Єдиний унікальний номер №943/1685/25
Провадження №3/943/812/2025
24 жовтня 2025 року м. Буськ
Суддя Буського районного суду Львівської області Кос І.Б., за участю секретаря судового засідання Дутки С.І., за участю ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли від заступника начальника відділення поліції №2 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає по АДРЕСА_1 ,
за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
21 серпня 2025 року о 21 год. 40 хв. на вулиці Тараса Шевченка, 21 у смт Красне Золочівського району Львівської області водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Opel Astra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху та безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований під будинком транспортний засіб марки «ВАЗ 21150», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що призвело до матеріальної шкоди, чим порушив вимоги п. 12.1 ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, яке передбачене ст. 124 КУпАП.
Крім того, як убачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №430323 від 22.08.2025, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за те, що 21 серпня 2025 року о 21 год. 40 хв. на вулиці Тараса Шевченка, 21 у смт Красне Золочівського району Львівської області він керував транспортним засобом марки «Opel Astra», реєстраційний номер НОМЕР_1 із ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота), а від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі під відеозапис, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України.
Постановою судді від 02.10.2025 року вищевказані справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 об'єднані в одне провадження відповідно до вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП.
В судовому засідання ОСОБА_1 свою вину за ст. 124 КУпАП не заперечив, пояснивши про те, що близько 22 години в серпні 2025 року, точної дати не пригадує, він керував своїм транспортним засобом марки «Opel Astra» на вулиці Шевченка в смт Красне, де давав дорогу для буса білого кольору, марки якого він не пригадує, який його обганяв, внаслідок чого ОСОБА_1 випадково зачепив припаркований автомобіль марки «ВАЗ 21150». Після цього він дочекався потерпілої ( ОСОБА_2 ), яка вийшла з дому та почала кричати на нього, що може він п'яний, була дуже роздратованою пошкодженням її автомобіля, сварилася із ним та викликала працівників поліції, які після приїзду на місце події склали за їхньою участю матеріали адміністративної справи за фактом вказаного ДТП. Крім того, оскільки сусідка кричала, що може він п'яний, працівники поліції спитали чи вживав ОСОБА_1 алкоголь, проти чого він категорично заперечив, оскільки не мав жодних ознак такого сп'яніння, а єдиною причиною такого запитання була агресивна поведінка потерпілої через пошкодження її автомобіля. Проте, поліцейські не виявляли в нього жодних ознак алкогольного сп'яніння, не пропонували йому проходження освідування такого стану, а він від такого не відмовлявся, більше того відеозаписів не має, а тому просив закрити провадження у справі за відсутністю у його діях вини за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Разом із тим, що стосується факту ДТП, ОСОБА_1 повідомив про добровільне відшкодування ним завданих збитків потерпілій ОСОБА_2 , після чого вона до нього претензій не має.
Заслухавши доводи особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративні правопорушення, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Вимогами статті 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовується особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконання правил, норм, стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З огляду на вимоги ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозицією статті 124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Пунктом 12.1 Правил дорожнього руху України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Крім того, відповідно до пункту 13.1 ПДР України водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що діяння ОСОБА_1 містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №430274 від 21.08.2025, яким підтверджено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, у ході якого останній не вибрав безпечної швидкості руху, не вибрав безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований під будинком автомобіль, що призвело до матеріальної шкоди потерпілого. Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення доводиться схемою місця ДТП від 21.08.2025 та письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 від 21.08.2025, яка пояснила, що є власником автомобіля марки «ВАЗ 21150», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що знаходився припаркований під її будинком на автодорозі загального користування, почувши звук удару, вибігла на дорогу, де побачила поруч зі своїм автомобілем (пошкоджено передній бампер, ліві крило та покажчик повороту) транспортний засіб марки «Opel Astra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , поблизу якого стояв невідомий чоловік ( ОСОБА_1 ), який повідомив їй, що під час його спроби розминутися із автобусом, він зачепив її припаркований автомобіль, після чого в них виникла суперечка, внаслідок якої потерпіла викликала на місце події працівників поліції. Більше того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не заперечувалося ним самим у судовому засіданні.
