Іменем України
17 жовтня 2025 року м. Кропивницький
справа № 404/10403/24
провадження № 22-ц/4809/1390/25
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),
судді - Дуковський О.Л., Письменний О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Соловйової І.О.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ;
відповідач Українська державна льотна академія
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Української державної льотної академії про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки, допомоги по оздоровленню, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та моральної шкоди, за апеляційною скаргою Української державної льотної академії на рішення Фортечного районного суду міста Кропивницький від 27 травня 2025 року (суддя Кулінка Л.Д.).
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Фортечного районного суду міста Кропивницький з позовом до Української державної льотної академії і просить стягнути:
-заборгованість по заробітній платі у сумі 339 663,48 грн;
-компенсацію за дні невикористаної щорічної відпустки в сумі 42 881,40 грн;
-допомогу по оздоровленню в сумі 61 463,50 грн;
-середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 84 333,42 грн;
-відшкодування моральної шкоди в сумі 30 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що наказом виконуючого обов'язки директора Льотної академії Національного авіаційного університету від 29.08.2024 року № 805/о ОСОБА_1 звільнено з посади виконуючого обов'язки доцента кафедри військової підготовки з 31 серпня 2024 року, а згідно з наказом № 800/о від 29.08.2024 року, звільнено від внутрішнього сумісництва.
В день звільнення йому не виплачено заробітну плату, компенсацію за невикористану щорічну відпустку та допомогу на оздоровлення, тобто розрахунку належних при звільненні сум, не здійснено.
Просить у судовому порядку захистити його трудове право.
Відзив на позовну заяву
Відповідач на заявлений позов вказує, що посада, на якій перебував позивач на момент звільнення - виконуючий обов'язки доцента військової кафедри, згідно зі штатним розписом фінансувалася за рахунок коштів спеціального фонду.
З початку 2023 року існує заборгованість по виплаті заробітної плати зі спецфонду, оскільки заробітна плата відрізняється джерелами фінансування, а тому в академії деяким працівникам нараховувалася заробітна плата з державного бюджету, іншим - зі спецфонду.
Щодо стягнення заробітної плати в сумі 339 663,48 грн, то відповідно до довідки № 243 від 30.11.2023 року за період з 01.04.2023 року по 31.102023 року заборгованість у нарахованої, але невиплаченої заробітної плати складає 186 753,72 грн.
08.01.2024 року, відповідно до статтей 115, 226, 227, 230, Кодексу законів про працю України, статті 24 Закону України «Про оплату праці», розділом 5 Колективного договору позивач звернувся до Комісії з трудових спорів Льотної академії Національного авіаційного університету про зобов'язання роботодавця виплатити заборгованість згідно довідки № 243 від 30.11.2023 року за період з 01.04.2023 року по 31.10.2023 року в сумі 186 753,72 грн.
Згідно прийнятого рішення комісії з трудових спорів (протокол № 5 від 10 січня 2024 року) було вирішено стягнути з Льотної академії Національного авіаційного університету, яка є відокремленим структурним підрозділом (філією) Національного авіаційного університету на користь позивача заробітну плату в розмірі 186 753,72 грн та відповідно до статті 228 Кодексу законів про працю України надано строк для його виконання роботодавцем (копія додається).
29.01.2024 року, у зв'язку з невиплатою заборгованості по заробітній платі, на засіданні комісії прийнято рішення про видачу позивачу посвідчення № 5 від 29.01.2024 року, де боржником є Льотна академія Національного авіаційного університету, яка є відокремленим структурним підрозділом (філією) Національного авіаційного університету яке відповідно до статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом для пред'явлення до органів, які здійснюють примусове виконання.
Заборгованість за квітень 2023 року в сумі 20 312,66 грн позивачу виплачено згідно платіжної відомості № 848 від 13.11.2023 року.
Фактичний залишок боргу за період з 01.04.2023 року по 31.10.2023 року: 186 753,72 грн - 20 312, 66 грн. = 166 441, 06 грн (із заявлених позивачем заборгованості за період з 01.04.2023 року по 31.10.2023 року в сумі 186 753, 72 грн).
