Справа № 352/2045/24
Провадження № 11-кп/4808/271/25
Категорія ч. 3 ст.286-1 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
21 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді - ОСОБА_3 ,
суддів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
секретаря с/з - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Тисменицького районного суду від 28.03.2025 щодо обвинуваченого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Монастирчани Богородчанського району Івано-Франківської області, громадянина України, одруженого, на його утриманні 2 малолітніх та 1 неповнолітня дитина, директор ТОВ «ПС БУД», інваліда ІІІ групи, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,
за участю:
прокурора - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_9 ,
потерпілих - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
Зміст судового рішення суду першої інстанції.
ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України та призначено йому покарання, із застосуванням положень ч.1 ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк два роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк п'ять років.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 розраховано з дати затримання - 14.04.2024.
На підставі ст. 72 КК України зараховано обвинуваченому ОСОБА_7 , строк попереднього ув'язнення у строк відбування покарання з дати затримання - 14.04.2024 по день набрання цим вироком законної сили.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 залишено без зміни до набрання вироком законної сили.
Скасовано арешт майна, накладений ухвалою Івано-Франківського міського суду від 16.04.2024 на: автомобіль марки Lexus LX450, реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль марки Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів, а саме:
-6058,24 грн на проведення експертизи № СЕ-19/109-24/5185-ІТ від 30 квітня 2024 року в Івано-Франківському НДЕКЦ МВС України;
-4543,68 грн на проведення експертизи № СЕ-19/109-24/5184-ІТ від 23 квітня 2024 року в Івано-Франківському НДЕКЦ МВС України;
-8330,08 грн на проведення експертизи № СЕ-19/109-24/5186-ІТ від 26 червня 2024 року в Івано-Франківському НДЕКЦ МВС України;
-8330,08 грн на проведення експертизи № СЕ-19/109-24/6322-ІТ від 16 травня 2024 року в Івано-Франківському НДЕКЦ МВС України.
Вирішено питання речових доказів.
2. Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судом першої інстанції.
13.04.2024 приблизно з 15.00 по 18.00 ОСОБА_7 знаходився в м. Івано- Франківську по вул. Ак. Сахарова, 34 в ресторані VINOTEKA, де вживав алкогольні напої.
Цього ж дня, приблизно о 18.55 у світлу пору доби, ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим не міг реально оцінювати дорожню обстановку, керуючи автомобілем марки Lexus LX450, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався ділянкою автодороги Н-18 «Івано- Франківськ-Тернопіль», що по вул. І. Франка у с. Клубівці Тисменицької територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області у напрямку м. Тернопіль, зі швидкістю 131... 133 км/год, що більше як вдвічі перевищувала дозволену швидкість для даної ділянки дороги, яка становить не більше 50 км/год.
При наближенні до будинку №85 у с. Клубівці, водій ОСОБА_7 , керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, у кінці підйому із заокругленням дороги у праву сторону та на ділянці з обмеженою оглядовістю, здійснив заборонений маневр обгону попутного транспортного засобу марки Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_12 , проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а також, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, перетнув лінію дорожньої розмітки 1.1. (вузька суцільна лінія), перетин якої заборонений та виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зустрічне зіткнення із автомобілем марки Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_13 , який рухався по своїй правій смузі у зустрічному напрямку. У салоні автомобіля марки Renault Logan на передньому пасажирському сидінні знаходилась пасажирка ОСОБА_10 . Після зіткнення автомобілі марки Renault Logan та Lexus LX450 знесло в кювет, водій ОСОБА_13 від отриманих травм помер на місці події, а пасажирка ОСОБА_10 з тілесними ушкодженнями доставлена до КНП «ОКЛ ІФ ОР».
При цьому ОСОБА_7 порушив вимоги ПДР України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, а саме:
п. 1.2., згідно якого в Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів;
п. 1.5., який вказує, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
п. 2.3., в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
п. 2.9 водієві забороняється:
а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння;
п. 10.1., який зобов'язує водія перед будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
п. 12.1., у відповідності до якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
п. 12.4., згідно якого у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год;
п. 14.2., відповідно до якого перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що:
в) смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані;
п. 14.6., згідно якого обгін заборонено:
г) у кінці підйому та інших ділянках доріг з обмеженою оглядовістю.
п. 34.1.1., в якому зазначено, що розмітка 1.1. (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома смугами руху в обох напрямках, позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено. Лінію 1.1 перетинати забороняється.
