Справа № 761/41197/25
Провадження № 1-кс/761/26360/2025
14 жовтня 2025 року слідча суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора першого відділу Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному проваджені, відомості про яке, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100100003274 від 25.09.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України
В провадження слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора першого відділу Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному проваджені, відомості про яке, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100100003274 від 25.09.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
Клопотання мотивоване тим, що у провадженні слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100100003274 від 25.09.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
За обставин викладених у клопотанні 25.09.2025 у період часу з 18 год 06 хв по 18 год 15 хв слідчим СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 в порядку статті 208 КПК України за адресою: АДРЕСА_1, затримано громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та в ході проведення затримання у останнього виявлено та вилучено: мобільний телефон марки "Iphone PRO Max 12", сірого кольору в чохлові темно-синього кольору з н.м.т. НОМЕР_1 , IMEI1: НОМЕР_2 ; IMEI2: НОМЕР_3 , вищевказане належить затриманому, поміщено до полімерного сейф-пакету під № RIC 2055443, підписано учасниками та опечатано.
25.09.2025 року постановою слідчого Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві вилучені в ході проведення затримання в порядку ст. 208 КПК України у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , речі визнано речовими доказами.
У судове засідання прокурор не з'явився будучи належним чином повідомлений.
В той же час на електронну пошту суду слідчою СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 скеровано заяву про долучення до матеріалів клопотання про арешт майна копії ухвали про надання дозволу на проведення обшуку та копію протоколу огляду мобільного телефону.
Володілець майна у судове засідання не з'явився.
Дослідивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, документи, що надійшли на адресу суду, слідча суддя приходить до наступного висновку.
Слідчою суддею встановлено, що СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025100100003274.
25.09.2025 в порядку статті 208 КПК України за адресою: АДРЕСА_1, затримано громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та в ході проведення затримання у останнього виявлено та вилучено мобільний телефон, який 25.09.2025 постановою слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 визнано речовим доказом.
Статтею 131 КПК України арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу ч.3 ст.132 КПК України застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.
Частиною 2 ст. 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Аналіз матеріалів клопотання дозволяє стверджувати про належний рівень обґрунтованості тверджень прокурора про те, що має місце вчинення кримінального правопорушення необхідного ступеня тяжкості.
Прокурор заявляє метою арешту майна є збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відтак належить врахувати положення ч. 11 ст. 170 КПК України, відповідно до якої заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, а також ч. 4 ст. 173 КПК України, відповідно до якої слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб. Вказані обставини, разом із розумністю та співрозмірністю обмеження права власності завданням кримінального провадження слідчий суддя оцінюватиме за допомогою критеріїв, що випрацювані практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
При цьому слідчий суддя, дослідивши клопотання, долучені до нього матеріали кримінального провадження не знаходить у висновках органу досудового розслідування та прокурора при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно, порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного.
Разом з тим, можна дійти висновку, що клопотання прокурора відповідає вимогам та меті кримінального процесуального законодавства, оскільки існує сукупність підстав вважати, що мобільний телефон, якій вилучено 25.09.2025 під час затримання в порядку статті 208 КПК України за адресою: АДРЕСА_1, громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , може мати доказове значення в даному кримінальному провадженні, а також містити відомості, які можуть бути використані, як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Доказів настання невиправданих негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, у межах даного клопотання прокурора слідчим суддею не встановлено.
Приймаючи до уваги наведене, враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом якого здійснюється розслідування у даному кримінальному провадженні, що слідча суддя дійшла висновку, що наявні достатні підстави для задоволення даного клопотання та застосування ініційованого прокурором заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 98, 168, 170-173, 309, 395, частиною другою статті 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідча суддя
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на майно, що вилучене 25.09.2025 року, за адресою АДРЕСА_1, в ході проведення затримання гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку статті 208 КПК України, в рамках кримінального провадження №12025100100003274 від 25.09.2025, а саме на:
-мобільний телефон марки "Iphone PRO Max 12", сірого кольору в чохлові темно-синього кольору з н.м.т. НОМЕР_1 , IMEI1: НОМЕР_2 ; IMEI2: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_5 та поміщено до спеціального пакету № RIC2055443.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду.
Слідча суддя ОСОБА_7