Справа № 584/1354/24
Провадження № 2/456/1591/2025
іменем України
21 жовтня 2025 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Яніва Н. М. ,
з участю секретаря судового засідання Сунак Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
Короткий виклад позицій сторін у справі.
Позивач ТОВ «Споживчий центр», через свою представницю - Шабатин Н.А., скориставшись підсистемою «Електронний суд», звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить ухвалити рішення про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на свою користь заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 28 049,87 гривень. Крім того, позивач просить, при ухваленні рішення покласти на відповідачку судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті судового збору, у розмірі 2 422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що 17.08.2023 року ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №15.08.2023-100002998. Згідно умов цього договору кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі відповідно до умов договору. В свою чергу відповідачка, ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість у розмірі 28 049,87 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр», а тому позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.
Відповідачка, у запропонований строк відзив на позовну заяву не подала, однак у заяві про перегляд заочного рішення, стверджує, що незгідна з нарахованими процентами, оскільки її статус як дружини військовослужбовця звільняє від обов'язку сплати процентів за спожитим кредитом. Крім того, зазначає, що договір був укладений від її імені в інтересах сім'ї, та вважає що її чоловік ОСОБА_2 є солідарним співвідповідачем.
Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.
Ухвалою судді Путивльського районного суду Сумської області матеріали справи скеровано до Стрийського міськрайонного суду Львівської області для розгляду за підсудністю.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16.06.2025 року головуючим суддею щодо розгляду вищевказаної позовної заяви визначено суддю Янів Н.М.
Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Янів Н.М. від 17.06.2025 року позовну заяву ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14.07.2025 року розгляд справи було відкладено, у зв'язку з неявкою сторін у судове засідання.
Сторони у справі належно та завчасно повідомлялись судом про місце, дату та час призначеного судового засідання по їх справі щодо її розгляду по суті, про що у справі наявні відповідні письмові підтвердження, проте такі з у судове засідання не з'явилися та не забезпечили явку уповноважених представників.
Втім, судом задоволено клопотання представника позивача про розгляд справи у його відсутності.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася при цьому була обізнана про наявність у провадженні суду вказаної справи, оскільки подавала до Путивльського районного суду Сумської області заяву про перегляд заочного рішення, а також про скерування справи за підсудність до Стрийського міськрайонного суду Львівської області. Поміж тим, будучи належним чином повідомленою про час, дати та місце розгляду справи, шляхом скерування рекомендованого повідомлення, у судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розгляд справи по суті відбувся 21.10.2025 року.
Усі заяви та клопотання були вирішені судом у встановленому порядку.
Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.
Встановленні судом фактичні обставини справи.
Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
Відтак, судом встановлено, що 17.08.2023 року ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №15.08.2023-100002998. Згідно умов цього договору кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.
Серед основних умов кредитування встановлено: сума кредиту - 11 000 гривень; строк, на який надається кредит - 140 дні з дня його надання.
Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит.
Проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку.
Комісія, пов'язана з наданням кредиту - 15% від суми кредиту та дорівнює 1650 грн.
При укладенні кредитного договору сторони погодили усі істотні умови такого, суму кредитних коштів, строк кредитування, порядок та розмір нарахування процентів та інших зобов'язань.
Жодних заперечень з приводу того, що відповідачка не погодилася з умовами та правилами надання кредиту під час укладення та підписання договору чи про зарахування та розподілення сплачених коштів відповідачкою висловлено не було.
На виконання умов кредитного договору позичальниці надано кредит у розмірі 11 000 грн, що підтверджується квитанцією №2353275824 про видачу коштів від 17.08.2023 року. Тобто позивач ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконано в повному обсязі.
Факт укладення договору відповідачка визнає та отримання коштів не заперечує.
В свою чергу відповідачка, ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, а саме не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.
У зв'язку з цим, станом на 03.01.2024 року у відповідачки ОСОБА_1 відповідно до довідки-розрахунку утворилась заборгованість у розмірі 28 049,87 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 11 000 грн, по процентах в розмірі - 15 399,98 грн, комісія 1650 грн.
