Іменем України
21 жовтня 2025 року м. Кропивницький
справа № 705/2159/19
провадження № 22-ц/4809/1669/25
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,
за участі секретаря - Бойко В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
суб'єкт оскарження - начальник відділу державної виконавчої служби у м.Умані та Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Гудзовський Олександр Олександрович,
заінтересована особа - Приватне підприємство «Центр-Монтаж-Енерго»,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Коркіяйнен Оксани Сергіївни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , на ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 18 серпня 2025 року у складі судді Сивоконя С. С. і
Короткий зміст вимог скарги
В липні 2025 року ОСОБА_2 , яка представляє інтереси ОСОБА_3 , звернулась до суду зі скаргою та просила:
-визнати протиправною бездіяльність начальника Уманського відділу державної виконавчої служби у м. Умані та Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гудзовського Олександра Олександровича щодо невиконання вимог статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» за наслідком розгляду скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 від 27.06.2025, поданої у виконавчому провадженні № 77895710;
-зобов'язати начальника Уманського відділу державної виконавчої служби у м. Умані та Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гудзовського Олександра Олександровича розглянути скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 від 27 червня 2025 року, поданої у виконавчому провадженні № 77895710 в порядку статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Скарга мотивована тим, що рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 17 березня 2025 року у цивільній справі № 705/2159/19 визнано незаконним та скасовано наказ від 03.07.2019 № 25 ПП «Ценр-Монтаж-Енерго» про припинення трудового договору (контракту) з юрисконсультом ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України; поновлено ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта ПП «Ценр-Монтаж-Енерго»; стягнуто ПП «Ценр-Монтаж-Енерго» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 липня 2019 року по 17 березня 2025 року в розмірі 346 882,80 грн, з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов'язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України; рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання.
24.04.2025 ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) подано заяву про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа Шполянського районного суду Черкаської області №705/2159/19 від 02.04.2025.
24.04.2025 постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Паливодою О. П. відкрито виконавче провадження № 77895710 з ідентифікатором доступу 9ББДБ045ВГАД та надано боржнику 3 дні для виконання рішення суду.
27.06.2025 представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до начальника Уманського відділу державної виконавчої служби у м.Умані та Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) О. Гудзовського подано скаргу в порядку статті 74 ЗУ «Про виконавче провадження».
Листом від 25.07.2025 № 85673/7 начальника Уманського відділу державної виконавчої служби у м. Умані та Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) О. Гудзовського надана відповідь, яка є доказом невиконання вимог статті 74 ЗУ «Про виконавче провадження», що стало підставою для звернення до суду з відповідною скаргою.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 18 серпня 2025 року в задоволенні скарги відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що із поданої скарги не вбачається протиправної бездіяльності начальника Уманського відділу державної виконавчої служби у м. Умані та Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , яка представляє інтереси ОСОБА_1 , просить скасувати ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 18 серпня 2025 року, постановити нову ухвалу про задоволення скарги та постановити окрему ухвалу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою.
Помилковим є твердження суду першої інстанції про те, що відповідно до матеріалів виконавчого провадження № 77895710 з ідентифікатором доступу 9ББДБ045ВГАД рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 17.03.2025 щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта ПП «Центр-Монтаж-Енерго» в частині негайного виконання виконано 29.05.2025, що підтверджується актом державного виконавця від 29.05.2025 та наказами про поновлення на роботу, адже суддя не бачив матеріали виконавчого провадження, не врахував обставину проведення досудового розслідування щодо державного виконавця.
В матеріалах виконавчого провадження наявні матеріали кримінального провадження щодо інших зловживань державного виконавця, вчинених під час виконавчих дій, та наявні численні звернення стягувача щодо невиконання рішення суду від 17 березня 2025 року, а тому твердження судді про виконання рішення суду спрямовані на умисне та свідоме його невиконання.
Процесуальна поведінка судді свідчить про грубі порушення права скаржника на справедливі судові процедури, що свідчить про позбавлення права на доступ до суду.
Відзиви на апеляційну скаргу
Відзивів на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції
В судовому засіданні апеляційного суду, проведеного в режимі відеоконференції, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги, представник заінтересованої особи адвокат Моспан В. В. та державний виконавець Паливода О. П. заперечували проти доводів апеляційної скарги.
Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
За статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 447-1 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».
Так, у статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (стаття 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У відповідності до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
Скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; повне найменування (прізвище, ім'я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім'я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.
Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Матеріалами справи підтверджується, що в червні 2025 року ОСОБА_2 , яка представляє інтереси ОСОБА_1 , звернулась до начальника Уманського відділу державної виконавчої служби у м. Умані та Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гудзовського О. О. та просила провести перевірку законності дій під час здійснення виконавчого провадження № 77895710 посадових осіб Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а. с. 4).
Звертаючись до суду зі скаргою, заявник посилалась на те, що начальником Уманського відділу державної виконавчої служби у м. Умані та Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гудзовським О. О. не виконано вимог статті 74 ЗУ «Про виконавче провадження».
Заперечуючи проти вимог скарги представник суб'єкта оскарження зазначав, що оскільки подана на адресу відділу 27.06.2025 скарга ОСОБА_2 не відповідала вимогам п. 5 ч. 4 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме в даній скарзі був відсутній зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги (про що скаржника було повідомлено листом від 30.07.2025 за № 87750/7), її було розглянуто відповідно до вимог ЗУ «Про звернення громадян», про результати розгляду даного звернення скаржника було повідомлено в письмовому вигляді 01.08.2025 за № 8837/7, що не заперечувалось заявником.
Аналіз положень статті 74 ЗУ «Про звернення громадян» свідчить про те, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, за наслідками розгляду скарги стягувача на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця наділений правом, а не обов'язком, виносити відповідну постанову і тільки в тому випадку якщо відповідні дії, рішення чи бездіяльність суперечать вимогам закону.
При цьому, вказаною нормою визначені вимоги, яким повинна відповідати скарга, подана в порядку ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження», з чого слідує, що якщо відповідна скарга на відповідає зазначеним вимогам, вона підлягає розгляду в порядку ЗУ «Про звернення громадян».
Таким чином, враховуючи, що скарга заявника не відповідає вимогам п. 5 ч. 4 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження», начальник відділу в межах наданих йому повноважень у відповідності до положень ЗУ «Про звернення громадян» надав відповідь, а тому суд першої інстанції дійшов по суті правильного висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.
Суд частково погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково посилався на те, що відповідно до матеріалів виконавчого провадження № 77895710 з ідентифікатором доступу 9ББДБ045ВГАД рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 17.03.2025 щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта ПП «Центр-Монтаж-Енерго» в частині негайного виконання виконано 29.05.2025, що підтверджується актом державного виконавця від 29.05.2025 та наказами про поновлення на роботу, оскільки вказані обставини не є предметом розгляду скарги в межах даного провадження, разом з тим, зазначені недоліки не вплинули на правильність висновків суду першої інстанції по суті розгляду скарги.
Суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що процесуальна поведінка судді свідчить про грубі порушення права скаржника на справедливі судові процедури, що свідчить про позбавлення права на доступ до суду, оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Одночасно, у поданій апеляційній скарзі, ОСОБА_2 просить постановити окрему ухвалу, якою довести до відома Вищої ради правосуддя про допущені при вирішенні вказаної цивільної справи порушення норм процесуального права суддею Шполянського районного суду Черкаської області Сивоконем С. С.
Відповідно до частини першої статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення (частина десята статті 262 ЦПК України).
У частині п'ятій статті 262 ЦПК України передбачено, що в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року в справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19) вказано, що «суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу (частина перша статті 262 ЦПК України). Отже, постановлення окремої ухвали є процесуальною дією суду, вчинення якої не залежить від наявності клопотань учасників справи. Суд постановляє окрему ухвалу лише тоді, якщо встановить порушення певним органом чи іншою особою вимог законодавства або недоліки в їхній діяльності під час вирішення спору».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2018 в справі № 761/32388/13-ц (провадження № 61-3251св18) зазначено, що «посилання в касаційній скарзі на непостановлення окремої ухвали не свідчить про несправедливу процедуру. При вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов'язком».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2019 року у справі № 800/500/16 (провадження № 11-1156заі18) зазначено: «Окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов'язком суду».
Аналіз матеріалів справи свідчить, що клопотання про постановлення окремої ухвали є необґрунтованим, суд під час розгляду справи не встановив підстав, передбачених статтею 262 ЦПК України, для вчинення відповідної процесуальної дії, а тому в задоволенні клопотання необхідно відмовити.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки, апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, немає.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд
В задоволенні клопотання Коркіяйнен Оксани Сергіївни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , про постановлення окремої ухвали відмовити.
Апеляційну скаргу Коркіяйнен Оксани Сергіївни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 18 серпня 2025 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 27.10.2025.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді С. М. Єгорова
О. Л. Карпенко