Справа № 131/1717/25
Провадження № 1-кс/131/339/2025
"23" жовтня 2025 р. м. Іллінці
Слідчий суддя Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
слідчого СВ ВП №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника, адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань №2 в м. Іллінці Вінницької області клопотання слідчого СВ ВП №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Іллінці Іллінецького району Вінницької області, проживаючого по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого,
Слідчий СВ відділення поліції №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області майор поліції ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 .
В обгрунтування клопотання вказано, що 03.07.2022 року наказом № 119 командира військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_2 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_5 призначено на посаду санітарного інструктора медичного пункту НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжується указами Президента України та діє по даний час.
У порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, та ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдат ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, 28.09.2022 року о 12 годині солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та проходячи військову службу на посаді старшого бойового медика 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій. передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, без поважних причин, вирішив обов'язки військової служби не виконувати та залишив місце служби - місце тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_3 , перебуваючи поза межами вказаної військової частини, де проводив час на власний розсуд за місцем свого проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, тривалістю понад три доби, до моменту його затримання працівниками поліції, чим припинив виконувати триваюче кримінальне правопорушення.
За час відсутності за місцем служби у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про учинене ним самовільне залишення місця служби без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану, не повідомляв та проводив час на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
22.10.2025 року ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України
22.10.2025 року о 14год.09хв. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Слідчий посилається на те, що ОСОБА_5 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, що підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами.
Оскільки підозрюваний ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, яке класифікуються як тяжкий злочин, пов'язане із самовільним залишенням військової частини військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану та у разі визнання його винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення йому загрожує безальтернативне покарання у виді позбавлення волі. В зв'язку із цим, є достатні підстави вважати, що застосування більш м'яких запобіжних заходів до підозрюваного не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, зокрема в частині вчинення підозрюваним дій пов'язаних із переховуванням від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиненням інших кримінальних правопорушень, а також може незаконно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні, що суттєво вплинить на хід проведення досудового розслідування.
У вказаному кримінальному провадженні існують ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: з огляду на те, що санкція інкримінованих йому злочинів є такою, що спроможна в значній мірі обмежити його права й свободи, в тому числі право на свободу пересування, то думки ОСОБА_5 з приводу можливої ізоляції до установи виконання покарань сприятимуть наявності ризику переховування від суду; незаконного впливу підозрюваного на свідків чи експертів, оскільки, згідно статті 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, ОСОБА_5 матиме можливість здійснювати на свідків відповідний незаконний вплив з метою схилити їх до зміни своїх первинних показань, які вони надавали під час досудового розслідування, що в свою чергу буде перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а також повному, всебічному та об'єктивному дослідженню всіх обставин справи. А з огляду на те, що підозрюваний є військовослужбовцем, наявний ризик того, що останній вчинить інше кримінальне правопорушення.
Існує висока ймовірність того, що перебуваючи на волі, ОСОБА_5 , враховуючи матеріали досудового розслідування, в майбутньому буде продовжувати свою злочинну діяльність, яка полягає у залишені військової частини, продовжить проводити час на власний розсуд не пов'язаний з несенням служби, і тому, враховуючи тяжкість злочину та передбачену за нього міру покарання пов'язану лише з позбавленням волі, буде переховуватись від органів слідства та суду чим буде перешкоджати розслідуванню даного кримінального правопорушення.
Застосування до обвинуваченого іншого більш м'якого запобіжного заходу (особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт) не зможе запобігти вищевказаним ризикам, оскільки є недостатньо суворими, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та міру можливого покарання.
Таким чином, слідчий вважає, що з метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам перешкоджанню кримінальному провадженню, щодо підозрюваного ОСОБА_5 необхідно застосувати запобіжний захід у вигдяді у вигляді тримання під вартою.
В ході розгляду слідчий ОСОБА_3 клопотання підтримав.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, слідчому судді пояснив, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, разом з тим по кримінальному провадженні існує ризик, зокрема те, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, чинити тиск на свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що унеможливлює обрання йому менш суворого запобіжного заходу.