Відтак заборгованість по заробітній платі за період з 01.04.2023 року по 31.10.2023 року в сумі 186 753,72 грн не підлягає повторному стягненню і розгляду в цій справі.
Відповідно до довідки № 611 від 01.10.2024 року за період з 01.11.2023 року по 31.12.2023 року заборгованість у відповідача про нараховану, але невиплачену заробітну плату складає 37 106,62 грн.
Відповідно до довідки № 612 від 01.10.2024 року за період з 01.04.2024 року по 30.09.2024 року заборгованість у відповідача про нараховану, але невиплачену заробітну плату складає 115 803,14 грн.
Заборгованість за квітень 2024 в сумі 20 490,38 грн позивачу було виплачено згідно платіжної відомості № 880 від 06.11.2024 року.
Фактичний залишок боргу за період з 01.04.2024 року по 30.09.2024 року: 115 803, 14 грн - 20 490, 38 грн = 95 312,76 грн.
Щодо заявленої позивачем компенсації за невикористану щорічну відпустку в 2024 році в сумі 42 881,40 грн. Компенсація за невикористану відпустку у вересні 2024 року складає 23 259, 00 грн (після відрахування податків 18 490, 90 грн.)
Щодо стягнення заборгованості по допомозі по оздоровленню за 2023 та 2024 роках в сумі 61 463, 50 грн. Допомога по оздоровленню за 2023 рік була нарахована в червні 2023 року в сумі 10 982,34 грн, та входить до загальних виплат в суму 30 397,59 грн. Допомога по оздоровленню за 2024 рік була нарахована в липні 2024 року в сумі 12 128,97 грн та входить до загальних виплат в сумі 28 373,10 грн.
Загальна сума заборгованості по допомозі по оздоровленню складає: 2023 рік - 10 982, 34 грн; 2024 рік - 12 128, 97 грн, тобто 10 982, 34 грн. + 12 128, 97 грн = 23 111, 31 грн.
Після відрахування податків: 2023 рік - 8 840, 34 грн; 2024 рік - 9 763, 82 грн 8 840, 34 грн + 9 763, 82 грн = 18 604, 16 грн.
Щодо обрахування середньомісячного заробітку в сумі 30 731,75 грн та середньоденного заробітку в сумі 1 429,38 грн позивача, то відповідач вважає, що середній заробіток позивача шляхом додавання заробітної плати за останні два місяці, що передують місяцю звільнення та діленням на два: за червень 2024 - 25 774,06 грн; за липень 2024 - 3361, 84 грн; 25774, 06 грн + 3361, 84 грн = 29135, 90 грн; 29135, 90 грн / 2 = 14567, 95 грн.
Таким чином, середній заробіток позивача фактично складає 14 567,95 грн, так як середній заробіток позивача за один день шляхом ділення середнього заробітку за два місяці, що передують місяцю звільнення на кількість робочих днів в цих місяцях: за червень 2024 - 20 днів; за липень 2024 - 3 дні; 20 днів + 3 дні = 23 дні; 29 135, 90 грн/23 дні = 1266, 78 грн. Середній заробіток позивача за день становить 1 266,78 грн.
Щодо моральної шкоди, то відповідач зазначає, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження завданих йому моральних та душевних страждань, які він оцінює у 30 000,00 грн, а тому дана вимога задоволенню не підлягає.
Відповідь на відзив
У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що перевіривши розрахунки, позивач отримав заробітну плату за квітень 2023 року в сумі 20 312,66 грн.
Щодо стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 166 441,06 грн, зазначає, що ні норми цивільного процесуального законодавства, ні норми Кодексу законів про працю України не обмежують працівника в зверненні до суду для стягнення заробітної плати в судовому порядку при наявності рішення комісії по трудових спорах, тим більше рішення комісії по трудових спорах не стосується відповідача.
Щодо заборгованості по заробітній платі за період з 01.04.2024 року по 30 вересня 2024 року, позивач підтверджує, що отримав заробітну плату за квітень 2024 року в сумі 20 490,38 грн, та погоджується із залишком заборгованості за цей період в сумі 95 312,76 грн.
