Справа № 442/5374/25
Провадження №3/442/1580/2025
Іменем України
13 жовтня 2025 року суддя Дрогобицького міськрайоного суду Львівської області Крамар О.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-
- за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Відносно ОСОБА_1 12.07.2025 поліцейським Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області складено протокол про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 389547 про те, що: «12.07.2025 о 18 год. 29 хв. в м.Дрогобичі по вул.Війтівська Гора, 50 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Escort, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівниками поліції як порушення п. 2.5 ПДР, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.
ОСОБА_1 та його адвокат Лупак І.В., вини у вчиненому не визнали з підстав викладених у письмовому клопотанні про закриття провадження у справі, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В ході судового розгляду суддя дослідивши матеріали справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступного висновку.
Згідно матеріалів справи встановлено, що 12.07.2025, інспектором Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області лейтенантом поліції Малишем Романом Михайловичем складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №389547 відносно ОСОБА_1 , за те, що того ж дня о 18.29. год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Escort CL, НОМЕР_1 із явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме, різкий запах алкоголю з порожнини рота почервоніння шкірного покрову обличчя порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленовленому законодавством порядку відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений, чим порушив п. 2.5 ПДР - відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходженя від встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських засобів.
Також, в п.11 даного протоколу зазначено, що до протколу додаються пояснення свідків, акт огляду на стан сп'яніння, направлення водія для проведення огляду на стан сп'яніння, інші матеріали справи.
Одночано, при матеріалах справи наявний CD Диск, де містяться 6 відеофайлів із записами подій 12.07.2025 за участі поліцейських Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області та громадянина ОСОБА_1 .
Переглянувши та вивчивши дані відео файли встановлено наступне.
Відеофайл 01441 _00144120250712185658_0013А.МР4 (20 МБ)
На даному відео файлі зафіксовані дані про те, як працівники поліції підійшли до автомобіля Ford Escort CL, який припаркований біля будинку по місцю проживання ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 , після чого почали рухатись до квартири будинку останнього. На даному відео файлі зазначені дата - 12.07.2025 та час - 18.57.20.
Відеофайл 01441 00144120250712185727 0014А.МР4 (450 МБ)
Відео файл розпочинається з того, ж працівники поліції зайшли на подвір'я будинку АДРЕСА_2 , підішли до дверей квартири, де проживає ОСОБА_1 , та стукаючи у вікно квартири запитували чи є хто дома. За деякий час двері квартири відчинив ОСОБА_1 . Після того, працівники поліції, без наявної відповідної ухвали суду щодо права на вхід чи проникнення на приватну територію, не представившись, не пред'явивши службові посвідчення, не повідомивши мету візиту, запитали ОСОБА_1 чи це його автомобіль стоїть біля будинку з відкритим багажником. Після того, один з працівників поліції вказав ОСОБА_1 про те, що він порушив ПДР. На запитання ОСОБА_1 що це означає, працівник поліції повідомив, що ПДР це порушення правил дорожнього руху. Одночасно ОСОБА_1 було повідомлено про те, що на лінію 102 надійшло повідомлення від особи про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Також останні повідомили про те, що зараз вони приведуть заявника у він упізнає ОСОБА_1 як особу, яка керувала транспортним засобои у стані алкогольного сп'яніння. Після того, працівники поліції, знаходячись біля квартири ОСОБА_1 запитували останнього чи вживав він алкогольні напої, на що останній відповів що вживав, після чого, працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти тест на стан алкогольного сп'яніння. Перебуваючи у приміщенні квартири, ОСОБА_1 запитав працівників поліції, про доцільність проходити тест на стан алкогольного сп'яніння, коли він не знаходиться за кермом автомобіля, не керує ним, і знаходиться в квартирі по місцю свого проживання, на що один з працівників поліції, нічого не пояснивши пішов до службового автомобіля за алкотестером. Продовжуючи спілкування, працівники поліції почали роз'яснювати права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а саме, ст.. 63 Конституції України, ст.. 268 КУпАП. Крім того, під час розмови, один з працівників повідомив ОСОБА_1 , про те, що внаслідок залишення крикши багажника автомобіля у відкритому положенні, він провокує інших осіб на вчинення крадіжки, а тому, такі його дії містять ознаки адміністративного правопорушення. Після того, один з працівників поліції, тримаючи в руках алкотестер, почав пропонувати ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Проте, розуміючи що вимога працівника поліції про проходження такого огляду є незаконна та протиправна, ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння. Після цього, один з працівників поліції повідомив ОСОБА_1 про те, що він порушив п. 2.5. ПДР, оскільки відмовився пройти тест на стан алкогольного сп'яніння, після чого сказали надати дані про водійського посвідчення та дані реєстраційного посвідчення на транспортний засіб. Одночасно, ОСОБА_1 запитав працівників поліції щодо даних особи, яка зверталась на лінію 102 із відповідним повідомленням, на що працівники повіліції вказали, що не можуть повідомити дані такої особи, оскільки звернення є анонімним, і вони спілкувались з даною особою лише по телефону.
