Справа № 462/5032/25
2/134/513/2025
Іменем України
22 жовтня 2025 року селище Крижопіль
Крижопільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючої судді Швець Л.В.,
при секретарі судового засідання Томашенко О.М.,
за участю представника відповідача адвоката Близнюка В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному проваджені з повідомленням (викликом) сторін в приміщенні суду селища Крижопіль цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
07 липня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 593690125 від 18.03.2021 року у розмірі 19 258,48 грн., а також судові витрати пов'язані з розглядом справи.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18.03.2021 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 593690125 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до якого відповідач отримав кредит, на суму 10 000,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису, договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV234QJ. Саме відповідач ініціював укладання Кредитного договору, оформивши Заявку на сайті Первісного кредитора, підписавши Кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Кредитний договір укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Згідно умов Кредитного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відповідачу на його банківську карту НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 10 000,00 гривень 18 березня 2021 року. Отже, первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі.
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу укладалися Додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору Факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 139 від 22.06.2021 року, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01. ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 11 від 31.08.2023 року до Договору факторингу, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
04.06.2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 04/06/25-Ю відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Відповідно до Договору факторингу факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників № б/н від 04.06.2025 року до Позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу та відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 04.06.2025 року за Договором факторингу від ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» до позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 19258, 48 грн.
ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором.
Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості за кредитним договором.
На момент подання позовної заяви до суду заборгованість відповідача становить на загальну суму 19 258,48 грн., яка складається: заборгованість по кредиту - 8 901,54 грн.; заборгованість по несплаченим відсоткам за користуванням кредитом - 10 356,94 грн.
Враховуючи, що відповідач свого зобов'язання за кредитним договором не виконав та право вимоги за ними перейшло до позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 09 липня 2025 року цивільну справу за позовом ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано за підсудністю до Крижопільського районного суду Вінницької області.
Ухвалою суду від 11 серпня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Вирішено питання витребування доказів.
03 вересня 2025 року було відкладено судове засідання у зв'язку з ненадходженням до суду витребуваних доказів з АТ КБ «ПриватБанк» та за клопотанням відповідача, який до суду надав заяву про перенесення розгляду справи, для надання йому терміну для ознайомлення з матеріалами справи.
09 вересня 2025 року на адресу суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшли витребувані докази.
Ухвалою 22 вересня 2025 року було відкладено судове засідання у зв'язку із клопотанням представника відповідача з підстав зайнятості останнього в іншому судовому засіданні.
13 жовтня 2025 року судове засідання було відкладено за клопотанням представника відповідача.
22 жовтня 2025 року представником відповідача через систему «Електронний суд» подано заяву про застосування строку позовної давності.
Представник позивача в судове засідання 22 жовтня 2025 року не з'явився, в позовній заяві зазначив, що не заперечує щодо можливого розгляду справи за його відсутності, не заперечив проти заочного розгляду справи.
Представник відповідача адвокат Близнюк В.В. в судовому засіданні 22 жовтня 2025 року заперечив проти задоволення позовних вимог. Свої заперечення обґрунтував тим, що позивачем не надано доказів того, що із відповідачем був укладений Договір №593690125 від 18 березня 2021 року, разом з тим відповідач заперечує те, що він укладав даний кредитний договір. Позивачем не надано доказів того, що відповідач як позичальник вчинював дії на укладання зазначеного кредитного договору, не додано до позовної заяви паспорта позичальника-відповідача; не додано доказів перерахування позичальнику коштів в сумі 10 000,00 гривень згідно зазначеного кредитного договору, а платіжне доручення (Додаток 9 до позовної заяви) є неналежним доказом, так як не відповідає вимогам Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, а саме в останній не зазначено номер рахунку а тільки номер карти, про те не повністю, а тільки перші 6 цифр та 4 останні, що не може бути гарантією, що дана картка належить відповідачу, разом з тим в платіжному дорученню немає печатки банку, що є підставою вважати, що дане платіжне доручення підроблене. Із виписки по рахунку, яка надана АТ КБ «ПриватБанк» не вбачається, що саме ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 18.03.2021 року перерахувало 10 000,00 гривень відповідно до кредитного договору. Таким чином, позивачем не доведено факту укладення кредитного договору відповідачем, а також факту виконання Кредитодавцем умов договору, а саме перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача. Разом з тим підтримав своє клопотання про застосування строку давності із підстав зазначених у своїй заяві.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
В силу ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .
На підставі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Так, судом встановлено, що 18.03.2021 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 593690125 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до якого відповідач отримав кредит, на суму 10 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а також відповідач зобов'язався повернути Кредит та сплатити проценти за його користування.
Відповідно до договору № 593690125 п. 1 п. п. 1.2., 1.4, строк кредиту - 112 днів, нарахування процентів за користуванням кредитом здійснюється в розмірі 237,25 відсотків річних, що становить 0,65 відсотків в день від суми кредиту за час користуванням ним («Дисконтна процентна ставка»). Відповідно до п. 1.5. Договору на умовах викладених в п. 1.6 Договору, до відносин між Сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 474,50 відсотків річних, що становить 1,30 відсотків в день від суми Кредиту за час користуванням ним («Базова процентна ставка»). Пунктом 1.6 Договору передбачено, що умови нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою застосовуються за умови, що кожен з чергових платежів здійснений не пізніше строку вказаного в Графіку платежів за цим Договором. Сторони погодили, що у разі прострочення повернення будь-якого з платежів за цим Договором умови про нарахування за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою починаючи з наступного дня, що слідує Датою платежу. У разі якщо Позичальник погасить прострочену заборгованість за Договором, умови у вигляді нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою застосовуються знову, починаючи з наступного дня за днем повного погашення простроченої заборгованості.
Кредитодавець свої зобов'язання виконав, перерахував на банківську карту НОМЕР_1 кредит в сумі 10 000,00 грн., який вказаний позичальником у Заявці при укладанні Кредитного договору, що підтверджується платіжним дорученням № 00а9а3е6-а611-4е54-97ff-6d0e1821b50f від 18.03.2021 року про переказ коштів та доказами, які надані АТ КБ «ПриватБанк», а саме те, що на ім'я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_4 ). Як вбачається із наданої виписки по зазначеному рахунку 18 березня 2021 року було зараховано переказ на суму 10000,00 гривень; зазначено, що на ім'я ОСОБА_1 були емітовані інші картки, а також в анкетних даних останнього зазначений номер телефону - НОМЕР_5 .
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У відповідності до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З Кредитного договору № 593690125 від 18.03.2021 року вбачається, що його укладено в електронній формі. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV234QJ.
Як вбачається із дослідженого судом Договору, Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», Алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору, Паспорту Договору, саме позичальник ініціював укладання Кредитного договору, оформивши заявку на сайті Кредитодавця, підписавши Кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Позичальник діяв відповідно до Алгоритму дій споживача, що підтверджується Довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця.
Кредитодавець перед тим, як погодити Заявку, перевірив особисті дані Позичальника, здійснив перевірку дійсності та аутентифікацію Платіжної карти Відповідача згідно з стандартами відповідних платіжних систем, тобто перевірив чи дійсно платіжна карта належить Позичальнику, що підтверджується Алгоритмом дій Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно укладання кредитних договорів та Довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Отже у даному Договорі сторони досягли згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиниця, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Щодо переходу до нового кредитора ТОВ «Юніт Капітал» прав первісного кредитора у кредитних зобов'язаннях, суд зазначає наступне.
Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.
Відповідно до ст. ст. 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.
Згідно з ст. 514, ч.1 ст. 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так судом встановлено, що 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01. 28.11.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін. 31.12.2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, що продовжила строк договору до 31.12.2021 року. Додаткова угода договору факторингу № 28/1118-01 викладено в новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 року та 28/1118-01. 31.12.2021 року сторони договору уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 року. Умови договору залишилися без змін. 31.12.2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції в редакції від 31 грудня 2020 року. 31.12.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024 року. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 139 від 22.06.2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 17754,12 грн.
05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01. 03.08.2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 2, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін. 30.12.2022 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» та уклали додаткову угоду № 3, згідно з якою строк дії договору продовжено до 30.12.2024 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін. Відповідно до Протоколу узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги згідно Реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 року, Реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 19258,48 грн.
04.06.2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 04/06/25-Ю відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 593690125 від 18.03.2021 року, що підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року, Реєстром Боржників до Договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року, де під № 5374 зазначений Боржник ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , номер Кредитного договору 593690125, сума боргу 19258,48 грн.
