Справа № 478/441/25 Провадження № 2/478/249/2025
20 жовтня 2025 року. смт. Казанка
Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:
головуючого судді Іщенко Х.В.
за участю:
секретаря судових засідань Крюкової О.М.,
представника позивача адвоката Морозова Є.Є.
представника третьої особи Вознік С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, в залі судових засідань Казанківського районного суду Миколаївської області в смт. Казанка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , яка звернулася до суду в інтересах малолітньої дитини: - доньки: ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Володимирівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, виконавчого комітету Казанківської селищної ради Баштанського району Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав, -
Представник позивача адвокат Морозов Євгеній Євгенійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Казанківського районного суду Миколаївської області з вказаною позовною заявою до ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Володимирівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, виконавчого комітету Казанківської селищної ради Баштанського району Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивачка посилається на те, що з 07.04.2012 року до 04.09.2017 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем - ОСОБА_3 . Від шлюбу в них народилась спільна дитина, донька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої записаний відповідач - ОСОБА_3 .
Заочним рішенням Казанківського районного суду Миколаївької області від 04.09.2017 року шлюб між нею та відповідачем було розірвано. Після розірвання шлюбу донька проживає разом з позивачем, при цьому відповідач не виконує своїх батьківських обов'язків по вихованню дітей, не спілкується із донькою, не утримує її матеріально, не цікавиться її життям, не приймає участі у їх фізичному і духовному розвитку, має значну заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини.
Вказане свідчить, що він свідомо ставить дитину у скрутне матеріальне становище та перекладає свій обов'язок по утриманню дитини на позивачку, будучи впевненим, що донька не залишиться голодною та без належного догляду.
Всі турботи по утриманню та вихованню доньки взяла на себе позивачка, яка забезпечує їй достатній рівень життя, створила належні та достатні соціально побутові умови, забезпечує одягом та належним харчуванням. Слідкує за їх розвитком, дозвіллям, навчання та здоров'ям.
04 вересня 2021 року позивачка уклала шлюб з ОСОБА_4 .
З початком військової агресії російської федерації проти України позивачка разом з донькою ОСОБА_5 та сином ОСОБА_6 переїхали до Королівства Швеції, де проживають разом з вітчимом і до нині. Наразі ОСОБА_7 навчається у школі Hagbyskolan, мунципалітет ОСОБА_8 , з 05.2022 року.
Зазначає також що ОСОБА_3 за останні декілька років неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ст. 173, ч. 1 ст. 173-2, ст. 185 КУпАП які як вбачається з фабули правопорушень були вчинені останнім в стані алкогольного сп'яніння. Вказане свідчить що ОСОБА_3 веде аморальний спосіб життя, зловживає спиртними напоями та схильний до вчинення домашнього насильства в сім'ї, що може мати негативний вплив на дитину.
За весь час, починаючи з моменту фактичного припинення відносин між сторонами, ОСОБА_3 не намагався виконувати свої батьківські обов'язки щодо доньки ОСОБА_5 : не надавав належного матеріального забезпечення, не вживав заходів щоб встановити контакт з донькою, навіть засобами телефонного зв'язку, жодного разу не поцікавився станом її здоров'я, місцем та умовами проживання, успіхами в закладах освіти, не просив організувати побачення з ОСОБА_5 .
Зазначені обставини в їх сукупності, безсумнівно є свідченням незацікавленості відповідача життям, здоров'ям та майбутнім його доньки ОСОБА_5 , фактично умисним ухиленням від виконання батьківських обов'язків та виховання дитини.
Позивач зазначає, що відповідач не змінив свого ставлення до дітей, не цікавиться їх долею, свого відношення до них не змінив та свідомопродовжує не виконувати (нехтувати) свої батьківських обов'язків по відношенню до своїх малолітніх дітей.
Посилаючись на наведене, у зв'язку з тим, що відповідач злісно ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню своєї малолітньої доньки, позивач просила винести рішення про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно його доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 03.07.2025 року провадження у справі відкрито, постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено судове засідання.
В ході судового розгляду представник позивача адвокат Морозов Є.Є. підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та вирішити спірні правовідносини на підставі вимог закону.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Причини неявки суду не повідомив, правом подати відзив не скористався.
Представник третьої особи органу опіки та піклування, служби у справах дітей Володимирівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області в судове засідання не з'явилась. Згідно поданої заяви просила справу розглядати без участі представника Володимирівської сільської ради, позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити.
