441/1452/25 2/441/912/2025
27.10.2025 Городоцьким районний суд Львівської області у складі:
головуючої, судді - Ференц О.І.,
за участю секретаря судового засідання - Клок Н.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Городок Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відкшодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого
І. Стислий виклад обставин справи:
Представник позивачів - адвокат Лабик Р., звернувся до суду із позовом, покликаючись на те, що 12.09.2023 року близько 20.25 год. ОСОБА_5 , керуючи автомобілем «Nissan Micra», р.н. НОМЕР_1 , на вул. Комарнівській у м. Городок Львівської області здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , 1965 р.н., який перетинав проїзну частину. В результаті ДТП пішохід ОСОБА_6 помер на місці пригоди від отриманих тілесних ушкоджень. За фактом цієї ДТП ГУНП у Львівській області внесено відомості в ЄРДР за № 12023140000001026, досудове розслідування на сьогодні триває. В результаті вищевказаного зіткнення та його наслідків близьким родичам загиблого - матері ОСОБА_1 , дружині ОСОБА_2 та дітям ОСОБА_3 і ОСОБА_4 було завдано моральної та матеріальної шкоди. На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 була застрахована відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/6894101 у ПрАТ «СГ «ТАС». 05.12.2023 позивачі повідомили відповідача про страховий випадок та подали заяви про виплату страхового відшкодування, 02.04.2025 року ПрАТ «СГ «ТАС» у своєму листі повідомило, що заяви відповідачів прийняті, проте рішення щодо виплати страхового відшкодування не прийнято. Вважають таке рішення страховика незаконним, відтак звертаються до суду із цим позовом. Оскільки матеріалами кримінального провадження встановлено, що шкоду потерпілому було завдано саме джерелом підвищеної небезпеки, а не внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого, тому шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи. З урахуванням положень п.27.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до відшкодування позивачам підлягає 80400 грн. моральної шкоди, тобто по 20100 грн. кожному з відповідачів. Крім цього матері та дружині загиблого ОСОБА_6 підлягає відшкодуванню шкода у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 241200 грн. на підставі ст.1200 ЦК України, оскільки ОСОБА_1 є особою пенсійного віку, а ОСОБА_2 є особою з інвалідністю з 2021 року, тобто обоє позивачів на момент ДТП були непрацездатними, проживали разом з ОСОБА_6 , з 01.05.2025 року ОСОБА_2 отримує пенсію по втраті годувальника у розмірі 3038 грн. щомісячно. Матеріалами справи підтверджується, що потерпілий ОСОБА_6 отримував пенсію щомісяця в розмірі 2760 грн., а також працював на посаді лісника обходу № 4 з 30.09.2002 року по дату смерті та отримав заробітну плату за 12 календарних місяців, що передували даті смерті, в розмірі 251656.09 грн., що дорівнює середньомісячній заробітній платі в розмірі 20971.34 грн. Крім цього за положеннями ст.27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягає відшкодуванню ОСОБА_2 витрати на поховання чоловіка, які становлять 7965 грн. Оскільки сума страхової виплати не може перевищувати 320000 грн., а загальна сума страхового відшкодування становить 329565 грн., просять стягнути з відповідача в користь кожного із позивачів по 20100 грн. моральної шкоди, в користь ОСОБА_2 7965 грн. витрат на поховання, та в користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 231635 грн. шкоди, пов'язаної із втратою годувальника. Крім цього просять стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору та витрат, пов'язаних із наданням професійної правової допомоги.
ІІ. Процесуальні дії у справі:
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2025 року вказану цивільну справу передано для розгляду судді Ференц О.І.
28.07.2025 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
ІІІ. Позиція учасників справи:
Позивачі та їх представник в судове засідання не з'явилися, в матеріалах справи є клопотання представника позивачів про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі (а.с.15).
