Справа № 761/31193/25
Провадження № 1-кс/761/20522/2025
28 липня 2025 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025100100002608 від 18.07.2025, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України
Прокурор Шевченківської окружної прокуратури міста Києва звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100100002608 від 18.07.2025, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України.
З матеріалів долучених до клопотання вбачається, що під час оперативного супроводження провадження за фактом збуту наркотичних засобів, працівниками СКП ВП № 2 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві отримано відомості про особу, яка зберігає психотропні речовини та наркотичні засоби у особливо великих розмірах.
Так, під час досудового розслідування отримано відомості про причетність до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який незаконно зберігає наркотичні засоби та психотропні речовини у приміщенні орендованої квартири, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, 18.07.2025, в період часу з 22 години 40 хвилин по 23 годину 04 хвилини, в поді проведення особистого обшуку неповнолітнього ОСОБА_3 , проведеного в порядку ч.3 ст. 208 КПК України, за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9, працівниками поліції виявлено та вилучено: 1 (один) прозорий зіп-пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору, яка за зовнішніми ознаками схожа на наркотичну; мобільний телефон iPhone 13 Pro MAX, ІМЕІ: НОМЕР_1 із сім-картою з абонентським номером НОМЕР_2 ; мобільний телефон HMD Pulse моделі ТА-1589, ІМЕІ: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 .
18.07.2025 неповнолітнього ОСОБА_3 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
19.07.2025 неповнолітнього ОСОБА_3 звільнено з-під варти.
19.07.2025 слідчим винесено постанову про визнання вказаного майна речовим доказом, оскільки він підпадає під критерії, визначені ст. 98 КПК України.
Прокурор надав до суду заяву, в якій просив розглянути клопотання за його відсутності та задовольнити його з підстав, які у ньому наведені.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна проводиться без виклику власника майна.
Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не відбувалось на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України.
Дослідивши матеріали справи слідчий суддя зазначає наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Вимогами п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема: збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Підставою для накладення арешту на майно є факт вилучення вищевказаних предметів, які мають доказове значення вчинення кримінального правопорушення.
Метою накладення арешту на вказані речові докази є їх збереження, оскільки їх повернення призведе до неминучого приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення або відчуження, з метою уникнення винною особою кримінальної відповідальності за скоєний злочин.
Згідно із ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Повернення вилученого майна негативно вплине на встановлення істини по кримінальному провадженню, встановлення усього кола осіб, причетних до вчинення вказаного кримінального правопорушення та унеможливить проведення судових експертиз по кримінальному провадженню.
Слідчий суддя враховує, що вилучене майно має суттєве значення для досудового розслідування цього кримінального провадження, а також може бути використане як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Арешт майна є необхідним для забезпечення збереження речових доказів, про що зазначається у клопотанні прокурора.
Незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вказаного майна в подальшому може перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України сторона обвинувачення довела слідчому судді необхідність арешту цього майна, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.
Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.
Таким чином, клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025100100002608 від 18.07.2025 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на майно вилучене 18.07.2025 в ході проведення особистого обшуку неповнолітнього ОСОБА_3 проведеного в порядку ч.3 ст. 208 КПК України, за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9 а саме: 1 (одного) прозорого зіп-пакету з порошкоподібною речовиною білого кольору, яка за зовнішніми ознаками схожа на наркотичну; мобільного телефону iPhone 13 Pro MAX, ІМЕІ: НОМЕР_1 із сім-картою з абонентським номером НОМЕР_2 ; мобільного телефону HMD Pulse моделі ТА-1589, ІМЕІ: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 з метою забезпечення зберігання як речових доказів у кримінальному провадженні № 12025100100002608 від 18.07.2025 заборонивши вчиняти дії щодо користування, володіння та розпорядження вказаним майном.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1