Провадження № 11-сс/803/1901/25 Справа № 210/6337/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
22 жовтня 2025 року Кривий Ріг
22.10.2025р. колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області у складі:
судді доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.09.2025р., якою щодо підозрюваного за ч. 5 ст. 407 КК України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 16.11.2025р. включно без визначення розміру застави
за участю захисника ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_8
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді щодо підозрюваного за ч. 5 ст. 407 КК України ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 16.11.2025р., без визначення розміру застави.
Із ухвалою слідчого судді не погодився захисник ОСОБА_6 , який в апеляційній скарзі:
- вважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є необґрунтованою та незаконною, слідчий суддя всупереч вимогам ст.ст. 176, 183 КПК України безпідставно не визначив щодо підозрюваного розмір застави, як альтернативний запобіжний захід, та безальтернативне тримання під вартою суперечить положенням Конституції України, рішенням Конституційного суду, та практиці ЄСПЛ;
- прохає змінити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та визначити обвинуваченому альтернативний запобіжний захід із можливістю внесення застави.
Про дату, час та місце судового розгляду підозрюваний повідомлений належним чином, клопотання про участь у судовому засіданні не подав.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді доповідача, доводи захисника, який підтримав подану апеляційну скаргу, позицію прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги захисника дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення за таких підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що слідчий суддя при розгляді клопотання органу досудового застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного за ч. 5 ст. 407 КК України встановив достатність підстав для застосування такого виду заходу забезпечення кримінального провадження, а саме факт оголошення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, пов'язаного з проходженням військової служби під час мобілізації, а саме у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, та встановив наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які існують у зв'язку із процесуальним статусом підозрюваного, з урахуванням фактичних обставини справи та відомостей про особу підозрюваного.
Свої висновки про необхідність застосування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд першої інстанції обґрунтував на підставі сукупності доказів, які надані органом досудового розслідування разом із клопотанням про застосування запобіжного заходу, врахував сукупність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Суд апеляційної інстанції із рішенням суду першої інстанції погоджується, та вважає, що суд першої інстанції належним чином дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та дійшов правильного висновку, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є підтвердженими, та не встановив можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_7 оголошено про підозру у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України, а саме у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що слідчий суддя, дотримуючись вимог ст.ст. 177, 178, 194 КПК України, належним дослідив у судовому засіданні сукупність обставин, які стали підставою для застосування підозрюваному строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме існування ризиків, визначених ст. 177 КПК України, фактичні обставини справи, відомості про його особу, погоджується із рішенням слідчого судді першої інстанції, та вважає його законним та обґрунтованим.
Суд апеляційної інстанції, досліджуючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які у своєму клопотанні послався орган досудового розслідування, встановив їх наявність, та погоджується із висновками слідчого судді першої інстанції щодо їх існування.
Слід зазначити, що запобіжний захід у виді тримання під вартою - один із вагомих заходів забезпечення кримінального провадження. Цей превентивний, забезпечувальний захід, спрямований на недопущення можливої протидії з боку підозрюваного, обвинуваченого провадженню у кримінальній справі, є ефективним засобом коригування неправомірної поведінки зазначених учасників кримінального судочинства.
Обмежуючи конституційні права підозрюваного у вчиненні злочину, запобіжний захід виконує позитивну роль, реалізуючи у кримінальному процесі матеріально-правовий принцип крайньої необхідності: завдання меншої шкоди, щоб запобігти більшій шкоді.
Слід також наголосити, що за допомогою запобіжних заходів забезпечується особиста участь підозрюваного у кримінальному судочинстві, його неухилення від кримінального переслідування, застосування до нього заходів кримінального покарання і стягнення з нього завданої злочином матеріальної шкоди.
Аналіз ст. 177 КПК України вказує, що «ризик» - це перш за все ймовірність небажаної поведінки, та визначення «ризиків» полягає у передбаченні небажаної, для всебічного дослідження даного провадження, поведінки обвинуваченої та запобіганні такої поведінки через застосування відповідного запобіжного заходу судом.