Представник відповідача - ПрАТ «Страхова група «ТАС», в судове засідання не з'явився, 15.08.2025 року від них надійшов відзив на позову, згідно з яким з урахуванням положень ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається у цивільній, господарській чи кримінальній справі, перебіг визначеного в п.36.2 ст.36 цього Закону строку припиняється до дати, коли страховик (у випадках, передбачених ст.41 цього Закону - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили. Вихідними листами за № 1831, 1834, 1835 та 70 було повідомлено позивачів про те, що страховик призупиняє розгляд страхових справ щодо виплати страхових відшкодувань, пов'язаних із смертю потерпілого, оскільки не має документального підтвердження того, що у справі завершено кримінальне провадження. Крім того, оскільки предметом позову є відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, доказуванню підлягає не лише факт родинних відносин, а й факт перебування на утриманні померлого та потреба у матеріальній допомозі. Сам факт проживання за однією адресою із загиблим не може свідчити про перебування на його утриманні (постанова ВС від 18.04.2018 року у справі № 165/325/17). На підставі наявних у страхових справах та долучених до позовної заяви документів страховиком було здійснено розрахунок належного позивачам страхового відшкодування, а саме: на користь ОСОБА_2 - 19700 грн. моральної шкоди, 241200 грн. страхового відшкодування як виплата по втраті годувальника за умови, що пенсія по втраті годувальника ОСОБА_2 була призначена саме внаслідок смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по 19700 грн. моральної шкоди. Вимога ОСОБА_1 про виплату страхового відшкодування за втрату годувальника є безпідставною, оскільки не надано документів, визначених ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які б підтверджували перебування ОСОБА_7 на утриманні загиблого. Просять при вирішенні позовних вимог взяти до уваги розрахунок страхового відшкодування страховика.
03.10.2025 від представника позивачів надійшла відповідь на відзив, згідно з якою твердження представника відповідача про передчасність поданого позову, оскільки розслідування кримінального провадження за фактом ДТП триває, не заслуговують на увагу, оскільки відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, настає незалежно від вини, а обов'язок відповідача з виплати страхового відшкодування виникає через сам факт настання страхового випадку, а не внаслідок встановлення вини водія у кримінальному провадженні, що неодноразово підтверджено практикою Верховного Суду (постанови у справах № 447/2222/20, № 208/4598/21). Позивачі звернулися до відповідача в установленому порядку, 05.12.2023 року представник позивачів повідомив страхову про настання страхового випадку та подав заяву про виплату страхового відшкодування, однак станом на момент подання позову відповідач продовжує ухилятися від виплати у встановлений 90-денний строк страхового відшкодування. Також відповідач стверджує, що вимога ОСОБА_1 є безпідставною, оскільки не підтверджено її перебування на утриманні сина. Однак згідно вимог ст.1200 ЦК України право на відшкодування мають непрацездатні особи, які мали на день смерті право на одержання утримання від померлого. ОСОБА_1 є пенсіонеркою з 1999 року, тобто непрацездатною, на підставі положень ст.202 СК України вона мала безумовне право на утримання від свого сина, що є самостійною і достатньою підставою для стягнення відшкодування. Крім цього факт потреби в утриманні та спільного проживання підтверджуються сукупністю доказів - свідоцтвом про народження потерпілого, свідоцтвом про смерть ОСОБА_8 , пенсійним посвідченням, довідкою Городоцької міської ради Львівської області № 363 від 09.05.2025 року, довідкою ГУПФУ у Львівській області, довідкою Пустомитівського ДЛГП «Галсільліс» від 09.10.2023 року, квитанціями про оплату комунальних послуг за зимовий період 2024-2025 року, які засвідчують, що ОСОБА_1 проживала разом із сином та потребувала утримання, а син, відповідно, міг її утримувати, оскільки доходи ОСОБА_6 були складовою спільного бюджету сім'ї і їх втрата прямо вплинула на матеріальний стан непрацездатної матері. Що стосується дружини померлого - ОСОБА_2 , то вона також є непрацездатною, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК та пенсійним посвідченням, відтак на підставі ст.75 СК України мала безумовне право на утримання від свого чоловіка. Крім цього державний орган - Пенсійний Фонд України, визнав за нею право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника і здійснює відповідні виплати, що підтверджується довідкою. Згідно з вимогами закону, не має значення, по кому саме дружина потерпілого отримує таку пенсію. Сам факт призначення та отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника є юридичним фактом, який підтверджує, що Пенсійний Фонд визнав її особою, яка перебувала на утриманні та втратила джерело доходу. Страхова компанія не уповноважена переоцінювати чи ставити під сумнів рішення компетентного державного органу. Просить позов задоволити.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що передбачено ч.2 ст.247 ЦПК України.
