Справа № 761/42211/25
Провадження № 1-кс/761/26874/2025
06 жовтня 2025 року слідча суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю прокурора ОСОБА_2 , захисника ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , при секретарі ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого детектива Головного підрозділу детективів (на правах Департаменту) Бюро економічної безпеки України ОСОБА_6 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Шрамівка Драбівського р-ну Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 ч.3 ст. 201-3 КК України, у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 72024001520000019 від 04.09.2024
До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання старшого детектива Головного підрозділу детективів (на правах Департаменту) Бюро економічної безпеки України ОСОБА_6 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 ч.3 ст. 201-3 КК України, у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 72024001520000019 від 04.09.2024.
Клопотання мотивоване тим, що Головним підрозділом детективів (на правах Департаменту) Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72024001520000019 від 04.09.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 203-1, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 190 КК України.
За обставин викладених у клопотанні, 01.10.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру в пособництві контрабанди товарів, тобто переміщенні через митний кордон України з приховуванням від митного контролю товарів (крім підакцизних товарів та електричної енергії), вчиненій у значному розмірі організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 201-3 КК України.
У клопотанні детектив зазначає, що за результатами проведення слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій у вказаному кримінальному провадженні здобуто достатньо підстав для підозри ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, що підтверджується наступними доказами:
- протоколами обшуків від 14.06.2025;
- протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_8 від 30.06.2025;
- протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_9 від 01.07.2025;
- протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_4 від 30.06.2025;
- висновком експертів від 25.08.2025 № 6064/25-53/6065/25-34.1 за результатами комплексної судової експертизи матеріалів речовин та виробів та судової товарознавчої експертизи;
- протоколом про результати спостереження за особою від 30.12.2024 та іншими матеріалами проведення негласних слідчих ( розшукових) дій;
- протоколом допиту як свідка ОСОБА_10 , від 22.07.2025;
- протоколом допиту як свідка ОСОБА_11 від 20.06.2025;
- протоколом допиту як свідка ОСОБА_12 від 03.07.2025;
- протоколом допиту як свідка ОСОБА_13 від 19.06.2025;
- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Деректив у своєму клопотанні посилається на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може:
?переховуватися від органів досудового розслідування та суду;
?знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
?незаконно впливати на свідків та підозрюваних у даному кримінальному провадженні;
?перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
?вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у кому підозрюється.
Таким чином, до підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою, з можливістю внесення застави оскільки інші більш м'які запобіжні заходи не будуть достатніми для запобігання вищевказаним ризикам.
Прокурор ОСОБА_2 клопотання підтримав в повному обсязі, зазначив, що в даному кримінальному провадженні здійснюється досудове розслідування, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, яка є обґрунтованою та підтверджується матеріалами кримінального провадженні, з огляду на наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, просив клопотання задовольнити та застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави вказаної у клопотанні, а також долучив додаткові документи.
Захисник ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання, зазначив, що доводи сторони обвинувачення гуртуються лише на припущеннях, щодо ОСОБА_4 відсутнє жодне посилання у доказах сторони обвинувачення, вказав, що підозрюваний не був обізнаний про ввезення товару поза митним контролем, просив відмовити в задоволенні клопотання та застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а у разі задоволення клопотання просив визначити помірний розмір застави, а також долучив заперечення на клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію захисника, зазначив, що йому не було відомо про здійснення протиправної діяльності.
Розглянувши клопотання, заслухавши позицію учасників судового розгляду, дослідивши наявні у розпорядженні матеріали кримінального провадження, документи, що долучено в судовому засіданні, слідча суддя дійшла наступного висновку.
Слідчою суддею встановлено, що Головним підрозділом детективів (на правах Департаменту) Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72024001520000019.
Згідно зі ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 КПК України.
Слідча суддя досліджує такі обставини:
1.Чи може бути застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до ОСОБА_4 (ч. 1 ст. 183 КПК України) та чи є обґрунтована підозра у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення (ч. 2 ст.177 КПК України).
2.Наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий.
3.Недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
4.Обставини згідно ст.178 КПК України (вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, вік та стан здоров'я тощо).
5.Які обов'язки покладаються на особу у разі задоволення клопотання про запобіжний захід (ст. 194 КПК України).
Запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до конкретно визначених категорій осіб (ч. 5 ст. 183 КПК України).
Слідча суддя оцінює матеріали клопотання та доводи сторін на предмет можливості застосування такого запобіжного заходу відповідно до вимог статті 183 КПК України. Для цього, зокрема, необхідно встановити факт вручення підозри та, відповідно, встановлення чи спростування факту набуття ним процесуального статусу підозрюваного.
Особа набуває статусу підозрюваного у випадку 1) повідомлення їй про підозру або 2) якщо особа була затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення або 3) якщо щодо неї складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК України).
З огляду на викладене, ОСОБА_4 , органом досудового розслідування підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 ч.3 ст. 201-3 КК України.
Сторона обвинувачення зазначає, що 01.10.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру.