На даному відео файлі зазначені дата - 12.07.2025, тривалість відео 15 хв., закінчення -19.12.25.
Відеофайл 01441 _00144120250712191227_0015А.МР4 (120 МБ)
На відео файлі зафіксовані дані щодо спілкування ОСОБА_1 по місцю свого проживання, де під час розмови, один з працівників поліції повідомив його про те, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння чи відмову від проходження такого огляду у медичному закладі. Також, працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про те, що відносно нього буде винесена постанова за ч. 1 ст, 126 КУпАП за відмову пред'явити реєстраційне посвідчення на транспортний засіб.
Наданому відео файлі зазначені дата - 12.07.2025, тривалість - 3.44 сек., час закінчення -19:16:11.
Відеофайл 01441_00144120250712193828_0016А.МР4 (190 МБ)
У даному відео файлі наявні дані про те, як працівники поліції повертаються до місця проживання ОСОБА_1 після складення адміністративних матеріалів. Постукавши у двері кварти, з неї вийшов ОСОБА_1 , після чого працівнирки поліції повідомили його про те, що стосовно нього винесено постанову за ч. 1 ст.126 КУпАП за відмову пред'явити реєстраційне посвідчення на транспортний засіб та складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння чи відмову від проходження такого огляду у медичному закладі.Також ОСОБА_1 було повідомлено про відсторонення його від керування транспортним засобои. При тому, що ОСОБА_1 знаходився по місцю свого проживання, і транспортним засобои не керував взагалі. Достовірно розуміючи, що дії працівників поліції є незаконні, ОСОБА_1 запитав їх за що відносно нього були складені адмінматеріали, на що працівники поліції повідомили, що небайдужі громадяни повідомили про те, що він керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, про що є відповідне відео, в тому чвислі як він виходив з автомобіля.
На даному відео файлі зазначені дата - 12.07.2025, тривалість - 6.19 с, час закінчення - 19.44.47.
Відеофайл Video 2025-07-14 at 12.08.12mp4 (9,7 МБ)
На даному відео файлі зображена зйомка з відео реєстратора автомобіля, який заїжджає у провулок по місцю проживання ОСОБА_1 .. Під'їхавши до будинку ОСОБА_1 , на відеореєстраторі зафіксовано припаркований біля брами будинку автомобіль Ford Escort CL, зеленого кольору, із закритими дверима та закритою кришкою багажника автомобіля.
Наданому відео файлі зазначені дата - 12.07.2025, тривалість - 1 хв., час закінчення - 18.34.00.
Відеофайл Video 20250712_183944073mp4 (116,3 МБ)
На даному відео файлі наявна зйомка з відео реєстратора автомобіля, який рухається, ймовірно по вул. Війтівська Гора в м. Дрогобичі, де попереду нього іде автомобіль Ford Escort CL, зеленого кольору, який здійснив поворот в провулок до будинку по місцю проживання ОСОБА_1 . На цьому, відео трансляція закінчується. Будь-яі дані, які б вказували про те, що особа, яка перебувала за кермом, знаходилась у стані алкогольного сп'яніння, на відео відсутні. На даному відео файлі зазначені даті - 12.07.2025, тривалість - 1 хв., час закінчення - 18.30.00.
Таким чином, за результатами перегляду та вивчення зазначених відео файлів було встановлено, що на них відсутні будь-які дані, які б вказували про керування ОСОБА_1 транспортним засобом, взагалі, чи дані про здійснення працівнирками поліції зупинки чи переслідування автомобіля, дід керуванням водієм ОСОБА_1 .
З цього приводу наголошую, що відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозалису, засобів фото- і кінозйомки, відеозалису.
У ст. 40 вищевказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
У п.п. 1 п. 2 Розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 №1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999 передбаченого, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Згідно з п. 5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 № 1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Розділом III цієї Інструкції передбаченого, що відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія.
Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відео реєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Із наявних у матеріалах справи відеозаписів достовірно встановлено, що на них не зафіксовано жодного Факту керування ОСОБА_1 автомобілем марки Ford Escort CL, НОМЕР_1 , як і не зафіксовано будь-якого Факту перебування ОСОБА_1 в салоні даного автомобіля як водія чи пасажира взагалі, в тому числі не зафіксовано Факту зупинки чи переслідування працівниками поліції указаного вище автомобіля під керуванням водієм ОСОБА_1 .
Також з даних відеозаписів вбачається, шо вимога поліцейських пройти ОСОБА_1 огляд на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням приладу «Алкотестер Драгер» чи у медичному закладі, була нічим не обґрунтована та незаконна.
Одночасно, ВС КАС у справі N 216/5226/16-а в постанові від 18.07.2019 вказав, що доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність вчинюваних процесуальних дій (винесення постанови, складання протоколу.
