Справа №478/1132/25
пров. №2/478/530/2025
22 жовтня 2025 року . смт. Казанка
Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:
головуючого судді Іщенко Х.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Крюкової О.М..,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду смт. Казанка цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс», Банк, позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 102993426 від 12.06.2021 року в загальному розмірі 52392,50 грн., судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що 12.06.2021 року за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» URL: https://miloan.ua/, ОСОБА_1 було подано Заявку на отримання кредиту № 3801525. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті URL: https://miloan.ua/. Законодавством України передбачено, що оформлення Кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання Договору в паперовій формі власноручним підписом. ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов Кредитного Договору № 102993426 від 12.06.2021р., який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті URL: https://miloan.ua/. Таким чином, відповідач уклав Договір про споживчий кредит № 102993426 від 12.06.2021 р. (надалі - Кредитний договір) з ТОВ «Мілоан». На підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти у сумі 20000,00 грн. Кредитний договір укладено строком на 15 днів, проте відповідач не виконав його умови.
14.09.2021 року згідно умов Договору Факторингу № 08Т ТОВ «Мілоан» було відступлено право вимоги за Кредитним договором № 102993426 від 12.06.2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс» а ТОВ «Діджи Фінанс» відповідно набуло право вимоги до відповідача. Представник позивача вказує, що згідно Договору відступлення права вимоги сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «Діджи Фінанс») є обґрунтованою, документально підтвердженою та становить 52392,50 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 19400,00 грн.; заборгованість за відсотками становить 30992,50 грн.; заборгованість за комісійними винагородами становить 2000 грн.; заборгованість за пенею становить 0 грн.
Оскільки ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх зобов'язань, позивач просив стягнути з нього заборгованість у розмірі 52392,50 грн. та понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу.
Ухвалою суду від 29.09.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Представник позивача надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не зявився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив. Відзиву чи письмових заперечень від відповідача до суду не надходило.
Представник третьої особи - ТОВ «Мілоан» в судове засідання не зявився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процессу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки представник позивача та відповідач не з'явилися до зали судового засідання.
Суд, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та доведених обставин, приходить до такого висновку.
Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що 12.06.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 102993426, шляхом заповнення на сайті miloan.ua Анкети-заяви на кредит № 102993426 та підписання договору. Цей договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створено в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті URL: https://miloan.ua/.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
За умовами кредитного договору відповідач ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 20000,00 грн. строком на 15 днів, дата повернення кредиту 27.06.2021 року, зі сплатою процентів за користування кредитом: 3750,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Комісія за надання кредиту: 10.00 % одноразово. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 1,00 відсотків за кожен день користування кредитом. Кредит надано з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Отже, сторони узгодили істотні умови Кредитного договору: розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, графік погашення платежів, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, реальну річну процентну ставку, порядок повернення кредиту, процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору саме на таких умовах та шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Додатком № 1 до договору є графік розрахунків, згідно з яким до сплати визначено в сумі 52392,50 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 19400 грн., заборгованість за відсотками - 30992,50 грн, заборгованість за комісійними винагородами 2000 грн.
Пунктом 2.3.1.2. Договору передбачено, що Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.
ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, що підтверджується платіжним дорученням. Так згідно із Платіжним дорученням № 28663533 від 12.06.2021 року ТОВ «Мілоан» перерахувало на рахунок відповідача - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на кредитну картку (MASTERCARD № 545708*26) 20000,00 грн, призначення платежу: Кошти від ТОВ «Мілоан» згідно договору № 102993426.
Відповідач не повернув своєчасно ТОВ «Мілоан» грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.
Згідно відомості про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору № 102993426 за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) мається загальна заборгованість у розмірі 52392,50 гривень, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 19400,00 гривень; заборгованості за відсотками у розмірі 30992,50 гривень та заборгованості за комісією в розмірі 2000,00 гривень.
Доказів, які б спростовували надані позивачем розрахунки за Договором споживчого кредиту № 102993426 від 12.06.2021 року та доводили б повне виконання боржником кредитних зобов'язань відповідачем суду не надано.
Встановивши вказані обставини, суд вважає, що зі сторони відповідача порушені вимоги чинного законодавства, що регулюють кредитні правовідносини.
14 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір Факторингу № 08Т, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» передало ТОВ «Діджи Фінанс» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, у тому числі за Кредитним договором № 102993426 від 12.06.2021 року, за яким ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 52392,50 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 19400 грн., заборгованість за відсотками - 30992,50 грн, заборгованість за комісійними винагородами 2000 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Тобто, відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
Статтями 514, 516 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За вказаних обставин, ТОВ «Діджи Фінанс» стало правонаступником ТОВ «Мілоан» у зобов'язаннях за кредитним договором № 102993426 від 12.06.2021 року, укладеним з ОСОБА_1 .