Наявність обґрунтованої підозри є умовою законності застосування запобіжного заходу.
Згідно ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Так, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих слідчому судді матеріалах, вислухавши пояснення самого підозрюваного, слідча суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_4 до кримінального правопорушення, за викладених у клопотанні обставин.
З урахуванням наданого слідчій судді тексту повідомлення про підозру, слідча суддя приходить до висновку, що повідомлення про підозру було складено та здійснено з дотриманням вимог, визначених статтею 277 КПК України.
Таким чином, слідча суддя приходить до висновку, що ОСОБА_4 було належно повідомлено про підозру, а тому він має статус підозрюваного у цьому провадженні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 ч.3 ст.201-3 КК України. Оскільки санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до одинадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, відповідно, до нього може бути застосовано або обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Крім цього, доведеність причетності ОСОБА_4 до інкримінованого кримінального правопорушення потребує перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Звертаючись до матеріалів клопотання, слідча суддя зазначає, що ОСОБА_4 було повідомлено про підозру на підставі зібраних доказів, детальний перелік яких знаходиться у клопотанні.
Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, слідча суддя приходить до переконання, що вони є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Слідча суддя вважає, що стороною обвинувачення дотримано вимоги ст.184 КПК України, а надані докази на обґрунтування клопотання є достатніми.
Слід зазначити, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог ч.1 ст.368 КПК України, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.
Слідчий суддя оцінює наявність ризиків, передбачених ст. 178 КПК України. Сторона обвинувачення зазначає про такі ризики: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та підозрюваних у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у кому підозрюється.
За злочин, якій інкримінується особі, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до одинадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, ця обставина сама по собі вже може бути причиною для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрювана особа може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
Крім того, слідча суддя враховує, що підозрюваний має місце проживання та реєстрації, водночас усвідомлюючи невідворотність покарання може вчинити дії, направлені на переховування від органу досудового розслідування.
При визначенні ймовірності переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та суду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України слід враховувати тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним у злочині, у вчиненні якого він підозрюється. Врахування цієї обставини відповідає практиці Європейського суду з прав людини. При цьому, цей фактор не є визначальним.
Враховуючи викладене, тяжкість покарання, яке передбачене законом за вчинення злочину, якій інкримінується ОСОБА_4 , слідча суддя приходить до висновку про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності підозрюваного ОСОБА_4 .
Слідча суддя зобов'язана встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий (п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України).
Втім, для всебічної оцінки обставин справи, слідча суддя аналізує доводи детектива стосовно інших ризиків, про які згадано у клопотанні.
Зі змісту клопотання встановлено, що ОСОБА_4 може чинити тиск на свідків та підозрюваних в даному кримінальному провадженні.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків та підозрюваних, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих в порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків та підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та підозрюваних та дослідження їх судом.
Такі доводи не є вочевидь необґрунтованими та заслуговують на увагу. Так, ОСОБА_4 може намагатися впливати на свідків та підозрюваних у кримінальному провадження, щоб уникнути від відповідальності за вчинене, до того ж він може вчиняти тиск на таких осіб, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливості незаконно впливати на свідків та підозрюваних, у цьому кримінальному провадженні.
Слідча суддя враховує, що ОСОБА_4 хоча раніше і не судимий, в той же час підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення. Також, з урахуванням цього, суд може оцінювати надані доводи щодо можливого знищення чи переховування речей чи документів, які мають значення для кримінального провадження, у зв'язку з чим, такий ризик також доведено, оскільки досудове розслідування в даному кримінальному провадженні триває, а про підозру особі повідомлено лише 01.10.2025 року.
Варто зазначити, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
Тобто кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково здійснить відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснення у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Разом з тим, прокурором не доведено наявність таких ризиків, як перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у кому підозрюється, оскільки, на думку слідчої судді, такі ризики є сумнівними та розцінюються, як домисел на даній стадії кримінального провадження, оскільки будь-яких доказів на підтвердження вказаного слідчому судді не надано, а тому такі твердження є лише припущеннями з боку сторони обвинувачення.
За таких обставин, зазначені в клопотанні слідчого ризики, передбачені п.п.1,2,3 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає обґрунтованими.
Оскільки встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідча суддя вважає, що до ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого (стаття 178 КПК України).
Фактично, слідча суддя повинна встановити, чи є запобіжний захід пропорційним для запобігання ризику або ризикам, на які вказує сторона обвинувачення, з метою захисту прав підозрюваного та дотримання принципу верховенства права. Тримання під вартою вважається «позбавленням волі» в розумінні статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Метою цієї статті є захист від самовільного та необґрунтованого позбавлення волі. Тому, слідча суддя повинна всебічно оцінити обставини, на які посилаються сторона обвинувачення та сторона захисту.
