Іменем України
17 жовтня 2025 року м. Кропивницький
справа № 399/301/24
провадження № 22-ц/4809/931/25
Кропивницький апеляційний суду в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді: Дуковського О.Л. (суддя-доповідач)
суддів: Дьомич Л.М., Письменного О.А.
з участю секретаря: Волошиної М.О.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС»;
треті особи - приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьова Тетяна Валентинівна, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» на заочне рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 31 жовтня 2024 року, у складі головуючого судді Лях М.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС», треті особи Приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьова Тетяна Валентинівна, Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Вердикт Капітал» ,правонаступником якого є ТОВ «Дебт Форс », треті особи приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьова Тетяна Валентинівна, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що у 2024 році з реєстру боржників дізнався, що щодо нього приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьовою Т.В. було відкрите виконавче провадження ВП № 65588165 на підставі виконавчого напису № 34955 від 23.03.2021, вчиненого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Я.В., щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 181657, 93 грн за кредитним договором 500952847 від 19.07.2014 .
Вказаний виконавчий напис вважає незаконним та таким, що не підлягає виконанню у зв'язку із тим, що він вчинений з порушенням норм чинного законодавства, а саме, приватний нотаріус Головкіна Я.В. не повідомила його про те, що до нього звернулися із заявою про вчинення виконавчого напису, що створює ситуацію коли позивач не міг ніяким чином заперечувати проти незаконного нарахування суми і, відповідно, нотаріус не мав вчиняти виконавчий напис, оскільки ним не була перевірена безспірність вимоги кредитора.
Крім того, на момент вчинення приватним нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису кредитний договір, за тим боржником допущено прострочення платежів за зобов'язанням, не входить до переліку № 1172.
Таким чином, у нотаріуса було відсутнє право на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений та не відноситься до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Щодо порушення процедури вчинення оспорюваного виконавчого напису в частині його вчинення на борговому документі, який не посвідчений нотаріально. Як зазначалось вище, при ознайомлені з матеріалами виконавчого провадження, позивач дізнався, що оспорюваний виконавчий напис був вчинений на підставі кредитного договору № 500952847 від 19.07.2014 року, що був укладений між позивачем та публічним акціонерним товариством «Альфа-банк». Стягнення за оспорюваним виконавчим написом відбувається на користь ТОВ «Вердикт Капітал», яке, нібито, набуло право вимоги на борг. Позивач жодного разу не укладав нотаріально посвідченого кредитного договору чи договору позики, тому очікувано, що кредитний договір також не міг бути нотаріально посвідченим, що й було підтверджено при ознайомлені з матеріалами виконавчого провадження - кредитний договір, на якому було вчинено оспорюваний виконавчий напис, та на який було передано виконавцю на виконання, як підстави для відкриття виконавчого провадження - не посвідчений нотаріально. Однак, законодавством не передбачено можливість вчиняти виконавчі написи на боргових документах, що нотаріально не посвідчені.
Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 31 жовтня 2024 року позов задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис зареєстрований в реєстрі № 34995, вчинений 23.03.2021 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Дебт Форс» заборгованість за кредитним договором.
Стягнуто з ТОВ «Дебт Форс» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.
Відповідач подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Вважає, безпідставними твердження про те, що стягувачем неправомірно здійснено дії щодо вчинення виконавчого напису нотаріуса, а сам виконавчий напис вважає таким, що вчинено у відповідності до чинного законодавства.
Крім того відповідача не погоджується із сумою витрат на правничу допомогу стягнутої із відповідача на користь позивача.
Вказує, що під час вирішення питання про судові витрати судом першої інстанції було порушено норми процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача та обговоривши наявні докази у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтувантися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно ч. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Оскаржуване судове рішення частково відповідає зазначеним вимогам виходячи із наступного.
Згідно з статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема примусове виконання обов'язку в натурі.