Умовами договорів факторингу передбачено можливість передачі права вимоги, які виникають після підписання договорів факторингу. Перехід права вимоги здійснюється саме в момент підписання відповідного Реєстру права вимоги, а не з дати укладання Договору факторингу. Такі умови договорів не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому порядку судом недійсними не визнавалися (суду не надано таких доказів). Тому виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними.
При переуступленні прав вимоги за договором факторингу до нового кредитора переходить право вимоги саме в тому обсязі та способі виконання, яке мав і попередній кредитор. За таких умов дані обставини для боржника залишаються незмінними, незважаючи на заміну кредитора. Права та обов'язки боржника не змінюються, а отже, договір факторингу не породжує порушення та не зачіпає інтереси такого боржника.
Вищезазначені докази, надані позивачем в підтвердження переходу прав вимоги від первісного кредитора до нього, суд визнає достатніми та обґрунтованими, та приходить до висновку, що позивач правомірно набув права вимоги до ОСОБА_1 щодо виконання зобов'язання за Договором № 593690125 від 18 березня 2021 року.
Як зазначає позивач, з боку відповідача має місце порушення зобов'язань по кредитному договору, що тягне за собою відповідні правові наслідки.
В ході розгляду справи відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування суми боргу та здійснення оплати передбачених кредитним договором платежів.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У ст. 530 ЦК України вказано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Як вбачається із розрахунків заборгованості надані позивачем та здійсненні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (за період з 18.03.2021 року - з дня надання кредиту по 22.06.2021 року - дня передачі прав вимоги до ТОВ «Таліон Плюс») та ТОВ «Таліон Плюс» (за період з 23.06.2021 року з наступного дня переходу до нього прав вимоги по 05.07.2021 року) Позичальник ОСОБА_1 сплатив певну суму кредиту та відсотків, а саме 1098,46 грн. та 715,00 грн. відповідно. З даних розрахунків вбачається, що відсотки нараховані відповідно до розмірі відсоткової ставки, яка зазначена в Договорі та в межах строку, на який видався кредит. З огляду на досліджені розрахунки встановлено, що заборгованість за Договором становить 8901,54 грн за тілом кредиту та 10 356,94 грн. по несплачених відсотках за користування кредитом, а в загальному заборгованість становить 19 258,48 грн., що підтверджено дослідженими письмовими доказами (Кредитним договором, договорами факторингів та додатками до них, розрахунками заборгованості та ін.)
Умови договору про сплату відсотків за користування позикою є справедливими та не призводять до дисбалансу прав та обов'язків сторін договорів, оскільки пункти договору про розміри відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін (договір укладено в електронній формі. Про умови договору позивач був ознайомлений попередньо, а відтак вільно та свідомо погодився виконувати взяті на себе зобов'язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитним коштами). Договір укладений на визначений термін, за якими відповідач повинен сплатити проценти, що є платою за користування кредитом. Штрафні санкції за договором позивачем не нараховувались.
Таким чином між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачем заборгованості за цим договором, відсотків за користування кредитом, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.
Твердження представника відповідача про те, що позивачем не доведено факту укладання договору позики та отримання відповідачем кредитних коштів, суд оцінює критично, оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час слухання справи (посилання представника відповідача на те, що платіжне доручення підроблено, останнім не надано ніяких доказів, не надано і доказі того, що представник відповідача посилався, що відповідно до виписки із рахунку не зазначено, хто здійснив переказ коштів в розмірі 10 000,00 гривень, однак заперечуючи даний факт, що кошти переказані Кредитодавцем, представник відповідача не довів, що дані кошти надійшли на рахунок відповідача від іншої особи; заперечуючи факт укладання Договору представник відповідача, не надав належних доказів, не доведено, що відповідач звертався з дано факту в правоохоронні органи щодо вчинення кримінального правопорушення - шахрайських дій відносно нього), тоді як позивач обґрунтував позовні вимоги щодо укладання Договору 593690125 від 18 березня 2021 року належними та допустимими доказами, які приймаються судом.
Частиною 1 ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
За загальними правилами доказування, визначеними статями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Представником відповідачем не надано суду жодного належного та допустимого письмового доказу на спростування заявлених позивачем вимог та наданих на їх підтвердження доказів, в тому числі на спростування розміру заборгованості за Договором № 593690125 від 18 березня 2021 року в розмірі 19258,48 грн.