Представник третьої особи - орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Казанківської селищної ради Баштанського району Миколаївської області Вознік С.В. позовні вимоги підтримують, просила суд їх задовольнити. Повідомила суд що відповідач ОСОБА_3 , який був повідомлений належним чином, на засідання комісії селищної ради з питання доцільності позбавлення його батьківських прав не з'явився, проте у телефонному режимі повідомив членів комісії що перебуває у скрутному фінансовому становищі, тому не має змоги фінансово допомагати своїй дочці. Не заперечував щодо позбавлення його батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5 .
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно статті 9 Конституції України, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов'язань не може суперечити положенням Конвенції
(стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-ІV, стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів).
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.
Згідно із частиною 8 статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Матеріалами справи встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , відповідач ОСОБА_3 є батьком малолітньої дитини, - доньки: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Так, у графі «Батьки» батьком дитини згідно вказаного свідоцтва записано ОСОБА_3 .
Згідно заочного рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 04.09.2017 року шлюб між позивачкою ОСОБА_10 та відповідачем ОСОБА_3 , який було зареєстровано 07.04.2012 року, було розірвано.
Згідно довідки та розрахунку заборгованості з примусового виконання судового наказу, виданого у цивільній справі № 478/1506/17 про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_2 вбачається, що станом на 01.11.2024 рік заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_3 по виконавчому проваджені № 55038048 складає 218580,57 грн.
Згідно свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_2 від 04.09.2021 року, виданого Саксаганським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Кривому розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) вбачається, що 04.09.2021 року ОСОБА_11 уклала шлюб з гр. ОСОБА_4 та взяла прізвище після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_12 .
Згідно з довідки Казанківської селищної ради за вих/№ 02.03-7/4/2/2815 від 25.08.2025 року ОСОБА_3 зареєстрований за місцем проживання: АДРЕСА_1 . Фактично проживає: АДРЕСА_2 .
На час надання довідки ніде не працює, зловживає спиртними напоями.
Згідно витягів з реєстру Володимирівської територіальної громади № 2024/001976163 від 26.02.2024 року та № 2025/002993271 від 04.03.2025 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно довідки виданої виконкомом Володимирівської сільської ради від 18.05.2025 року фактично ОСОБА_13 за адресою реєстрації не проживає з 2009 року.
Згідно з посвідки на проживання РА0746956, Швеція (переклад із шведської та англійської мов на українську) ОСОБА_14 , Директива про тимчасовий захист 2001/55/ЕС, підстава - Закон про прийом осіб, які шукають притулку. Примітка: Дозвіл на працевлаштування. Шведська посвідка на проживання НОМЕР_3 .
Згідно з посвідки на проживання РА0635355, Швеція (переклад із шведської та англійської мов на українську) ОСОБА_1 , Директива про тимчасовий захист 2001/55/ЕС, підстава - Закон про прийом осіб, які шукають притулку. Примітка: Дозвіл на працевлаштування. Шведська посвідка на проживання НОМЕР_4 .
Згідно з посвідки на проживання РА0635356, Швеція (переклад із шведської та англійської мов на українську) ОСОБА_2 , Директива про тимчасовий захист 2001/55/ЕС, підстава - Закон про прийом осіб, які шукають притулку. Шведська посвідка на проживання НОМЕР_5 .
Згідно витягу з реєстру щодо даних, зареєстрованих у Податковому агентстві Швеції щодо реєстрації місця проживання (переклад із шведської на українську мову) ОСОБА_15 зареєстрована АДРЕСА_3 .
Згідно довідки про навчання (переклад із шведської на українську мову) підтверджується, що ОСОБА_7 , 120520-6806, навчається у школі Hagbyskolan, мунципалітет Кальмар, з 09.05.2022 року. Станом на 17.03.2025 року ОСОБА_7 навчалась у 6-му класі та з осені 2025 року змінить школу для переходу до 7-го класу.
Згідно з Акту обстеження матеріально-побутових умов фактичного місця проживання (загальний) від 16.07.2025 року, складених посадовими особами виконавчого органу Казанківської селищної ради встановлено, що ОСОБА_3 хоч і зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , проте власного житла не має, за місцем реєстрації не проживає а фактично проживає біля батька в АДРЕСА_2 . ОСОБА_3 ніде не працює, основне джерело доходу - тимчасові підробітки.
Згідно з довідки Головного управління ДПС у Миколаївській області вбачається, що ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 ) за відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу за період часу з 01.07.2023 рік по 31.07.2025 рік включно доход не отримував (відсутня інформація про доходи).
Рішенням виконавчого комітету Казанківської селищної ради Баштанського району Миколаївської області від 01.10.2025 року № 151 затверджено Висновоккомісії з питань захисту прав дитини «Про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_3 по відношенню до малолітньої доньки ОСОБА_2 ».
