Справа № 128/1753/25
24 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Шевчук Л.П.,
при секретарі судового засідання Нога Д.А.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Галіцина В.В. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Позовна заява обгрунтована наступним.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки - ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої входить право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,1951 га, цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0520684000:02:003:0396, що належала матері ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності. Позивачка є спадкоємцем першої черги після смерті матері ОСОБА_3 .. Іншим спадкоємцем першої черги є чоловік померлої, а батько позивачки, ОСОБА_4 , який у визначений законом строк подав до нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини на користь позивачки. Спадщину після смерті матері позивачка прийняла шляхом подачі у визначений законом строк заяви до нотаріальної контори та отримала свідоцтва про право на спадщину за законом на частину спадкового майна, серед якого є і 1/2 частка житлового будинку за вищевказаною адресою. Проте, звернувшись до нотаріуса за оформленням права власності на частину успадкованої земельної ділянки, вона отримала постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку із тим, що спірна земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності і частки співвласників не визначені.
З огляду на викладене просить визначити, що розмір часток співвласників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у спірній земельній ділянці складає по 1/2 частці; визнати за позивачкою право власності на 1/2 частку спірної земельної ділянки в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 11.06.2025 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, задоволено клопотання про витребування доказів (а.с. 50).
Ухвалою суду від 28.07.2025 закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті (а.с. 113).
Позивачка ОСОБА_1 , її законний представник - батько ОСОБА_4 та її представник - адвокат Галіцина В.В. в судове засідання для розгляду справи по суті не з'явились. Представником позивача подано заяву, в якій позовні вимоги підтримує повністю та просить справу розглянути у її відсутність та відсутність позивача (а.с. 110).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій він просить справу розглядати у його відсутність позовні вимоги визнає в повному обсязі, не заперечує щодо їх задоволення (а.с. 111).
Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст. 223 ЦПК України не вбачається, нез'явлення сторін не перешкоджає вирішенню спору, а відтак судом ухвалено проводити судове засідання у відсутність сторін та їх представників.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки розгляд справи відповідно до положень цього Кодексу проводиться судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
На підставі досліджених безпосередньо у судовому засіданні доказів судом встановлено, що відповідно до копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Мізяківські Хутори Вінницького району Вінницької області (а.с. 14).
Відповідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказані ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 11).
Згідно копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 та Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя №00046060995 від 18.07.2024, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , 28.09.2004 зареєстрували шлюб, після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 змінила прізвище на ОСОБА_6 (а.с. 12, 13).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 9).
Відповідно до копії Витягу з Державного реєстру речових прав №419006788 від 21.03.2025 ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить 1/2 частка житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 25).
З копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.03.2012 вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , як спадкоємці після смерті їх матері ОСОБА_7 успадкували по 1/2 частці житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 26). Право власності на 1/2 частку вказаного будинку зареєстровано за ОСОБА_2 в КП «ВООБТІ» 27.03.2012 (а.с. 27).
Рішенням Мізяківсько-Хутірської сільської ради №1216 від 23.11.2018 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у приватну власність площею 0,1915 га на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради; передано у спільну сумісну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1915 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0520684000:02:003:0396, АДРЕСА_1 (а.с. 35).
Відповідно до копії рішення Стрижавської селищної ради №14 від 24.04.2024 вулицю Гагаріна перейменовано на вулицю Соборності (а.с. 40-41).
Згідно копії Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0000333512025 від 18.02.2025, земельна ділянка з кадастровим номером 0520684000:02:003:0396, площею 0,1951 га, цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Власниками вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 28-34)
Відповідно до копій Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №152509790 та №152510025 від 14.01.2019 земельна ділянка з кадастровим номером 0520684000:02:003:0396, площею 0,1951 га, цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору (присадибна ділянка), на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 22, 23).
Відповідно до копії спадкової справи №446/2024 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с. 57-109) позивачка ОСОБА_1 01.102024 звернулася до Вінницької районної державної нотаріальної контори із письмовою заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 .. Чоловік померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав до нотаріальної контори письмову заяву, в якій вказав, що відмовляється від прийняття спадщини після смерті дружини на користь дочки померлої ОСОБА_1 .. 21.03.2025 позивачка ОСОБА_1 подала до нотаріальної контори заяву, в якій просила видати їй свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно: 1/2 частку житлового будинку в АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,3645 га, кадастровий номер 0520684000:02:003:0433; 1/2 частку земельної ділянки площею 1,2145 га, кадастровий номер 0520684000:01:003:0042; 1/2 частку земельної ділянки площею 1,2143 га, кадастровий номер 0520684000:01:003:0043; транспортний засіб марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_4 . З копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.03.2012 вбачається, що ОСОБА_3 є спадкоємцем 1/2 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_7 .. Спадкоємцем іншої 1/2 частки даного майна є ОСОБА_2 .. Право власності ОСОБА_4 на вказану 1/2 частку даного житлового будинку зареєстровано 27.03.2012 в КП «ВООБТІ». 21..03.2025 позивачка ОСОБА_1 отримала свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3 на наступне спадкове майно: 1/2 частку житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,3645 га, кадастровий номер 0520684000:02:003:0433, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства; 1/2 частку земельної ділянки площею 1,2145 га, кадастровий номер 0520684000:01:003:0042, розташовану: Вінницька область, Вінницький район, Мізяківсько-Хутірська сільська рада, цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 1/2 частку земельної ділянки площею 1,2143 га, кадастровий номер 0520684000:01:003:0043, розташовану: Вінницька область, Вінницький район, Мізяківсько-Хутірська сільська рада, цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; транспортний засіб марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_4 .