Щодо заявленого представником клопотання про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.
Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У ч. 1 ст. 261 ЦК України зазначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» визначено, що з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Тобто строки, передбачені статтею 257 ЦК України (загальна позовна давність) продовжено на строк дії карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року відмінено з 24 год 00 хв 30 червня 2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
З даним позовом ТОВ «Юніт капітал» звернулося 07 липня 2025 року.
При цьому, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану у подальшому неодноразово продовжувався і діяв на момент звернення до суду із даним позовом.
Суд, враховуючи факт продовження загального строку позовної давності визначеного статтею 257 ЦК України, внаслідок введення карантину (п.12 Перехідних положень ЦК України), а згодом воєнного стану (п.19 Перехідних положень ЦК України) вважає, що загальний строк позовної давності в три роки по вимозі про стягнення заборгованості продовжено та позивачем не пропущено при зверненні до суду із даним позовом.
Оцінюючи надані докази, суд дійшов висновку про порушення відповідачем договірних зобов'язань перед позивачем щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами у зв'язку з порушенням строків виконання грошового зобов'язання.
З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача доведені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі та договорі, враховуючи, що відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язання, тому з нього на користь позивача слід стягнути заборгованість за Договором № 593690125 від 18 березня 2021 року в розмірі 19 258,48 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним та документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України).
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Частинами першою-п'ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн та судового збору, сплаченого за подання позовної заяви в розмірі 19 258,48 грн.
Позивачем ТОВ «Юніт Капітал» в особі директора Хлопкової М.С. 05 червня 2025 року укладено договір про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 з адвокатським бюро «ТАТАРЕНКО ТА ПАРТНЕРИ». За умовами п. 1 договору клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу по захисту прав та інтересів клієнта з питань, що відносяться до юрисдикції судів всіх інстанцій судів загальної юрисдикції, господарських судів та адміністративних судів по справах про стягнення заборгованості за кредитним договором № 593690125 від 18.03.2021 року, згідно Договору №05/06/25-01 від 05 червня 2025 року, адвокатським бюро «ТАТАРЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» надало клієнтові ТОВ «Юніт Капітал» послуги, пов'язані із наданням усної консультації з вивченням документів, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду щодо відповідача ОСОБА_1 , на що витрачено 6 годин. Вартість послуг - 7 000 гривень.
Тобто, позивач надав докази понесених витрат на професійну правничу допомогу.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України відшкодуванню підлягає не будь-яка допомога, а та, що пов'язана зі справою (представництво в суді, підготовка до її розгляду, збір доказів тощо). Відповідно до частини четвертої цієї ж статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті, суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу.
Вивчивши матеріали справи та подану заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновків про таке.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При вирішенні питання стягнення витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги зазначений в заяві обсяг виконаних адвокатом робіт: вивчення документів, підготовка позовної заяви. Суд також враховує категорію та складність справи, суть спору й характер спірних правовідносин, загальну тривалість процесу, кількість учасників справи, кількість та обсяг зібраних та доданих до позовної заяви доказів, а також обсяг документів, що підлягав вивченню у справі. Мають значення у даному випадку і критерії, які застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтований.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21).
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 5.44 постанови від 12 травня 2020 у справі N 904/4507/18 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на складність справи, яка є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів є невеликим, суму заборгованості, участі в судовому засіданні представник позивача не брав, а тому суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу, до 4000 гривень. Саме такий розмір витрат на оплату послуг адвоката суд вважає співмірним із складністю даної справи та виконаних робіт, витраченим на виконання таких часом, обсягом наданих послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторін, а також у співмірності суми заборгованості за Договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки даний позов задоволено у повному обсязі, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 2422,40 грн. судового збору, сплаченого при подачі даного позову та 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 5,12, 13, 81, 141, 77-80, 263-265, 280-284, 289 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163, адреса: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4, літ. А, оф.10), заборгованість за кредитним договором № 593690125 від 18 березня 2021 року, в розмірі 19 258 (дев'ятнадцять тисяч двісті п'ятдесят вісім) гривень 48 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163, адреса: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4, літ. А, оф.10) судовий збір 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літера А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163.
Відповідач:ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складено 27 жовтня 2025 року.
Суддя