Оскільки слідчою суддею встановлено ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду, впливу на свідків та інших підозрюваних, знищення чи переховування речей чи документів, які мають значення для кримінального провадження, наявність цих ризиків підтверджена достатніми доказами, слідча суддя вважає, що стосовно ОСОБА_4 необхідно встановити запобіжний захід на час проведення розслідування, який дозволить забезпечити виконання ним своїх процесуальних обов'язків у цьому провадженні.
Слідча суддя критично оцінює доводи сторони захисту щодо обрання запобіжного не пов'язаного з триманням під вартою. Наявність вказаних вище ризиків стосовно підозрюваного, дій до яких він може вдатись, вагомість наявних доказів обґрунтованості повідомлення йому про підозру у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує, у своїй сукупності вказують на необхідність застосування запобіжного заходу, що є більш жорстким.
Доводи сторони захисту про відсутність ризиків, спростовуються стадією кримінального провадження, в якому досудове розслідування не закінчено, свідки не були допитані безпосередньо судом, у зв'язку з чим наявна потреба у застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги тяжкість кримінального правопорушення та роль підозрюваного ОСОБА_4 у його вчиненні, встановлені у ході досудового розслідування ризики, які слідчий суддя визнав обґрунтованими, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним злочину, передбаченого ч.5 ст. 27 ч. 2 ст. 201-3 КК України, а також враховуючи недостатність застосування інших більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави є обґрунтованим.
Наведені вище обставини виключають об'єктивну можливість щодо застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідча суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.
Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваної особи, інших даних про її особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваною особою покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрювану особу від намірів та спроб порушити покладені на неї обов'язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
При визначені розміру застави необхідно врахувати: обставини кримінального правопорушення; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; встановлені ризики, передбачені ст.177 КПК України; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
При визначенні розміру застави суд враховує дані про особу підозрюваного ОСОБА_4 обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, а також те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії особливо тяжких.
Суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваної особи, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Отже розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи підозрюваного, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки підозрюваного в суд достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб не здійснити втечу.
На думку сторони обвинувачення застава, у межах, визначених п.3 ч.5 ст.182 КПК України, не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків. А відтак слід визначити заставу у розмірі 1651 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 5 000 000 гривень.
Слідча суддя враховує надані сторонами матеріали та доводи на підтвердження матеріального стану підозрюваного та приходить до висновку, що вказаний у клопотанні стороною обвинувачення розмір застави є явно непомірним для підозрюваного.
У той же час, не можуть залишатися поза увагою обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , його роль.
У зв'язку з викладеним суд приходить до висновку про доцільність визначити ОСОБА_4 , як альтернативу застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заставу в меншому розмірі, ніж заявлено детективом в клопотанні, однак при цьому, визначити заставу в розмірі, що не перевищує зазначені п.3 ч.5 ст.182 КПК України межі.
Тож, за наведеного слід визначити ОСОБА_4 заставу у 300 розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень, оскільки такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків і таким, що не суперечить положенням ч.5 ст.182 КПК України та вимогам ст.ст.178, 182, 183 КПК України, позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання порушувати покладені на неї процесуальні обов'язки, та не є явно непомірним, беручи до уваги розмір предмета злочину.
Згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, та які передбачені пунктами 1-9 частини 5 статті 194 КПК України.
Також, відповідно до положень ч.5 ст.194 КПК України для зменшення наведених вище ризиків на підозрюваного слід покласти обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати до детектива, прокурора та суду за викликом; повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи та засобів зв'язку; не відлучатись за межі населеного пункту в якому проживає без дозволу детектива, прокурора, суду; утриматися від спілкування з підозрюваним та свідками: ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 в даному кримінальному провадженні; здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, до відповідного територіального органу/підрозділу ДМС України за місцем проживання.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 180, 182, 183, 202, 331, 323, 372 КПК України
Клопотання задовольнити частково.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою визначити в межах строку досудового розслідування, терміном до 01 грудня 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_4 заставу у 300 розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень.
Застава вноситься підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок: для внесення застави (код ЄДРПОУ - 26268059, отримувач - ТУДСАУ в місті Києві, МФО - 820172, банк: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок № UA128201720355259002001012089, призначення платежу: застава за … (П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) від … (дата ухвали) по справі № …., внесені … (П.І.Б. особи, що вносить заставу).
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У випадку внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України:
?прибувати до детектива, прокурора та суду за викликом;
?повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи та засобів зв'язку;
?не відлучатись за межі населеного пункту в якому проживає без дозволу детектива, прокурора, суду;
?утриматися від спілкування з підозрюваним та свідками: ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 в даному кримінальному провадженні;
?здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, до відповідного територіального органу/підрозділу ДМС України за місцем проживання.
Визначити строк дії обов'язків, покладених на підозрюваного в межах строку досудового розслідування, однак не більше 2 (двох) місяців з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави в розмірі, визначеному судом.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.
Взяти підозрюваного ОСОБА_4 під варту в залі суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст оголосити 10 жовтня 2025 року о 11 годині 30 хвилин.
Слідча суддя ОСОБА_1