Судом першої інстанції встановлено, що 26 травня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьовою Т.В. на підставі виконавчого напису № 34955 вчиненого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. було 23 березня 2021 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 65588165 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал», правонаступником якого є ТОВ «Дебт Форс » в сумі 181657,93 гривень за кредитним договором № 500952847 від 19 липня 2014 року (а.с. 20-27).
Звернувшись із цією позовною заявою позивач вказував, що про відступлення права вимоги його не повідомляли та вимогу про погашення заборгованості не пред'являли, заборгованість за кредитним договором не є безспірною, оскільки нотаріус за непосвідченим нотаріально договором не мав права вчиняти виконавчий напис.
Задовольняючи позов суд першої інстанції послався на те, що твердження позивача не спростовані ні відповідачем, ні приватним нотаріусом, яким учинено виконавчий напис.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову.
Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 з послідуючими змінами затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Наведеним Переліком такими документами визнано кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями та передбачено, що для одержання виконавчого напису додаються оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається в межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 містить аналогічні правила та умови вчинення виконавчого напису.
Зокрема, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Цей перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами, ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та в Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави зробити висновок про те, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Питання визначення судами безспірності суми заборгованості під час розгляду справ про оскарження законності вчинення нотаріусом виконавчого напису досліджене Верховним Судом України, яким, зокрема, у постанові від 05 липня 2017 року у справі № 6-887 цс17 викладено висновок, за яким суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком № 1172.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості та її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлює суд відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
З огляду на вищевикладені доводи та установлені обставини справи, суд дійшов до висновку про вчинення оспорюваного виконавчого напису нотаріусом із порушенням чинного нотаріального законодавства, а тому його слід визнати таким, що не підлягає виконанню, в якості ефективно застосованого судом способу захисту порушеного права позивача на недоторканність його грошових коштів.
Тому, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що виконавчий напис приватного нотаріуса був вчинений з порушенням вимог Закону «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, з яким погоджується і колегія суддів.
Оскаржуваним рішенням суду було стягнуто витрати на правничу допомогу в сумі - 10000,00 грн .
В апеляційній скарзі представник позивача посилається на те ,що суд першої інстанції формально підійшов до вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
З матеріалів справи вбачається, що згідно договору про надання правової допомоги від 24 квітня 2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Яресько Т.В. визначено вартість наданих послуг на правничу допомогу у фіксованій сумі в - 10000,00 грн (а.с.36-38).
В позовній заяві позивач просив стягнути на його користь із відповідача розмір судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі - 10000,00 грн .
ТОВ «Вердикт Капітал» ,правонаступником якого є ТОВ «Дебт Форс » подавало клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, з посиланням на те, що позивачем не надано належних доказів передбачених чинним законодавством на підтвердження понесених витрат, а також вважає, що справа не є складною та відноситься до категорії малозначних, а тому сума витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн не відповідає реальності таких витрат розумності їх розміру, що суперечить принципу розподілу таких витрат (а. с. 100-104).
Суд першої інстанції послався на критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, а також послався на відсутність клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені у повному обсязі судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Колегія суддів вважає, з урахуванням клопотання відповідача про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу , необхідно зменшити їх розмір.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи встановила, що адвокатом Яресько Т.В. надавалася правнича допомога позивачу, обсяг наданої допомоги зводився лише до складання позовної заяви, участі у судових засідання представник позивача не брав, а тому колегія суддів вважає, що співмірною із складністю вирішеної судом справи та виконаних адвокатом робіт буде компенсація за рахунок відповідача витрат позивача за надану йому правничої допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Тому, оскаржуване рішення суду в частині вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає зміні, а в іншій частині рішення суду слід залишити без змін.
У відповідності до ч. 5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» - задовольнити частково.
Заочне рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 31 жовтня 2024 року в частині стягнення витрат з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правничу допомогу в сумі 10000 (десять тисяч) гривень - змінити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (ЄДРПОУ 43577608) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 (п?ять тисяч) гривень.
В іншій частині рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 31 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О.Л. Дуковський
Судді Л.М. Дьомич
О.А. Письменний