Справа № 348/1208/16-к
Провадження № 11-кп/4808/393/25
Категорія ч. 1 ст.367 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
22 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді - ОСОБА_3 ,
суддів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
секретаря с/з - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 та прокурора на вирок Надвірнянського районного суду від 09.06.2025 щодо обвинуваченої
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , з вищою освітою, на момент вчинення кримінального правопорушення - спеціаліста-землевпорядника Зеленської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, на даний час - працюючої по тимчасових заробітках, одруженої, на утриманні немає нікого, несудимої, українки, громадянки України,
у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.367 КК України,
за участю:
прокурора - ОСОБА_9 ,
обвинуваченої - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
1.Зміст судового рішення суду першої інстанції.
ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.367 КК України та призначено їй покарання (в редакції Закону №2341-ІІІ від 05.04.2001 року) - 1 рік обмеження волі, з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 1 рік.
На підставі ч.5 ст.74, п.2 ч.1 ст.49 КК України звільнено ОСОБА_7 від призначеного їй покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.367 КК України у виді 1 року обмеження волі, з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 1 рік, у зв'язку із закінченням строків давності.
Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу не обирався.
Стягнуто з ОСОБА_7 в користь держави - 16 719 грн 14 коп. витрат за проведення у кримінальному провадженні №12013090200000232 від 09.02.2013 року судової земельно-технічної експертизи, висновок експерта №454/23-28 від 26.09.2024 року.
Арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Надвірнянського районного суду від 30.06.2016 року на земельну ділянку площею 0,5956 га, кадастровий номер 2624082100:01:002:0027, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства скасовано.
Вирішено питання речових доказів.
2. Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судом першої інстанції.
22.04.2004 року згідно розпорядження Зеленської сільської ради № 19 від 22.04.2004 року та станом на час скерування обвинувального акту до суду, ОСОБА_7 перебувала на посаді спеціаліста-землевпорядника Зеленської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області.
Згідно п.34 ч.1 ст.26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить вирішення відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Статтею 12 Земельного кодексу України (чинною на момент вчинення злочину) передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
У відповідності до посадової інструкції спеціаліста-землевпорядника сільської ради, з якою ОСОБА_7 була ознайомлена, спеціаліст-землевпорядник приймає участь у встановленні та погодженні меж земельних ділянок в натурі при оформлені документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, реалізує на території сільської ради державну політику з використання та охорони земель, здійснює контроль за використанням та охороною земель державної та комунальної власності, додержанням землевласниками та користувачами земельного та екологічного законодавства, встановленого режиму використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення та умов надання, організовує здійснення заходів щодо відновлення корисних властивостей земельних ділянок, бере участь у складанні планово-картографічних матеріалів, готує та виносить на розгляд сільської ради пропозиції щодо, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.
Таким чином, обвинувачена ОСОБА_7 , як спеціаліст-землевпорядник Зеленської сільської ради була службовою особою наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями.
В ході досудового розслідування встановлено, що 14.04.2011 року розпорядженням Надвірнянської районної державної адміністрації у власність ОСОБА_10 передано земельну ділянку, площею 0,5956 га., для ведення особистого селянського господарства. Відповідно до рішення Надвірнянської районної ради №191-15/2001 від 24.05.2001 року, сесією погоджено вилучення земельної ділянки з Хрипелівського лісництва, квартал 44 виділ 5, площею 0,6000 га. угіддя - пасовище. Рішенням Зеленської сільської ради №10-30/2010 від 19.08.2010 року погоджено дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_10 , площею 0,5956 га., для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Став Хрипелів» за межами населеного пункту с.Зелена Надвірнянського району, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення. На підставі даного рішення та заяви ОСОБА_10 Надвірнянською РДА видано розпорядження №363 від 24.12.2010 року, згідно якого надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_10 площею 0,5956 га., для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Став Хрипелів» за межами населеного пункту с.Зелена Надвірнянського району.