ОСОБА_5 та його захисник, адвокат ОСОБА_6 , заперечили відносно задоволення клопотання та просили застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді домашнього арешту. Вказали, що підозрюваний ОСОБА_5 проходив військову службу, вчинив дане кримінальне правопорушення в зв'язку із погіршенням стану здоров'я (хвороба колін) та на даний має намір продовжити свою службу в лавах Збройних Сил України.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та проаналізувавши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Так, слідчим суддею встановлено, що Слідчим відділенням Відділення поліції №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12025020250000175 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
22.10.2025 року ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Згідно частини 2 статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Такі ризики закон пов'язує зі спробами переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
КПК України покладає на слідчого, прокурора обов'язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Щодо обґрунтованості підозри слідчий суддя зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст. ст. 8,9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Дослідивши матеріали клопотання з додатками, слідчий суддя приходить до висновку, що підозра щодо вчинення ОСОБА_5 вказаного кримінального правопорушення обґрунтована. Причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення достатньою мірою, для даної стадії кримінального провадження, доводиться доказами, які долучені слідчим до матеріалів клопотання та доведена прокурором при розгляді даного клопотання.
При вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання слідчий суддя приймає до уваги, що згідно ч. 1 ст. 183 КПК України взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
В судовому засіданні слідчим та прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ч.1ст.177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, експертів, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч.4 ст.95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків може існувати не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Враховуючи, що підозрюваному відомі свідки у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до переконання, що ОСОБА_5 може незаконно впливати на даних свідків, шляхом проведення зустрічей з ними, спонуканням до зміни показів з метою надання останніми показань, які є вигідними саме для підозрюваного, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч.1ст. 177 КПК України.
Враховуючи обставини вчинення правопорушень, тяжкість покарання за злочини, особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, чинити тиск на свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрюваний обов'язково здійснюватиме такі дії, однак має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Разом з тим, метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст.177КПК України і встановлених в судовому засіданні, а також, відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність (пп. «а» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, непрацевлаштованість та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Зокрема слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем Збройних Сил України, має постійне місце проживання, проживає у незареєстрованому шлюбі, вказує, що на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей, раніше не судимий, підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до деяти років.
На момент розгляду клопотання відомостей, які б вказували про неможливість перебування ОСОБА_5 в умовах СІЗО при ДУ «Вінницька УВП (№ 1)», зокрема, за станом здоров'я, сторонами не надано, тому слідчий суддя вважає, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою, що також доведено слідчим і прокурором при розгляді даного клопотання.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що застосування іншого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим ризикам, які вказані слідчим та доведені матеріалами справи. Тому, для досягнення мети застосування запобіжних заходів, на даному етапі досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним та доцільним.
Разом з тим, підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу ОСОБА_5 слідчий суддя не вбачає.
Слідчим та прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним та не можливим і саме тримання під вартою може запобігти зазначеним в клопотанні ризикам, а тому дане клопотання слідчий суддя вважає обґрунтованим, доведеним, та таким, що підлягає до задоволення.
Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбаченихстаттями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід тримання під вартою.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Разом з тим, нормами вказаної статті встановлено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, його тяжкість в умовах воєнного стану, відомості про майновий та сімейний стан підозрюваного, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, правову підставу для застосування виключного запобіжного заходу, а саме вимоги ч. 8 ст. 176 КПК України, а також, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, слідчий суддя приходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження клопотання слідчого обґрунтоване та наявні підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
На підставі наведеного, керуючись ст. 176 178, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 309, 400 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого СВ ВП №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_3 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Іллінці Іллінецького району Вінницької області, проживаючого по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів, тобто до 21 грудня 2025 року, включно.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 обчислюється з моменту затримання - з 14 години 09 хвилин 22 жовтня 2025 року (відповідно до протоколу затримання).
Дата закінчення строку тримання ОСОБА_5 під вартою - 21 грудня 2025 року.
Строк дії ухвали визначити до 21 грудня 2025 року, включно.
Копію ухвали направити до Державної установи «Вінницька установа виконання покарань № 1» для виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, однак оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали оголошений 27 жовтня 2025 року.
Слідчий суддя Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_7