Постановою державного нотаріуса Вінницької районної нотаріальної контори Каблучко Ю.В. №522/02-31 від 21.03.2025 позивачці ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку земельної ділянки, площею 0,1915 га, кадастровий номер 0520684000:02:003:0396, яка належить ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки не встановлений розмір частки спадкодавця у спільній власності (а.с. 42).
Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає прийняті судом до уваги докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Із встановлених обставин випливає, що між сторонами виникли правовідносини спадкування за заповітом, що регулюються ЦК України та ЗК України, які застосував суд при вирішенні справи та на які посилався позивач.
У статті 41 Конституції України закріплено одне із основоположних прав людини і громадянина - непорушність права власності, відповідно до якого кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтями 316, 317, 319, 321, 328 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майно, які ним здійснюються на власний розсуд. Право власності є непорушним та ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За загальним правом власник самостійно розпоряджається своїм майном. Розпорядження об'єктом спільної власності має свої особливості.
Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності. За вимогами частин першої та другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майно, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом; у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом; за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення; у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Відповідно до частини першої статті 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків установлених законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 89 ЗК України, поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Відповідно до ст. 25 ЦК України - цивільна правоздатність фізичної особи виникає в момент її народження і припиняється в момент її смерті.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Статтею 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народжені після його смерті.
Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.
Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.
Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Згідно аналізу положень ст. 392 ЦК України, вбачається, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, є визнання права.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об'єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.
Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах (ч. 1 ст. 1226 ЦК України).
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Як встановлено, судом позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті матері шляхом подачі відповідної заяви до Вінницької районної державної нотаріальної контори. Інший спадкоємець за законом після смерті ОСОБА_3 - її чоловік ОСОБА_4 у визначений законом строк подав нотаріуса письмову заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті дружини на користь дочки померлої. До складу спадкового майна входить 1/2 частка житлового будинку в АДРЕСА_1 , земельна ділянка за цією ж адресою цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства та по 1/2 частці у двох земельних ділянках з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На вказане спадкове майно позивачка отримала свідоцтва про право на спадщину за законом. Окрім того, до складу спадщини входить частка земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку загальною площею 0,1915 га, кадастровий номер 0520684000:02:003:0396, що розташована по АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної сумісної власності матері позивачки - ОСОБА_3 та відповідачу у справі - ОСОБА_2 .. Однак при зверненні до нотаріуса за отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на вказане нерухоме майно, позивачці було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки спірна земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і частка спадкодавця не визначена. За таких обставин позивачка ОСОБА_1 не може у нотаріальній конторі оформити свої спадкові права після смерті матері. Таким чином, вирішити дане питання, окрім як в судовому порядку, позивачка позбавлена можливості, її право на спадщину порушене та підлягає захисту.
Звертаючись до суду із вказаним позовом позивачка просить суд: визначити, що розмір часток співвласників ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 у спірній земельній ділянці складає по 1/2 частці; визнати за позивачкою право власності на 1/2 частку спірної земельної ділянки в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Разом із тим, з огляду на вищевикладені норми ЦК України, ЗК України, а також правові позиції Верховного Суду, набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Тобто, набувши право власності на житловий будинок в частках по 1/2, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 набули право на відповідну земельну ділянку пропорційно до їх часток у праві власності жилого будинку, по 1/2 частці.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20, від 01 липня 2021 року у справі № 9901/381/20, від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18, від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14, від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц, від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18, від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2024 у справі №373/2163/21).
Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 підлягають задоволенню, визначивши, що частки матері позивачки ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_2 у спільній сумісній власності на спірну земельну ділянку становить по 1/2 частці кожного, та визнати за позивачкою право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 на 1/2 частку спірної земельної ділянки.
Понесені позивачкою судові витрати слід залишити за нею, відповідно до висловленої позиції у позовній заяві.
Відповідно до ст.ст. 25, 1216, 1217, 1218, 1221, 1222, 1223, 1225, 1268, 1270, 1273, 1296 ЦК України, керуючись, ст.ст. 1, 10, 76-80, 89, 258, 259, 263-265, 273, 293- 294, 315, 319, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визначити, що розмір часток у праві власності на земельну ділянку, площею 0,1951 га, цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0520684000:02:003:0396, співвласників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 складає по 1/2 частці кожного.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1915 га, з кадастровим номером 0520684000:02:003:0396, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Судові витрати залишити за позивачкою ОСОБА_1 ..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Сторони по справі:
Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , мешканка АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , мешканець АДРЕСА_1 .
Суддя Л.П.Шевчук