Щодо розрахунку за невикористану щорічну відпустку та допомогу по оздоровленню наполягає на задоволенні саме заявленої суми, яка розрахована позивачем.
Так, відповідач неправильно розрахував суми середнього заробітку, оскільки в довідці № 6 від 29.01.2025 року роботодавець змінив лише заробіток позивача за липень 2024 року (вказав 3 361,84 грн). У довідці № 8 від 29.01.2025 року відповідач зазначив суду заробіток відповідача за липень 2024 року в сумі 35 689,43 грн. Саме таку суму за липень 2024 року позивач застосував у своєму розрахунку.
Заперечення відповідача
Представником відповідача подано до суду заперечення, яким вказує, що на підставі посвідчення № 5 від 29.01.2024 року відкрито виконавче провадження 16.02.2024, де боржником є юридична особа Національний авіаційний університет, а стягувачем - позивач.
Станом на час розгляду цієї справи в суді на примусовому виконанні перебуває виконавчий документ щодо стягнення на користь позивача 166 441,06 грн, а тому розгляд вимоги щодо стягнення цієї частини боргу з відповідача у судовому провадженні, є об'єктивно неможливим.
Таким чином, рішення суду про стягнення на користь позивача суми заборгованості в розмірі 166 441,06 грн та посвідчення комісії з трудових спорів про стягнення заборгованості на аналогічну суму означатиме неможливість одночасного пред'явлення двох виконавчих документів до виконання, зважаючи на те, що це означатиме подвійне стягнення однієї й тієї ж суми на користь одного й того ж суб'єкту.
Звертає увагу, що умисел в обмеженні трудових прав позивача, зокрема в частині виплати йому заробітної плати відсутній, з огляду на характер та специфіку трудових відносин та обмеження, що на них впливали (воєнний стан, закритий повітряний простір).
Судове рішення
Рішенням Фортечного районного суду міста Кропивницький від 27 травня 2025 року позов ОСОБА_1 до Української державної льотної академії, про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки, допомоги по оздоровленню, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, задоволено частково.
Стягнуто з Української державної льотної академії на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 132 419,38 грн; компенсацію за невикористану щорічну відпустку в сумі 42 881,40 грн; допомогу по оздоровленню в сумі 61 463,50 грн; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 191 577,40 грн, моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн, судовий збір в сумі 2 826,13 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.
Стягнуто з Української державної льотної академії в дохід держави судовий збір 3 239,96 грн.
Суд першої інстанції, дійшовши висновку про порушене трудове право позивача, здійснив стягнення заборгованих сум, що підлягали виплаті у день звільнення позивача, таким чином частково задовольнивши позов, відновив порушене право,.
Апеляційна скарга
Не погоджуючись з судовим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, якою просить рішення Фортечного районного суду міста Кропивницький від 27 травня 2025 року скасувати в частині стягнення з Української державної льотної академії на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені в розмірі 191 577,40 грн; компенсації за невикористану щорічну відпустку в сумі 42 881,40 грн; допомоги по оздоровленню в сумі 61 463,50 грн та ухвалити нове рішення з урахуванням позиції скаржника в скарзі.
Відзив на апеляційну скаргу
Не погоджуючись з апеляційною скаргою, стороною позивача поданий відзив, яким просить про залишення судового рішення без змін, посилаючись про трактування застосування норм права відповідачем на власний розсуд, недобросовісне відношення до судового провадження, надання чисельної кількості довідок, за змістом які різняться та з яких неможливо здійснити висновок про суми боргу, які роботодавець вважає за необхідне виплатити звільненому працівникові.
Рух справи
Ухвалою суду від 15 липня 2025 року відкрито провадження у даній справі; встановлено строк для подачі відзиву.
01 серпня 2025 року закінчено підготовчі дії, справу призначено до розгляду в Кропивницькому апеляційному суді на 25 вересня 2025 року, про що постановлено відповідну ухвалу.
Учасників справи належним чином повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду справи (а.с.146-153).