При розгляді цього клопотання прошу врахувати норми ч.3 ст.62 Конституції України, відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, також на припущеннях. Всі сумніви щодо доведеності вини особи, які притягують до адміністративної відповідальності, і якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь даної особи. Зі змісту рішень Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України» та «Надточій проти України» в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носить кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Повідомляючи про відсутність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. відсутність доказів керування ОСОБА_1 автомобілем марки Ford Escort CL. НОМЕР_1 , тим більше у стані алкогольного сп'яніння, необхідно врахувати також те, що по суті складеного протоколу за частиною 1 статті 130 КУпАП ОСОБА_1 стверджував, що 12.07.2025, упродовж дня, він допомагав своїй матері по господарству. Закінчивши роботу, близько 18.00 год., він почав збиратися додому. Одночасно, ОСОБА_2 зателефонував дружині, сказав що збирається додому і попросив приготувати йому вечерю. Приїхавши додому, він сів з дружиною повечеряти. За вчечерею вони спожили близько 250-300 грам горілки, після чого лягли відпочивати. За деякий час після того, він почув стукіт у вікно квартири. Одягнувшись, ОСОБА_1 відчинив двері квартири і побачив працівників поліції, які не представившись, не пред'явивши службові посвідчення, не запитавши дозволу зайти на його приватну територію, почали безпідставно, звинувачувати його про керування ним автмобілем у стані алкогольного сп 'яніння, що не відповіало дійсності.
З цього приводу наголошую, що адміністративним правопорушенням, передбаченим ст.130 КпАП України, визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп 'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП). Тобто адміністративне правопорушення це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Суб'єктами правопорушення, передбаченого
ст.130 КУпАП, у цьому випадку є водії транспортного засобу.
Отже, обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони даних правопорушень є вина суб'єкта правопорушень, яка полягає в тому, що суб'єкт правопорушення, усвідомлюючи встановлені стосовно нього обмеження у праві керування транспортними засобами, допустив порушення таких обмежень та/чи не виконав вимоги, які є обов'язкові для виконання.
За змістом КУпАП та Правил дорожнього руху України є очевидним, що під керуванням транспортним засобом слід розуміти виконання функції водія під час руху транспорту.
Так, порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306 «Про правила дорожнього руху».
Пунктами 1.3 та 1.9. Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
20.02.2019 Касаційний адміністративний суд в складі Верховного суду, в рамках справи №404/4467/16-а зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підсумовуючи наведене, звертаю увагу на відсутність у матеріалах справи доказів керування ОСОБА_1 автомобілем марки Ford Escort CL. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння, як і не зафіксовано будьяких даних про перебування ОСОБА_1 в салоні даного автомобіля як водія чи пасажира взагалі, в тому числі не зафіксовано факту зупинки чи переслідування працівниками поліпії указаного вище автомобіля під керуванням водієм ОСОБА_1 .
Наведене виключає його адміністративну відповідальність за ознаками ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вказані обставини свідчать провідсутність події адміністративного правопорушення взагалі.
Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Згідно з п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, наведені вище обставини справи та викладені у клопотанні доводи свідчать про відсутність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року за № 14 (з наступними змінами і доповненнями) «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» вбачається, що Верховний суд звернув увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, їх захисників.
Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ст.7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку із адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законів.
За ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до ст.32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями Ч.З ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливість, необхідні для підготовки свого захисту, захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінов проти України» рішення від 09.06.2011р., заява №16347/02).
Виходячи з практики застосування Європейським судом ст.6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013р., заява №36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагував її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Виходячи з практики застосування Європейським судом ст.6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
З урахуванням того, що такі докази мають випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто бути такими, що не залишать місце сумнівам, оскільки, наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25).
Згідно вимог п.1 Розділу II Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС №1395 від 07.11.2015, протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно до статті 254 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності; акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу у разі здійснення його затримання; акт огляду на стан сп'яніння у разі проведення огляду на стан сп'яніння; інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.
Згідно позиції Верховного Суду України викладеної у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 08 липня 2020 року у справі №177/525/17 відповідно до якої, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до правової позиції викладеної Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 08 липня 2020 року справа №463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Гурепка проти України» (п. 50-55 Рішення від 06.09.2005) суд не має сумніву, що в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носить кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що дає підстави для застосування практики Європейського суду з прав людини з кримінальних справ у справах про адміністративні правопорушення залежно від суворості санкції статті Закону.
Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обгрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 3959U/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. theUnitedKingdom), n. 161, SeriesA заява № 25).
Крім того, у справі «Paul andAudreyEdwardsv. theUnitedKingdom» (№ 46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необгрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 8 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. В той же час, державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинності, закріпленому в ст. 62 Конституції України, оскільки, доказування є правом особи, а не її юридичним обов'язком. Також, відповідно усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, висновок суду не може грунтуватися на припущеннях.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї грунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.
Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких умов, на думку суду, на цьому етапі, суть вчиненого правопорушення з кваліфікацією дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП є сумнівними, що є не прийнятним та не кореспондується із стандартом доказування поза розумним сумнівом, а тому оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності вважаю, що провадження у цій справі слід закрити на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з встановленням обставин визначених п. 1) ч. 1 ст. 247 КпАП України.
Керуючись ч. 1 ст. 247, ч. 1 ст. 256, ст. ст. 283-285 КУпАП, суддя
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду.
Суддя О.В. Крамар