Отже з урахуванням викладеного слід наголосити, що ризики з боку підозрюваного слід розцінювати як його небажану, ймовірну поведінку, з метою у будь який спосіб перешкодити встановленню істини у справі для прийняття відповідного рішення судом.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що зміст апеляційної скарги захисника спрямований на незастосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою альтернативного запобіжного заходу у виді можливості внесення застави, який вважав, що вказана обставина не відповідає положенням Конституції України, рішенням Конституційного суду, та практиці ЄСПЛ
Суд апеляційної інстанції щодо вказаних доводів наголошує, що відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Наведена вище вимога закону передбачена змінами до КПК України, внесеними ЗУ «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо обрання запобіжного заходу до військовослужбовців, які вчинили військові злочини під час дії воєнного стану» № 2531-IX від 16.08.2022р.
Доводи сторони захисту щодо відсутності прямої заборони у наведених вище кримінальних правопорушеннях застосовувати заставу, не мають під собою підґрунтя, оскільки законодавче обґрунтування таких змін безпосередньо викладено у пояснювальній записці до вказаного закону, яку слід розглядати як роз'яснення до таких законодавчих змін та визначення повноважень суду у справах даної категорії.
Так, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст.ст. 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Нормативне регулювання у сфері здійснення кримінального провадження щодо особи і позбавлення її у зв'язку з цим свободи повинне базуватися на засадах, передбачених ст.ст. 1, 3, ч. 1, 2 ст. 8, ч. 1, 2 ст. 29, ч. 1 ст. 64 Основного Закону України. Відповідно до ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є суттєвим обмеженням права на свободу. Проте, у тій самій статті Конституції України йдеться про можливість такого обмеження за неухильного дотримання порядку і процедури такого обмеження. Тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, процесуальний механізм застосування якого постійно перебуває у центрі уваги як фахівців, так і суспільства в цілому. Під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою тяжкість злочину має розглядатися з двох позицій: тяжкість злочину як формальна підстава обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та тяжкість злочину як обставина, врахування якої свідчить про більшу доцільність застосування взяття під варту порівняно з іншими запобіжними заходами. Законодавець вважає, що не може до військовослужбовця, який вчинив військовий злочин під час дії правового режиму воєнного стану, застосовуватися будь-який інший запобіжний захід, крім як тримання під вартою. Військовий злочин, вчинений військовослужбовцем під час дії правового режиму воєнного стану, свідчить про максимальний ступінь суспільно-небезпечного діяння, а відтак до такого військовослужбовця може бути застосовано виключно запобіжний захід - тримання під вартою. Отже, до військовослужбовців, які вчинили найбільш суспільно-небезпечні військові діяння під час дії правового режиму воєнного стану, повинен бути застосований запобіжний захід - тримання під вартою.
Метою наведених законодавчих змін є унеможливлення застосування будь-яких інших запобіжних заходів, крім як тримання під вартою, до військовослужбовців, які вчинили окремо визначені військові злочини під час дії воєнного стану.
Враховуючи наведене вище, суд першої та апеляційної інстанції, у межах свої повноважень, виконує законодавчу норму, яка не передбачає застосування до підозрюваного, який вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст. 402-405, 407, 408, 429 КК України, альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зміна рішення суду першої інстанції та застосування альтернативного запобіжного у виді застави не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону, а доводи апеляційної скарги захисника є неспроможними та не підлягають задоволенню.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування або зміни ухвали суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Враховуючи викладене вище та керуючись ст.ст. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.09.2025р., якою щодо підозрюваного за ч. 5 ст. 407 КК України ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 16.11.2025р. включно без визначення розміру застави - залишити без задоволення.
Ухвалу Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.09.2025р., якою щодо підозрюваного за ч. 5 ст. 407 КК України ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 16.11.2025р. включно без визначення розміру застави - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною, та набирає законної сили після її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: