Іменем України
27 жовтня 2025 року м. Кропивницький
справа № 398/1377/25
провадження № 22-ц/4809/1499/25
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Чельник О. І.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» на заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 липня 2025 року у складі судді Подоляк Я. М. і
Короткий зміст позовної заяви
В березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг»» (далі - ТОВ «ФК «Пінг-Понг») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 103187218 від 03.03.2021 у розмірі 39 200 грн, судовий збір в розмірі 2 422 грн 40 коп та 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Позовна заява мотивована тим, що 03.03.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 103187218 за заявою відповідача на отримання кредиту, яку він подав на офіційному сайті ТОВ «Мілоан», у формі електронного правочину, шляхом підписання електронним підписом - одноразовим ідентифікатором, що був надісланий відповідачу СМС-повідомленням, про прийняття пропозиції укласти кредит у формі електронного правочину.
Перед укладенням кредитного договору відповідач отримав проект цього договору разом з додатками в електронному вигляді в особистому кабінеті, ознайомився з усіма його умовами та Правилами, що розміщені на веб-сайті ТОВ «Мілоан» та є невід'ємною частиною цього договору.
За умовами кредитного договору позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання у повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором, однак свої зобов'язання не виконав у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість.
23.06.2021 на підставі договору відступлення права вимоги № 03Т, ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги за кредитним договором № 103187218 від 03.03.2021 та, відповідно, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1
24.01.2022 ТОВ «Діджи Фінанс» на підставі договору факторингу № 1/15 відступило ТОВ «ФК «Пінг-Понг» право вимоги за кредитним договором № 103187218 від 03.03.2021 та, відповідно, ТОВ «ФК «Пінг-Понг» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.
Позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача, зазначену в кредитному договорі № 103187218 від 03.03.2021 направлено Повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс», зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості по кредитному договору № 103187218 від 03.03.2021.
Не зважаючи на це, відповідач не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором, та має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Пінг-Понг» в сумі 39 200 грн, з яких: 8 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 31 200 грн - заборгованість за відсотками.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 липня 2025 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт укладення договору первісним кредитором з відповідачем, перерахування грошових коштів відповідачу в розмірі, визначеному умовами кредитного договору та що відповідачем такі кредитні кошти були отримані, а також переходу права грошової вимоги позивача до відповідача за цим договором.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Солвентіс» (колишня назва - ТОВ «ФК «Пінг-Понг») просить скасувати заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 липня 2025 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та здійснити розподіл судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при розгляді справи суд першої інстанції не забезпечив повного, об'єктивного та неупередженого розгляду справи, а тому оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим.
Суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відсутність доказів, які б підтверджували факт укладення між сторонами договору по споживчий кредит № 103187218 від 03.03.2018 та погодження відповідачем його умов, адже у матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, що свідчать про укладення кредитного договору.
PDF файл договору, який міститься в матеріалах справи у додатках до позову, завантаживши та відкривши через програмне забезпечення, призначене для читання PDF файлів, суд має змогу переконатись у наявності підпису та побачити одноразовий ідентифікатор.
Договір про споживчий кредит з додатками до нього було підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, чим підтверджено укладання між ним та первісним кредитором такого правочину в електронній формі, оскільки без здійснення входу на сайт кредитора за допомогою логіна та пароля до особистого кабінету, внесення своїх персональних даних, номера телефону, договір з додатками до нього між сторонами не було би укладено.
Платіжне доручення № 27333248 та деталізований розрахунок заборгованості є доказами видачі відповідачу кредитних коштів, як наслідок, позивачем обґрунтовано розмір заборгованості за кредитним договором.
Позивачем надано докази відступлення на його користь права вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит № 103187218 від 03.03.2021, що не було враховано судом першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Розгляд справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.
За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки ціна позову становить 39 200 грн, тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (на 01.01.2025 становить 90 840 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що 02.03.2021 від імені ОСОБА_1 з метою отримання кредитних коштів подано в електронному вигляді Анкету-заяву на кредит № 103187218.
Згідно Анкети-заяви сума кредиту 8 000 грн, строк - 30 днів з 03.03.2021, дата повернення кредиту 03.04.2021, сума до повернення 15 200 грн, комісія за надання кредиту 0,00 грн, проценти за користування кредитом 7 200 грн нараховуються за ставкою 3,0 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Позичальник - ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також позивачем надано копію Договору про споживчий кредит № 103187218 від 03.03.2021, в якому сторонами зазначено ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 . Згідно умов вказаного договору: сума кредиту 8 000 грн (п.1.2), кредит надається строком на 30 днів з 03.03.2021 (п.1.3); термін (дата) повернення 02.04.2021 (п.1.4); орієнтовна загальна вартість кредиту для позивальника становить 15 200 грн (п.1.5); комісія за надання кредиту 0,00 грн, яка нараховується за ставкою 0,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п.1.5.1). Проценти за користування кредитом: 7 200 грн, які нараховуються за ставкою 3.00 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, тип процентної ставки: фіксована (п.1.5.2).
