний ОСОБА_4 27.10.2025 року в підготовче судове засідання не явився. Його місцезнаходження суду не відоме, за вказаними у клопотанні даними зв'язок з підозрюваним відсутній. Про зміну свого місця знаходження він ані суду, ані прокурору не повідомив.
В даному випадку суд вважає за можливе розглянути клопотання прокурора у відсутність підозрюваного, оскільки після відкликання командиром військової частини згоди на проходження ОСОБА_4 військової служби відсутня необхідна сукупність підстав, передбачених ст. 401 КК України для звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Заслухавши думку прокурора, суд дійшов до висновку про те що в задоволені клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 слід відмовити, оскільки після відкликання командиром військової частини згоди на проходження ОСОБА_4 військової служби відсутня необхідна сукупність підстав, передбачених ст. 401 КК України для звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Так, клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_4 вперше вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 КК України, він добровільно звернувся з клопотанням про намір повернутися до військової частини для проходження військової служби, а командир військової частини НОМЕР_3 надав згоду на продовження проходження ним військової служби.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення. Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
Відповідно до ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.
У разі наявності підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.5 ст. 401 КК України, прокурор або суд повинен також отримати письмову згоду командира (начальника) військової частини (установи) про можливість продовження проходження військової служби таким підозрюваним або обвинуваченим.
Відповідно до ст. 288 КПК України суд зобов'язаний з'ясувати думку потерпілого щодо можливості звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
У разі закриття судом кримінального провадження та звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому ч.5 ст. 401 КК України, суд своєю ухвалою зобов'язує після набрання такою ухвалою законної сили невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі та звільнену особу не пізніше 72 годин зобов'язує прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.
У разі встановлення судом необґрунтованості клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд своєю ухвалою відмовляє у його задоволенні та повертає клопотання прокурору для здійснення кримінального провадження в загальному порядку або продовжує судове провадження в загальному порядку, якщо таке клопотання надійшло після направлення обвинувального акта до суду.
Відповідно до ст. 314 КПК України після отримання клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п'яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження. У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення в тому числі про закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених п.п. 5-8, 10 частини першої або частиною другою ст. 284 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 401 КК України особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 КК України, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Згідно клопотання ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.
17.04.2024 громадянина ОСОБА_4 , призваного за мобілізацією згідно Указу Президента України від 24.02.2022 “Про загальну мобілізацію» ІНФОРМАЦІЯ_2 , було відправлено до військової частини НОМЕР_5 для проходження військової служби.
16.11.2024 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_6 від 16.11.2024 № 342-РС (по особовому складу) молодшого сержанта ОСОБА_4 призначено на посаду кулеметника відділення охорони взводу охорони підвозу боєприпасів роти забезпечення батальйону забезпечення військової частини НОМЕР_1 , та 18.11.2024 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.11.2024 № 42 (по стройовій частині) зараховано до списків особового складу частини, поставлено на всі види забезпечення та визначено таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Згідно положень ч.4 п.1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, з 17.04.2024, тобто з моменту відправлення ОСОБА_4 до військової частини НОМЕР_5 з ІНФОРМАЦІЯ_3 , він набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» надається визначення терміну воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
З моменту видання Президентом України Указу «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 на території України почав діяти воєнний стан, який триває дотепер.
Згідно п.п. 1, 3 ч.4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Про особливий період несення військової служби та порядок проходження військової служби в умовах воєнного стану молодшому сержанту ОСОБА_4 достеменно було відомо і до часу самовільного залишення місця служби останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього завдання.
Проходячи військову службу, молодший сержант ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Однак, діючи в порушення вимог вищевказаних нормативних актів,
молодший сержант ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні умисного військового злочину проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.
Так, молодший сержант ОСОБА_4 діючи умисно, в порушення вимог вищевказаного законодавства, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків з військової служби в умовах воєнного стану, 02.12.2024 о 08 год. 00 хв. самовільно залишив місце служби - підрозділ військової частини НОМЕР_1 у місті його тимчасової дислокації, АДРЕСА_2 , та незаконно перебував поза його межами, проводячи час на власний розсуд, приховуючи свою належність до Збройних Сил України, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам як про військовослужбовця, який самовільно залишив місце служби.
18.08.2025 о 16 год 00 хв. молодший сержант ОСОБА_4 було виявлено працівниками Військової служби правопорядку та доставлено до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві.
18.08.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, а саме у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
Потерпілий в наданому кримінальному провадженні відсутній. Матеріальна шкода внаслідок вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення - відсутня. Обставини інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення ним не оспорюються. Також наявні передбачені ст. 401 КПК України підстави для звільнення його від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.5 ст. 407 КК України, оскільки він під час дії воєнного стану вперше вчинив таке правопорушення, добровільно висловив намір повернутися для проходження військової служби, однак відсутня письмова згода командира військової частини НОМЕР_3 на продовження проходження ОСОБА_4 військової служби.
За принципом диспозитивності суд під час розгляду справи вирішує лише ті вимоги, які винесені на його розсуд. Клопотання прокурора ґрунтується в тому числі на наявності згоди командира військової частини НОМЕР_3 , однак командир вказаної військової частини відкликав свою згоду. Тож викладені у клопотанні обставини не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.
Крім того, згідно наданої командиром військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_4 самовільно залишив вказану військову частину, до якої переведений, його місцезнаходження невідоме.
За таких обставин відсутні передбачені ст. 401 КК України підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, оскільки викладені у клопотанні обставини не знайшли свого підтвердження.
Враховуючи наведене, в задоволенні клопотання прокурора слід відмовити, та повернути клопотання прокурору для здійснення кримінального провадження в загальному порядку.
Керуючись ст. ст. 285, 286, 288, 284 ч.2 п.1, 314 ч.3 КПК України, ст. 309 ч.4 КК України, суд, -
Відмовити в задоволенні клопотання прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону у кримінальному провадженні № 62025150010002403 від 10.04.2025 року про звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України на підставі ч.5 ст. 401 КК України ОСОБА_4 .
Вказане клопотання повернути прокурору для здійснення кримінального провадження в загальному порядку.
На ухвалу може бути подано апеляцію до Миколаївського апеляційного суду через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом семи діб з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.