ІV. Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин, що виникли між сторонами, із посиланням на докази, у тому числі й ті, що відхилені судом, а так само і оцінка аргументів сторін:
Проаналізувавши підстави позовної заяви, оглянувши та оцінивши матеріали справи, дослідивши зібрані у справі докази, суд вважає, позов слід задоволити частково з наступних підстав.
Відповідно до частини 3 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом установлено, що 12.09.2023 року близько 20.25 год. на вул. Комарнівська в м. Городок Львівського району Львівської області відбулася дорожньо-транспортна пригода (наїзд транспортного засобу на пішохода) за участю автомобіля «Ніссан Мікра», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в результаті ДТП пішохід ОСОБА_6 від отриманих травм загинув на місці події. За даним фактом 13.09.2023 року Головним управлінням національної поліції у Львівській області внесено відомості в ЄРДР за № 12023140000001026, попередня правова кваліфікація ч.2 ст.286 КК України.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 21.03.2023 автомобіль «Nissan Micra», р.н. НОМЕР_1 , належить ОСОБА_9 .
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 43/2023 від 13.09.2023 при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_6 , 1965 р.н., виявлено наступні тілесні ушкодження: а) при зовнішньому дослідженні - садно та рану на обличчі, садно на голові зліва, рану на грудях, садна на обох ногах, садно на правій руці, садно в ділянці тазу справа, б) при внутрішньому дослідженні виявлено: розтрощення голови з руйнуванням речовини головного мозку, множинні двобічні переломи ребер, розрив правої легені, крововиливи в грудні та черевну порожнини, розрив воріт селезінки, переломи обох кісток правої гомілки. Виявлені тілесні ушкодження утворилися від контактів з тупими предметами, якими могли бути елементи автомобіля та дорожнього покриття при ДТП, беручи до уваги стан поверхні саден та ран, могли виникнути 12.09.2023 року. Первинний контак, наймовірніше, відбувся в ділянці правої гомілки та паху справа, з можливим падінням потерпілого на площину. Дані ушкодження мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження, перебувають у прямому причинному зв'язку зі смертю та призвели до настання смерті. Причиною смерті ОСОБА_6 , 1965 р.н., є розтрощення голови з руйнуванням речовини головного мозку, що спричинило зупинку діяльності та функції центральної нервової системи з наступною зупинкою серцевої діяльності.
Як вказано у лікарському свідоцтві про смерть ОСОБА_6 № 43/2023 від 13.09.2023 року, ппричиною смерті є отримані при зіткненні з автомобілем травми.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 05.04.2024 року скасовано постанову старшого слідчого ВРЗСТ СУ ГУНП у Львівській області Жмінки Р.М. від 29.03.2024 про закриття кримінального провадження № 12023140000001026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією його свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 22.01.1965 року. З 23.04.1999 року вона отримує пенсію за віком в розмірі 5986 грн.
Батько ОСОБА_6 - ОСОБА_8 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є дружиною ОСОБА_6 , що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 05.09.1992 року, з 28.07.2021 року їй призначено пенсію по інвалідності за загальним захворюванням, з 24.03.2025 року вона отримує пенсію по втраті годувальника в розмірі 3038 грн. щомісячно. ОСОБА_2 встановлено третю групу інвалідності за загальним захворюванням довічно.
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є донькою ОСОБА_6 , що підтверджується її свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 18.12.1992 року та свідоцтвом про шлюб серії серії НОМЕР_6 від 18.09.2010 року.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є сином ОСОБА_6 , що підтверджується його свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 від 14.05.1994 року.
Згідно довідки Городоцької міської ради Львівської області № 363 від 09.05.2025 року ОСОБА_6 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 був зареєстрований в АДРЕСА_1 , разом з ним в будинку за вказаною адресою на день смерті були зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , мати, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дружина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дочка, ОСОБА_11 , внучка, ОСОБА_12 , внучка.
Довідкою управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 589 від 24.07.2025 року підтверджується, що ОСОБА_6 знаходився на обліку в Управлінні ПФУ у Львівській області і отримував пенсію по інвалідності в розмірі 2760 грн. щомісячно з березня до вересня 2023 року. Довідкою Пустомитівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛОР «Галсільліс» № ГС00-000029 від 09.10.2023 підтверджується, що ОСОБА_6 працював у Пустомитівському ДЛГП «Галсільліс» з 30.09.2002 до 13.09.2023 року на посаді лісника обходу № 4, дохід за період з 01.10.2022 року до 12.09.2023 року становив 251656.09 грн.