Позиція та участь учасників справи в суді апеляційної інстанції
17 вересня 2025 року від представника скаржника надійшло клопотання про розгляд справи без його участі помилково скерована до Фортечного районного суду, 23.09.2025р відбулася реєстрація заяви в апеляційному суді (а.с.155, 154).
25 вересня відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки учасники справи в судове засідання не з'явились.
Дата судового рішення
Згідно з частиною першою статті 268 ЦПК України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення суду.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України).
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п'ята статті 268 ЦПК України).
Норми права застосовані судом
Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частина третя статті 12 Цивільного процесуального кодексу України покладає на кожну сторону обов'язок довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 81 Цивільного процесуального кодексу України).
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (частина сьома стаття 43 Конституції).
За приписами частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно частини першої статті 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
За змістом частини четвертої статті 97 Кодексу законів про працю України, статті 22 Закону України «Про оплату праці» власник або уповноважений ним орган не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами колективними договорами.
Роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника (частина перша статті 47 Кодексу законів про працю України).
Обставини справи встановлені судом
Судом встановлено, що з 01 вересня 2023 року позивач прийнятий за строковим трудовим договором на посаду доцента кафедри військової підготовки Льотної академії Національного авіаційного університету, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 (а.с.15-18).
Наказом Льотної академії Національного авіаційного університету від 29 серпня 2024 року № 805/о звільнено виконуючого обов'язки доцента кафедри військової підготовки ОСОБА_1 31 серпня 2024 року з займаної посади згідно пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України у зв'язку з закінченням терміну дії трудового договору. Визначено виплатити компенсацію за невикористану щорічну відпустку за робочі періоди з 01.01.2024 року по 31.08.2024 року за 30 календарних днів (а.с.10).
Наказом Льотної академії Національного авіаційного університету № 805/о від 29 серпня 2024 року про звільнення від сумісництва звільнено 31 серпня 2024 року з займаної посади згідно пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України, у зв'язку з закінченням терміну дії трудового договору з виплатою грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку доцента кафедри військової підготовки ОСОБА_1 , 01.01.2024-31.08.2024 року за 30 календарних дні (а.с.11).
Згідно довідки про одержані доходи та утримані податки від 30 листопада 2023 року заборгованість Льотної академії Національного авіаційного університету по заробітній платі перед ОСОБА_1 за період з лютого 2023 року по жовтень 2023 року складає 186 753,72 грн (а.с.12), за період з листопада 2023 року по грудень 2023 року заборгованість по заробітній платі складає 37 106,62 грн (довідка № 611 від 01 жовтня 2024 року; а.с.13), за період з квітня 2024 року по вересень 2024 року заборгованість по заробітній платі складає 115803,14 грн (довідка № 612 від 01 жовтня 2024 року; а.с.14).
Згідно рішення комісії з трудових спорів Льотної академії Національного авіаційного університету, яка є відокремленим структурним підрозділом (філією) Національного авіаційного університету від 10 січня 2024 року вирішено стягнути з Льотної академії Національного авіаційного університету, яка є відокремленим структурним підрозділом (філією) Національного авіаційного університету на користь ОСОБА_1 заробітну плату в сумі 186 537,72 грн (а.с. 45 а звороті).
Льотна академія Національного авіаційного університету (код ЄДРПОУ 37939527), була філією (відокремленим структурним підрозділом) Національного авіаційного університету, код ЄДРПОУ 01132330 (НАУ, Університет), та входила до структури Національного авіаційного університету. Відбулася реорганізація, відокремлення Льотної академії НАУ від Національного авіаційного університету та утворення нового вищого навчального закладу - Української державної льотної академії України, на підставі розпорядження Міністерства освіти і науки України № 1249 від 13.10.2023 «Про реорганізацію Національного авіаційного університету». Наразі, Льотна академія НАУ як філія була припинена з 06.11.2024, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.55-56).
Позиція апеляційного суду
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Враховуючи межі апеляційного оскарження за скаргою відповідача, предметом апеляційного перегляду є рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Мотиви апеляційного суду
Правовідносини між сторонами виникли за наслідком трудових відносин, порушення прав позивача, не здійснення розрахунку при звільненні, чим порушені вимоги трудового законодавства.