У результаті недотримання водієм ОСОБА_7 вимог пунктів 1.2, 1.5, 2.3. б), д), 10.1, 12.1, 12.4, 14.2 в), 14.6. г), 34.1.1 ПДР України відбулась дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої настала смерть водія автомобіля марки Renault Logan ОСОБА_13 від поєднаної закритої тупої травми грудної клітки, її органів, кінцівок, з множинними переломами кісток скелету, забоями внутрішніх органів, крововиливами в плевральні порожнини, синцями, саднами, забійними ранами в ділянках тулуба та кінцівок, яка ускладнилась тяжким травматичним шоком, а пасажирці ОСОБА_10 спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми грудної клітки та її органів з переломами 6-9 ребер зліва, 1-го ребра справа, переломом тіла грудини, забоєм серця, саднами та синцем у ділянках грудної клітки, закритого перелому правої ключиці, закритої тупої травми лівої кисті з вивихом середньої фаланги 4-го пальця лівої кисті, вивихом середньої фаланги 2-го пальця, переломом нігтьової фаланги 4-го пальця лівої кисті, закритої тупої травми правої руки з переломом променевої кістки в типовому місці, дистальної фаланги 1-го пальця правої кисті, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров'я і не є небезпечними для життя у момент спричинення.
Таким чином, 13.04.2024 приблизно о 18.55 на вул. І. Франка в с. Клубівці Тисменицької ТГ Івано-Франківського району Івано-Франківської області водій ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та керуючи автомобілем марки Lexus LX450, реєстраційний номер НОМЕР_1 , недотримуючись пунктів 1.2, 1.5, 2.3. б), д), 10.1, 12.1, 12.4, 14.2 в), 14.6. г), 34.1.1 ПДР України перевищив дозволену швидкість руху у населеному пункті, здійснив заборонений обгін у кінці підйому із заокругленням дороги у праву сторону та на ділянці з обмеженою оглядовістю, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зустрічне зіткнення із автомобілем марки Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_13 , який від отриманих травм помер на місці події, а пасажирка ОСОБА_10 отримала середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Своїми діями, ОСОБА_7 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілому ОСОБА_13 та середньої тяжкості тілесне ушкодження потерпілій ОСОБА_10 , тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 286-1 КК України.
3. Доводи апеляційної скарги прокурора:
3.1. Не оспорюючи доведеність вини, правильність кваліфікації дій обвинуваченого вважає оскаржений вирок таким, що підлягає скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного судом покарання особі обвинуваченого та тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення внаслідок м'якості.
3.2. Суд першої інстанції безпідставно пом'якшив покарання обвинуваченому, своє рішення суд належно не мотивував, призначивши основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини КК України.
3.3. Суд обираючи міру покарання, врахував ступінь тяжкості злочину, особу винного, позитивні характеристики, щире каяття, відшкодування шкоди, пом'якшуючі обставини та думку потерпілих, які не наполягали на суворому покаранні, обтяжуючих обставин не встановлено, проте ці факти не обґрунтовують застосування ст. 69 КК України.
3.4. Судом не взято до уваги, що обвинувачений грубо порушив низку пунктів ПДР, перевищив швидкість та керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, виїхав на зустрічну смугу руху з обмеженою оглядовістю, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку учасника дорожнього руху, його байдуже ставлення до життя, здоров'я та безпеки інших людей, а тому покарання не відповідає меті кримінального покарання, засадам застосування санкцій закону про кримінальну відповідальність та суспільним критеріям оцінки діяльності правоохоронних органів та суду.
3.5. Суд не врахувавши достатньо факт вчинення злочину особою у стані алкогольного сп'яніння, а також наслідки у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_13 та спричинення середнього ступеня тяжкості потерпілій ОСОБА_14 .
Враховуючи наведені обставини, просить оскаржений вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 3 ст. 286-1 КК України - п'ять років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк п'ять років. В решті вирок залишити без зміни.
4. Доводи заперечення захисника на апеляційну скаргу прокурора:
4.1. Апеляційна скарга не відповідає вимогам КПК України. Вказані в ній доводи не містять конкретних посилань на істотні порушення процесуального закону (ст. 412 КПК України), які є підставою для скасування вироку відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України.
4.2. Прокурор не зазначив про порушення, передбачені у ст. 412 КПК України, основний аргумент - незгода з застосуванням ст. 69 КК України - відноситься до іншої правової підстави (ч. 2 ст. 409, ст. 414 КПК України), що свідчить про суперечливість та необґрунтованість скарги.
4.3. Усі обставини, на які посилається прокурор як на обтяжуючі (алкогольне сп'яніння, перевищення швидкості, наслідки), вже враховані в диспозиції статті КК, за якою обвинуваченого засуджено, і не можуть бути додатково кваліфіковані як обтяжуючі.
4.4. У судовому засіданні прокурор ( ОСОБА_15 ) сам наполягав на застосуванні ст. 69 КК України та просив суд про більш м'яке покарання. Подання апеляції іншим прокурором зі зворотними вимогами суперечить принципу диспозитивності (ст. 26 КПК України) та є неправомірним.
4.5. Суд при призначенні покарання врахував усі обставини: тяжкість правопорушення, ставлення до вчиненого, позитивні характеристики обвинуваченого, службу в ЗСУ, наявність трьох дітей, інвалідність, численні подяки, повне відшкодування шкоди, думку потерпілих, які не наполягали на суворому покаранні. Обтяжуючих обставин не встановлено. Застосування ст. 69 КК України є вмотивованим та відповідає закону. Призначене покарання є справедливим, співмірним та не є явно несправедливим у розумінні ст. 414 КПК України.