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок позичальника.
Пунктом 2.2.1 вказаного Договору передбачено, що позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору.
Згідно п. 2.2.2 Договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п.2.2.3 Договору.
Умовами п. 2.2.3 кредитного договору встановлено порядок нарахування процентів за користування кредитом.
Згідно пунктом 6.1 договору його укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства.
Згідно з пунктом 6.3 Договору приймаючи пропозицію Товариства про укладення цього кредитного Договору, Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому.
Пунктом 6.4 Договору передбачено, що укладення Товариством Кредитного договору з Позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом Кредитного договору, який підписаний власноручним підписом Позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки.
Пунктом 7.1 Договору передбачено, що цей договір складається с правил та індивідуальної частини, набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п. 2.1 цього Договору, та діє до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань.
23.06.2021 між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Мілоан» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 03Т, за яким ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а фактор зобов'язався їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до Витягу з додатку до Договору відступлення прав вимоги № 05Т від 29.07.2021 ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 103187218 від 03.03.2021 в розмірі 39 200 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8 000 грн, заборгованість за відсотками - 31 200 грн; заборгованість за комісією 0,00 грн.
24.01.2022 між ТОВ «Діджі Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» було укладено Договір факторингу № 1/15, згідно якого ТОВ «ФК «Пінг-Понг» зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Діджі Фінанс» за плату, а ТОВ «Діджі Фінанс» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «Пінг-Понг» свої права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги (п. 1.1 Договору факторингу № 1/15).
Згідно з витягом з додатку до Договору факторингу № 1/15 від 24.01.2022 року, ТОВ «ФК «Пінг-Понг» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 103187218 від 03.03.2021 року в розмірі 39 200,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8 000,00 грн, заборгованість за відсотками - 31 200,00 грн; заборгованість за комісією 0,00 грн.
На підтвердження перерахування коштів позивачем надано копію платіжного доручення № 25752498 від 03.03.2021, згідно якого ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 8 000 грн, призначення платежу: кошти згідно договору № 103187218.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за № 3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст. ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного прав ата інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).
Так, за ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
В силу ст. ст. 509, 525-526, 598, 610, 611, 622 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості і виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Сторони по зобов'язанню повинні сприяти одна одній у належному його виконанні, а у разі виникнення труднощів у однієї із сторін - всіляко сприяти зменшенню збитків.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Особа, яка порушила зобов'язання (не виконала його, або виконала з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання) повинна нести негативні наслідки такої поведінки, а саме, сплатити в межах позовної давності неустойку і відшкодувати збитки.
При цьому, сторона не звільняється від виконання зобов'язання в натурі.
Зазначене у повній мірі стосується і кредитних зобов'язань, які не виконані належним чином.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно з доданої до позовної заяви Анкети-заяви на кредит № 103187218, яка створена 02 березня 2021 року на сайті miloan.ua, позичальнику ОСОБА_1 погоджено суму кредитування в розмірі 15 200 грн на строк 30 днів, комісію за надання кредиту в розмірі за ставкою 0,00 % від суми кредиту за договором та проценти за користування кредитом за ставкою 3 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а. с. 20-21).
Також позивачем надано копію Договору про споживчий кредит № 103187218 від 03.03.2021, в якому сторонами зазначено ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 (а. с. 22-30).
Згідно умов вказаного договору: сума кредиту 8 000 грн (п.1.2), кредит надається строком на 30 днів з 03.03.2021 (п.1.3); термін (дата) повернення 02.04.2021 (п.1.4); орієнтовна загальна вартість кредиту для позивальника становить 15 200 грн (п.1.5); комісія за надання кредиту 0,00 грн, яка нараховується за ставкою 0,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п.1.5.1). Проценти за користування кредитом: 7 200 грн, які нараховуються за ставкою 3.00 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, тип процентної ставки: фіксована (п.1.5.2).
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок позичальника.
Пунктом 2.2.1 вказаного Договору передбачено, що позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору.
Згідно п. 2.2.2 Договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п.2.2.3 Договору.
Умовами п. 2.2.3 кредитного договору встановлено порядок нарахування процентів за користування кредитом.
Згідно пунктом 6.1 договору його укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства.
Згідно з пунктом 6.3 Договору приймаючи пропозицію Товариства про укладення цього кредитного Договору, Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому.
Пунктом 6.4 Договору передбачено, що укладення Товариством Кредитного договору з Позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом Кредитного договору, який підписаний власноручним підписом Позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки.
Пунктом 7.1 Договору передбачено, що цей договір складається с правил та індивідуальної частини, набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п. 2.1 цього Договору, та діє до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань.
На підтвердження перерахування коштів позивачем надано копію платіжного доручення № 25752498 від 03.03.2021, згідно якого ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 8 000 грн, призначення платежу: кошти згідно договору № 103187218 (а. с. 35).
23.06.2021 між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Мілоан» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 03Т, за яким ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а фактор зобов'язався їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором (а. с. 36-50).
Відповідно до Витягу з додатку до Договору відступлення прав вимоги № 05Т від 29.07.2021 ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 103187218 від 03.03.2021 в розмірі 39 200 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8 000 грн, заборгованість за відсотками - 31 200 грн; заборгованість за комісією 0,00 грн (а. с. 51).
24.01.2022 між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» було укладено Договір факторингу № 1/15, згідно якого ТОВ «ФК «Пінг-Понг» зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Діджи Фінанс» за плату, а ТОВ «Діджи Фінанс» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «Пінг-Понг» свої права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги (п. 1.1 Договору факторингу № 1/15) (а. с. 55-61).
Згідно з витягом з додатку до Договору факторингу № 1/15 від 24.01.2022 року, ТОВ «ФК «Пінг-Понг» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 103187218 від 03.03.2021 в розмірі 39 200,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8 000,00 грн, заборгованість за відсотками - 31 200,00 грн; заборгованість за комісією 0,00 грн (а. с. 52).
01.07.2025 було проведено державну реєстрацію зміни найменування юридичної особи - ТОВ «ФК «Пінг-Понг» на ТОВ «ФК «Солвентіс», що підтверджується копією наказу № 70-к від 01.07.2025, копією рішення № 1778 та копією статуту ТОВ «ФК «Солвентіс» в новій редакції (а. с. 119-128).
З аналізу наданих сторонами доказів вбачається, що між відповідачем з однієї сторони та ТОВ «Мілоан» з іншої, склалися кредитні правовідносини на підставі укладеного між ними договору в електронній формі.
ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов'язання за договором та здійснило переказ грошових коштів відповідачу на суму 8 000 грн.
Даних про те, що позичальником були повернуті кошти за вказаними договором, матеріали справи не містять.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що наданими позивачем доказами підтверджується, що ТОВ «Діджи Фінанс» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги по договором, ОСОБА_1 прийняв умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання його електронним цифровим підписом, однак, в порушення умов вказаного договору не виконав своїх зобов'язань щодо повернення коштів та сплати відсотків.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до статті 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.
Таким чином, позивач ТОВ «ФК «Солвентіс», як правонаступник ТОВ «Мілоан», відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Враховуючи, що матеріали справи не містять даних про пролонгацію кредитного договору у відповідності до його умов, позивач ТОВ «ФК «Солвентіс», як правонаступник ТОВ «Мілоан», відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
З відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 103187218 вбачається, що загальний борг відповідача за договором становить 39 200 грн, з яких 8 000 грн - заборгованість по тілу кредиту, 31 200 коп борг по відсотках (а. с. 33-34).
Разом з тим, з вказаних відомостей вбачається, що кредитором нараховувались відсотки поза межами строку кредиту, встановленого п. 1.3. вказаного договору, який становить 30 днів, а тому, заборгованість станом на кінець строку дії договору становить 15 200 грн, з яких 8 000 грн - сума основного боргу, 7 200 грн - проценти.
Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь ТОВ «ФК «Солвентіс» підлягає стягненню 15 200 грн заборгованості за Договором про споживчий кредит № 103187218 від 03 березня 2021 року.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції безпідставно посилався на те, що Договір про споживчий кредит №103187218 від 03.03.2021 не був підписаний відповідачем електронним підписом у вигляді одноразового ідентифікатора.
Зокрема, при перегляді справи, судом було встановлено, що долучений позивачем до позовної заяви файл у форматі PDF під назвою «Договір про споживчий кредит № 103187218 містить підпис відповідача ОСОБА_1 (одноразовий ідентифікатор: W79827, час: 03.03.2021 19:05), який стає доступним після завантаження файлу та відкриття його за допомогою програмного забезпечення для перегляду PDF-документів, зокрема, Adobe Reader, а не при перегляді через особистий кабінет у підсистемі «Електронний суд».
За таких обставин, відсутні підстави вважати, що Договір про споживчий кредит № 103187218 від 03 березня 2021 року не було підписано ОСОБА_1 у відповідності до положень ЗУ «Про електронну комерцію».
Безпідставними є твердження суду першої інстанції про те, що додане до позовної заяви платіжне доручення не є належним і достовірним доказом надання відповідачу кредитних коштів на виконання умов кредитного договору № 103187218 від 03.03.2021, оскільки надані позивачем докази підтверджують факт перерахування відповідачу 8 000 грн на картку відповідача, а факт того, що зазначена картка не належить ОСОБА_1 , останнім у встановленому законом порядку не спростовано.
Суд також не погоджується з посиланням суду першої інстанції на те, що в матеріалах справи відсутній Договір відступлення прав вимоги № 05Т від 29.07.2021, укладений між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи ТОВ «ФК «Пінг-Понг» було надано Фінанс», з огляду на таке.
Разом з позовною заявою позивачем до суду першої інстанції було надано копію Договору про відступлення прав вимоги № 03Т від 23 червня 2021 року (а. с. 36-50) та копію Витягу з Додатку до Договору про відступлення прав вимоги № 05Т від 29.07.2021 (а. с. 51).
В апеляційній скарзі позивач зазначав, що зазначена помилка, допущена у Витязі з Додатку до Договору про відступлення прав вимоги є суто технічною і виникла ненавмисно при оформленні документів.
Враховуючи, що зазначений Витяг містить усі суттєві дані, які ідентифікують предмет відступлення права вимоги, зокрема, дані боржника, номер та дату кредитного договору, розмір заборгованості, а сам Договір про відступлення прав вимоги № 03Т від 23.06.2021 міститься в матеріалах справи, зазначена описка, допущена у Витязі до Договору щодо неправильного зазначення його дати та номеру, жодним чином не впливає на дійсність правовідносин з переходу прав вимоги за кредитним договором № 103187218 від 03.03.2021 та не може бути розцінена як доказ відсутності у позивача прав вимоги до відповідача.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд першої інстанції, розглядаючи позов неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, надав неправильну оцінку наявним в матеріалах справи доказам та внаслідок неправильного застосування норм матеріального права дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга ТОВ «ФК «Солвентіс» підлягає частковому задоволенню, заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 липня 2025 року скасуванню з ухваленням нового, про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог, пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 38,76 % від ціни позову (15 200*100/39 200) з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Солвентіс» підлягає стягненню 2 347 грн 31 коп (2 422,4*38,76 %+3 633,6*38,76 %) судового збору сплаченого позивачем за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Під час розгляду справи судом першої інстанції позивач просив стягнути на свою користь 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження розміру витрат ТОВ «ФК «Пінг-Понг» було надано копію Договору № 43657029 від 01 листопада 2024 року (а. с. 14-18, 63-67), копію Додаткової угоди № 103187218 від 03 березня 2025 року до Договору № 43657029 про надання правової допомоги від 01 листопада 2024 року (а. с. 68), копію Детального опису робіт (наданих послуг) від 03 березня 2025 року (а. с. 69), копію Акту № 103187218 про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 03 березня 2025 року (а. с. 70).
Крім того, під час розгляду справи апеляційним судом, позивач в порядку розподілу судових витрат просив стягнути з відповідача на свою користь 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження розміру витрат ТОВ «ФК «Солвентіс» було надано копію Договору № 43657029 від 01 листопада 2024 року (а. с. 131-133), копію Додаткової угоди № 103187218 від 03 березня 2025 року до Договору № 43657029 про надання правової допомоги від 01 листопада 2024 року (а. с. 134), копію Акту про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 01 серпня 2025 року (а. с. 135 на звороті), копію Детального опису робіт (наданих послуг) від 01 серпня 2025 року (а. с. 136).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19, на яку посилається заявник).
Клопотань щодо зменшення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та суді апеляційної інстанції матеріали справи не містять.
Таким чином в порядку розподілу судових витрат під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 38,76 % від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 876 грн (6 000*38,76 %+4 000*38,76 %) витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 362, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» задовольнити частково.
Заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (код ЄДРПОУ 43657029) заборгованість за Договором про споживчий кредит № 103187218 від 03 березня 2021 року в розмірі 15 200 (п'ятнадцять тисяч двісті) грн.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (код ЄДРПОУ 43657029) 2 347 (дві тисячі триста сорок сім) грн 31 коп судового збору та 3 876 (три тисячі вісімсот сімдесят шість) грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді С. М. Єгорова
О. І. Чельник