(ЗАОЧНЕ)
Єдиний унікальний номер №463/11941/24
Провадження №2/943/740/2025
27 жовтня 2025 року м.Буськ
Буський районний суд Львівської області
в складі: головуючого судді Журибіда Б. М.,
при секретарі Пирка В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Буськ в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторінцивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що 11.02.2023 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір № 7218728, за умовами якого відповідач отримав 5000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Даний договір укладений в електронній формі, згідно ЗУ «Про електронну комерцію». Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав повністю. В порушення положень договору та вимог ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач користуючись коштами наданими йому Банком не виконав своєчасно та у повному обсязі свої зобов'язання - не вносив платежі, передбачені умовами Договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв'язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов договору у відповідача утворилася заборгованість за договором. 26.06.2023 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», уклали договір відступлення прав вимоги №99-МЛ. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_2 за кредитним договором № 7218728. Сума заборгованості за даним договором становить 20950,00 гривень.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором, позивач просить стягнути заборгованість з відповідача в користь позивача в примусовому порядку та стягнути суму сплаченого судового збору та витрати на правничу допомогу.
Ухвалою суду від 22.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Представник позивача направив клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позов підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом подання відзиву на позов, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв, що в силу вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті. Конверт, направлений позивачу на адресу, зазначену в позовній заяві, повернувся до суду, з відміткою пошти, що адресат відсутній за вказаною адресою.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінившидокази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін і позов слід задовольнити, ухваливши рішення.
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов наступного висновку.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Судом встановлено, що 11.02.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 7218728 з використанням одноразового ідентифікатора, шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок Позичальника.
За умовами даного договору позивач надав відповідачу кредит в розмірі 5000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.
Договір укладений в електронній формі, згідно ст.ст. 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію».
Договір про надання кредиту був підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, з використанням особистого кабінету, пароля. Після чого укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому були перераховані кошти відповідно до умов п.2.1 кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти відповідача.
Банк виконав свої зобов'язання, надавши відповідачу кредитні кошти в сумі 5000,00 грн. В той же час, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим позивач направив на адресу відповідача досудову вимогу з повідомленням про відступлення права вимоги та погашення заборгованості, яка залишилась відповідачем без відповіді.
26 червня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», як клієнтом, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», як фактором, укладено договір факторингу № 99-МЛ.
Відповідно до договору факторингу, на умовах встановлених Договором, кредитор передає (відступає) Новому Кредиторові за плату, а Новий Кредитор приймає належні Кредиторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитним Договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між Кредитором і Боржниками (Портфель заборгованості). Внаслідок передачі (відступлення) Портфеля Заборгованості за цим Договором, Новий Кредитор заміняє Кредитора у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля заборгованості та відповідно вказаних у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог Кредитора за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників неналежного виконання всіх грошових та інших зобов'язань Боржників за Кредитними договорами.
Відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості, однак така залишена без належного реагування.
Сума заборгованості відповідача перед позивачем за даним кредитним договором становить 20950 гривень, а саме: 5000 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 15000 грн - прострочена заборгованість за відсотками, 950 грн - прострочена заборгованість за комісією.
Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
У постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18) зазначено, що «положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню».
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 та від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму, договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 зазначає, що «з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів».
З досліджених матеріалів справи встановлено, що відповідачем була прийнята пропозиція (оферта) укласти електронний кредитний договір позики, розміщений на веб-сайті tengo.ua, шляхом реєстрації та заповнення заявки з накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надісланим кредитором у смс-повідомленні засобом зв'язку.
Такі дії сторін свідчать про укладення договору споживчого кредиту з дотриманням встановленої Законом України «Про електронну комерцію» форми правочину.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України).
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
За нормою ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд при розгляді справи виходить з того, що позивач, як особа яка набула права вимоги, має право вимагати від другої сторони належного виконання його грошових зобов'язань, в тому числі повернення кредитних коштів, сплати відсотків та погашення виниклої заборгованості.
Відповідач (позичальник) свої зобов'язання за договором кредиту не виконав належним чином, допустив прострочення в платежах і заборгованість по поверненню кредитних коштів за наданим позивачем розрахунком. Крім того, відповідач не оспорив дані розрахунки, не подав доказів на їх повне або часткове спростування.
Таким чином, як встановлено при розгляді справи, відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, не здійснює платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, чим порушує взяті на себе договірні зобов'язання, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 512, 514, 526, 549, 610, 611, 626, 629, 1048, 1054, 1077 ЦК України, ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФК «Кредит - Капітал», адреса місцезнаходження м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, будинок 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236, заборгованість за кредитним договором № 7218728 від 11.02.2023 року в сумі 20950,00 гривень та 2422,40 гривень судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду через Буський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя: Б. М. Журибіда