Межі апеляційного оскарження становлять задоволені місцевим судом вимоги про стягнення:
-середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 191 577,40 грн;
-компенсацію за невикористану щорічну відпустку в сумі 42 881,40 грн;
-допомогу по оздоровленню в сумі 61463,50 грн.
Рішення суду в частині стягнення з Української державної льотної академії на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 132 419,38 грн та у відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн, розподіл судових витрат: судовий збір 2826,13 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн, апелянтом не оскаржено.
Згідно ст. ст. 21, 43 Конституції України, ст. ст. 94, 115 КЗпП України, ст. ст. 21, 24 ЗУ «Про оплату праці» кожна людина має право на заробітну плату за виконану роботу та її своєчасне одержання в повному обсязі.
Як передбачено ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Частина 1 статті 117 КЗпП України встановлює, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 зазначила, що виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами при апеляційному перегляді, з позивачем при звільненні не був здійснений розрахунок, що в силу приписів ст. 117 КЗпП України є підставою для стягнення з роботодавця на користь працівника компенсації за затримку розрахунку при звільненні у розмірі середнього заробітку, в даній справі також заборгованих сум при звільненні.
За ч. 1 ст. 117 КЗпП України встановлює максимальний строк нарахувань компенсації тривалістю шість місяців.
Пунктом 32 постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
Згідно п. 2 постанови КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Пунктами 5 та 8 вказаного Порядку встановлено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочих (календарних) днів на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Конституційний Суд України у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 КЗпп України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Апеляційне оскарження ґрунтується на наступних тезах:
-порушення порядку обчислення середньої заробітної плати, з якої вирахувано компенсацію за ст. 117 КЗпП;
-судове рішення фактично є підставою подвійного стягнення на користь позивача заборгованих сум;
-допущена помилка при обрахунку розміру компенсації за невикористану відпустку;
-стягнуті суми компенсації є невідповідними.
Так, наказом Льотної академії Національного авіаційного університету від 29 серпня 2024 року № 805/о ОСОБА_1 , виконуючого обов'язки доцента кафедри військової підготовки, звільнено 31 серпня 2024 року з займаної посади згідно пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України, у зв'язку з закінченням терміну дії трудового договору. Визначено виплатити компенсацію за невикористану щорічну відпустку за робочі періоди з 01.01.2024 року по 31.08.2024 року за 30 календарних днів
Згідно рішення комісії з трудових спорів Льотної академії Національного авіаційного університету, яка є відокремленим структурним підрозділом (філією) Національного авіаційного університету від 10 січня 2024 року вирішено стягнути з Льотної академії Національного авіаційного університету, яка є відокремленим структурним підрозділом (філією) Національного авіаційного університету на користь ОСОБА_1 заробітну плату в сумі 186 537,72 грн.
29.01.2024 року, у зв'язку з невиплатою заборгованості по заробітній платі, на засіданні комісії, прийнято рішення про видачу позивачу посвідчення № 5 від 29.01.2024 року, де боржником є Льотна академія Національного авіаційного університету, яка є відокремленим структурним підрозділом (філією) Національного авіаційного університету.
Згідно витягу з Автоматизовної системи виконавчих проваджень, на виконанні в органах державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження № 74168266 де боржником є Національний авіаційний університет, а стягувачем ОСОБА_1 .
Не здійснення розрахунку при звільненні позивача, не заперечується та доводиться об'єктивними та належними доказами.
Відтак, на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за період затримки розрахунку, за період, що не перевищує шість місяців.
Суд першої інстанції виснував, що позивач був звільнений із займаної посади 31 серпня 2024 року, останніми двома місяцями роботи, які мають бути включені до розрахунку, є липень 2024 року та серпень 2024 року, загалом 45 робочі дні, а тому середньоденна заробітна плата позивача складає 1 368,41 грн (35 689,43 грн + 25 889,12 грн :45 дні) / (23 дн.+22 дн.) ).
