Справа № 351/1453/24
Провадження № 11-кп/4808/426/25
№ 11-кп/4808/427/25
Категорія ч.4 ст.185 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач
ОСОБА_2 И Р О К
27 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_3
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника адвоката ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12024091230000107 за апеляційними скаргами заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_10 на вирок Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 10 липня 2025 року та ухвалу Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 16 липня 2025 року про виправлення описки, допущеної у мотивувальній та резолютивній частинах вироку, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Снятин, Снятинського району, Івано-Франківської області та жителя АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України, -
За вироком суду ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень , передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України, та призначено йому покарання:
за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі;
за ч. 3 ст. 357 КК України у виді 3 (трьох) місяців арешту.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покладено на засудженого ОСОБА_8 наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Судом першої інстанції встановлено, ОСОБА_8 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного стану та незаконно заволодів будь-яким способом паспортом потерпілого ОСОБА_11 .
Кримінальні правопорушення скоєно за наступних обставин.
Так, обвинувачений ОСОБА_8 22 червня 2024 року приблизно о 09 год. 12 хв., під час дії воєнного стану, який введено на території України 24 лютого 2022 року Указом Президента України, ідучи повз приміщення магазину "Явір" по вул. Тараса Шевченка,28 в місті Снятин Коломийського району, побачив на зовнішньому підвіконнику вказаного закладу мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 12», який потерпілий ОСОБА_11 декілька хвилинами раніше залишив без нагляду.
У цей момент у ОСОБА_8 виник злочинний умисел на вчинення таємного викрадення чужого майна, а саме мобільного телефону марки «Xiaomi Redmi 12», який перебував без нагляду.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, яке в силу випадкових обставин було тимчасово залишене без нагляду його власником, переслідуючи корисливий мотив - таємне викрадення чужого майна, діючи умисно та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_8 з метою особистого збагачення у порушення ч. 1 ст. 337 Цивільного кодексу України, яка вказує на те, що особа, яка знайшла загублену річ, зобов'язана негайно повідомити про це особу, яка її загубила, або власника речі і повернути знайдену річ цій особі та те, що особа, яка знайшла загублену річ у приміщенні або транспортному засобі, зобов'язана передати її особі, яка представляє володільця цього приміщення чи транспортного засобу, а також ч. 2 ст. 337 Цивільного кодексу України, яка вказує на те, що якщо особа, яка має право вимагати повернення загубленої речі, або місце її перебування невідомі, особа, яка знайшла загублену річ, зобов'язана заявити про знахідку Національній поліції або органові місцевого самоврядування, переконавшись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, таємно викрав мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 12» вартістю 2 798,00 (дві тисячі сімсот дев'яносто вісім) гривень, із вмонтованими у нього двома SIM-картами оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» загальною вартістю по 370 (триста сімдесят) гривень, який перебував у силіконовому чохлі вартістю 300 (триста) гривень, чим завдав потерпілому ОСОБА_11 майнову шкоду на загальну суму 3 468,00 (три тисячі чотириста шістдесят вісім) гривень.
Після вчинення крадіжки ОСОБА_8 викраденим чужим майном розпорядився на власний розсуд.
За вказаних вище обставин, 22 червня 2024 року приблизно о 09 год. 12 хв., таємно викрадаючи мобільний телефон ОСОБА_11 марки «Xiaomi Redmi 12», ОСОБА_8 в силіконовому чохлі, в якому знаходився мобільний телефон ОСОБА_11 , побачив паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 18.11.2019 Снятинським відділом Управління ДМС України в Івано-Франківській області на ім'я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким він також вирішив таємно заволодіти.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне заволодіння паспорту громадянина України, ОСОБА_8 діючи умисно та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, розуміючи, що паспорт громадянина України являється документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України, таємно заволодів паспортом громадянина України № НОМЕР_1 , виданим 18.11.2019 Снятинським відділом Управління ДМС України в Івано-Франківській області на ім'я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким розпорядився на власний розсуд.
Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 16 липня 2025 року виправлено описку у вироці Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 10 липня 2025 року щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч.3 ст. 357 КК України, де вірно зазначити:
- у четвертому рядку 19 абзацу мотивувальної частини вказати замість неправильного, після слів: "та ч.3 ст. 357 КК України" - у виді арешту, правильно- "у виді обмеження волі";
- у абзаці третьому резолютивної частини вказати замість неправильного, після слів: "за ч.3 ст. 357 КК України" - "у виді 3 (трьох) місяців арешту", правильно- "у виді 2 (двох) років обмеження волі".
Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_10 подала апеляційні скарги. Просить скасувати вирок Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 10 липня 2025 року з підстав істотного порушення кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання особі обвинуваченого та тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 призначити покарання: за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 3 ст. 357 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 5 років розбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 роки.
