Миколаївської області
Справа №477/2020/25
Провадження №3/477/907/25
10 жовтня 2025 року місто Миколаїв
Суддя Вітовського районного суду Миколаївської області Козаченко Р.В., розглянувши матеріали, які надійшли з першої прикордонної комендатури НОМЕР_1 прикордонного загону військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Херсон Херсонської області, громадянина України, військовослужбовця Збройних сил України, який проходить службу на посаді інспектора прикордонної служби 4 прикордонної застави НОМЕР_3 прикордонної комендатури НОМЕР_1 прикордонного загону військової частини НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 4 ст. 172-11 КУпАП,
15 вересня 2025 року, ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем Збройних сил України, перебуваючи на посаді інспектора прикордонної служби 4 прикордонної застави НОМЕР_3 прикордонної комендатури НОМЕР_1 прикордонного загону військової частини НОМЕР_2 , вибув на лікування до 00:00 20 вересня 2025 року та не з'явився вчасно без поважних причин на військову службу до місця тимчасової дислокації підрозділу. В подальшому ОСОБА_1 прибув до місця тимчасової дислокації о 14:21 20 вересня 2025 року.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, затвердженого ЗУ від 24 березня 1999 року №548-XIV, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 172-11 КУпАП
До протоколу про адміністративне правопорушення долучена заява ОСОБА_1 про визнання вини та прохання розглядати протокол відносно нього без його участі.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступного.
За змістом частини 4 статті 172-11 КУпАП адміністративна відповідальність настає за вчинення дій, передбачених частинами 1 або 2 цієї статті, зокрема й самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб, якщо такі дії вчинені ним в умовах особливого періоду.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення; поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків; документами та речовими доказами тощо.
Згідно статті 252 КУпАП суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом в.о. Президента України від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію» № 303/2014, затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VII «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» та ст.ст. 4, 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ від 21 жовтня 1993 року на території України було оголошено про часткову мобілізацію.
Крім того, Законом України від 3 березня 2022 року № 2105-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», відповідно до якого, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України на території України оголошено проведення загальної мобілізації протягом 90 днів, яка в подальшому була продовжена на такий же термін Законами України 2264-ІХ, 2501-ІХ, 2739-ІХ і триває до тепер.
При цьому, Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року було затверджено Указ Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в період з 05:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, який потім був продовжений на 90 діб до 23 серпня 2022 року відповідними Законами України № 2119-ІХ від 15 березня, № 212-ІХ від 21 квітня, № 2263-ІХ від 22 травня, № 2500-ІХ від 15 серпня 2022 року, № 2738-ІХ від 16 листопада 2022 року і триває до нині.
Відповідно до ст. 9 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-ХІV від 24 березня 1999 року (далі - Статут) військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
В ст. 11 Статуту передбачено які на військовослужбовців покладено обов'язки для необхідності виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, зокрема: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.
Статтею 16 Статуту передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Також, статтею 127 Статуту визначено, що солдат у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, збереження виданого йому майна.
В статті 128 Статуту закріплено, що солдат зобов'язаний зокрема: підтримувати на високому рівні особисту бойову готовність; сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки; додержуватися військової дисципліни, мати охайний зовнішній вигляд, додержуватися правил особистої та колективної гігієни; бути хоробрим та ініціативним, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.
При цьому в ст. 26 Статуту закріплено, що військовослужбовець залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несе дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
До протоколу про адміністративне правопорушення, окрім документів щодо особи військовослужбовця, додано письмові пояснення ОСОБА_1 , який пояснив, що він вчасно не повернувся до військової частини у визначений термін, оскільки відвідував сім'ю у м. Херсон.
При накладенні адміністративного стягнення, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, суд вважає доцільним застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі, визначеного санкцією ч. 4 ст. 172-11 КУпАП.
Відповідно до п.12 ч.1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору.
Керуючись статтями 280, 283, 284, 294 КУпАП,
Визнати винуватим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 172-11 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн. - отримувач коштів - Миколаїв. ГУК/Миколаївськ. р-н/21081100, код ЄДРПОУ 37992030, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача - UA758999980313060106000014230, код класифікації - 21081100.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через Вітовський районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Р.В. Козаченко