Справа №463/9801/25
Провадження №1-кс/463/9371/25
слідчого судді
24 жовтня 2025 року місто Львів
Слідча суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області від 30.09.2025 року про закриття кримінального провадження №12025142360000768 від 05.09.2025 року,-
встановила:
скаржник звернувся до слідчого судді зі скаргою на постанову дізнавача Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області від 30.09.2025 року про закриття кримінального провадження №12025142360000768, просив скасувати зазначену постанову з мотивів та підстав викладених у скарзі.
Скаргу мотивує тим, що дізнавачами Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження №12025142360000768 від 05.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України. Дізнавач постановою від 30.09.2025 року закрив кримінальне провадження. Вважає таку постанову незаконною та передчасною, оскільки дізнавач навіть не знайома із матеріалами кримінального провадження, а тому в оскаржуваній постанові зазначила обставини, які йому не відповідають. Так, зазначає щодо допиту свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яким не надано оцінки та показання яких суперечать показанням ОСОБА_3 .
Протоколом автоматичного визначення слідчого судді для розгляду скарги від 16.10.2025 визначено слідчу суддю ОСОБА_1 .
Ухвалою слідчої судді від 16.10.2025 відкрито провадження у справі за скаргою та призначено скаргу до розгляду на 20.10 2025 року. Зобов'язано слідчого надати матеріали кримінального провадження для дослідження у судовому засіданні.
20.10.2025 року розгляд скарги відкладено на 24.10.2025 року.
скаржник надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі. Вимоги скарги пітримав та просив скаргу задовольнити.
Дізнавач у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в суді. Причини неявки не повідомив, клопотань чи заперечень не надіслав. Надіслав до суду матеріали кримінального провадження.
Дослідивши матеріали скарги , приходжу до такого висновку.
Відповідно до ч.1 ст.304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті303цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Главою 26 КПК визначено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування. Частиною 1 ст. 303 КПК передбачено, які рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора підлягають оскарженню під час досудового провадження та ким (заявником, потерпілим, підозрюваним, володільцем майна тощо) такі рішення, дії або бездіяльність можуть бути оскаржені.
У відповідності до ч.1ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених КПК України, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне (ч. 3ст. 110 КПК).
Закриття кримінального провадження є одним із способів її остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.
Постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам справи, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосередньої оцінки отриманих фактичних даних, в даному випадку слідчим.
Статтею 284 КПК України чітко визначені підстави для закриття кримінального провадження.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). За загальним правилом, визначеним в ч. 1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.
Процесуальний порядок закриття кримінального провадження врегульований положеннями ст. 284 та 110 КПК України.
Так, за змістом статті 284 КПК України, суб'єктом уповноваженим закривати кримінальне провадження, у якому жодній особі не було повідомлено про підозру, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України є, в тому числі, дізнавач. Таке рішення про закриття кримінального провадження приймається слідчим у формі постанови.
При цьому, вимоги до процесуального рішення, прийнятого у формі постанови, передбачені ст. 110 КПК України, відповідно до якої постанова повинна складатися з:
1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову;
2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу;
3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Як встановлено слідчим суддею, у цьому кримінальному провадженні жодній особі про підозру не повідомлялось, а тому дізнавач був уповноважений на прийняття рішення про його закриття на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Вказане рішення було оформлено дізнавачем у формі постанови, перевіривши зміст якої, слідча суддя встановила, що воно не містить усі елементи та відомості, передбачені ст. 110 КПК України для такого процесуального рішення. Зокрема, у постанові відсутні мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Так, судом встановлено, що в ході досудового розслідування здобуто докази, лише частина з яких покладена в основу прийнято дізнавачем рішення, мотиви неприйняття інших доказів, спростування таких, в постанові відсутні, як і відсутні аналіз та оцінка доказів, які описані дізнавачем в постанові.
Зокрема, дізнавач покликаючись на окремі докази, здобуті в ході досудового розслідування, не вказує, які саме факти такі підтверджують і оцінку таким не надає.
З огляду на викладене, слідча суддя дійшла висновку про не дотримання дізнавачем процесуального порядку закриття кримінального провадження.
Відповідно до положень глави 24 КПК України, закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке здійснюється в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, або при наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності.
При цьому, статтею 25 КПК України проголошено засаду публічності, згідно з якою прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. З цією нормою кореспондуються інші приписи КПК України, які зобов'язують орган досудового розслідування застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
З огляду на це, з метою виконання завдань кримінального провадження та дотримання загальних засад його здійснення, прийняттю слідчим рішення про закриття кримінального провадження має передувати вжиття ним всіх можливих заходів в порядку, передбаченому КПК України, а саме здійснення всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження у їх сукупності.
При цьому, за змістом положень ст. 110 КПК України, приймаючи рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, слідчий повинен належним чином обґрунтувати підстави з яких він дійшов висновку про відсутність складу кримінального правопорушення. Постанова має містити посилання на результати конкретних слідчих (розшукових) та процесуальних дії, які були проведені в ході досудового розслідування для повного та всебічного дослідження усіх обставин кримінального провадження із їх оцінкою на предмет підтвердження або спростування наявності складу злочину, що у сукупності надало слідчому підстави для відповідного висновку.
В постанові відсутній будь-який аналіз та оцінка зібраних в ході дізнання матеріалів та отриманих доказів, з яких можливо було б зробити висновок, до якого дійшов дізнавач. У вказаній постанові взагалі відсутній опис перебігу дізнання і встановлених в його ході обставин, описана частина доказів, здобутих в ході дізнання без зазначення способів та засобів, якими відповідні обставини перевірялись в ході дізнання. Не містить постанова і правового аналізу викладених у заяві обставин в світлі їх значення для висновку про відсутність складу кримінального правопорушення.
Матеріалів кримінального провадження для встановлення протилежного суду на його вимогу дізнавачем не надано.
Наведене у сукупності свідчить, що рішення про закриття кримінального провадження є необґрунтованим та невмотивованим, оскільки не містить належних і достатніх мотивів та підстав його прийняття, що не дозволяє зробити висновок про його правомірність та про забезпечення стороною обвинувачення проведення повного, всебічного та об'єктивного дізнання, а тому відповідна постанова підлягає скасуванню.
У п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13 січня 2011 року в справі «Михалкова та інші проти України» розтлумачено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана «гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Відповідно до ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
З огляду на наведене, слідча суддя вважає, що постанова про закриття кримінального провадження від 30.09.2025 підлягає скасуванню.
Керуючись вимогами ст.ст.303, 306, 307, 372 КПК України, -
постановила:
скаргу задовольнити.
Скасувати постанову дізнавача Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області від 30.09.2022 року про закриття кримінального провадження №12025142360000768 від 05.09.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідча суддя ОСОБА_1