Зокрема, посилається на те, що суд першої інстанції призначив обвинуваченому за ч. 3 ст. 357 КК України покарання у виді арешту, тобто, яке не передбачене санкцією цієї статті закону про кримінальну відповідальність та таке, що може бути застосовано тільки до військовослужбовця, хоча ОСОБА_8 не є військовослужбовцем. Вказане порушення не може бути виправлене шляхом виправлення описки, оскільки виправлення описок у кримінальному судочинстві можливе за умови, що вони не змінюють суті судового рішення. Водночас, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність потягнуло за собою невиправдане пом'якшення кримінально-правового становища обвинуваченого. Вважає, що покарання, призначене ОСОБА_8 не відповідає особі обвинуваченого та тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень внаслідок м'якості.
Також прокурор просить скасувати ухвалу Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 16 липня 2025 року про виправлення описки у вироку, з підстав істотного порушення кримінального процесуального закону. Зокрема вказує, що суд вправі вирішувати питання щодо виправлення описок, коли їх виправлення не стосується суті вироку і не тягне погіршення становища обвинуваченого. Проте, зі змісту виправлень, які були внесені ухвалою суду, в порядку ч. 1 ст. 379 КПК України, в резолютивну частину вироку, вбачається, що суд призначив більш суворе покарання за ч. 3 ст. 357 КК України у виді обмеження волі.
Під час апеляційного розгляду:
- обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 просили відмовити у задоволенні апеляційних скарг прокурора;
- прокурор просив задовольнити вимоги апеляційних скарг.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розгляд кримінального провадження проводився в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно фактичні обставини вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, доведеність його вини та кваліфікація дій за ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України у поданій апеляційній скарзі не оспорюється і апеляційним судом не перевіряється.
Доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, колегія суддів вважає слушними.
Згідно вироку, ОСОБА_8 22 червня 2024 року вчинив, зокрема, кримінальний проступок, передбачений ч. 3 ст. 357 КК України, за який йому призначено покарання у виді арешту на строк три місяці.
Проте, 28 березня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань» №3342-IX від 23.08.2023 року, яким запроваджується новий вид покарання за вчинення кримінального правопорушення - пробаційний нагляд, який також застосовується замість покарання у виді арешту. Зокрема, цим Законом внесено зміни у статтю 357 КК України, а саме, абзац другий частини першої та абзац другий частини третьої статті викладено в новій редакції.
Так, санкція ч. 3 ст. 357 КК України в редакції Закону №3342-IX від 23.08.2023 року передбачає покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційного нагляду на строк до трьох років, або обмеження волі на той самий строк.
Отже, призначивши обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у виді арешту, яке було передбачено ч. 3 ст. 357 КК України в редакції до 28.03.2024 року, суд застосував закон про кримінальну відповідальність, який не підлягав застосуванню.
При цьому, неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність призвело до призначення покарання, яке не відповідає особі обвинуваченого та тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення внаслідок м'якості.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК України застосування закону, який не підлягає застосуванню, є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 409 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
Частина 1 ст. 421 КПК України визначає, що обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати суворіше покарання, тільки у випадку, якщо за цими підставами апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий або його представник.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 покарання за ч. 3 ст. 357 КК України та ухвалити в цій частині новий вирок.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Апеляційний суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання за ч. 3 ст. 357 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, зокрема те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах не перебуває, скарг та усних зауважень за місцем проживання останнього до Виконавчого комітету Снятинської міської ради не надходило.
Колегія суддів визнає обставинами, що пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, апеляційним судом не встановлено.
Колегія суддів також враховує висновок органу пробації, відповідно до якого встановлено середній ризик вчинення ОСОБА_8 повторного кримінального правопорушення, ризик його небезпеки для суспільства оцінюється як середній, що свідчить про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства.
Враховуючи вищезазначені обставини, у їх сукупності, колегія суддів вважає що ОСОБА_8 необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 3 ст. 357 КК України - у виді обмеження волі на строк 1 рік.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу прокурора на вирок суду необхідно задовольнити, вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного обвинуваченому покарання за ч. 3 ст. 357 КК України та ухвалити в цій частині новий вирок. Крім того, апеляційна скарга прокурора на ухвалу суду першої інстанції про виправлення описки у вироку підлягає задоволенню, а ухвалу суду - скасуванню, в порядку ст.404 КПК України, оскільки внесені нею виправлення до судового рішення не є опискою в розумінні положень ст. 379 КПК України та не можуть бути виправлені в такому порядку.
Керуючись ст.ст.370, 374, 404, 405, 407, 409, 414, 418, 420, 421 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_10 на вирок Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 10 липня 2025 року задовольнити.
Апеляційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_10 на ухвалу Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 16 липня 2025 року про виправлення описки, допущеної у мотивувальній та резолютивній частинах вироку задовольнити.
Вирок Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 10 липня 2025 року щодо ОСОБА_8 скасувати в частині призначеного покарання за ч. 3 ст. 357 КК України та ухвалити в цій частині новий вирок.
Визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України.
Призначити ОСОБА_8 покарання:
за ч. 4 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років;
за ч. 3 ст. 357 КК України - у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
Відповідно до п.1,2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_8 наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В решті вирок Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 10 липня 2025 року залишити без змін.
Ухвалу Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 16 липня 2025 року про виправлення описки, допущеної у мотивувальній та резолютивній частинах вироку скасувати.
Вирок Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5