Тому, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача з 01.09.2024 року і по 01.03.2025 року (не більше як за шість місяців стаття 117 Кодексу законів про працю України) становить 191 577,40 грн (1 368,41 грн х 140 дн), з подальшим вирахуванням з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку: з 01.09.2024 року і по 01.03.2025 року в сумі 191 577,40 грн, такий здійснив висновок місцевий суд.
Однак, застосовуючи положення законодавства до спірних правовідносин, розрахунковий період становить останні два календарні місяці, що передували звільненню. Розраховується загальна сума виплат за цей період та ділиться на загальну кількість відпрацьованих робочих днів, отриманий розмір середньоденної зарплати множать на число робочих днів, що становить затримку виплати.
Суд першої інстанції помилково взяв за основу липень та серпень 2024 року, замість липня та червня 2024 року, так як звільнення відбулося у серпні 2024 року, 31 числа, закон передбачає два повних відпрацьованих місяця.
Сума середнього заробітку розраховується з доходу за червень 2024р - 25774,06 грн, липень 35 689,43 грн, на відміну від застосованого судом місяці розрахунку серпень 25 889,12 грн та липень 35 689,43 грн (суд зазначив з розрахунку (35 689,43 грн + 25 889,12 грн):45 дні) / (23 дн.+22 дн.), замість правильного ( 25 774,06 грн + 35 689,43 грн): (20дн+23дн), що дорівнює 1429,38 грн середньоденна зарплата, загальна сума стягнення без утримання податків становить за період з 01.09.2024 року і по 01.02.2025 (ВКЛЮЧНО) 125 днів, відповідно до визначеному ст. 117 КЗпП шість місяців та складає 178 672, 92 грн.
Таким чином, суд допустився арифметичної помилки щодо періоду стягнення шість місяців, замість 140 днів, правильним є 125 днів, а також за основу розрахунку взяв місяць, у якому звільнено позивача, що не відповідає Постанові КМУ №100.
Відтак, на користь позивача мало б бути стягнення в порядку ст. 117 КЗпП у сумі 178 672, 92 грн ( з подальшим вирахуванням з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів), замість 191 577,40 грн (з подальшим вирахуванням з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів, як зазначено у рішенні).
Враховуючі положення ст. 367 ЦПК, доводи оскарження, не згоду з судовим рішенням в частині розміру стягнення, колегія суддів знаходить за можливе задовольнити апеляційну скаргу в цій частині частково та змінити розмір стягнення за ст. 117 КЗпП, визначивши суму виплати 178 672, 92 грн.
Апелянт правильно відмітив про неправильне застосування судом першої інстанції місяців розрахунку середньої заробітної плати, однак навів дані про зарплату позивача, відмінну від довідки про доходи.
Позивач, суд першої інстанції та колегія суддів прийняли до уваги як належний доказ, з якого вирахуваний середній заробіток, довідка про доходи за 2024рік № 612 від 01.10.2024р.
У позовній заяві позивачем зроблено розрахунок середнього заробітку, виходячи з даних зазначених в довідках самим же відповідачем
Довідка відповідача від 29.01.2025р (а.с.57), згідно якої суми доходу позивача за період червень-липень 2024рр: 25 774,06 грн, 3361,84 грн, не може бути прийнята до уваги, так як 3 робочі дні не становить відпрацьований місяць працівника, даний доказ об'єктивно не відповідає Постанові КМУ № 100, для прийняття за базу розрахунку та суперечить іншим доказам-довідкам про доходи позивача, що містяться у матеріалах справи.
Більш того, в матеріалах справи за спірний період є декілька довідок, переважна з них містить однакові дані про нараховану зарплату, однак до виплачених сум вказано про включення компенсаційних сум.
Згідно положень законодавства докази повинні бути належними та достатніми. Суд оцінює докази через внутрішнє переконання, така розбіжність доказів про доходи позивача, очевидно не на користь відповідача, враховуючи, що позивачем надані довідки про доходи, що видані самим відповідачем, розширення інформації про включення до виплат зарплати додаткових сум, зокрема, компенсацію за відпустку, без розмежування такої виплати, ставить під сумнів достовірність доказу.
