27.10.2025
Справа № 482/1030/25
Номер провадження 2-а/482/38/2025
Іменем України
27 жовтня 2025 року місто Нова Одеса
Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді Кічули В.М., за участю секретаря судових засідань Алєксєєнко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови № 286 від 06.03.2025 року по справі про адміністративне правопорушення,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови № 286 від 06.03.2025 року по справі про адміністративне правопорушення.
На обґрунтування позову вказує, що постановою № 286 по справі про адміністративне правопорушення від 06.03.2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковника ОСОБА_2 , накладено на ОСОБА_1 , адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000,00 грн.
ОСОБА_1 вказує, що з протоколом про адміністративне правопорушення його ніхто не ознайомив, про суті адміністративного правопорушення йому нічого не відомо, про місце та час розгляду справи його завчасно ніхто не повідомляв, участі в розгляді справи він не приймав, а постанова по справі про адміністративне правопорушення не містить опису обставин вчиненого ним правопорушення.
Зазначає, що він є з 2012 року перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов'язаного за №5576 від 30.07.2020 року, відповідно до якого він визнаний придатним до служби та підлягає повторному медичному пересвідченню в липні 2025 року.
Отже, відповідач володів інформацією про нього та мав можливість отримати персональні дані про нього шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, однак таку можливість відповідачем не було використано.
Вказує, що 25 років йому виповнилось ще у 2019 році, і це був граничний вік для призовника на час виникнення правовідносин, що мав обов'язок стати на військовий облік як військовозобов'язаний.
Також позивач зазначає, що норма ст. 210 КУпАП є бланкетною, та відсилає до іншого законодавства, яке зокрема регулює порядок проведення мобілізації. Разом з тим, посилання на норму ЗУ «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», який встановлює перелік персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста, в оскаржуваній постанові відсутні. В оскаржуваній постанові, про адміністративне правопорушення не зазначено, які саме конкретно відомості про себе (персональні дані позивач був зобов'язаний уточнити і не уточнив, а отже, не в повному обсязі викладено суть (об'єктивну сторону) адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. При цьому, зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, на підставі яких саме доказів відповідач дійшов висновку про порушення позивачем ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Окрім того, позивач зазначає, що відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП положення статтей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Таким чином, відповідачем не надано доказів, що ним вживалися заходи для отримання персональних відомостей позивача в порядку електронної інформаційної взаємодії, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося.
Додатково зазначає, що постанова, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, не містить відомостей про дані, які мав уточнити ОСОБА_1 , а також про його взяття та перебування на військовому обліку або в запасі Збройних Сил України взагалі.
Тому, посилаючись на викладене та те, що відсутні докази того, що ОСОБА_1 скоїв правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210 КУпАП, просив суд про визнання протиправною та скасування зазначеної вище постанови.
Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 21.05.2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи.
Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, правом надання відзиву не скористався, будь-яких заяв чи клопотань по суті справи не надавав.
У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувається за відсутності учасників справи, на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.
Розглянувши позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Як видно зі змісту оскаржуваної постанови, 28.02.2025 року о 10 год. 30 хв. 2-м відділом ІНФОРМАЦІЯ_3 під час звірки облікових даних встановлено, що громадянин ОСОБА_1 в період з 14 травня 2024 року протягом 60 днів не уточнив свої облікові дані, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п.п 10.1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» під час особливого періоду.
Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч. 1, 2 ст.7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Приписами ст. 65 Конституції України та ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено з 24.02.2024 року ввести в Україні воєнний стан. У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та такий воєнний стан діє і до теперішнього часу.
Отже, станом на 06.03.2025 року, тобто на дату вчинення інкримінованого позивачеві адміністративного правопорушення, діяв особливий період.
За змістом ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
За правилами змісту ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», зняттю з військового обліку призовників у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які досягли 25-річного віку. При цьому взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися:
військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;
резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;
особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Відповідно до п.п. 10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану:
у разі залишення свого місця проживання стати в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов'язані та резервісти СБУ - в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, а військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідним підрозділам розвідувальних органів);
мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон;
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач є військовозобов'язаним та починаючи з 02.12.2012 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 (на даний час - ІНФОРМАЦІЯ_3 ), що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов'язаного № 557 від 30.07.2020 року.
Відповідно до ч. 7 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Диспозиція ч. 3 ст. 210 КУпАП передбачає порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, вчиненого в особливий період, і вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18 травня 2024 року, у новій редакції викладено ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме встановлено, що громадяни зобов'язані, зокрема, інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. Тобто, зазначені дані необхідно було оновити до 16 липня 2024року.
Так, особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 року за № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
У зв'язку з військовою агресією російської федерації, Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в України», який затверджено Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року, введено в Україні воєнний стан, який продовжувався відповідними Указами Президента України та триває на момент розгляду справи.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Таким чином уточнення військових облікових даних є не правом, а обов'язком військовозобов'язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.
Вказаний обов'язок визначено також п. 23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року.
Призовники, військовозобов'язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних.
Отже, вищезазначені норми законодавства передбачають три шляхи, яким громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані з 18.05.2024р. по 16.07.2024р. (включно), а саме: через центр надання адміністративних послуг; через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Згідно зі ст. 42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та п.19 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022, громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
Судом встановлено, що позивач не оновив свої дані в період з 14.05.2024 року та протягом 60-ти днів, а відтак в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Відповідно до примітки ст.210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Однак, примітка до ст. 210 КУпАП не може бути застосована в цьому випадку, оскільки чинне законодавство зобов'язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто в один із визначених способів, відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити факт уточнення військовозобов'язаним своїх персональних даних, однак обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного, яким є позивач.
Приписами ст. 235 КУпАП визначено, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Отже, враховуючи вище встановлене в контексті норм законодавства, суд вважає, що в даному випадку правомірно прийнято оскаржувану постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, а позивачем не спростовано вказаного.
Твердження позивача про незаконність та необґрунтованість постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
У контексті оцінки інших доводів позовної заяви, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відтак встановивши не оновлення позивачем своїх даних в період з 14.05.2024 року та протягом 60-ти днів, суд зазначає, що викладені в позовній заяві інші доводи не дають підстав для висновку про неправомірне постановлення ІНФОРМАЦІЯ_5 оскаржуваної постанови.
Зокрема твердження позивача про те, що про суті адміністративного правопорушення йому нічого не відомо, про місце та час розгляду справи його завчасно ніхто не повідомляв, участі в розгляді справи він не приймав, враховані судом при поновленні строку на оскарження постанови та прийнятті позовної заяви до провадження. ОСОБА_1 скористався своїм правом на оскарження спірної постанови та виклав у позові свою позицію щодо неї. Інші доводи позивача не спростовують вчинення ним адміністративного правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 73, 77, 78, 134, 139, 241-246, 250, 255, 268-272, 286, 295, 297 КАС України, суд,-
ухвалив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови № 286 від 06.03.2025 року по справі про адміністративне правопорушення відмовити.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Головуючий В.М. Кічула