Відтак, приходжу до висновку, що в діях порушника наявні ознаки адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП. Тож, останнього слід визнати винним у вчиненні даного правопорушення.
Обставинами, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення є щире розкаяння винного. Обтяжуючих обставин суд не знаходить.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь вини, обставини, що пом'якшують його відповідальність, вважаю за доцільне застосувати до порушника адміністративне стягнення у виді штрафу, відповідно до ст. 27 КУпАП.
Крім того, оскільки відносно правопорушника винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, а відтак у відповідності до вимог ст. 40-1 КУпАП, особою на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на користь держави, що відповідає положенню ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Разом із тим, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що у діянні ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи із таких мотивів.
Зокрема, як убачається із адміністративного протоколу серії ЕПР1 №430323 від 22.08.2025, що ОСОБА_1 інкриміноване адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема, за те, що він керував транспортним засобом зі слів свідка ОСОБА_2 із ознаками алкогольного сп'яніння, а від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі під відеозапис, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозицією частини першої статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У відповідності до вимог п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Частиною другою статті 266 КУпАП передбачено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та оформлення результатів такого огляду регулює «Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджена спільним наказом МВС і МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015.
Згідно вимог пункту 5 Розділу ІІ та пункту 2 Розділу ІІІ Наказу МВС України №1026 від 18.12.2018 року «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» передбачено, що включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).
Також у силу приписів підпунктів 2, 3 пункту 1 Розділу VІІ цієї Інструкції під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняється примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб; перешкоджання здійсненню відеозапису.
Однак, як убачається із матеріалів цієї справи, що відеозапис до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено, а як убачається із рапорту поліцейського Татарина О.В. від 24.08.2025, що відеозапис не зберігся через попадання вологи на бодікамеру.
Отже, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутній відеозапис події за участю ОСОБА_1 , на якому об'єктивно зафіксовано: факт встановлення поліцейським ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 та пропозиції останньому пройти огляд на стан такого сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі; а також факту відмови ОСОБА_1 від проходження такого огляду, про що відеозапису в матеріалах справи не має, а останній про це категорично заперечив у судовому засіданні.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 266 КпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Проте, як убачається із матеріалів даної справи про адміністративне правопорушення, що відеозапис події та огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки не здійснювався, оскільки такі матеріали відеозапису в справі відсутні, як і відсутні дані щодо залучення до процесу освідування ОСОБА_1 двох свідків, що є обов'язковим для поліцейського в разі неможливості застосування технічних засобів відеозапису.
Відтак, суд констатує, що до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено належного відеозапису події в частині виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, пропозиції поліцейського водію пройти огляд на стан такого сп'яніння на місці зупинки або в медичному закладі, а також відмови ОСОБА_1 від такого огляду, як і відсутні об'єктивні дані про залучення поліцейським двох свідків щодо фіксування згаданих подій, оскільки у відповідній графі протоколу «Свідки чи потерпілі» наявна відмітка, що такі «не залучалися».
Згідно частини п'ятої статті 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Крім того, частиною третьою статті 266 КУпАП передбачено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 266 КУпАП).
Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 затверджений «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».
Пунктом 5 цієї Постанови передбачено, що підтвердженням стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я (п. 6 цієї Постанови).
Крім того, відповідно до пункту 8 цієї Постанови у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Натомість, як убачається із матеріалів справи, що будь-які об'єктивні відомості щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки чи його незгоди з результатами такого огляду, а також відеозапис не містить пропозиції поліцейського пройти такий огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора, відмови водія від такого огляду на місці зупинки, як ухилення ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, чого відеозапис події не містить, що виключає наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Інші докази, зокрема наявність двох свідків та їхніх пояснень, які могли би засвідчити факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, в матеріалах справи відсутні. Більше того, письмове пояснення ОСОБА_2 від 21.08.2025 року також не містить такої інформації.
Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно рішення ЄСПЛ в справі «Коробов проти України від 21.07.2011, Європейський суд з прав людини, що при оцінці доказів суд з прав людини зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом» Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Карелін проти Росії» від 20.09.2016, Суд вказав, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Аналогічно у рішенні ЄСПЛ в справі «Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013, Суд зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
За таких обставин, суд вважає, що залишився недоведеним факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку та порушення ним вимог пункту 2.5 ПДР України за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №430323 від 22.08.2025, зважаючи на істотне порушення процедури такого огляду та відсутність у матеріалах справи об'єктивних даних щодо: виявлення ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 , висловленої працівником поліції пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора, його відмови від такого огляду на місці зупинки транспортного засобу, як також пропозиції поліцейського пройти такий огляд в медичному закладі та відмови ОСОБА_1 від такого огляду, що були б зафіксовані під відеозапис, як про це зазначено в адміністративному протоколі, а також відсутність об'єктивних даних щодо залучення до процесу освідування ОСОБА_1 двох свідків, що є обов'язковим для поліцейського в разі неможливості застосування технічних засобів відеозапису.
Подібні правові висновки викладені у постановах Львіського апеляційного суду від 31 травня 2024 року в справі №439/595/24, від 23 липня 2024 року в справі №445/405/24, від 24 липня 2024 року в справі №447/921/24. Зокрема, в справі №445/405/24 апеляційний суд зазначив, що на переконання апеляційного суду судом першої інстанції належним чином не досліджено доказів наявних в матеріалах справи, таким надано неправильну та необґрунтовану оцінку. Як на докази винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції покликався у судовому рішенні на протокол про адміністративне правопорушення ААД №548308 від 17.02.2024, акт огляду, направлення до медичного закладу, пояснення. Однак, суд першої інстанції не дав оцінки наведеним доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів з точки зору достатності для прийняття рішення про визнання винуватості, зокрема наявні відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, які є основними доказами винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Так, як вбачається з наявних відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції (чотири відеофайли), не зафіксовано (через відсутність звуку на усіх чотирьох записах) та неможливо встановити факт озвучення працівниками поліції водію виявлених в останнього ознак алкогольного сп'яніння, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення від 17.02.2024, висловлення вимоги про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі, а також не зафіксовано факту відмови особи від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Тобто із зазначених відеофайлів в цілому не зрозуміло і неможливо встановити предмет розмови водія із працівниками поліції. Інші докази, зокрема наявність двох свідків та їхніх пояснень, які могли б засвідчити факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння, в матеріалах справи відсутні. Отже, постанова суду першої інстанції про визнання водія винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підлягає скасуванню як незаконна, а провадження у справі слід закрити у зв'язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також у постанові Одеського апеляційного суду від 10 липня 2024 року в справі №509/1774/24 міститься висновок про те, що зазначені обставини не знайшли свого підтвердження у матеріалах відеофіксації від 09.03.2024 року. Так на відеозапису відсутні події, як пропозиції особі пройти таке обстеження у медичному закладі або за допомогою приладу «Drager», так і відмова особи від цього, оскільки на відеозапису відсутній звук, тільки наявне зображення. Таким чином, відеозаписом не доведено факту відмови особи від проходження огляду на стан сп'яніння. Інші доказ, які б доводили обставину - відмову особи від обстеження на стан сп'яніння в матеріалах справи відсутні та судом не встановлені.
Крім того, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року в справі №536/1703/17, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а згідно правової позиції у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року в справі №463/1352/16-а недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відтак, із урахуванням вимог пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю у його діях складу вказаного адміністративного правопорушення, оскільки не доведено факту керування ним транспортним засобом із ознаками алкогольного сп'яніння та відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі під відеозапис.
Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 7, 34, 35, 36, 40-1, 124, 130, 245, 247, 251, 266, 268, 279, 280, 283, 284, 288, 299, 301, 304, 307, 308 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. (вісімсот п'ятдесяти гривень 00 копійок) в дохід держави.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити, що у разі несплати правопорушником штрафу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому постанови, у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу відповідно до положень ст. 308 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП закрити за відсутністю у його діях складу даного адміністративного правопорушення на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Буський районний суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано.
Суддя І. Б. Кос