Враховуючи наведені обставини, просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції залишити без зміни.
5. Доводи заперечення обвинуваченого на апеляційну скаргу прокурора.
5.1. Посилення покарання без нових обставин суперечить ст. 61 Конституції України та практиці ЄСПЛ.
5.2. Обвинувачений визнав провину, розкаявся, відшкодував шкоду, потерпілі не заперечують вирок, апеляція з метою посилення покарання в таких умовах є непропорційною і порушує принципи гуманності та правової визначеності, призначене покарання відповідає меті виправлення й попередження правопорушень.
5.3. Потерпілі не мають претензій, письмово просили не застосовувати суворого покарання, це підтверджує обґрунтованість і справедливість вироку суду першої інстанції.
5.4. Крім того є ряд пом'якшуючих обставин а саме: відбута понад половина покарання, позитивна поведінка, заохочення, III група інвалідності після ДТП, обвинувачений є багатодітним батьком, єдиний опікун неповнолітнього сина.
5.5. Обвинувачений був добровольцем ЗСУ (03.2022 - 08.2024), має численні нагороди та подяки від військових, державних і релігійних установ, надавав допомогу ЗСУ (Starlink, прилади, техніка, кошти) та переселенцям (житло, речі, підтримка), має незаперечну репутацію активного громадянина і захисника країни.
Враховуючи наведені обставини, просить оскаржений вирок залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
6. Позиції сторін.
6.1. Прокурор доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
6.2. Обвинувачений та захисник доводи апеляційної скарги заперечили, просили вирок суду залишити без зміни.
6.3. Потерпілі поклались на розсуд суду та підтвердили той факт, що не наполягали на суворому покаранню в суді першої інстанції для обвинуваченого. Матеріальну та моральну шкоду обвинуваченим було відшкодовано.
7. Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Згідно з приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновки суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 286-1 КК України, в апеляційній скарзі прокурора не оскаржуються, а тому апеляційним судом не переглядається.
Доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного покарання внаслідок м'якості та безпідставне застосування ст. 69 КК України є необґрунтованими.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як вбачається з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції виконав ці вимоги закону.
Суд обґрунтовано визнав обставинами, що пом'якшують покарання, щире каяття обвинуваченого (який у судовому засіданні повністю визнав вину , просив вибачення у потерпілих) та повне добровільне відшкодування завданої шкоди (що підтверджується заявами потерпілих).
Крім того, як вбачається з мотивувальної частини вироку, і сторона обвинувачення, і сторона захисту, просили суд призначити покарання ОСОБА_7 із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті Особливої частини КК України.
Доводи прокурора про те, що ці обставини не давали підстав для застосування ст. 69 КК України, апеляційний суд відхиляє.
Згідно з ч. 1 ст. 69 КК України, суд може призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією статті, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, з урахуванням особи винного.
Суд першої інстанції встановив дві такі обставини та, на виконання вимог закону, детально проаналізував дані про особу обвинуваченого. Зокрема, суд врахував, що ОСОБА_7 раніше не судимий, на обліках у нарколога та психіатра не перебуває, є інвалідом ІІІ групи, має на утриманні трьох дітей (двох малолітніх та одну неповнолітню), за місцем проживання та роботи характеризується виключно позитивно, а також має численні подяки та грамоти за активну волонтерську та громадську діяльність, у тому числі допомогу Збройним Силам України .
Суд також взяв до уваги думку потерпілих, які підтвердили повне відшкодування шкоди та не наполягали на суворому покаранні для обвинуваченого. Думка потерпілої сторони в цій справі має вагоме значення.
Всупереч доводам апелянта, суд першої інстанції врахував і суспільну небезпеку вчиненого, і грубе порушення ПДР у стані сп'яніння, і настання тяжких наслідків у вигляді загибелі людини. Ці обставини є кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, і були покладені в основу обвинувачення. При цьому, обставин, які б обтяжували покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом встановлено не було.
Таким чином, суд першої інстанції, реалізуючи свої дискреційні повноваження, дійшов обґрунтованого та належно вмотивованого висновку про те, що сукупність встановлених пом'якшуючих обставин та позитивні дані про особу винного істотно знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого та самого обвинуваченого, і що призначення йому мінімального покарання, передбаченого санкцією статті, було б вочевидь несправедливим.
При вирішенні апеляційної скарги до уваги належить узяти також позитивну характеристику ДУ “Коломийська виправна колонія № 41», в якій обвинувачений утримується під вартою з 13.12.2024.
Призначене ОСОБА_7 реального покарання у виді двох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на п'ять років є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
8. Висновки.
Вирок суду законний та обгрунтований. Підстав для його зміни чи скасування апеляційним судом не встановлено.
Керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення.
Вирок Тисменицького районного суду від 28.03.2025 щодо обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України - залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженому в цей же строк з дня отримання копії ухвали.
Головуючий ОСОБА_3
Судді ОСОБА_4
ОСОБА_5