Справа №442/2058/25
27 жовтня 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючої судді Павлів З.С.,
з участю секретаря судового засідання Федишина Б.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі заяву представника позивача адвоката Тунського А.Р. про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Москалик Лесі Петрівни, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та витребування майна з чужого незаконного володіння,
встановив:
15.10.2025 представник позивача адвокат Тунський А.Р. подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, а саме: просить стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 по 6000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
В обгрунтування заяви посилається на те, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10.10.2025 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Москалик Лесі Петрівни, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та витребування майна з чужого незаконного володіння - задоволено частково. Ухвалено визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом №44, що видане 22.01.2020 приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Москалик Лесею Петрівною, що посвідчує право власності ОСОБА_2 на 1/3 частки квартиру АДРЕСА_1 . Витребувати у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1/3 частки квартиру АДРЕСА_1 . Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 судові витрати по 3411,96 (три тисячі чотириста одинадцять гривень 96 коп). В решті позову - відмовлено. 06.03.2025 між адвокатом Тунським А.Р. та позивачем укладено договір про надання правової допомоги. За умовами відповідного договору правова допомога надається у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та витребування майна з чужого незаконного володіння. Умовами відповідного договору передбачено, що розмір гонорару за надання правової допомоги у суді першої інстанції становить 12000 грн. Відповідний договір був долучений до позовної заяви. Визначений гонорар сплачено позивачем у повному обсязі, що підтверджується копією квитанції, яка була долучена до позовної заяви. 14.10.2025 сторонами було підписано Акт про надання правової допомоги.
Розгляд заяви призначено на 27.10.2025.
27.10.2025 представник відповідача адвокат Коцан Р.М. подав до суду клопотання, в якому просить в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення в справі відмовити. Заперечення обгрунтовує тим, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження фактично понесених позивачем витрат. Представником позивача не надано детального опису робіт (наданих послуг), не вказано часу, який витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, докази фактично понесених витрат не є підтвердженими, отже відсутні підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Зазначає, що з дійсних обставин справи вбачається, що позивачем подано заяву про зміну предмета позову, наполягаючи уже на витребуванні 1/3 частки зазначеного майна, мотивуючи це рішенням Дрогобицького міськрайонного суду у справі №2-366 2006 року від 21.03.2006 року, яким в порядку поділу майна подружжя було визнано за ним право власності саме на 1/3 частку квартири. Однак, вказане рішення Дрогобицького міськрайонного суду було винесене ще 21.03.2006 тобто на момент подання позову та заявлення позовних вимог позивачу було відомо про це, адже саме він виступав позивачем у справі і просив визнання права власності у майні за ним саме в розмірі 1/3 частки квартири. Проте, не зважаючи на це, у позовній заяві було свідомо заявлено вимогу про витребування саме частки майна, що свідчить про недобросовісне користування процесуальним правами та подання необгрунтованих позовних вимог. Такі процесуальні дії спричинили необхідність з'ясування дійсних обставин справи та штучно спричинили необхідність позивача подавати заяву про зміну предмету позову та можуть розцінюватись як безпідставне завищення позовних вимог.
У відповідності до ст.270 ЦПК України суд, що ухвали рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Ухвалюючи рішення судом не вирішено питання про відшкодування витрат на правову допомогу.
Судом встановлено, що 06.03.2025 між адвокатом Тунським А.Р. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги.
Умовами договору встановлено, шо правова допомога надається адвокатом Тунським А.Р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Відповідно до п.3.2 вказаного вище договору за надання правової допомоги у судіпершої інстанції клієнт сплачує фіксований гонорар у розмірі 12000 грн. Котрий не залежить від результату розгляду справи у суді 1 інстанції.
ОСОБА_1 здійснено оплату послуг адвоката. Дане стверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №4 від 10.03.2025 на суму 12000 грн.
З Акту про надання правової допомоги до Договору від 14.10.2025 убачається, що обсяг надання правової допомоги та її вартість становить: консультація щодо перспектив та ризиків пов'язаних з розглядом справи в суді першої інстанції, здійснено ознайомлення з матеріалами справи наданих позивачем, підготовлено позовну заяву, підготовлено клопотання про витребування доказів, підготовлено заяву про вжиття заходів забезпечення позову, підготовка заяви про зміну предмету позову, участь в судових засіданнях.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з пунктом 4 частини 1статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону встановлено, що представництвом є вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які варто застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, зокрема гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 3 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналогічну правову позицію виклала Велика Палата Верховного Суду у судовому рішенні від 19 лютого 2020 року (єдиний унікальний номер справи: 755/9215/15-ц).
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.
Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Аналогічну правову позицію виклав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року (єдиний унікальний номер справи: №275/150/22).
Ураховуючи вищенаведене, суд вважає, що з відповідачів необхідно стягнути на користь позивача понесені судові витрати у виді витрати на правову допомогу у розмірі по 3000 гривень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.141, 270 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Заяву представника позивача адвоката Тунського А.Р. про ухвалення додаткового рішення - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 по 3000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
В решті заяви - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Павлів З.С.