26.08.2010 року, обвинувачена ОСОБА_7 обіймаючи посаду спеціаліста-землевпорядника Зеленської сільської ради, будучи державним службовцем, тобто службовою особою, наділеною організаційними функціями, з використанням свого службового становища усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, порушуючи нормативні документи, які регламентують порядок надання земельних ділянок, ст.ст.118, 122 ЗК України та свою посадову інструкцію, достеменно знаючи, що частина земельної ділянки площею 0,2118 га. із 0,5956 га. належить Хрипелівському лісництву ДП «Івано-Франківське лісове господарство», незаконно погодила картографічні матеріали та визначення межівників, а саме: акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_10 від 26.08.2010 року, акт прийому-передачі межових знаків від 26.08.2010 року та земельно-кадастровий план, які по координатах не відповідають тій земельній ділянці, що була вилучена із земель Хрипелівського лісництва ДП «Івано-Франківське лісове господарство», квартал 44 виділ 5, площею 0,6000 га. угіддя - пасовище та передана в землі запасу сільськогосподарського призначення, що підтверджено актом перевірки Державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області від 03.07.2013 року.
Внаслідок зловживання ОСОБА_7 службовим становищем, із державної власності Хрипелівського лісництва ДП «Івано-Франківське лісове господарство» неправомірно було вилучено земельну ділянку площею 0,2118 га. і надано у приватну власність ОСОБА_10 , що завдало істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам, яка, відповідно до звіту про експертно-грошову оцінку ТОВ «Буковина Експерт», становить 56479 грн. 03 коп., що більш ніж у сто разів, на момент вчинення кримінального правопорушення, перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
3.Доводи апеляційної скарги обвинуваченої.
3.1. Суд не довів прямий причинний зв'язок між підписанням документів та вилученням земельної ділянки з користування лісгоспу, що є обов'язковою умовою для доведення провини.
3.2. Для кваліфікації дій за ч. 1 ст. 367 КК України необхідно довести, що службова особа діяла несумлінно, усвідомлюючи можливість настання шкідливих наслідків, ОСОБА_7 діяла добросовісно, в межах своїх повноважень.
3.3. Сільська рада не могла перевірити належність ділянки, оскільки межі лісгоспу не були встановлені, а картографічні матеріали були відсутні, межі ділянки встановлювало приватне підприємство «Геоінформ», а розпорядником земель була Надвірнянська РДА.
3.4. Суд визнав ОСОБА_7 винною лише на підставі самого факту підпису актів, без ретельної оцінки.
3.5. Стверджує, що суд не встановив, хто саме мав перевіряти координати, які документи були доступні та чи мала вона обов'язок перевіряти дані, внесені проектантом.
3.6. Висновок експерта є недостовірним, оскільки він заснований на недопустимих доказах.
Враховуючи наведені обставини, просить оскаржений вирок скасувати та постановити виправдовуваний вирок.
4. Доводи апеляційної скарги захисника.
4.1. Стверджує, що на момент підписання інкримінованих документів ОСОБА_7 не була наділена службовими повноваженнями.
4.2. Посадова інструкція спеціаліста-землевпорядника не була складена, а та, що була підписана 11.01.2011, не має зворотної дії, крім того, посадова інструкція не наділяла ОСОБА_7 адміністративно-господарськими чи організаційно-розпорядчими повноваженнями.
4.3. Суд не обґрунтував висновок про наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями ОСОБА_7 та шкодою, заподіяною державі.
4.4. Акт прийому-передачі межових знаків складається після передачі власності, а не є її причиною, саме розпорядження голови Надвірнянської РДА та підписаний ним державний акт стали причиною незаконного вилучення землі.
4.5. Суд не визначив, в чому полягала несумлінність чи недбалість ОСОБА_7 , на момент підписання документів межі населеного пункту села Зелена та межі земель лісового фонду не були визначені, і ОСОБА_7 не могла знати, що ділянка належить Хрипелівському лісництву.
4.6. Цивільний позов від потерпілого лісництва не заявлено, і представник лісництва стверджував, що шкоди не завдано, в справі не проводилась експертна грошова оцінка розміру збитків.
4.7. В ході судового розгляду клопоче про дослідження обставин та доказів, які наведені в апеляції.
Враховуючи наведені обставини, просить оскаржений вирок скасувати та постановити новий вирок, яким виправдати обвинувачену.