З вказаного висновку вбачається, що після фактичного припинення шлюбних відносин у листопаді 2016 року ОСОБА_7 залишилися жити разом з матір'ю. 04.09.2021 року мати дитини ОСОБА_16 ( ОСОБА_17 ) уклала шлюб із ОСОБА_4 від якого мають спільну дитину - ОСОБА_18 тобто мають повноцінну сім'ю та дружню родину. З початком військової агресії ОСОБА_1 разом із всією сім'єю: чоловіком ОСОБА_4 , донькою ОСОБА_2 та сином ОСОБА_19 переїхали до королівства Швеції, де проживають по теперішній час.
За весь час, починаючі з моменту фактичного припинення шлюбних відносин між сторонами ОСОБА_3 не намагався виконувати свої батьківські обов'язки щодо доньки: не надавав матеріального забезпеченя, не вживав заходів щоб встановити контакт з донькою, навіть засобами телефонного зв', жодного разу не поцікавився станом її здоров'я, місцем та умовами проживання, успіхами в закладах освіти, не просив організувати побачення з донькою.
Під час спілкування у телефонному режимі з начальником служби у справах дітей селищної ради ОСОБА_3 підтвердив що дійсно протягом всього часу фінансової та матеріальної допомоги не мав можливості здійснювати. Має значну заборгованість по аліментам. Також комісії стало відомо що ОСОБА_3 у період з 01.01.2022 року по 31.12.2024 року неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, в тому числі за вчинення домашнього насильства.
З огляду на наведений висновок, орган опіки та піклування Казанківської селищної ради Баштанського району Миколаївської області вважає доцільним позбавити відповідача ОСОБА_3 батьківських прав відносно його малолітної доньки ОСОБА_2 .
Відповідно статті 9 Конституції України, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов'язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-ІV, стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів).
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.
Згідно із частиною 8 статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Відповідно до частини 2 статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 (зі змінами та доповненнями) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК України (статті 164 - 167).
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків.
Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини.
Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена в статті 164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд оцінює докази відповідно до вимог статей 77 - 78, частин 3 - 4 статті 82, 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Згідно із статтею 81 ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Нормами частин 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, передбачено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За нормами ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, зокрема, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, а також протягом шести місяців не виявили відносно дитини батьківської опіки.
Відповідно до ч. 3 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.
Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року за № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Судом встановлено, що після розлучення, яке мало місце у 2017 році, відповідач свідомо залишив свою малолітню доньку на виховання позивачки ОСОБА_20 , ситуація не змінилася і відповідач продовжує свідомо не виконувати свої батьківські обов'язки, не здійснює матеріального утримання дитини, не займається її фізичним та розумовим розвитком, не цікавиться долею своєї доньки.
Таким чином, дитина позбавлена не тільки батьківської турботи та піклування, забезпечення фізичного та духовного розвитку зі сторони батька, а й необхідного для нормального психологічного розвитку спілкування із рідними їм людьми (батьком).
Зазначені фактори суд розцінює як ухилення від виховання дітей саме у зв'язку з винною поведінкою батька - відповідача по справі, так як він свідомо нехтував своїми обов'язками, не вживає будь-яких дій, з метою їх належного утримання та виховання.
В судовому засіданні не встановлено поважності причин такого тривалого невиконання ОСОБА_3 обов'язків щодо виховання дітей та, на думку суду, діями відповідача свідомо тривалий час порушуються права його дитини на отримання з боку батька належного виховання, спілкування, уваги, турботи та матеріального забезпечення. Відсутні об'єктивні підстави, які б зумовлювали таку тривалу неналежну поведінку батька відносно своєї доньки, тому суд приходить до переконання, що інші заходи впливу на відповідача окрім позбавлення його батьківських прав будуть недостатніми, а позбавлення його батьківських прав буде відповідати інтересам дітей.
У зв'язку з чим суд, приймаючи до уваги встановлені в сукупності докази та обставини у ході повного, всебічного й об'єктивного їх з'ясування, характер ставлення відповідача до дітей, усвідомлюючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на особу, яка порушує батьківські обов'язки, діючи в інтересах дітей, вважає за необхідне позбавити відповідача батьківських прав відносно його малолітньої доньки.
Згідно до положень статті 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути судовий збір в дохід держави в сумі 1211,20 грн.
Крім того, суд вважає необхідним роз'яснити відповідачу, що у відповідності до ч. 1 ст. 169 Сімейного кодексу України, він має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265, 268, 280-282, 284, 289 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Володимирівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, виконавчого комітету Казанківської селищної ради Баштанського району Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.
Позбавити батьківських прав громадянина ОСОБА_3 , по відношенню до малолітньої дитини, доньки: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Роз'яснити, що батько, позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1211 грн 20. коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повний текст рішення складено 20.10.2025 року.
Суддя: Х.В. Іщенко