Згідно квитанцій про оплату житлово-комунальних послуг за листопад-грудень 2024 року, січень-березень 2025 року сім'я ОСОБА_6 в середньому в місяць сплачує 4000-5000 грн.
Товарним чеком від 13.09.2023 року підтверджується придбання ОСОБА_2 домовини, хреста, таблички, покривала на тіло та наволочки на загальну суму 7965 грн.
Згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхування № АР6894101, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки «Nissan Micra», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN код НОМЕР_8 , станом на 12.09.2023 року була застрахована у ПАТ «Страхова група «ТАС».
10.11.2023 року позивачі подали в страхову компанію заяви про виплату страхових відшкодувань, які були отримані відповідачем 05.12.2023 року.
Листом № 1563 від 30.06.2025 року ПАТ «СГ «ТАС» повідомило адвоката Репецького В., що заявниками було подано неповний пакет документів у страхову компанію, що призвело до призупинення розгляду справи, заявникам скеровані листи із таким повідомленням та пропозицією надати додаткові документи.
Між тим станом на момент звернення до суду із цим позовом жодні листи позивачам від ПАТ «СГ «ТАС» не надходили, страхові відкшодування потерпілим не виплачені.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Законом «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.
Відповідно до ч.1 ст.1187 джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів.
Статтею 1187 ЦК України передбачено об'єктивну (безвинну) цивільно-правову відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки за шкоду, яка завдана внаслідок його експлуатації.
Згідно зі статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
З приводу вимоги про відшкодування позивачам моральної шкоди суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст.27.3 Закону страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини, - таке роз'яснення міститься у п. 4 Постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».
Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу не звільняє страховика від обов'язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
Та обставина, що відносно водія немає рішення про притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності, не звільняє відповідача від обов'язку виплатити страхове відшкодування.
Відповідно до статті 1167 ЦК України якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
Статтею 1168 цього Кодексу передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє страховика від обов'язку відшкодувати шкоду, що відповідає висновку Верховного Суду, наведеному у справі № 345/3335/17 (постанова від 3 червня 2020 року), який зводиться до того, що порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв'язку між ними. Особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об'єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки. Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, зокрема, аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2020 року (справа № 199/1100/19).
З урахуванням встановленого, суд вважає, що відповідач безпідставно зупинив строк на прийняття рішення про виплату страхового відшкодування позивачів, а тому, з урахуванням вимог статей 23, 27, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», він зобов'язаний відшкодувати позивачам моральну шкоду, завдану смертю відповідно сина, чоловіка та батька. Наявність чи відсутність у страховика обов'язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні, тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог потерпілих осіб до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 12.09.2023 року мінімальна заробітна плата становила 6700 грн., відтак з урахуванням положень ст.27.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до стягнення з страховика підлягає моральна шкода в сумі 80400 грн. (6700*12), тобто по 20100 грн. кожному із позивачів.
З приводу вимоги про відшкодування ОСОБА_2 витрат на поховання ОСОБА_6 , суд дійшов наступного висновку.
Згідно п.27.4 ст.27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
На день настання страхового випадку ст.8 Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 6700 грн., тобто загальний розмір страхового відшкодування витрат на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника не може перевищувати 80400 грн (12*6700). ОСОБА_2 понесла витрати на поховання чоловіка в сумі 7965 грн., що не перевищує максимально допустимого розміру відшкодування таких витрат, понесені витрати підтверджені документально, відтак їх слід стягнути в користь ОСОБА_2 з відповідача.
З приводу вимоги про відшкодування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шкоди, пов'язаної із втратою годувальника, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступник) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Згідно із ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктом 23.1 ст. 23 даного Закону передбачено, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Пунктом 27.2 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, довічно; інвалідам - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, протягом п'яти років після його смерті.
Відповідно до статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Зазначена стаття СК України не містить визначення, за яких обставин особа може вважатися такою, що потребує матеріальної допомоги.
Поняття «непрацездатні громадяни» надається у статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої непрацездатними вважаються особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 75 СК України встановлено, що право на утримання має той з подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той з подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю І, ІІ чи ІІІ групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (стаття 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»).
