Справа № 464/1250/25
пр.№ 2/464/1070/25
24.10.2025 року м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова у складі судді Тімченко О.В., секретар судового засідання Андрушків В.О., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ГАРДІАН», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та матеріальної шкоди, з участі представників сторін: позивача - адвоката Васечка Ю.А., відповідача - адвоката Лилика В.В.,
Адвокат Васечко Ю.А. від імені та в інтересах позивача звернувся до Сихівського районного суду м.Львова із позовною заявою в порядку цивільного судочинства, в якій просить стягнути з: Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ГАРДІАН» - 11 580,07 грн страхового відшкодування; ОСОБА_2 - 52858,78 грн матеріальної шкоди.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду судової справи визначено суддю Тімченко О.В.
Суддя ухвалою від 26 лютого 2025 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (викликом) учасників справи.
Суд ухвалою від 07 квітня 2025 року відмовив відповідачу ОСОБА_2 у розгляді справи у порядку загального позовного провадження, постановив розгляд справи у порядку спрощеного провадження проводити у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав покладення обов'язку страхового відшкодування саме на страхову компанію завданих збитки унаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Указане викладене у відзиві на позов.
Відповідач страхова компанія, як зазначено у відзиві, просить відмовити у задоволенні позовних вимог, адже вважає зобов'язання з виплати страхового відшкодування виконаними на підставі звіту про оцінку автомобіля, а з висновком експерта не погоджується.
Сторона позивача скористалась правом на подання відповіді на відзив.
При розгляді справи у судовому засіданні представник позивача підтримав позов з додатковими поясненнями; відповідач та його представник ствердили, що обсяг пошкоджень транспортного засобу не заперечують, дійсно позивачеві підлягає до відшкодування заподіяна шкода, однак платником такої повинна бути страхова компанія.
У судове засідання 16 жовтня 2025 року на 13.45 год сторона відповідача ОСОБА_2 не з'явилися, представником відповідача - адвокатом Лиликом В.В. заявлено клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні, яке надійшло до суду 16.10.2025 о 14.04 год (передано судді о 14.31 год), розглядаючи яке, суд зважає на наступне.
Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанови Верховного Суду від 03 травня 2022 року у справі № 520/5386/15-ц, від 24 жовтня 2024 року № 752/8103/13-ц).
Судом створено умови для реалізації принципу змагальності сторін, справа перебуває на розгляді тривалий період часу, сторона відповідача скористались як наданням відзиву, так і виступом у судовому засіданні, клопотання про призначення експертизи, виклику свідків відсутні, саме бажання представника брати участь у судовому засіданні не може бути виправданим, розцінюється судом як затягування розгляду справи. Тому суд відхиляє клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд, вирішуючи цивільно-правовий спір між сторонами, дійшов наступного висновку.
Порядок здійснення цивільного судочинства встановлений ЦПК України, за яким суд розглядає справи у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях (ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України).
Верховний Суд у справі № 607/16163/19 (постанова від 27 січня 2021 року) виснував, що обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них, як на підставу своїх вимог.
За вимогами ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як регламентовано ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної безпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у відповідній редакції).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (у відповідній редакції).
Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди. При цьому, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст.ст.28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у відповідній редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду свідчить, що 19 липня 2024 року о 23.00 год по вул.Хуторівка (вул.Чукаріна, 26) у м.Львові між автомобілем марки «АУДІ» номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобілем марки «Мітсубісі» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_4 відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень. ОСОБА_5 (відповідач) свою провину у вчиненні ДТП визнав.
Наведене повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) без висловлених зауважень, складене учасниками ДТП відповідно до норм чинного законодавства: ст.124 КУАП, ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п.2.11 Правил дорожньогоруху України є належним доказом обставин скоєння ДТП та вини особи, що таку вчинила, - відповідача.
На момент учинення ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «МІТСУБІСІ» забезпечена полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-216986094 відповідача - страховика. За даним полісом ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, - 160 000 грн, а франшиза 0,00 грн.
Позивачу на праві власності належить автомобіль марки «АУДІ».
17 лютого 2025 року страховиком (відповідачем) виплачено позивачеві 48212,51 грн страхового відшкодування (платіжне доручення № 230629 від 17 лютого 2025 року) на підставі звіту оцінювача.
Згідно із звітом суб'єкта оціночної діяльності оцінювача ОСОБА_6 за № 4095/24 від 30 грудня 2024 року за зверненням страхової компанії вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля марки «АУДІ» у результаті його пошкодження при ДТП без ПДВ) становить 48 212,51 грн (ринкова вартість автомобіля 166 318,79 грн).
За висновком експерта ОСОБА_7 за № 22675 від 21 листопада 2024 року на підставі звернення позивача вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу згаданого автомобіля (без врахування податку на додану вартість) становить 59792,58 грн; вартість відновлювального ремонту - 112651,36 грн (ринкова вартість автомобіля 186591,67 грн).
Досліджуючи надані докази, суд виходить з того, що цивільне процесуальне законодавство до доказів відносить письмові докази та висновки експертів (ст.76 ЦПК України).
Оцінку проведено у відповідності до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а звіт за результатами виступає письмовим доказом.