На даний час відповідачка продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договорами не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «Споживчий центр».
Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст.4, ч. 1 ст.5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених цим Кодексом, зокрема, статтею 82 ЦПК України, яка закріплює підстави звільнення від доказування.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У свою чергу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому(ч. 1 ст. 634 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 610ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Разом з тим стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 в справі № 2-383/2010.
Мотиви, з яких виходив суд.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи.
У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Так, на виконання умов кредитного договору позичальниці надано кредит у розмірі 11 000 грн, що підтверджується квитанцією №2353275824 про видачу коштів від 17.08.2023 року.
У свою чергу, відповідача визнає факт укладення кредитного договору, а також не заперечує отримання кредитних коштів. Втім, відповідачкою не долучено жодних доказів на підтвердження або спростування позовних вимог позивача, наприклад, не долучено власний розрахунок заборгованості.
Водночас, щодо твердження відповідачки, викладеного у заяві про перегляд заочного рішення, про необхідність залучення співвідповідачем її чоловіка - ОСОБА_2 , суд враховує таке.
Відповідно до статті 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Відповідно до частини третьої статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до частини другої статті 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя, однак дружина або чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Згідно з частини третьої статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Частиною четвертою статті 65 СК України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Так, з умов укладеного ним кредитного договору та з паспорту споживчого кредиту убачається, що тип кредиту - фінансовий, а мета отримання кредиту - придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Сам факт перебування відповідачки ОСОБА_1 у шлюбі не свідчить, що договір був укладений в інтересах сім'ї і кошти витрачені на потреби сім'ї .
Згідно з правовою позицією ВС у постанові № 61-1028св18 від 03 травня 2018 року, тлумачення частини четвертої статті 65 СК України свідчить, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов'язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім'ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов'язану особу (боржника). Тобто, на рівні закону закріплено об'єктивний підхід, оскільки він не пов'язує виникнення обов'язку другого з подружжя з фактом надання ним згоди на вчинення правочину. Навіть якщо другий з подружжя не знав про укладення договору він вважатиметься зобов'язаною особою, якщо об'єктивно цей договір було укладено в інтересах сім'ї та одержане майно було використано в інтересах сім'ї. Такий підхід в першу чергу спрямований на забезпечення інтересів кредиторів. Той з подружжя, хто не був учасником договору, не може посилатися на відсутність своєї згоди, якщо договір було укладено в інтересах сім'ї.
За нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані із сім'єю інтереси одного з подружжя.
Вказаний правовий висновок підтверджений у правовій позиції Верховного Суду у справі №205/5882/18 від 07.10.2020 року.
Крім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №638,18231/15-ц, зазначено про необхідність встановлення того факту, що одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї і лише тоді, цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.
Оскільки, відповідачкою не надано доказів на підтвердження, а судом не встановлено, що кредитний договір №15.08.2023-100002998 від 17.08.2023 року, укладений ОСОБА_1 в інтересах сім'ї і кошти, одержані позичальницею за цим договором використані в інтересах сім'ї, то, відповідно, зазначений кредитний договір не створює обов'язків для іншого з подружжя, тобто чоловіка позичальниці, а тому підстав для задоволення клопотання відповідачки про залучення співвідповідачем її чоловіка та солідарної вимоги суд не вбачає.
Щодо твердження відповідачки в частині наявності у неї пільги у виді звільнення її від нарахування відсотків за користування кредитом, в силу перебування її у статусі дружини військовослужбовця, як визначено ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у чинній редакції, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Дана пільга поширюється та діє для військовослужбовців з початку (18.03.2014) і до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов'язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду. Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов'язані їх списати. Для реалізації вказаного права на пільгу, необхідно письмово повідомити банк про проходження військової служби та надати підтверджуючі документи (копію військового квитка з відповідною службовою відміткою, копію довідки про призов військовозобов'язаного на військову службу, копію витягу з наказу або довідки про зарахування до списків військової частини).
Відповідачкою на підтвердження своєї позиції та проходження її чоловіком - ОСОБА_2 військової служби до матеріалів справи долучено наступні документи:
- копія військового квитка серії НОМЕР_1 від 21 жовтня 2024 року, який виданий ІНФОРМАЦІЯ_1 .
- копія витягу із наказу начальника командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 21.10.2024 року №305, з якого вбачається, що ОСОБА_2 , призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та призначено на посаду водія 1 автомобільного відділення 2 автомобільного взводу технічної роти військової частини НОМЕР_3 , ВОС - 790037T, та з 21 жовтня 2024 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення, а з 23 жовтня 2024 року - на продовольче забезпечення та вважається таким, що 21 жовтня 2024 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків;
- копія довідки, видана військовою частиною НОМЕР_2 13.11.2024 року №414, з якої вбачається, що рядовий ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у даній військовій частині.
Національний Банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року №18-112/48620 надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг з наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
Отже, військовослужбовці, їх дружини (чоловіки), які надали вищезазначені документи мають право на пільги, визначені пунктом 15 статті 14 Закону про захист військовослужбовців.
При цьому слід зазначити, що саме у разі надання вище зазначених документів, відповідачка має право на пільги, тобто в даному випадку відповідачка мала повідомити кредитора, що вона є дружиною військовослужбовця та надати відповідні документи щодо застосування відповідної пільги.
Проте відповідачкою не надано суду доказів, що вона зверталася до кредитора з відповідною заявою та надавала відповідні документи.
Отже, в даному випадку відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Крім того, аналізуючи вищевказані документи, які надані на підтвердження проходження військової служби, суд приходить до переконання, що відповідачкою не надано документального підтвердження того, що на час укладення кредитного договору 17.08.2023 року та на період нарахування відсотків, її чоловік був військовослужбовцем, який брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, оскільки такий був призваний по мобілізації та приступив до виконання службових обов'язків 21.10.2024 року.
У зв'язку з цим суд вважає, що правові підстави для звільнення відповідачки ОСОБА_1 від нарахування вищевказаних відсотків за користування кредитом відсутні.
Висновки суду за результатами розгляду справи.
Судом встановлено, що відповідачка належно не виконувала зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, доказів погашення заборгованості матеріали справи не містять та відповідачкою не надано.
Позиція, викладена у заяві про скасування заочного рішення, ґрунтується на припущеннях відповідачки та жодним чином не підтверджена, оскільки відсотки нараховувалися відповідно до умов та правил договору, який відповідачка свідомо підписала, та не оспорює укладення такого.
Таким чином, враховуючи що розмір заборгованості підтверджується долученими до справи доказами, в свою чергу відповідачка не скористалася процесуальним правом надати докази для підтвердження належного виконання договірних зобов'язань, суд дійшов висновку що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають до задоволення у повному обсязі. Відтак, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Споживчий центр» підлягає до стягнення заборгованість в загальному розмірі 28 049,87 грн.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно, до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, у зв'язку із задоволенням заявлених позовних вимог, слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2422,40 грн, який підтверджено платіжним дорученням №СЦ00017890 від 15.10.2024 року.
Керуючись ст.10,12,76-81,89,141,258,259,263,265 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №15.08.2023-100002998 від 17.08.2023 у загальному розмір 28 049 (двадцять вісім тисяч сорок дев'ять) грн. 87 коп., з яких сума заборгованості по тілу кредиту - 11 000 (одинадцять тисяч) грн, сума заборгованості по процентах - 15 399 (п'ятнадцять тисяч триста дев'яносто дев'ять) грн. 87 коп., заборгованість за комісією - 1 650 (одна тисяча шістсот п'ятдесят) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» сплачений судовий збір у сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп..
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833; місцезнаходження юридичної особи: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ;
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Назар ЯНІВ