Сума прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць встановлюється державним бюджетом України на кожен рік.
Водночас, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц, провадження № 61-2386сво19, під час встановлення того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.
Аналогічні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 577/1316/20-ц.
Факт родинних відносин між загиблим ОСОБА_6 та ОСОБА_1 підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_6 серії НОМЕР_3 від 22.01.1965 року.
Факт шлюбних відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 05.09.1992 року.
Відтак, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 є непрацездатною, отримує пенсію за віком в сумі 5986 грн. щомісячно, її чоловік помер у 2011 році, вона проживала разом із сином на момент його смерті, дохід сина становив в середньому 23000 грн. в місяць (заробітна плата 20971 грн. і пенсія 2750 грн.). З огляду на наведене суд вважає, що ОСОБА_1 була на утриманні померлого, оскільки середньомісячний розмір комунальних послуг, які платить сім'я померлого в місяць, становить близько 4000-5000 грн., що фактично дорівнює розміру пенсії ОСОБА_1 , відтак очевидно, що такого доходу недостатньо особі для забезпечення її нормального життя і придбання найнеобхіднішого, зважаючи і на похилий вік матері померлого. Крім цього суд зауважує, що зміст статті 1200 ЦК України свідчить про те, що право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які не тільки були на утриманні померлого, а й особи, які мали на день смерті право на одержання від нього утримання.
Дружина ОСОБА_6 - ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю ІІІ групи, відтак, з урахуванням положень ст.75 СК України, вона є непрацездатною. Оскільки пенсія ОСОБА_2 становить 3028 грн., що лише на 667 грн. перевищує прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, суд вважає, що ОСОБА_2 потребує матеріальної допомоги і отримувала таку від чоловіка, так як дохід останнього був суттєво вищим (в середньому 23000 грн. в місяць). Беручи до уваги те, що ОСОБА_2 за висновком лікаря протипоказана важка фізична праця, рекомендовано лікування у нефролога, суд вважає, що суми в 3028 грн. явно недостатньо особі з інвалідністю для забезпечення мінімально допустимого рівня життя, прибання ліків та продуктів харчування, оплати комунальних послуг тощо.
З огляду на наведене суд вважає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають право на відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю годувальника ОСОБА_6 , оскільки є непрацездатними та були на утриманні померлого на момент його смерті. З урахуванням того, що станом на 12.09.2023 року мінімальна заробітна плата становила 6700 грн., враховуючи вимоги ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», до відшкодування підлягає 241200 грн. (36*6700 грн.). Між тим, беручи до уваги ліміт відповідальності страховика (320000 грн.) і уже стягнуті з нього моральну шкоду та витрати на поховання загиблого, до стягнення в якості відшкодування шкоди, пов'язаної із втратою годувальника, підлягає 231635 грн. (320000-80400-7965), тобто по 115817 грн. 50 коп. кожній, а не по 231635 грн. кожній як вказано у позовних вимогах.
Оскільки позивачі звільнені від сплати судового збору, а позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача слід стягнути в користь держави суму судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 7, 10, 12, 13, 141, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС», код ЄДРПОУ 30115243, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_9 , 20100 (двадцять тисяч сто) грн. страхового відшкодування моральної шкоди та 115817 (сто п'ятнадцять тисяч вісімсот сімнадцять) грн. 50 коп. страхового відшкодування, пов'язаного із втратою годувальника, а всього 135917 (сто тридцять п'ять тисяч дев'тсот сімнадцять) грн. 50 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС», код ЄДРПОУ 30115243, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_10 , 20100 (двадцять тисяч сто) грн. страхового відшкодування моральної шкоди, 115817 (сто п'ятнадцять тисяч вісімсот сімнадцять) грн. 50 коп. страхового відшкодування, пов'язаного із втратою годувальника, та 7965 (сім тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. витрат на поховання, а всього 143882 (сто сорок три тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн. 50 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС», код ЄДРПОУ 30115243, на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_11 , 20100 (двадцять тисяч сто) грн. страхового відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС», код ЄДРПОУ 30115243, на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_12 , 20100 (двадцять тисяч сто) грн. страхового відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС», код ЄДРПОУ 30115243, в користь держави 5220 (п'ять тисяч двісті двадцять) грн. 40 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду .
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Головуючий Ференц О.І.