Як передбачено ст.ст.72, 102 ЦПК України, експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з'ясування відповідних обставин справи. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Такими законодавчими положення спростовується твердження відповідача - страхової компанії щодо неналежності/недопустимості висновку експерта, виготовлених на замовлення позивача, а зазначення у них про подання їх до суду та про кримінальну відповідальність експерта беззаперечно свідчить про його повну відповідність ЦПК України. За таких умов суд надає перевагу висновкам експерта перед звітом оцінювача.
За правилами ст.110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
У постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 910/2318/16 висловлено правову позицію про те, що у результаті дослідження та оцінки експертного висновку суд може визнати його: а)повним та обґрунтованим і покласти в основу рішення; б) неповним або не досить зрозумілим і призначити додаткову експертизу; в) таким, що викликає сумніви у правильності висновку, і призначити повторну експертизу; г) не погоджуючись із висновком експерта, не враховувати його у винесенні рішення, постановити рішення на підставі інших доказів.
Наданий стороною позивача висновок експерта містить докладний опис проведених досліджень та є обґрунтованим, містить чіткі висновки з поставлених запитань. Жодних доказів наявності обставин, які б свідчили про необґрунтованість, неправильність висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи судом не встановлено. Незважаючи на заперечення висновку експерта, відповідачем - страховою компанією протилежного висновку не надано, відповідних клопотань про призначення експертиз не заявлено, а суд не володіє спеціальними знаннями і у зв'язку із принципами змагальності та диспозитивності процесу не вбачає підстав для призначення експертизи за власною ініціативою.
У зв'язку із наведеним суд визнає висновки експертизи належними, допустимими та достовірними доказами та стягує з відповідача ТзОВ "СК"Гардіан" різницю між виплаченим та страховим відшкодуванням, яке підлягає виплаті, - 11580,07 грн (59792,58 грн - 48212,51 грн).
Особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням) - ст.1194 ЦК України.
Верховний Суд у постановах від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18, від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17, від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18 дотримується правової позиції, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки у цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Беручи до уваги вартість відновлювального ремонту за висновком експерта у розмірі 112651,36 грн та виплачене страхове відшкодування вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу та стягнуте за судовим рішенням недоплачене страхове відшкодування із страховика наявні достатні підстави про стягнення з відповідача ОСОБА_2 52858,78 грн матеріальної шкоди, завданої унаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Наведеним спростовуються доводи відповідача ОСОБА_2 та відхиляються судом.
Розглядаючи справу в межах доводів та поданих доказів, суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог про стягнення страхового відшкодування та матеріальної шкоди. Суд погоджується зі слушними аргументами сторони позивача, аргументи сторони відповідача зводяться до власного тлумачення обставин справи та законодавчих положень. У матеріалах справи відсутні відомості, які б спростовували даний рішення суду та беззастережно доводили протилежне.
У матеріалах справи відсутні відомості, які б спростовували дане рішення суду та беззастережно доводили протилежне.
Розподіляючи судові витрати, суд виходить із положень ст.ст.133, 141 ЦПК України, за якими судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та пов'язані із залученням експертів. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Таким чином на відповідачів слід покласти сплачені позивачем документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн та 6500 грн витрат на залучення судового експерта пропорційно розміру задоволених вимог.
Також позивачем у позові заявлено про відшкодування за рахунок відповідача 8000 грн витрат на професійну правничу допомогу, у підтвердження чого надано договір про надання правничої допомоги від 29 листопада 2024 року з додатком, де визначено гонорар адвоката у розмірі 8000 грн, платіжну інструкцію на суму 8000 грн.
У силу положень ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК України). Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.137 ЦПК України).
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно зі ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до позиції Верховного Суду у справі № 640/18402/19 (постанова від 28 грудня 2020 року) розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін(постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, додаткова постанова від 16 березня 2023 року по cправі № 927/153/22).
З огляду на конкретні обставини справи: справа цивільної юрисдикції за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі про стягнення страхового відшкодування та матеріальної шкоди з двох відповідачів, де адвокатом позивача подавались заяви по суті спору та він брав участь у судових засіданнях, обсяг юридичної/технічної роботи, заявлений розмір витрат в сумі 8000 грн не є явно завищеним, відповідає правомірним очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу. Правового підґрунтя для зменшення таких витрат не встановлено та відповідачами не наведено, твердження останніх зводяться виключно до фактичної незгоди із розміром правничої допомоги.
З огляду на викладене суд стягує з відповідачів 8000 грн витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Задоволити позов.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ГАРДІАН» на користь ОСОБА_1 11580,07 грн страхового відшкодування.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 52858,78 грн матеріальної шкоди.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ГАРДІАН» на користь ОСОБА_1 217,65 грн судового збору, 1437,60 грн витрат на правничу допомогу та 1168,05 грн витрат на залучення експерта.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 996,82 грн судового збору, 6562,40 грн витрат на правничу допомогу та 5331,95 грн витрат на залучення експерта.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.
Інформація про учасників справи:
позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ;
відповідач Товариство з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ГАРДІАН», код за ЄДРПОУ 35417298, м.Київ, вул.Саксаганського, 96;
відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 .
Повне судове рішення складено 24 жовтня 2025 року, що є датою його ухвалення за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.
Суддя Олена ТІМЧЕНКО