Докази про виплачені суми позивачу, нараховані, але не виплачені, мають бути зрозумілими як стороні, так і суду. У даній справі дане правило не застосовано роботодавцем.
Суд першої інстанції безапеляційно погодився з сумами визначеними позивачем про стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку в 2024 році в сумі 42 881,40 грн та допомоги по оздоровленню за 2023 та 2024 роках у сумі 61463, 50 грн. Судом першої інстанції не наведена ні мотивація, ні розрахунок такої виплати, так як численні довідки відповідача надані з такою викладкою інформації, таким чином та в такій кількості, з суттєвими розбіжностями, що визначитися з правовою позицією відповідача у цій частині, неможливо.
Щодо компенсації за невикористану щорічну відпустку, допомоги по оздоровленню.
Так, заявлена позивачем вимога про компенсацію за невикористану щорічну відпустку в 2024 році в сумі 42 881,40 грн; допомоги по оздоровленню за 2023 та 2024 роках в сумі 61463, 50 грн.
Відповідач у своїх письмових поясненнях зазначив, що компенсація за невикористану відпустку позивачем не проводилось. Розмір складає 23 259, 00 грн, після відрахування податків 18 490, 90 грн. А допомога по оздоровленню за 2023 рік була нарахована в червні 2023 року в сумі 10 982,34 грн, та входить до загальних виплат в сумі 30 397,59 грн.
Допомога по оздоровленню за 2024 рік була нарахована в липні 2024 року в сумі 12 128,97 грн та входить до загальних виплат в сумі 28 373,10 грн. Загальна сума заборгованості по допомозі по оздоровленню складає: 2023 рік - 10 982, 34 грн, 2024 рік - 12 128, 97 грн, загальна сума 23 111, 31 грн. А після відрахування податків: 18 604, 16 грн.
Зазначені суми компенсації, в порушення ст.ст. 76-89 ЦПК належним чином не підтверджені відповідачем.
Колегія суддів звертає увагу на письмові докази. Так:
1)довідка № 612 від 01.10.2024р (а.с.14) зарплата позивача з квітня по вересень 2024р, вказано заборгованість 115 803,14 грн.
2)довідка № 8 від 29.01.2025р зарплата з січня 2024р по вересень 2024р, міститься відмітка на відмінну від довідки № 612 від 01.10.2024р, що у липні 2024р - 12 128,97 грн становить компенсацію за невикористану відпустку, а у вересні 2024р - 23 259,00 грн (а.с.49).
Колегія суддів зауважує, що суми у довідці довідка № 612 від 01.10.2024р та довідці № 8 від 29.01.2025р за липень та вересень однакові, але в першій відсутня інформація про компенсаційні виплати.
3)довідка про доходи №6 від 29.05.2025р, зарплата позивача за червень 2024р 25 774,06 грн; липень 2024р - 3 361 грн, робочі дні відповідно 20 днів та 3дні (а.с.51).
Однак, у вищевикладених довідках ці суми кардинально різняться, як за червень так і липень 2024р, тобто 25 774,06 грн та 35 689,43грн.
4)довідка № 7 від 29.01.2025р зарплата за період 2023р: з січня 2023р по грудень 2023р, зазначено, що допомога на оздоровлення у червні 2023р складає 10 982,34 грн (а.с.52);
5)довідка № 243 від 30.11.2023р доходи з лютого 2023р по жовтень 2023р, відміток про нараховані суми компенсації, не міститься (а.с.66)
6)довідка про одержані доходи 2024рік з січня 2024р по вересень 2024р, вказано, що у липні 2024р - 35 689,43 грн, доповнено, що 12 128,97 грн компенсація на оздоровлення, компенсація за невикористану відпустку у вересні 2024р складає 23 259,00грн (а.с.69).
У даній довідці при додатковій інформації про компенсації, суми заробітку не відрізняються від попередніх довідок, які не містять обумовленість про додаткові виплати.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно з наказом № 805/о від 29.08.2024 року роботодавцем визначено здійснити виплату позивачу компенсацію за невикористану щорічну відпустку за період з 01.01.24 - 31.08.24 - 30 к.д.