Відповідно до Реєстру Боржників (додаток № 1 до договору факторингу № 08Т від 14.09.2021 року) від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 52392,50 гривень, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 19400,00 гривень; заборгованості за відсотками у розмірі 30992,50 гривень та заборгованості за комісією в розмірі 2000,00 гривень.
Так, на підтвердження факту набуття ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги до відповідачки за кредитним договором, позивач надав копії відповідних документів: договору факторингу, витягу з реєстрів боржників, актів приймання-передачі, виписок по особовому рахунку боржника.
Копії вказаних документів містять підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги, печатки Фактора та Клієнта, тому на думку суду, разом з реєстром боржників, є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Приймаючи до уваги вищевикладене, позивач ТОВ «Факторинг Партнерс» у передбаченому законом порядку набуло право вимоги до відповідача за вище вказаним кредитним договором.
З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладення ОСОБА_1 кредитного договору з відповідною фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів, та наявності у нього боргових зобов'язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором за договором факторингу.
Суд вважає, що представник позивача надав належні та допустимі докази про факт невиконання відповідачем узятих на себе зобов'язань за договором про споживчий кредит щодо повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та процентів, а тому порушене право позивача підлягає судовому захисту.
В той же час щодо нарахування заборгованості за комісією суд зауважує наступне.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Таким чином, виходячи з аналізу вимог пункту 4 частини 1 статті 1,частини 2 статті 8, частини 1 статті 1, статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз'яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
За такого, включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 2000,00 грн. не суперечить вимогам діючого законодавства, а тому не є нікчемною.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача доведені матеріалами справи, обґрунтовані і підлягають задоволенню, та стягненню з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором на загальну суму 52392,50 гривень, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 19400,00 гривень; заборгованості за відсотками у розмірі 30992,50 гривень та заборгованості за комісією в розмірі 2000,00 гривень.
27 липняя 2025 року відповідачу ОСОБА_2 було направлено досудову вимогу про заміну кредитора та сплату заборгованості за кредитним договором № 4786672 від 05 травня 2021 року, яка позивачем була залишена без задоволення.
Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором Кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є й невиконання або виконання, порушення умов, визначених змістом зобов'язання.
Всупереч умов Кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
25 липня 2025 року відповідачу ОСОБА_1 було направлено досудову вимогу про заміну кредитора та сплату заборгованості за кредитним договором № 102993426 від 12 червня 2021 року, яка позивачем була залишена без задоволення.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідач не надав будь-яких доказів в розумінні положень ст. 76-81 ЦПК України на спростування обставин, на які посилається позивач та не направив суду жодних заперечень щодо позовних вимог. Існування заборгованості за тілом кредиту та відсотками у зв'язку з користуванням кредитними коштами не спростовано, власного розрахунку суду не надано.
За вказаних обставинах суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеним та такими, що підлягають задоволенню.
Розподіляючи судові витрати, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача на його користь 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з приписами ч. ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Судом встановлено, що у матеріалах справи містяться копія договору про надання правової допомоги від 05.05.2025 № 42649746, додаткова угода № 4786672 до договору № 42649746 про надання правової допомоги від 05.05.2025 року, копія детального опису робіт, копія акту про підтвердження факту надання правничої допомоги, платіжною інструкцією про оплату вказаних послуг.
За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про задоволення витрат на професійну правничу допомогу заявлену позивачем.
У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України та приймаючи до уваги, що позовні вимоги судом задоволені, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по оплаті судового в сумі 2422,40 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 10-13, 258, 259, 265, 268, 278-279, 280-283 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про споживчий кредит - задовольнити повністю;
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 102993426 від 12.06.2021 року в загальному розмірі 52392 (п'ятдесят дві тисячі триста дев'яносто дві) грн. 50 (п'ятдесят) коп., з яких: 19400 (дев'ятнадцять тисяч чотириста) грн. - забогованість за тілом кредиту; 30992 (тридцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 50 (п'ятдесят) коп. - заборгованість за відсотками; 2000 (дві тисячі) грн. - заборгованість за комісійними винагородами;
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі двадцять дві) грн. 40 (сорок) коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте районним судом при поданні відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, заяви про перегляд заочного рішення, якщо апеляційну скаргу, заяву про перегляд заочного рішення не буде подано.
Повний текст рішення складено 22.10.2025 року.
Відомості про сторони:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місце знаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. № 8, код ЄДРПОУ 42649746;
відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя: Х.В. Іщенко