Справа № 128/3900/25
Іменем України
27 жовтня 2025 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді Карпінської Ю.Ф.,
розглянувши адміністративний матеріал, що поданийвідділом поліції №3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №671609 від 27.09.2025, «в період часу 08.07.2025 по 09.07.2025, перебуваючи у літньому таборі «Триндець», який розташований за адресою: м. Винники, Львівської області, неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючий у АДРЕСА_1 , наносив удари подушкою по ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , таким чином матір ОСОБА_1 ухилилася від виконання батьківських обов'язків, передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України».
У судовому засіданні 27.10.2025 особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 зазначила, що послуг захисника не потребує, вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, не визнає. Суду пояснила, що свої батьківські обов'язки виконує належно та у повному обсязі. Вона та батько сина займаються вихованням ОСОБА_4 , його навчанням та розвитком. Також зазначила, що у літньому таборі діти просто гралися подушками, між ними не було конфлікту ні в той момент, ні до того. Вважає, що у її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, однак звернула увагу суду на те, що на даний час закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , оглянувши матеріали справи, суд доходить такого висновку.
Згідно із статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, в тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення, згідно з вимогами статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно з вимогами статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за частиною першою статті 184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей і тягне за собою попередження або накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона).
Об'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів дитини.
Об'єктивна сторона цього адміністративного правопорушення проявляється у невиконанні батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей, зокрема: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за проведенням дозвілля); незабезпечення дитині безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов тощо.
При цьому стаття 184 КУпАП за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму статті 184 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння. Тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Крім того, під ухиленням від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей необхідно розуміти як пряме невиконання батьками або особами, які їх замінюють, цих обов'язків та свідомого нехтування ними.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
У статті 150 Сімейного Кодексу України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Отже, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а під ухиленням розуміється саме невиконання обов'язків, які чітко передбачені законодавством.
Однак у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №671609 від 27.09.2025, складеного відносно ОСОБА_1 , не викладено суть адміністративного правопорушення, в тому числі всіх ознак об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, зокрема у чому саме полягає ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов'язків виховання свого малолітнього сина. Натомість протокол містить лише формальне посилання на порушення, допущені ОСОБА_1 , без конкретизації від яких саме передбачених законом обов'язків щодо забезпечення необхідних умов виховання свого сина вона ухилилася.
Справа про адміністративне правопорушення, з урахуванням загального характеру законодавчого положення, а також профілактичної та каральної мети стягнень, є притаманною кримінальному провадженню, а отже, і сам зміст складеного протоколу має відповідати вимогам для змісту обвинувального акту, зокрема, і чіткого викладу фактичних обставин та конкретності інкримінованого правопорушення.
Оцінюючи докази у даній справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, враховую таке.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Встановлення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення повинно бути підтверджене належними та допустимими доказами
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягається до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Після подання 29.09.2025 до Вінницького районного суду Вінницької області адміністративного матеріалу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, Вінницький районний суд Вінницької області постановою від 30.09.2025 повернув даний адміністративний матеріал для належного оформлення, оскільки недоліки протоколу позбавляли можливості суду розглянути даний адміністративний матеріал відповідно до норм чинного законодавства, а відповідно до ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Однак недоліки протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП,особами, уповноваженими на складання таких протоколів, усунені не були, та 06.10.2025 повторно було подано даний адміністративний матеріал до Вінницького районного суду Вінницької області.
Судове засідання, призначене на 09.10.2025, було відкладено у зв'язку з неявкою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій-восьмій цієї статті.
Визначення на законодавчому рівні у статті 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов'язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб'єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.
Згідно з п. 7 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Приписи статті 247 КУпАП є імперативними та чітко вказують, що суд повинен лише закрити провадження і не вирішувати при цьому жодних інших питань. Після виключення провадження унеможливлюється здійснення будь-яких заходів, спрямованих на притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Станом на день розгляду даного адміністративного матеріалу 27.10.2025 закінчилися строки, передбачені ч. 2 ст. 38 КУпАП, тому незалежно від встановлених будь-яких інших обставин припиняються будь-які дії щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Зважаючи на закінчення строків, передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП, суд вважає за необхідне закрити провадження у даній справі на підставі пункту 7 статті 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись статтями 38, 247, 268, 283, 284 КУпАП, суд -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, - закрити у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.