Виходить, що станом на 29.08.2024 року така компенсація не виплачена, у наказі відсутні зазначення суми такої компенсації, що свідчить про те, що компенсація не була навіть нарахована.
Позивач відповідно до такої позиції відповідача, зробив власний розрахунок: середній заробіток позивача з розрахунку за один день складає 1429,38 грн, така ж сума вийшла і з розрахунку апеляційного суду, при перегляді вимоги про стягнення середнього заробітку. 1429,38 грн Х 30 к.д. = 42881,40 грн.
Таким чином, компенсація за невикористану щорічну відпустку в 2024 році складає 42 881,40 грн.
Відповідно до ст. 57 ЗУ «Про освіту» держава забезпечує педагогічним і науково-педагогічним працівникам серед іншого - виплату педагогічним і науковопедагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки. Позивачу ні в 2023 році, ні в 2024 році не виплачувалась допомога на оздоровлення.
Оскільки відповідач не надав позивачеві розрахунок з обґрунтуванням та визначенням всіх виплат, місячного посадового окладу, позивачем прийнято при розрахунку за основу середній заробіток за місяць, який складає 30 731,75 грн, 30731,75 грн. Х 2 = 61 463,50 грн.
З таким розрахунком погодився місцевий суд і відповідно погоджується колегія суддів, враховуючи вищевикладені обставини і оцінку наданих сторонами доказів, а також, що у трудових відносинах працівник є слабкою стороною, не наділений ресурсом надання достатніх доказів, які дискреційно належать роботодавцю, таких як облік та порядок нарахування.
Таким чином заборгованість по допомозі по оздоровленню за 2023 та 2024 роки складає 61 463,50 грн.
Відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції жодних доказів, жодних розрахунків, які б свідчили, що вищезазначені суми містяться в складі сум заборгованості, зазначених у довідці про одержані доходи позивачем, відповідно не довів належними доказами свої заперечення.
Колегія суддів звернула увагу, що позиція відповідача обмежувалась лише письмовими поясненнями, виниклі розбіжності при з'ясуванні обставин справи, не могли бути детально з'ясовані місцевим судом. А письмові докази ретельно перевірені і таким же чином переглянуті апеляційним судом.
Окремо звернута увага суду апеляційної інстанції, що саме про виплату компенсаційних сум, природу нарахування відповідач не заперечує, не погоджувався саме з сумою визначеною до стягнення судом.
Загальний висновок
Статтею 376 ЦПК України врегульовані підстави для скасування або зміни судового рішення апеляційною інстанцією: неповне з'ясування обставин справи, недоведеність обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи або порушення процесуального або матеріального права. Це означає, що якщо апеляційний суд виявить такі порушення, він може скасувати або змінити рішення суду першої інстанції та ухвалити нове.
Колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду, дійшла висновку про зміну судового рішення в частині розміру стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку, в порядку ст. 117 КЗпП, визначивши до стягнення 178 672, 92 грн.
В іншій частині рішення на підставі ст. 375 ЦПК залишається незмінним, з підстав викладених у мотивувальній частині постанови.
Судові витрати
За подання апеляційної скарги, в порядку розподілу судових витрат пропорційно задоволеним вимогам, з ОСОБА_1 на користь Української державної льотної академії підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору, в розмірі 363,96 грн, враховуючи розмір, що задоволений за наслідком перегляду оскаржуваного судового рішення за апеляційною скаргою та становить 4% від задоволеного розміру, стаття 141 ЦПК.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Української державної льотної академії, задовольнити частково.
Рішення Фортечного районного суду міста Кропивницький від 27 травня 2025 року в частині визначення до стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, змінити.
Стягнути з Української державної льотної академії на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 178 672, 92 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Української державної льотної академії судовий збір (за подання апеляційної скарги) в розмірі 363,96 грн
В іншій, оскаржуваній частині, судове рішення залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. М. Дьомич
Судді О.Л.Дуковський
О.А. Письменний