5. Доводи апеляційної скарги прокурора.
5.1. Суд безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_7 з зловживання службовим становищем (ч. 1 ст. 364 КК України) на службову недбалість (ч. 1 ст. 367 КК України), чим пом'якшив її кримінально-правове становище.
5.2. ОСОБА_7 була службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, діяла умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та достовірно знала, що частина земельної ділянки належить Хрипелівському лісництву.
5.3. Внаслідок зловживання службовим становищем ОСОБА_7 було неправомірно вилучено з державної власності земельну ділянку Хрипелівського лісництва, що завдало істотної шкоди державним інтересам на суму 56 479,03 гривень, що більш ніж у 100 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
5.4. Призначене судом є занадто м'яким, оскільки воно не відповідає тяжкості злочину та особі обвинуваченої.
Враховуючи наведені обставини, просить оскаржений вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винною за ч. 1 ст. 364 КК України та призначити покарання у виді обмеження волі терміном на 2 роки з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій терміном на 2 роки.
На підставі ч. 5 ст. 74, п. 2, ч. 1 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_7 віл призначеного їй покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України у виді двох років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк два роки у зв'язку із закінченням строків давності.
6. Доводи заперечення обвинуваченої на апеляційну скаргу прокурора.
6.1. Згідно зі статтями 118 та 122 Земельного кодексу України, передача земель за межами населених пунктів це повноваження районних державних адміністрацій, сільські ради не ухвалюють таких рішень. ОСОБА_7 лише погоджувала документацію, що виключає можливість звинувачення за статтею 364 КК України (зловживання владою).
6.2. Посадова інструкція, на яку посилається прокурор, була затверджена після інкримінованого діяння, згідно з принципом законності, вона не може бути джерелом обов'язків чи доказом наявності злочину на момент події.
6.3. Прокурор не довів ані настання істотної шкоди, ані причинно-наслідкового зв'язку між діями обвинуваченої та будь-якою шкодою, крім того, не встановлено умислу чи мотиву шкодити державним інтересам.
6.4. Жодна зі сторін, включно з потерпілою стороною та органом обвинувачення, не вжила заходів для повернення земельної ділянки у державну власність, це суперечить доводам про завдання істотної шкоди.
Враховуючи наведені обставини, просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, оскаржений вирок скасувати та постановити виправдовувальний вирок.
7. Позиції сторін в суді апеляційної інстанції.
7.1. Обвинувачена та захисник доводи апеляційної скарги підтримали просили її задовольнити, апеляційну скаргу прокурора заперечили.
7.2. Прокурор доводи апеляційної скарги обвинуваченої та її захисника заперечив, апеляційну скаргу прокурора підтримав.
8. Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Згідно з приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
8.1.Щодо доводів апеляційних скарг обвинуваченої та захисника.
Доводи сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_7 складу злочину були предметом ретельної перевірки суду першої інстанції та обґрунтовано визнані безпідставними.
Суд першої інстанції, всупереч твердженням захисту, встановив, що ОСОБА_7 на момент вчинення діяння перебувала на посаді спеціаліста-землевпорядника Зеленської сільської ради, а отже, була службовою особою у розумінні ст. 18 КК України, наділеною відповідними функціями.
Суд правильно оцінив доводи обвинуваченої про неможливість перевірки належності ділянки. Як встановив суд, ОСОБА_7 , маючи обов'язок брати участь у встановленні та погодженні меж земельних ділянок, підписала акт встановлення та узгодження меж без належної перевірки, хоча, як свідчить свідок ОСОБА_11 , оскільки ділянка опинилась за межами населеного пункту, погоджувати межі мав відділ земельних ресурсів, а не спеціаліст-землевпорядник сільської ради. Це свідчить про неналежне виконання службових обов'язків через несумлінне ставлення до них (службову недбалість).
Доводи про відсутність причинного зв'язку спростовуються тим, що погодження меж спеціалістом-землевпорядником було необхідним етапом у процедурі, який в подальшому дозволив розробнику проекту (МП «Геоінформ») включити ці документи до проекту землеустрою, що згодом був затверджений Надвірнянською РДА. Таким чином, недбалі дії ОСОБА_7 перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням суспільно небезпечних наслідків у вигляді вибуття землі з державної власності.
Суд першої інстанції надав належну оцінку висновку судової земельно-технічної експертизи №454/23-28, який чітко встановив факт часткового накладання земельної ділянки, переданої у приватну власність, на землі Хрипелівського лісництва площею 0,2118 га. Доводи захисту про недостовірність експертизи є суб'єктивною оцінкою доказу та не спростовують його змісту.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, є обґрунтованим і підстав для скасування вироку та виправдання обвинуваченої, про що просить сторона захисту, апеляційний суд не вбачає.
8.2. Щодо доводів апеляційної скарги прокурора.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Довід прокурора про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 364 КК України є безпідставним. Суд першої інстанції правильно зазначив, що для кваліфікації діяння як зловживання службовим становищем необхідною ознакою є умисна форма вини та наявність мотиву (корисливого чи іншого особистого інтересу). В ході судового розгляду таких даних встановлено не було, а доводи прокурора, що обвинувачена "достеменно знала" про належність земель лісництву, носять характер припущень. Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що в діях ОСОБА_7 наявна лише необережна форма вини, що вірно кваліфіковано як службова недбалість (ст. 367 КК). В цій частині доводи прокурора відхиляються.
Водночас, прокурор в апеляції слушно вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Колегія суддів, перевіряючи законність вироку в межах цих доводів, виявила дві помилки, допущені судом першої інстанції.
По-перше. Суд першої інстанції, встановивши наявність підстав для звільнення особи від покарання у зв'язку із закінченням строків давності (ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК), спершу призначив конкретне покарання (1 рік обмеження волі та 1 рік позбавлення права обіймати посади), а наступним пунктом резолютивної частини звільнив від цього призначеного покарання. Такі дії є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, враховуючи висновки Верховного Суду (постанова ВС від 19.03.2024 року у справі № 756/3924/20, а також постанова від 25.06.2025 року у справі № 684/477/19).
Системний аналіз формулювань КК (ч. 5 ст. 74 КК) дає підстави для висновку, що під "звільненням від покарання" необхідно розуміти звільнення не від конкретного виду й розміру покарання, призначеного судом, а саме від його призначення як форми примусу в цілому. Отже, місцевий суд безпідставно призначив ОСОБА_7 покарання, оскільки одночасно ухвалив рішення про звільнення її від покарання. Тому посилання на призначення конкретного покарання підлягає виключенню з мотивувальної та резолютивної частин вироку.
По-друге. Судом було стягнуто з обвинуваченої ОСОБА_7 процесуальні витрати на проведення судової земельно-технічної експертизи в сумі 16 719,14 грн. Апеляційний суд вважає це рішення помилковим та таким, що суперечить практиці Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - ОП ККС ВС). Згідно з висновком, викладеним в постанові ОП ККС ВС від 12.09.2022 року (справа № 203/241/17), якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності (або звільняється від покарання за вироком суду на підставі ст. 49 КК) у зв'язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування, в тому числі й витрати на проведення експертизи (яка була призначена стороною обвинувачення), не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито (чи ухвалено обвинувальний вирок із звільненням від покарання), а відносяться на рахунок держави.
Оскільки ОСОБА_7 звільнена від покарання саме на підставі ст. 49 КК, а експертиза у провадженні проводилась за ініціативою сторони обвинувачення, витрати на її проведення не підлягають стягненню з обвинуваченої.
Таким чином, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції - зміні в частині вирішення питань про призначення покарання та розподіл процесуальних витрат.
Керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 408, 409, 418, 419 КПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Надвірнянського районного суду від 09.06.2025 щодо обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України - змінити в частині призначення покарання та стягнення процесуальних витрат.
Виключити з мотивувальної та резолютивної частини вироку посилання на призначення конкретного покарання. Процесуальні витрати 16 719 грн 14 коп. за проведення у кримінальному провадженні №12013090200000232 від 09.02.2013 року судової земельно-технічної експертизи, висновок експерта №454/23-28 від 26.09.2024 року віднести на рахунок держави.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий ОСОБА_3
Судді ОСОБА_4
ОСОБА_5